Постанова

від 13.05.2019 по справі 905/3496/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа№ 905/3496/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

секретар судового засідання : Денисюк І.Г.

за участю представників (за первісним позовом)

позивача : Євдокимов А.М.;

відповідача : Яковлєв А.В.;

третя особа: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Адамс Девелопмент Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019

у справі №905/3496/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс

Девелопмент Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дирекція адміністративних будівель"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс

Девелопмент Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк

України"

про відстрочення виконання зобов`язання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі за текстом - АТ "Ощадбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп" (далі за текстом - ТОВ "Адамс Девелопмент Груп") про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6 від 25.01.2014, укладеним між сторонами, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.2014.

В процесі судового розгляду АТ "Ощадбанк" подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій банк просив суд визначити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (далі за текстом - ТОВ "Дирекція адміністративних будівель").

ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" заперечувало проти позову, зазначаючи про припинення кредитної заборгованості позичальника перед банком у зв`язку з невизнанням кредиторських вимог банку до боржника в процедурі ліквідації останнього. Також ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" не погоджувалося із визначеною позивачем ціною продажу нерухомого майна та наголошувало на необхідності проведення експертизи для встановлення початкової ціни.

Окрім того, ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" подало зустрічний позов до АТ "Ощадбанк", в якому просило відстрочити строк виконання договору іпотеки №6 від 25.01.2014 на період проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" зазначало про те, що порушення зобов`язань за кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.2014 відбулося не з вини позичальника, а у зв`язку з проведенням на території Донецької області та в м. Донецьку антитерористичної операції, що унеможливило здійснення ним будівельної діяльності, для зайняття і під забезпечення результатів якої залучались кредитні кошти.

АТ "Ощадбанк" не визнало вимоги зустрічного позову та вказувало, що втрата державою контролю над м. Донецьк не може бути підставою для припинення або зміни грошових зобов`язань ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" (позичальника), оскільки ризик ведення підприємницької діяльності покладається саме на таку особу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №905/3496/16 первісний позов задоволено. В рахунок часткового погашення перед АТ "Ощадбанк" заборгованості за кредитним договором №26-15-03/14, загальний розмір якої станом на 01.11.2016 становить 38 500 001,80 грн. (з них: 31 827 692,00 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом, 3 958 946,83 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 66 838,17 грн. - прострочена заборгованість за комісійними винагородами, 789 937,53 грн. - пеня за процентами, 8 459,01 грн. - пеня за комісійними винагородами, 1 704 344,83 грн. - 3% річних за основним боргом, 139 777,72 грн. - 3% річних за простроченими процентами, 4 005,71 грн. - 3% річних по комісійним винагородам), звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6 від 25.01.2014, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О., та зареєстрований в реєстрі за №202/05, що належить на праві власності ТОВ "Адамс Девелопмент Груп", а саме нежитлове приміщення в підвалі на першому та другому поверхах житлового будинку літ. А-11, загальною площею 346,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 90В, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" на користь АТ "Ощадбанк" 39 583,76 грн. судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" відмовлено.

Вказане судове рішення мотивоване доведеністю факту наявності у позичальника заборгованості за Кредитним договором, тобто порушення зобов`язань, виконання яких було забезпечено шляхом укладення між сторонами у справі іпотечного договору. Оскільки вимога банку про сплату боргу не виконана боржником та іпотекодавцем, виходячи з умов іпотечного договору та вимог Закону України "Про іпотеку", АТ "Ощадбанк" виникло право на звернення стягнення на передане ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості.

Відносно вимог зустрічного позову судом зазначено про відсутність доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч.2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами Іпотечний договір може бути змінений за рішенням суду. Також за висновком суду, доводи щодо проведення антитерористичної операції, та як наслідок, неможливості здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для зміни зобов`язань, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності, зокрема отримання прибутку, покладаються виключно на особу, яка здійснює таку діяльність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №905/3496/16 та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню. Зокрема, ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд невмотивовано відхилив доводи зустрічного позову та неправильно застосував ст. 652 ЦК України, що призвело до порушення захищених ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини відносин. Окрім того, поза увагою суду залишено те, що скаржник не просив взагалі звільнити його від зобов`язань, а лише частково на період, коли він може розумно очікувати відновлення державою своїх повноважень на окупованій території.

АТ "Ощадбанк" у відзиві на апеляційну скаргу заперечувало проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що місцевим господарським судом повно та всебічно встановлено обставини, які стосуються спірних правовідносин, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права. АТ "Ощадбанк" посилалося на те, що ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" не доведено, яким чином виконання іпотечного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За твердженням банку, реалізація рішення суду в частині продажу предмета іпотеки на торгах в ході виконавчого провадження буде здійснюватися лише після завершення антитерористичної операції.

ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" у відповіді на відзив на апеляційну скаргу навело додаткові обґрунтування вимог своєї скарги, зокрема про те, що: іпотекодавець та позичальник добросовісно виконували кредитні зобов`язання; ситуація з неплатоспроможністю вникла внаслідок міжнародного конфлікту з Російською Федерацією; скаржник не може вільно розпоряджатися своїм майном і отримати за нього справедливу ціну; неврахування впливу міжнародного збройного конфлікту на правомочності скаржника, як майнового поручителя, може призвести до ризиків втрати майна за несправедливу ціну, що не буде відповідати принципам пропорційності та загальним засадам цивільного законодавства.

В судовому засіданні представник ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" підтримало апеляційну скаргу з урахуванням додаткових письмових пояснень, просить суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №905/3496/16 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

В судовому засіданні представник АТ "Ощадбанк" заперечувало проти апеляційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

24.01.2014 між АТ "Ощадбанк", як банком, та ТОВ "Дирекція адміністративних будівель", як позичальником, укладено кредитний договір №26-15-03/14 (далі за текстом - Кредитний договір), за умовами якого (п.п.2.1, 2.2, 2.4) банк зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 31 827 692,00 грн., а також сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24.09.2015. Кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (далі - цільове призначення кредиту): рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ "АКБ "Капітал" за кредитним договором №38/2011 від 19.10.2011, укладеним між позичальником та банком.

Протягом 2014-2015 років між сторонами Кредитного договору укладалися додаткові договори про зміну його умов (копії додаткових договорів наявні в матеріалах справи).

На виконання умов Кредитного договору згідно з розпорядженням про видачу кредитних коштів №50 від 27.01.2014 АТ "Ощадбанк" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" кредитні кошти в сумі 31 827 692,00 грн. (платіжне доручення №1 від 27.01.2014).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 25.01.2014 між АТ "Ощадбанк", як іпотекодержателем, та ТОВ "Адамс Девелопмент Груп", як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір №6, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О. за реєстровим №201 (далі за текстом - Іпотечний договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.4) іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає предмет іпотеки (нежитлове приміщення в підвалі, на першому та другому поверхах житлового будинку літ. А-11, загальною площею 346,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 90В), що належить іпотекодавцю на праві власності. За взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 5 379 000,00 грн.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульований розділом 6 Іпотечного договору, відповідного до п.6.1 якого Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання позичальником (ТОВ "Дирекція адміністративних будівель") умов зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені Кредитним договором, позичальник не поверне (повністю або частково) іпотекодержателю суму кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пеня, штрафи), що передбачені та/або випливають із зобов`язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявляться (стануть) недійсним. При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання або вчинення виконавчого напису відповідно до умов цього договору.

За умовами п.6.2 Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення за умовами цього договору.

Оскільки позичальник не повернув грошові кошти у встановлені в Кредитному договорі порядку і строки, АТ "Ощадбанк" звернулося до ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" та ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" з вимогою №22-6/1070/3471 від 21.11.2016, в якій просив сплатити заборгованість за Кредитним договором у розмірі 38 500 001,80 грн. протягом 30 днів, а також попереджало про те, що у разі непогашення боржником всієї суми боргу, банк розпочне процедуру звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором.

Однак вимога АТ "Ощадбанк" не була виконана ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" та ТОВ "Адамс Девелопмент Груп".

Спір за первісним позовом стосується встановлення наявності чи відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" за Кредитним договором.

Нормами ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 610, 628, 629 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" неналежним чином виконало свої грошові зобов`язання за Кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 38 500 001,80 грн., з них: 31 827 692,00 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом; 3 958 946,83 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 66 838,17 грн. - прострочена заборгованість за комісійними винагородами; 789 937,53 грн. - пеня за процентами; 8 459,01 грн. - пеня за комісійними винагородами; 1 704 344,83 грн. - 3% річних за основним боргом; 139 777,72 грн. - 3% річних за простроченими процентами; 4 005,71 грн. - 3% річних по комісійним винагородам.

В ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Норми ст. 33 названого Закону визначають, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, серед іншого, на підставі рішення суду.

Як зазначалося вище, вимога АТ "Ощадбанк" №22-6/1070/3471 від 21.11.2016 про сплату боргу за Кредитним договором не була виконана позичальником та іпотекодавцем, що відповідно до вищевказаних норм Закону України "Про іпотеку" та п.п.6.1, 6.2 Іпотечного договору є підставою набуття банком, як іпотекодержателем, права звернення стягнення на іпотечне майно. Звернувшись з даним позовом до суду банк обрав спосіб звернення стягнення на іпотечне майно за рішенням суду шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Вимоги щодо реалізації предмета іпотеки за рішенням суду наведені в ст. 39 Закону України "Про іпотеку", згідно з частиною 1 якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" слідує, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Як вірно зазначив у рішенні місцевий господарський суд, майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що, зокрема, передбачено в ст. ст. 54, 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, згідно з якою у спорах даної категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем правомірно заявлено вимогу щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Доводи ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" про спірність суми заборгованості позичальника за Кредитним договором та не включення вимог АТ "Ощадбанк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" не спростовують висновків суду про наявність правових підстав у банку для звернення стягнення на предмет іпотеки.

До того ж, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16).

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги первісного позову є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

У зустрічному позові ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" зазначало про істотну зміну обставин, зумовлену проведення на території м. Донецька, де здійснює свою господарську діяльність позичальник, антитерористичної операції та існування на території м. Донецька збройного конфлікту, що відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України може бути підставою для зміни зобов`язання зі Іпотечним договором.

Згідно зі ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов :

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З наведеного слідує, що законодавство пов`язує можливість внесення змін до договору не з наявністю факту істотної зміни обставин, а саме з наявністю одночасно вищевказаних чотирьох умов при істотній зміні обставин, у зв`язку з чим в даному випадку підлягає доведенню наступне:

- при зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини, як істотні;

- обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи зміни договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов`язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

- одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч.2 ст. 652 ЦК України, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- враховуючи, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч.4 ст. 652 ЦК України), необхідно також довести наявність однієї з двох таких умов: розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Натомість ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" не надано суду доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, необхідних для внесення змін до Іпотечного договору саме у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.

Колегією суддів враховано посилання ТОВ "Адамс Девелопмент Груп" на неможливість ведення позичальником підприємницької діяльності, однак вказана обставина не може вважатися порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки за визначенням підприємницької діяльності остання є діяльністю суб`єкті на власний ризик з метою отримання прибутку. Тобто, ризики ведення підприємницької діяльності позичальника, включаючи отримання доходів (прибутку) від такої діяльності або їх відсутність, покладаються виключно на нього .

Проведення антитерористичної операції та викликані цим негативні явища стосуються обох сторін договору, а тому не порушують баланс інтересів на користь одної зі сторін.

Також колегія суддів зазначає, що Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

В ст. 9 названого Закону визначені заходи щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, згідно з якими протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку" .

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції , крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Таким чином, можливість реалізації предмета іпотеки зупиняється на період дії вищевказаного Закону, але в той же час цей Закон не позбавляє іпотекоджержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником зобов`язань та не перешкоджає захисту у судовому порядку порушеного права іпотекодержателя шляхом подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує вищевикладеного. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин з огляду на приписи матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс Девелопмент Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №905/3496/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №905/3496/16 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 16.05.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир