Постанова

від 12.02.2019 по справі 0440/5056/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5056/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В. ,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України(№21)" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 р. в адміністративній справі №0440/5056/18 за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України(№21)" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№21)" звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 11.04.2018 року №18/4.3-5/172, якою накладено штраф в розмірі 372300 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не врахування судом всіх обставин справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю (Ткаченко С.М.) підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача за довіреністю (Лейченко І.М.) заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №147-І від 16.03.2018 року, виданого на виконання листа Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 від 29.12.2017 року № 47/2-1117 вих.17, призначено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№21)" за адресою: 52406, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Аполлонівка, Військове містечко, буд.37, код ЄДРПОУ 08679698, у період з 20.03.2018 року по 21.03.2018 року (а.с. 22).

На підставі наказу №147-І від 16.03.2018 року видано направлення на проведення інспекційного відвідування №18/4.3-н від 16.03.2018 року (а.с. 21).

20.03.2018 року головним державним інспектором праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ДП "Підприємство ДКВС України (№21)" за адресою: 52406, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Аполлонівка, Військове містечко, буд.37. Проте, проведення інспекційного відвідування виявилося неможливим у зв'язку з ненаданням документів на вимогу інспектора праці, про що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.03.2018 року №18/4.3-5 (а.с. 16-19).

Примірник акту від 20.03.2018 року №18/4.3-5 направлено на адресу ДП "Підприємство ДКВС України (№21)" 22.03.2018 року.

На підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.03.2018 року №18/4.3-5 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №18/4.3-5/172 від 11.04.2018 року, якою до ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№21)", на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 372300 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність проведення інспекційного відвідування ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№21)" та прийняття постанови від 11.04.2018 року № 18/4.3-5/172 про накладення штрафу у розмірі 372300 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Статтею 259 КЗпП України, встановлено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що повідомлення об'єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування не є обов'язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування.

Таким чином, доводи позивача про те, що інспектор до проведення інспекційного відвідування повинен повідомити саме об'єкт відвідування або уповноважену особу про таке відвідування за десять днів до початку перевірки є неспроможними.

Відповідно до пунктів 9-12 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до пункту 16 Порядку №295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Як вбачається з акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, 16.03.2018 року на електронну адресу позивача було направлено вимогу №55/4.3-18 про надання інформації та копій документів, необхідних для проведення перевірки (а.с.20). Головний інспектор праці зателефонував головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_3 на тел. НОМЕР_1, яка підтвердила отримання на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 вимоги №55/4.3-18. Так, 20.03.2018 року інспектор праці прибув до ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№21)" та за пропозицією в.о. директора ОСОБА_4 прийшов до бухгалтерії ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№21)", де було пред'явлено службове посвідчення інспектора праці юристу ОСОБА_5., а також надано копію направлення на проведення інспекційного відвідування, перелік документів, необхідних для проведення контрольного заходу. Перелічені документи були вручені відповідальній особі - юристу ОСОБА_5. на паперових носіях у двох примірниках, де вона поставила підпис про отримання документів на примірниках інспектора праці, про що свідчать печатка з вхідними номерами №35 і №36 від 20.03.2018 року. Юрист ОСОБА_5. доповіла інспектору, що жодних документів для інспекційного відвідування не буде надано до особового розпорядження керівництва. Від письмових пояснень ОСОБА_5 відмовилась.

Вищенаведені обставини також підтверджено в суді першої інстанції при допиті свідків (головного бухгалтера ОСОБА_3, юриста ОСОБА_5.).

Колегія суддів критично розцінює доводи апелянта стосовно того, що головний бухгалтер ОСОБА_3 не мала змоги підготувати необхідні для перевірки документи або доручити їх підготовку своїм підлеглим, оскільки, 16.03.2018 року перебувала у відпустці, а з 17.03.2018 року по 22.03.2018 року знаходилась з дитиною у лікарні. Проте, у табелі робочого часу за березень 2018 року зазначено, зокрема, що 16.03.2018 року головний бухгалтер була присутня на робочому місці, про що у табелі міститься відмітка робочого часу "8".

Доводи апелянта, що в. о. керівником підприємства на заяві ОСОБА_3, в якій вона просила увільнити її від виконання обов'язків 16.03.2018 року з 13-00 по 17-00 про міститься резолюція керівника підприємства "без внесення змін до табелю обліку робочого часу", а тому на думку апелянта наведене також свідчить про неможливість підготувати необхідні для перевірки документи головним бухгалтером, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Так, позивачем не надано жодного розпорядчого документа керівника підприємства, яким головного бухгалтера ОСОБА_3 на підставі її заяви було увільнено від виконання обов'язків 16.03.2018 року з 13-00 по 17-00, крім того в табелі робочого часу міститься відмітка робочого часу "8". Також колегією суддів враховується, що позивачем не надано пояснень щодо неможливості надання документів в.о. головного бухгалтера ОСОБА_6, яка на час відсутності головного бухгалтера підприємства виконує його обов'язки, що передбачено посадовою інструкцією головного бухгалтера ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС України (№21)".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності факту створення перешкод позивачем у діяльності інспектора праці, в тому числі ненадання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України(№21)" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 р. в адміністративній справі №0440/5056/18 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко