Постанова

від 19.03.2019 по справі 752/4053/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 752/4053/18

Апеляційне провадження 22-ц/824/3379/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф.

при секретарі Борисенко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_2

відповідачі Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосбуд"

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосбуд",подану через представника ОрлаРуслана Володимировича, на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко Т.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосбуд" та ОСОБА_4 про розірвання договору будівельного підряду та відшкодування майнової шкоди,

в с т а н о в и в :

у лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Теосбуд", у якому просив розірвати договір підряду № МР007 від 27.09.2017, укладений з відповідачем та стягнути солідарно з ТОВ "Теосбуд" та ОСОБА_4 291 740 грн майнової шкоди та 25 740 грн неустойки.

В обґрунтування позову зазначав, що 27.09.2017 уклав з ТОВ "Теосбуд" в особі директора ОСОБА_4 договір № МР007, відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язався на власний ризик та у строки, передбачені договором, виконати або забезпечити виконання робіт, визначених у кошторисі. В свою чергу, він зобов`язався сплатити виконавцю за надання послуг за цим договором у строки та у сумах, визначених у порядку оплат за договором. Відповідно до додатку № 1 до договору виконання будівельних робіт здійснювалося в чотири етапи, які повністю охоплювали будівництво будинку з натуральної сировини та матеріалів на земельній ділянці, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада. 27.09.2017 ОСОБА_4 отримала аванс у розмірі 640 000 грн. Загальна ціна робіт за цим договором складає 49 500 умовних одиниць, що еквівалентно 1 287 000 грн. ОСОБА_4 крім авансу отримала чергові платежі 06.10.2017 - 300 000 грн, 24.10.2017 - 49 940 грн, 16.11.2017 - 40 000 грн, 16.11.2017 - 23 000 грн, всього на загальну суму 1 052 940 грн. Термін закінчення будівництва встановлений - початок грудня 2017 року. Надалі сторони домовилися продовжити будівництво будинку до 01.01.2018. Проте будівництво будинку не закінчено, на претензії, направлені на адресу товариства та його директора відповідь не надана.

Виконавцем не виконаний третій етап будівництва за договором. Фактично здійснені роботи за договором на суму 761 200 грн. Різниця в сумах сплачених коштів та виконаних робіт складає 291 740 грн.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2018 позов задоволено частково. Розірвано договір № МР007 від 27.09.2017, укладений між ТОВ "Теосбуд" та ОСОБА_2 Стягнуто з ТОВ "Теосбуд" на користь позивача 291 740 грн майнової шкоди та 25 740 грн неустойки. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Теосбуд" на користь держави 3 174,80 грн судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ "Теосбуд" через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не повідомив відповідача про день та час розгляду справи, він не отримував ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву разом з додатками. Вважає, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки відповідач знаходиться у Шевченківському районі, місце виконання робіт знаходиться у Броварському районі, але справа розглянута Голосіївським районним судом м. Києва. Дані про те, що позивач зареєстрований у Голосіївському районі м. Києва відсутні. Суд не врахував, що відповідач витратив на будівельні матеріали та роботи 1 094 600 грн, а отримав від позивача 1 052 940 грн, тобто витратив на 41 660 грн більше ніж отримав від позивача. Суд не обґрунтував відмову у позові в частині солідарного стягнення, а також не врахував положення Закону України Про захист прав споживачів про те, що якщо значну частину послуг чи робіт виконано (понад 70 %), то споживач може вимагати розірвання договору лише в частині робіт чи послуг, які не виконані.

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду. Зазначає, що він звернувся з позовом про захист прав споживачів за своїм місцем реєстрації, що передбачено законом. Відповідачі достовірно знали про день та час розгляду справи, проте у судові засідання не з`явилися без поважних причин. При розмові з ОСОБА_4, яка ним зафіксована на аудіозапис, остання вимагала подальшого фінансування, незважаючи на те, що не був виконаний навіть третій етап робіт, а ним вже сплачені кошти за четвертий етап робіт, в іншому випадку вказала, що вони припинять роботи. Відповідач не виконав у повному обсязі умов договору та будь - який актів виконаних робіт йому на підпис не надавав. Оскільки ним оплачено роботи, які відповідачем не виконані вважає свої вимоги про стягнення такої суми та пені є законними.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2017 між ОСОБА_2 та ТОВ "Теосбуд" укладено договір № МР007, за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов`язався за завданням позивача на власний ризик та у строки, передбачені цим договором, виконати або забезпечити виконання робіт, зокрема: надання земельної ділянки та надання на неї відповідної юридичної документації, організація оформлення ділянки на замовника (якщо замовник не надає земельної ділянки); підготовку проектної кошторисної та архітектурної документації для надання її у державні органи та передачі замовнику; забезпечити виконання будівельних робіт, що надалі за текстом цього договору найменуються роботи, визначені у кошторисі (додаток № 1 до цього договору), а замовник зобов`язався сплатити виконавцю за надання послуг за цим договором у строки та у сумах, визначених у порядку оплат за договором (додаток № 2 до цього договору).

Згідно з п. 1.2 договору адреса будівельного майданчика - кадастровий номер земельної ділянки 3221282800:05:001:0100, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада.

Відповідно до п. 3.5 договору замовник виконує роботи за цим договором протягом 75 робочих днів з моменту, визначеного п. 3.4 договору. Дата завершення будівництва - початок грудня 2017 року. Надалі сторони домовилися продовжити будівництво будинку до 01.01.2018.

Відповідно до 4.3 договору загальна ціна робіт за цим договором складає 49 500 умовних одиниць, що еквівалентно 1 287 000 грн.

Згідно розписок ОСОБА_4 отримала від позивача чергові суми грошових коштів готівкою: 27.09.2017 - 640 000 грн, 06.10.2017 - 300 000 грн, 24.10.2017 - 49 940 грн, 16.11.2017 - 40 000 грн, 16.11.2017 - 23 000 грн, всього на загальну суму 1 052 940 грн, що відповідає фінансуванню 1 - 3 етапам роботи та частково 4 етапу роботи згідно із додатком № 1 до договору.

Незважаючи на численні телефонні дзвінки з боку позивача та особисті зустрічі з ОСОБА_4 будівництво будинку у строк, визначений у договорі не закінчено.

25.01.2018 та 13.02.2018 позивач надіслав на адресу ТОВ "Теосбуд" та директора товариства претензії про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду в сумі 291 740 грн, проте відповіді не отримав.

Станом на 22.02.2018 виконавцем не виконаний третій етап будівництва за договором. Фактично здійснені роботи за договором на суму 761 200 грн. Різниця в сумах сплачених коштів та виконаних робіт складає 291 740 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а стягнення неустойки, у зв'язку з порушенням умов договору, передбачено п. 6.1 договору підряду та ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За обставинами справи встановлено, що сторони у договорі (додаток № 1) визначили порядок сплати авансових платежів за окремі етапи виконання робіт, а саме перший етап - 187 200 грн, другий етап - 468 000 грн, третій етап - 202 80 грн, четвертий етап - 469 000 грн, а всього 1 287 000 грн. У цьому ж додатку міститься конкретний перелік робіт, які мають бути виконані та еквівалент вищезазначених сум до умовних одиниць (валюта не зазначена).

Позивачем сплачено на користь відповідача кошти у загальній сумі 1 052 940 грн, що відповідає першому, другому, третьому етапам виконання робіт та частково четвертому етапу виконання робіт.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 5.1.1 договору виконавець не пізніше терміну, визначеному п. 3.5 цього договору (початок грудня 2017 року), складає акти приймання - передачі робіт за цим договором та передає їх замовнику.

За матеріалами справи встановлено, що відповідач акт - виконаний робіт не складав та замовнику на підпис не передавав. Позивач визнає, що роботи першого та другого етапу виконані у повному обсязі. Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідачем не в повному обсязі виконі роботи третього етапу та не виконані зовсім роботи четвертого етапу.

Відповідач вказуючи у апеляційній скарзі на те, що роботи виконані на загальну суму 1 094 600 грн, не зазначає перелік таких робіт та не надає будь - яких доказів у підтвердження таких доводів.

Оскільки такі доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами, а позивачем ці обставини не визнаються, вони не можуть прийматися до уваги.

Доводи апелянта про те, що у розписках міститься звіт про виконання відповідачем робіт на суму 1 094 600 грн суперечать змісту цього документа, оскільки в ньому зазначено про отримання позивачем генератора на суму 34 000 грн (стоїть підпис позивача). Інформації про те, що матеріалами, які зазначені у цьому документі придбано та роботи виконано з підписом позивача такий документ не містить. У цьому документі міститься відмітка: свердловина - виконано та каналізаційні труби - закладено . Щодо решти робіт та матеріалів відмітки про виконання не стоять, підпис позивача відсутній.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду а вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

За обставинами справи встановлено, що строк виконання робіт за договором встановлено - початок грудня 2017 року. Та обставина, що сторони домовилися продовжити будівництво будинку до 01.01.2018 свідчить про те, що відповідач не виконав весь обсяг робіт у строк, визначений договором.

Будь - яких доказів про те, що відповідач виконав повністю роботи третього та четвертого етапу робіт до 01.01.2018 не надано.

Відповідачем також не спростовані доводи позивача про те, що директор ТОВ Теосбуд ОСОБА_4 повідомила про відмову від подальшого виконання робіт без додаткового фінансування, тобто сплати коштів, не передбачених умовами договору.

Зазначені обставини вимусили позивача закінчити виконання робіт власними силами, оскільки стало очевидним, що закінчення робіт у строк стає явно неможливим.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про законність вимог позивача про розірвання договору та стягнення коштів, які були сплачені позивачем авансовим платежем за роботи, які відповідачем не виконані.

Оскільки доказів виконання таких робіт відповідач не надав, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що сторони погодили продовжити дію договору до 01.09.2018 не спростовують висновків суду, оскільки сторони погодили, що перший, другий та третій етапи робіт мають бути виконані до січня 2018 року.

Оскільки до січня 2018 третій етап робіт виконано не було, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем порушені умови договору та додаткової домовленості.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд не врахував положення Закону України Про захист прав споживачів про те, що якщо значну частину послуг чи робіт виконано (понад 70 %), то споживач може вимагати розірвання договору лише в частині робіт чи послуг, які не виконані. Разом з тим, позивач і не просив розірвати повністю договір та повернути всі кошти, сплачені за договором, за змістом позовної заяви позивач просив розірвати договір в частині невиконаних робіт та за змістом рішенням суду договір розірвано саме в частині невиконаних робіт та стягнуто кошти, які сплачені за невиконані роботи.

Пеня стягнута на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів та правильність розрахунку пені апелянт не оскаржує.

Оскільки, як вказувалося вище, судом правильно встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасного виконання зобов`язань, та не підтвердив належними доказами виконання робіт на суму 1 094 600 грн, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення пені.

Позивач звернувся з позовом про захист прав споживачів за своїм місцем проживання, що не суперечить ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

На час подачі позовної заяви позивач був зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, що було перевірено колегією суддів при встановленні особи позивача за паспортом у судовому засіданні. Відтак доводи апеляційної скарги про порушення правил підсудності не знайшли свого підтвердження.

Оскільки предметом спору не є усунення недоліків будівництва чи зобов`язання виконати умови договору колегія суддів вважає, що спірні правовідносини не стосуються вимог щодо нерухомого майна та на них не поширюється правило виключної підсудності.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір розглянуто без повідомлення відповідача про день та час судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду колегія суддів також не може визнати обґрунтованими з наступних підстав.

За матеріалами справи встановлено, що судова копія позовної заяви з додатками та судова повістка, у якій вказано день та час розгляду справи направлені судом на адресу ТОВ Теосбуд , яка вказана у договорі. Цю ж саму адресу даний відповідач зазначає і у апеляційній скарзі. Проте документи повернулися до суду без вручення (а.с. 33).

Незважаючи на це представник ТОВ Теосбуд Усков О.Ю. знайомився з матеріалами справи 11.05.2018 та 14.05.2018 подав клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки до судового засідання.

Згідно з ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за 5 днів до судового засідання.

Відтак ознайомившись з матеріалами справи та знаючи про те, що судове засідання призначено на 16.05.2018 відповідач мав достатньо часу, визначеного законом, для підготовки до участі у справі, надання відзиву та відповідних доказів, проте в судове засідання не з`явився та надалі будь - яких пояснень, відзиву чи доказів не надав. Не надано таких доказів і до заяви про перегляд заочного рішення. У апеляційній скарзі також відсутнє посилання на будь - які докази, які бажав надати відповідач до суду першої інстанції.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР, гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної чи господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Подавши заяву про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву та надання доказів відповідач надалі ні відзиву, ні доказів не надав, не цікавився розглядом справи, що свідчить про недобросовісне виконання стороною своїх процесуальних обов`язків.

За вказаних обставин, на думку колегії суддів, рішення суду не може бути скасовано з підстав не вручення повістки відповідачу (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України), оскільки відповідач був повідомлений завчасно про день та час розгляду справи на 16.05.2018, проте з власних міркувань не бажав прийняти участь у судовому засіданні, подавши клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на те, що причинами подачі клопотання було підготовка відзиву та надання доказів, який так і не було подано до наступного судового засіданні 20.06.2018, колегія суддів вважає, що неявка відповідача у судове засідання відбулася без поважних причин та такі обставини не можуть вести до скасування правильного по суті рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що у даному спорі відсутні підстави для солідарної відповідальності відповідачів не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції у солідарному стягненні відмовлено.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосбуд" залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2019.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик