Ухвала

від 12.05.2021 по справі 925/1137/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" травня 2021 р. Справа № 925/1137/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України

у справі

за позовом приватного підприємства «Спецтехагро» , м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» ,

м. Черкаси

про стягнення 36 160 грн. 00 коп.

без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Черкаської області знаходилася справа №925/1137/18 за позовом приватного підприємства «Спецтехагро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» про стягнення з відповідача 36 160 грн. 00 коп. збитків (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 лютого 2019 року).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 березня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» на користь приватного підприємства «Спецтехагро» - 36 160 грн. 00 коп. збитків та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення 15 травня 2019 року господарським судом було видано наказ.

До Господарського суду Черкаської області від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича надійшло подання від 26 квітня 2021 року №1345 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

З 19 квітня 2021 року до 07 травня 2021 року головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Розглянувши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про його безпідставність, з огляду на наступне:

Подання обґрунтоване тим, що на даний час боржником не виконано судове рішення.

Керівник боржника - ОСОБА_1 ігнорує виклики приватного виконавця, що свідчить, на переконання останнього, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» , 20 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Дмитром Миколайовичем булу прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59152714, якою було зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження 20 травня 2019 року, яку було отримано боржником 30 травня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження виконавцем було направлено керівнику боржника, ОСОБА_1 вимогу від 20 травня 2019 року №773, якою керівника було зобов`язано з`явитися до приватного виконавця для надання пояснень щодо невиконання рішення суду та надати декларацію та баланс підприємства, а також повідомити про заходи, що вживаються керівником з метою виконання рішення суду.

Однак ОСОБА_1 до приватного виконавця так і не з`явилася.

В ході примусового виконання виконавчого документа приватним виконавцем накладено арешт на все майно боржника та направлено запити у відповідні інстанції з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, доходів боржника.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби боржник має відкриті рахунки в АТ «ПУМБ» та АТ КБ «ПриватБанк» .

20 травня 2019 року приватним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника та виставлено платіжні вимоги на списання коштів з арештованих рахунків боржника (кошти на рахунках відсутні).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, боржникові на праві власності нерухомість не належить.

У відповіді Територіального сервісного центру 7141 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області вказано, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно відповіді Головного управління Дсржпродспоживслужби України у Черкаській області встановлено, що сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області встановлено, що земельні ділянки за боржником не зареєстровані.

Згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлено, що боржник не є власником значних пакетів акцій емітентів (10% і більше) акцій приватних акціонерних товариств (5% і більше) та публічних акціонерних товариств.

Згідно відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України за боржником плавзасоби не зареєстровані.

Згідно відповіді Управління Державної міграційної служби України, встановлено, що керівник боржника, ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 . виданий 04 червня 2007 року органом видачі 7101.

31 липня 2019 року приватним виконавцем було здійснено виїзд, з метою перевірки майнового стану боржника, на адресу вул. Смілянська. 118. оф. 413 та оф. 201, м. Черкаси. Однак виконавцю доступу до приміщень не надано, провести виконавчі дії не вдалося.

02 серпня 2019 року приватним виконавцем було направлено керівнику боржника, ОСОБА_1 , повторну вимогу приватного виконавця від 30 липня 2019 року №1317. якою керівника було зобов`язано з`явитися до приватного виконавця, надати пояснення щодо невиконання рішення суду та надати декларацію та баланс підприємства, а також повідомити про заходи, що вживаються керівником з метою виконання рішення суду. Однак ОСОБА_1 до виконавця так і не з`явилася.

07 лютого 2020 року керівнику боржника було направлено вимогу приватного виконавця від 07 лютого 2020 року №281 на адресу місця реєстрації керівника боржника, про зобов`язання надати декларацію про доходи та майно боржника, зобов`язання з`явитися особисто до приватного виконавця та надати пояснення щодо невиконання рішення суду. Однак вимога не була отримана.

16 березня 2020 року керівнику боржника було направлено повторну вимогу приватного виконавця про зобов`язання надати декларацію про доходи та майно боржника, зобов`язання з`явитися особисто до приватного виконавця та надати пояснення щодо невиконання рішення суду. Відповіді на вимогу отримано не було.

16 грудня 2020 року приватним виконавцем був здійснений повторний виїзд на адресу вул. Смілянська, 118. оф. 413 та оф. 201, м. Черкаси. Водночас було встановлено, що виконавцю доступу до приміщень не надано, провести виконавчі дії не вдалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частин 5, 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо ) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Водночас, як зазначалося вище у боржника відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, а також відсутні грошові кошти на рахунках.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» ) передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження» .

За змістом ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Дана норма встановлює право виконавця на звернення до суду.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

Отже, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи товариства не є підставою для застосування до керівника юридичної особи такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення приватним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

З матеріалів справи не вбачається, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов`язок у юридичної особи є всі реальні можливості.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливістю його виконання за відсутності майна та коштів.

Отже, приватним виконавцем не надано суду належних доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та ним вичерпано всі заходи, надані йому Законом України «Про виконавче провадження» .

Крім того з листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації вбачається, що строк паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 діє до 04 червня 2017 року .

Тобто, у керівника боржника на даний час відсутня можливість (відсутній дійсний паспорт) виїзду за межі України, а тому як наслідок відсутні підстави обмежувати керівника боржника у праві виїзду за межі України окремим судовим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 232-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс» ОСОБА_1 за наказом Господарського суду Черкаської області від 15 травня 2019 року у справі № 925/1137/18 залишити без задоволення.

2. Копію ухвали направити сторонам та приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Недоступу Дмитру Миколайовичу.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович