Ухвала

від 25.03.2019 по справі 196/391/19

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/391/19

№ провадження 2-з/196/4/2019

УХВАЛА

25.03.2019 смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді ГУДИМ О.М.

за участі секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області заяву позивача ОСОБА_1 підприємства "Агропром-2000" про забезпечення позову ОСОБА_1 підприємства "Агропром-2000" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Китайгородська сільська об'єднана громада, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПП "Агропром-2000" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 підприємства "Агропром-2000" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Китайгородська сільська об'єднана громада, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

В заяві про забезпечення позову просять:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, яка розташована на території Китайгородської сільської об'єднаної ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225684600:01:002:0494, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, шляхом заборони будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його;

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, яка розташована на території Китайгородської сільської об'єднаної ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225684600:01:002:0469, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, шляхом заборони будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його.

Доцільність застосування заходів забезпечення позову мотивує тим, що починаючи з 2000 року та по теперішній час ПП "Агропром-2000" обробляє земельний масив площею 63,0207 га, який розташований на території Китайгородської сільської об'єднаної громади. Протягом цього часу ПП "Агропром-2000" були знищені всі шкідники, бур'яни та постійно вносилися добрива на вказаній земельній ділянці. Також, у 2012 році ПП "Агропром-2000" на цьому земельному масиві була збудована та запущена в дію система зрошення, яка складається з трьох зрошувальних машик Reinke, прокладено дев'ять кілометрів водонапірної труби та дев'ять кілометрів живлячого кабелю, збудований водонакопичувальний резервуар 110*110*6 м. У 2018 році на підставі договору №13559АМS від 05.07.2018 року було проведено глибокий аналіз грунту та аерофотомоніторинг земельного масиву з пробами грунту. Під час здійснення вказаних робіт у грунт вносилися добрива згідно рекомендацій виконавця цих послуг. На початку цього року, ПП "Агропром-2000" було підписано договір поставки №Б300119Д від 30.01.2019 року, відповідно до умов якого ПП "Агропром-2000" зобов'язується поставити товар, врожай 2019 року (соняшник, кукурудза), який розрахований виходячи з кількості оброблюваних ПП "Агропром-2000" земельних ділянок. При цьому, за невиконання умов договору поставки №Б300119Д від 30.01.2019 року, в тому числі за недопоставку товару у зв'язку із втратою площі оброблюваних земель, ПП "Агропром-2000" загрожують фінансові санкції в особливо великих розмірах.

Отже, ПП "Агропром-2000" протягом 19 років обробляє увесь земельний масив (поле) площею 63,0207 га, та сплачує за це всім власникам паїв орендну плату за користування їх земельними ділянками.

21 березня 2019 року на земельній ділянці кадастровий номер 1225684600:01:002:0494, власником якої є ОСОБА_2, з'явився новий орендар ОСОБА_4, який вимагає від ПП "Агропром-2000" здійснити демонтаж зрошувальної системи та витрати на зрошування земельного масиву, понесені підприємством, відмовився відшкодовувати.

При цьому, ОСОБА_2, підписавши договір оренди вказаної земельної ділянки від 30.08.2018 року з ОСОБА_4 порушив переважне право орендаря ПП "Агропром-2000" на поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року.

Площа земельного масиву 63,0207 га складається сумарно з площі 57,9999 га, яка використовується ПП "Агропром-2000" та з площі земельних ділянок 2,5008 га, яка належить ОСОБА_3 та площі 2,52 га, яка належить ОСОБА_2

Таким чином, ПП "Агропром-2000" належить переважне право користування істотною частиною масиву земель, 92% у земельному масиві площею 63,0207 га, де ПП "Агропром-2000" збудована, запущена у дію та працює на теперішній час, система зрошення, постійно вносяться добрива, засівається та збирається врожай, тощо.

Також, діями ОСОБА_3, яка отримуючи орендну плату від ПП "Агропром-2000" уклала договір з ОСОБА_5 ,порушується переважне право ПП "Агропром-2000" як особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель, 92% у земельному масиві площею 63,0207 га, та на якому знаходиться система зрошування ПП "Агропром-2000", укладення договорів оренди у цьому земельному масиві.

Отже, на сьогоднішній день може бути проведений обробіток та посадка врожаю на спріних земельних ділянках, що значно ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду за позовом ПП "Агропром-2000", а тому є необхідність в забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки.

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Частиною 3 статті 153 ЦПК України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.

Представник позивача-заявника ПП "Агропром-2000" - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала заяву про забезпечення позову повністю.

Суд, вивчивши заяву позивача ПП "Агропром-2000" про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову, подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 ЦПК України.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У частині 1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 22 березня 2019 року ПП "Агропром-2000" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Китайгородська сільська об'єднана громада, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки за ПП "Агропром-2000" та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, розташованих на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №154688669 від 01.02.2019 року земельна ділянка, площею 2,52 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, належна на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №222090 від 30.09.2002 року ОСОБА_2, передана в оренду ОСОБА_4 на підставі договору оренди землі б/н від 30.08.2018 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №160319659 від 20.03.2019 року земельна ділянка, площею 2,5008 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, належна на праві власності ОСОБА_3, передана в оренду ОСОБА_5 на підставі договору оренди землі б/н від 05.04.2017 року.

При цьому, орендарями вчиняються дії щодо користування земельними ділянками в межах здійснення своєї господарської діяльності, яка, згідно положень ст.ст.149-153 ЦПК України та роз'яснень, наданих у п.4 постанови пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9, є охоронюваною та не може бути обмежена шляхом забезпечення позову.

Згідно ст.25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Частиною 1 ст.95 ЗК України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов'язаних із публічних інтересів правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обмеження можливості фізичних осіб-підприємців, з якими відповідачі уклали договори оренди земельних ділянок, користуватися майном, може призвести до незворотних наслідків. Вжиття таких видів забезпечення позову як накладення арешту шляхом заборони користуватися земельними ділянками, обумовить неможливість вести підприємницьку діяльність, що в подальшому буде призводити до збитків господарства, та не буде сприяти виконанню рішення суду.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Отже, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельні ділянки шляхом заборони будь-яким особам будь-яким чином розпоряджатись вказаними земельними ділянками, а саме (передавати їх в користування іншим особам чи розпоряджатись земельними ділянками будь-яким іншим способом), так як дані обставини матимуть наслідком істотно ускладнювати чи унеможливлювати виконання рішення суду або ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, задовольнивши таким чином заяву ПП "Агропром-2000" про забезпечення позову частково.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.149-153, 258, 260, 353, 354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 підприємства "Агропром-2000" про забезпечення позову ОСОБА_1 підприємства "Агропром-2000" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Китайгородська сільська об'єднана громада, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним , задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, яка розташована на території Китайгородської сільської об'єднаної ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225684600:01:002:0494, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, шляхом заборони будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, яка розташована на території Китайгородської сільської об'єднаної ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225684600:01:002:0469, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, шляхом заборони будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном.

Виконання ухвали покласти на Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації та на Царичанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській.

Копію ухвали направити для негайного виконання в Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації, Царичанському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській, відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заявникові позивачеві ПП "Агропром-2000", для відома.

В іншій частині заяви - відмовити.

Стягувач - Приватне підприємство "Агропром-2000" (51911, м.Кам'янське, вул.Долматова, 16 Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30815445).

Боржник - ОСОБА_2 (51031, с.Кравцівка, пров.Солдатський, 11 Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Боржник - ОСОБА_3 (51031, с.Рудка вул.Шевченка, 22 Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча О.М. ГУДИМ