Постанова

від 18.03.2019 по справі 910/10734/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. Справа№ 910/10734/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Довжик Д.В., адвокат, ордер №187736 від 18.03.19;

від відповідача - Клим В.І., адвокат, ордер №187735 від 18.03.19;

від третьої особи - Шиманський В.М, адвокат, ордер №094224 від 27.01.2019 ,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/10734/18 (суддя Мудрий С.М., повний текст складено - 06.11.2018) за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Девелопмент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-В" про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними.

встановив наступне.

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Девелопмент" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав укладених між ТОВ "Земельний Девелопмент" та ТОВ "Нафта-Поділля" (правонаступником якого є ТОВ "Поділля-В"), а саме:

- договір №7/7 від 10.01.2017 року, предметом якого є майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 43,3 кв.м. в будинку №164А по вул. Київській у м. Вінниці (номер об'єкта Державному реєстрі прав 1194280205101);

- договір №218 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №126, загальною площею 125,6 кв.м. в будинку №164 по вул. Київська у м. Вінниці (номер об'єкта Державному реєстрі прав 1121092205101);

- договір №215 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №121, загальною площею 163,7 кв.м. в будинку №164 по вул. Київська у м. Вінниці (номер об'єкта Державному реєстрі прав 1121038605101);

- договір №216 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №122, загальною площею 56,8 кв.м. в будинку №164 по вул. Київська у м. Вінниці (номер об'єкта Державному реєстрі прав 1120933605101);

- договір №217 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №125, загальною площею 149,6 кв.м. в будинку №164 по вул. Київська у м. Вінниці (номер об'єкта Державному реєстрі прав 1120868905101).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що оспорювані договори укладені директором ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6 з перевищенням повноважень, передбачених статутом Товариства.

Також, як на підстави недійсності вказаних договорів позивач вказував на їх удаваність та відсутність нотаріального посвідчення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/10734/18 позов задоволено повністю; визнано вказані договори недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем обставин перевищення повноважень директором ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6 при укладенні оскаржуваних договорів, а також відсутності схвалення спірних правочинів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, третя особа звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/10734/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга, з посиланням на положення ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, мотивована непідсудністю даної справи Господарському суду міста Києва.

Також, в апеляційній скарзі апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції обов'язку щодо його належного повідомлення про розгляд даної справи.

Крім цього, скаржник зазначає про схвалення ТОВ "Земельний Девелопмент" оскаржуваних правочинів шляхом прийняття оплат за ними та надає копії платіжних доручень.

Представник апелянта - третьої особи у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

При цьому, подане раніше ним клопотання про відкладення розгляду даної справи було відкликане представником апелянта, а тому колегією суддів воно залишено без розгляду.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний Девелопмент" в особі директора ОСОБА_6 (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Поділля" (покупець) (код ЄДРПОУ 32833437), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-В" (код ЄДРПОУ 32833437) укладено наступні договори купівлі-продажу майнових прав:

- №7/7 від 10.01.2017 року, відповідно до п.1.2 якого об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об'єкт нежитлової нерухомості - магазин товарів повсякденного попиту, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164.

Нерухомість (приміщення) знаходиться в дворі будинку №164, по вул. Київській, за НОМЕР_1.

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №7/7 від 10 січня 2017 року складає - 43,3 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 30 000,00 грн. (п.3.1 договору);

- №218 від 08.12.2016 року, відповідно до п.1.2 якого об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об'єкт нежитлової нерухомості (приміщення №126 площею - 125,6 м.кв.), розташований в об'єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164.

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №218 від 08.12.2016 року складає - 125,6 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 200 000,00 грн. (п.3.1 договору);

- №215 від 08.12.2016 року, відповідно до п.1.2 якого об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об'єкт нежитлової нерухомості (приміщення №121 площею - 163,7 м.кв.), розташований в об'єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164.

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №215 від 08.12.2016 року складає - 163,7 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 300 000,00 грн. (п.3.1 договору);

- №216 від 08.12.2016 року, відповідно до п.1.2 якого об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об'єкт нежитлової нерухомості (приміщення №122 площею - 56,8 м.кв.), розташований в об'єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164.

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №216 від 08.12.2016 року складає - 56,8 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 80 000,00 грн. (п.3.1 договору);

- №217 від 08.12.2016 року, відповідно до п.1.2 якого об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об'єкт нежитлової нерухомості (приміщення №125 площею - 149,6 м.кв.), розташований в об'єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164.

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №217 від 08.12.2016 року складає - 149,6 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 250 000,00 грн. (п.3.1 договору).

За кожним із зазначених договорів між сторонами були підписані Акти прийому-передачі (а.с.50-54).

При цьому, вказані Акти зі сторони ТОВ "Земельний Девелопмент" щодо приміщення НОМЕР_1 в багатоквартирному житловому будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниця загальною площею 43,3 кв.м. підписаний 14.02.2017 року виконавчим директором ОСОБА_8, а щодо приміщень №126 (загальною площею 125,6 кв.м.), № 121 (загальною площею - 163,7 кв.м.), №122 (загальною площею 56,8 кв.м.), №125 (загальною площею 149,6 кв.м.) - підписані 13.12.2016 року директором ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання вказаних договорів недійсними позивач посилався на те, що директор ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6, в порушення вимог Статуту, без погодження із Загальними зборами учасників Товариства, уклав вказані договори щодо відчуження майнових прав на об'єкти нерухомості, вартість кожного з яких перевищує 50 000 грн.

Також, позивач зазначав про те, що оскаржувані договори вчинені сторонами для приховання інших правочинів, оскільки їх предметом є майнові права на приміщення, а ТОВ "Земельний Девелопмент", в свою чергу, станом на час укладення договорів фактично не володіло цими майновими правами, у зв'язку з тим, що адмінбудівля із приміщеннями, майнові права на які були передані за оскаржуваними договорами, була введена в експлуатацію станом на дату вчинення цих правочинів.

Із наведених вище підстав (введення в експлуатацію адмінбудівлі із приміщеннями, майнові права на які були передані за оскаржуваними договорами) позивач вважає, що вказані правочини підлягали нотаріальному посвідченню.

Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо перевищення повноважень директором ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6 при укладенні оскаржуваних договорів, визнав їх недійсними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Стосовно доводів апелянта про непідсудність даної справи Господарському суду міста Києва з посиланням на положення ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити наступне.

Так, згідно положень ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи те, що місцезнаходженням майна є м. Вінниця, апелянт вважає дану справу підсудною саме Господарському суду Вінницької області.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із вказаними доводами, з огляду на наступне.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

Даний спір не є спором з приводу нерухомого майна, а є спором про визнання договорів недійсними, що виник з корпоративних відносин, а саме спором між юридичною особою (відповідачем) та її учасником (позивачем), що пов'язаний з діяльністю відповідача.

При цьому, позивач є учасником юридичної особи відповідача, що підтверджується п. 2 Розділу 4 Статуту ТОВ "Земельний Девелопмент", затвердженого рішенням Загальних Зборів учасників Товариства (протокол №03-17 від 16.03.2017).

У даному випадку, під діяльністю відповідача розуміється укладення від його імені оскаржуваних договорів щодо розпорядження власним майном товариства.

Таким чином, під час визначення підсудності справ у спорах, що виникли з корпоративних правовідносин, необхідно керуватися положеннями ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою офіційного місцезнаходження ТОВ "Земельний Девелопмент" є: 04053, м. Київ , вул. Січових Стрільців, будинок 37/41, офіс 9.

Таким чином, дана справа обґрунтовано розглянута Господарським судом міста Києва, а доводи апелянта в наведеній частині підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Стосовно суті позовних вимог, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірні договори було підписано з боку ТОВ "Земельний Девелопмент" директором ОСОБА_6 та скріплено печаткою товариства.

Згідно з пунктом 8.15 Статуту ТОВ "Земельний Девелопмент", затвердженого рішенням Загальних Зборів учасників Товариства (протокол №03-17 від 16.03.2017) управління поточною (оперативною) діяльністю товариства здійснює його одноосібний виконавчий орган - директор. Директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора, крім тих, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Директор діє від імені товариства в межах, встановлених цим статутом. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях та державних органах, укладає від його імені договори, розпоряджається майном товариства, в тому числі грошовими коштами, на суму не більше 50 000 грн., в межах передбачених даним статутом (п. 8.16 Статуту).

Пунктом 8.1 Статуту передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належать, зокрема, попереднє ухвалення правочинів на суму, що перевищує 50 000 грн. (п. 8.2 Статуту).

Згідно договору №218 від 08.12.2016 року загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за ним складає 200 000,00 грн.; згідно договору №217 від 08.12.2016 року загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за ним складає 250 000,00 грн.; згідно договору №216 від 08.12.2016 року загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за ним складає 80 000,00 грн. та згідно договору №215 від 08.12.2016 року загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за ним складає 300 000,00 грн.

Крім того, загальна вартість майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав №7/7 від 10.01.2017 року значно занижена.

Так, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ "Центр експертиз та бізнесу "Капітал-Інвест" в якій зазначено, що суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Центр експертиз та бізнесу "Капітал-Інвест" було проведено маркетинговий аналіз та дослідження первинного ринку житлової та комерційної нерухомості за 2016 рік, зокрема архівні дані. Вартість одного кв.м. нерухомості у новобудовах мікрорайону "Київської", зокрема житлової нерухомості від забудовника, без оздоблювальних робіт на кінець 2016 року становила від 9500 до 12500 грн. вартість 1 кв.м комерційної нерухомості, що розміщена на перших поверхах у багатоквартирних житлових новобудовах, без оздоблювальних робіт на кінець 2016 року становила від 10 000 до 15 000 грн. таким чином, опосередкована ринкова вартість 1 кв.м. багатоповерхових новобудов на первинному ринку житлової нерухомості станом на кінець 2016 року складає - 11000 грн. Опосередкована ринкова вартість 1 кв.м. багатоповерхових новобудов на первинному ринку комерційної нерухомості станом на кінець 2016 року складає - 12500 грн.

Предметом договору №7/7 від 01.01.2017 року є об'єкт нежитлової нерухомості - магазин товарів повсякденного попиту, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164, загальною площею приміщення - 43,3 м.кв.

Таким чином, реальна вартість права на нежитлове приміщення загальною площею 43,3 кв.м. в будинку №164 складає 541 250, 00 грн. (43,3* 12 500,00 грн.).

З урахуванням того, що предметом договорів є відчуження майнових прав на об'єкти нерухомості, вартість кожного з яких перевищує 50 000,00 грн., то укладенню таких договорів мало передувати попереднє схвалення їх Загальними зборами.

Відповідні рішення Загальних зборів ТОВ "Земельний Девелопмент" в матеріалах даної справи відсутні.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Таким чином, оскільки укладення оскаржуваних договорів відбулось за відсутності попереднього схвалення Загальними зборами товариства відповідача, вказані правочини є такими, що вчинені директором ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6 із перевищенням повноважень.

Крім того, слід зазначити, що на момент укладення оспорюваних договорів ОСОБА_6 одночасно обіймала посади директора ТОВ "Земельний Девелопмент" та ТОВ "Нафта-Поділля", що підтверджується Витягами з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004596756 та №1004596726 від 22.10.2018 року, станом на 08.12.2016 року (а.с.163-168).

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів т.ін.).

Колегія суддів вважає відсутніми обставини щодо схвалення оскаржуваних правочинів, виходячи з наступного.

Так, щодо наявних Актів прийому-передачі, слід зазначити наступне.

Акт від 14.02.2017 з боку ТОВ "Земельний Девелопмент" щодо приміщення НОМЕР_1 в багатоквартирному житловому будинку по вул. Київська, 164 у м. Вінниця загальною площею 43,3 кв.м. підписаний 14.02.2017 року виконавчим директором ОСОБА_8, а щодо приміщень №126 (загальною площею 125,6 кв.м.), № 121 (загальною площею - 163,7 кв.м.), №122 (загальною площею 56,8 кв.м.), №125 (загальною площею 149,6 кв.м.) - акти підписані 13.12.2016 року директором ОСОБА_6.

Стосовно Акту від 14.02.2017, слід зазначити, що у ньому міститься вказівка про те, що особа, яка його підписала з боку ТОВ "Земельний Девелопмент" - виконавчий директор ОСОБА_8 діє на підставі доручення.

Жодних доручень матеріали справи не містять.

При цьому, колегією суддів враховується, що згідно з Витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004596841 від 22.10.2018 року, станом на 14.02.2017 року керівником ТОВ "Земельний Девелопмент" з 03.02.2017 року є ОСОБА_9.

Отже, станом на момент підписання Акту від 14.02.2017 ОСОБА_6 не була директором ТОВ "Земельний Девелопмент" та відповідно не могла уповноважувати жодних осіб на вчинення дій від імені товариства.

В свою чергу, доказів того, що на підписання вказаного акту виконавчого директора ОСОБА_8 уповноважив саме директор ОСОБА_9 матеріали справи не містять.

Стосовно підписання інших Актів з боку відповідача директором ОСОБА_6 (особою, якою вчинено правочин з перевищенням повноважень), слід зазначити наступне.

Згідно висновку Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 910/28081/14, який було підтримано Верховним судом України (постанова від 13.09.2017 у справі №910/28081/14), хоча Договір виконано у повному обсязі, проте не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень. Також, у постанові вказано, що доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, матеріали справи не містять.

Таким чином, вчинення директором ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6 (особою, якою були підписані спірні договори без належних повноважень) дій про прийняття оскаржуваних правочинів до виконання, зокрема, і шляхом підписання Актів прийому-передачі, не можна вважати їх належним схваленням.

В свою чергу, жодних доказів вчинення органами управління ТОВ "Земельний Девелопмент" будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірних правочинів, матеріали справи не містять.

Стосовно наданих скаржником лише на стадії апеляційного провадження копій платіжних доручень, якими, на думку апелянта, підтверджуються обставини схвалення оскаржуваних правочинів шляхом прийняття оплат за ними, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Апелянт належних доказів на підтвердження неможливості подання вказаних платіжних доручень до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, не надав.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції обов'язку щодо його належного повідомлення про розгляд даної справи.

Колегією суддів вказані доводи відхиляються за необґрунтованістю, з огляду на наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою офіційного місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-В" (апелянт у справі): є 21000, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Сергія Зулінського, будинок 36.

Така ж адреса вказана самим апелянтом в апеляційній скарзі.

Місцевим господарським судом вся поштова кореспонденція надсилалася третій особі саме на вказану адресу, проте була повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було виконано обов'язок щодо повідомлення третьої особи про розгляд даної справи.

Таким чином, апелянтом не доведено неможливості подання зазначених платіжних доручень до суду першої інстанції, а тому вони не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

У будь - якому випадку, надаючи вказані документи, апелянт не довів обставин того, що вони можуть підтвердити належне схвалення оскаржуваних договорів, в контексті зазначених вище висновків про те, що у разі вчинення дій, які свідчать про прийняття оскаржуваних правочинів до виконання, особою, якою підписано спірні договори без належних повноважень, не можна вважати такі правочини схваленими.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність схвалення оскаржуваних договорів визнається колегією суддів обґрунтованим.

Таким чином, з огляду на укладення директором ТОВ "Земельний Девелопмент" ОСОБА_6 договорів: №7/7 від 10.01.2017 року, №218 від 08.12.2016 року, №215 від 08.12.2016 року, №216 від 08.12.2016 року та №217 від 08.12.2016 року за відсутності попереднього їх схвалення Загальними зборами ТОВ "Земельний Девелопмент", а також враховуючи відсутність доказів вчинення органами управління вказаного товариства будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання вказаних договорів недійсними.

Стосовно інших підстав, на які посилається позивач, визнання вказаних договорів недійсними, слід зазначити наступне.

Так, позивач у позові зазначав про те, що оскаржувані договори вчинені сторонами для приховання інших правочинів, оскільки їх предметом є майнові права на приміщення, а ТОВ "Земельний Девелопмент", в свою чергу, станом на час укладення договорів фактично не володіло цими майновими правами, у зв'язку з тим, що адмінбудівля із приміщеннями, майнові права на які були передані за оскаржуваними договорами, була введена в експлуатацію станом на дату вчинення цих правочинів.

Із наведених вище підстав (введення в експлуатацію адмінбудівлі із приміщеннями, майнові права на які були передані за оскаржуваними договорами) позивач вважає, що вказані правочини підлягали нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

З матеріалів справи вбачається, що адмінбудівля з надбудовою і прибудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином торгівлі, за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164 була прийнята до експлуатації 03.06.2016 року, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 03.06.2016 року за реєстровим №ВН 143161550778.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

З наведених підстав судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що спірні договори є удаваними, оскільки на момент їх підписання, будинок був прийнятий в експлуатацію, проте державна реєстрація права власності не була здійснена, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми, які регулюють укладання договору купівлі-продажу саме майнових прав на нерухоме майно.

Відповідно відсутність нотаріального посвідчення вказаних договорів не може бути підставою для визнання їх недійсними.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/10734/18 про задоволення позову залишається без змін, колегією суддів відмовляється у задоволенні заяви апелянта про поворот виконання рішення.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на третю особу (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-В" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/10734/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - третю особу у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №910/10734/18.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 25.03.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко