Рішення

від 19.03.2019 по справі 925/1137/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 925/1137/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства «Спецтехагро» , м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» ,

м. Черкаси

про стягнення 36 160 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне підприємство «Спецтехагро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» про стягнення з відповідача 36 160 грн. 00 коп. збитків (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 лютого 2019 року).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11 грудня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 17 січня 2019 року.

Проте підготовче засідання призначене на 17 січня 2019 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 січня 2019 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 07 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року відкладено підготовче засідання на 20 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 19 березня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Водночас у своєму відзиві відповідач проти позову заперечував, зокрема, з тих підстав, що відповідачем на підставі усної заявки позивача було організовано виконання послуг пов'язаних з перевезенням вантажу (сільськогосподарської техніки) на суму 36 162 грн. 00 коп., що підтверджується актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами.

Тобто відповідач стверджував, що товарно-транспортні послуги позивачу фактично було надано, проте, не на умовах попередньої оплати, у зв'язку з чим відповідач вважає, що свої зобов'язання перед позивачем виконав належним чином і підстав для стягнення збитків немає.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 березня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1137/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що в квітні 2018 року перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 36 160 грн. 00 коп. в якості передоплати за послуги перевезення техніки, однак станом на 22 жовтня 2018 року відповідач своїх зобов'язань не виконав, останнім послуг позивачу надано не було, в зв'язку з чим було завдано позивачу збитків в розмірі 36 160 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, згідно виставлених відповідачем рахунків-фактур №СФ-0000084 від 04 квітня 2018 року та №СФ-0000077 від 06 квітня 2018 року позивачем було сплачено відповідачу 36 160 грн. 00 коп. передоплати за послуги перевезення техніки, що підтверджується копіями платіжних доручень №1685 від 18 квітня 2018 року та №1688 від 19 квітня 2018 року.

10 травня 2018 року позивачем було направлено вимогу відповідачу про здійснення послуг з перевезення техніки протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа.

Даний факт відповідач під час розгляду справи та у відзиві на позов не заперечував.

Однак, як вказував позивач, станом на 22 жовтня 2018 року послуги з перевезення вантажу відповідачем надано не було.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту вищевказаних приписів законодавства, зокрема, статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документа.

Залежно від виду документа розрізняють:

а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту;

б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті;

в) систему чартеру, яка застосовується на морському, річковому і повітряному транспорті.

У деяких випадках вказані системи можуть бути комбіновані. До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення.

Договір перевезення залізничним, автомобільним та річковим транспортом оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Накладна складається відправником, який відповідає за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомостей.

Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною. Перевізник робить на накладній відповідну відмітку, а в підтвердження прийому вантажу до перевезення видає відправнику вантажу квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту України.

Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов'язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред'явлення претензій та позовів.

Таким чином, договір перевезення вантажів укладений в момент отримання перевізником вантажу для перевезення і закінчується видачею вантажу одержувачу, а вивантаження вантажу з транспортного засобу, зберігання його після вивантаження до видачі та видача його одержувачеві є додатковими послугами договору перевезення вантажу.

Глава 64 Цивільного кодексу України, що регулює перевезення є спеціальною по відношенню до загальних положень про послуги, що врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

Будь-який договір перевезення по своїй суті є договором послуг, проте не кожен договір про надання послуг є договором перевезення.

Як вбачається з копій товарно - транспортних накладних від 30 березня 2018 року №30-03/1, від 01 квітня 2018 року №01-04/1, від 13 квітня 2018 року №13-04/1, від 14 квітня 2018 року №14-04/1 автомобільним перевізником є товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Юніті» , а замовником та вантажовідправником - товариство з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» .

Тобто за наявними документами зобов'язання виникли між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Юніті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» , а не між сторонами даного спору.

Окремо слід вказати, що наведені вище накладні не містять відмітки вантажоодержувача про отримання товару.

У відповідних графах накладних міститься відмітка вантажовідправника - відповідача, а не позивача.

Тобто в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують надання саме відповідачем позивачу послуг з перевезення вантажу на суму 36 160 грн. 00 коп.

Крім того, судом враховано, що відповідно до положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідач стверджував, що ним було саме організовано перевезення вантажу для позивача та за заявкою позивача.

Проте, судом враховано, що відповідно до ст.930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Матеріали справи не містять укладеного між сторонами у письмовій формі договору транспортного експедирування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи викладені відповідачем у відзиві документально не підтверджено.

Згідно ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

У зв'язку з тривалим ненадання відповідачем послуг з перевезення вантажу, вказане виконання втратило інтерес для позивача, а тому 19 жовтня 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 16 жовтня 2018 року про повернення авансу в розмірі 36 160 грн. 00 коп. протягом 3 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги.

Однак вищевказану вимогу було залишено відповідачем без відповіді.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем коштів в якості попередньої оплати за транспортні послуги в розмірі 36 160 грн. 00 коп.

Водночас відповідачем не було надано відповідних послуг позивачу та не було повернуто аванс.

За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань, а саме перевезення вантажу особисто, або організацію перевезення вантажу на підставі письмової угоди та за певну плату.

Відповідно до ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Під час розгляду даного спору відповідач належними та допустимими доказами не довів суду відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Натомість розмір збитків кредитором доведено.

Оскільки відповідач порушив свої зобов'язання, зокрема, в розумні строки не організував перевезення вантажу та своєчасно не повернув отримані грошові кошти позивачу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 36 160 грн. 00 коп. збитків в судовому порядку є правомірними та обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» , вул. Смілянська, 118, офіс, 413, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41523039 на користь приватного підприємства «Спецтехагро» , вул. Митницька,54, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38089567 - 36 160 грн. 00 коп. збитків та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20 березня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович