Рішення

від 14.03.2019 по справі 389/2702/18

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.03.2019

Провадження №2/389/842/18

ЄУН 389/2702/18

Рішення

іменем України

14 березня 2019 року Знам'янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Солонько К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам'янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Хорвакс-Проперті , приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Хорвакс-Технології , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності,

за участю: представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2014, площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000 (за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36), укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №868; скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 18.09.2014 18:02:34, внесений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15900184 від 18.09.2014 18:02:34.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.09.2014 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено оспорюваний договір. За даним договором продавець передав у власність покупцеві земельну ділянку площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36. Проте, АТ Ощадбанк вважає, що укладений між відповідачами договір носить характер фіктивного, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та з ціллю уникнути виконання в майбутньому за рахунок предмету договору судового рішення у справі №756/217/15-ц за позовом АТ Ощадбанк до ОСОБА_1, третя особа ПП Спецзовнішкомплект , про стягнення заборгованості. Оспорюваний договір укладений між відповідачами за наявності невиконаного зобов'язання ОСОБА_1, про яке знала ОСОБА_2, за наступними кредитними договорами: договір кредитної лінії №5 від 07.10.2011, укладений між АТ Ощадбанк та ПП Спецзовнішкомплект , у силу якого банк надав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 37500000 грн. 00 коп., виконання якого забезпечувалося укладеним 07.10.2011 між АТ Ощадбанк , ПП Спецзовнішкомплект та ОСОБА_1 договором поруки №1; договір кредитної лінії №4 від 05.09.2013, укладений між АТ Ощадбанк та ПП Спецзовнішкомплект , у силу якого банк надав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 22000000 грн. 00 коп., виконання якого забезпечувалося укладеним 05.09.2013 між АТ Ощадбанк , ПП Спецзовнішкомплект та ОСОБА_1 договором поруки №1. Крім того, ОСОБА_2, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, надала свою згоду на укладення договору поруки з АТ Ощадбанк в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з максимальним лімітом кредитування 22 мільйони гривень. Засновником ПП Спецзовнішкомплект на момент укладення вказаних договорів була ОСОБА_2 Так, за договором кредитної лінії №5 від 07.10.2011 перша заборгованість ПП Спецзовнішкомплект виникла 06.10.2014 в сумі 523972 грн. 60 коп. (прострочені проценти); 02.03.2015 - в сумі 4000000 грн. 00 коп. (частина тіла кредиту), тоді як за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 перша заборгованість ПП Спецзовнішкомплект виникла 07.07.2014 в сумі 7000000 грн. 00 коп. (частина тіла кредиту), 06.10.2014 - в сумі 325479 грн. 45 коп. (прострочені проценти). Вказане підтверджується розрахунком заборгованості ПП Спецзовнішкомплект , який врахований при винесені Оболонським судом м.Києва рішення від 12.08.2016 у справі №756/217/15-ц . Таким чином, на момент коли ОСОБА_2 була засновником ПП Спецзовнішкомплект підприємство мало заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, яка виникла 07.07.2014 в сумі 7000000 грн. 00 коп. (частина тіла кредиту), 06.10.2014 - в сумі 325479 грн. 45 коп. (прострочені проценти), тоді як оспорюваний договір укладений 18.09.2014. Отже, ПП Спецзовнішкомплект на момент укладення оспорюваного договору мало значний борг перед банком. Враховуючи порушення ПП Спецзовнішкомплект вказаних вище договорів кредитної лінії, банк був змушений розпочати претензійно-позовну роботу по стягненню кредитної заборгованості, тому 26.12.2014 позивачем подано до Оболонського районного суду м.Києва позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 прострочених платежів (частини тіла кредиту, процентів та інших платежів за договорами кредитної лінії). Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 22.01.2015 відкрито провадження в справі №756/217/15-ц. ПП Спецзовнішкомплект та ОСОБА_1 09.02.2015 направлені вимоги про усунення порушення зобов'язань, де банк вимагав сплатити заборгованість за кредитними договорами в повному обсязі. Однак, вказані вимоги з боку ПП Спецзовнішкомплект та ОСОБА_1 виконані не були . Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, відповідачі розуміли наслідки невиконання ОСОБА_1 умов договорів кредитної лінії №5 від 07.10.2011 і №4 від 05.09.2013 та рішення Оболонського районного суду м.Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму в понад 100 мільйонів гривень, адже, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку в праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі, відповідно до ч.1 ст.73 СК України. Для уникнення зазначених ризиків, відповідач ОСОБА_1 вдався до дій, спрямованих на уникнення від відповідальності, а саме: в межах справи №756/217/15-ц ним були поданні зустрічні позовні заяви про визнання договорів поруки припиненими, а також клопотання про зупинення розгляду вказаної справи до вирішення Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області справ №401/808/16-ц та №401/809/16-ц про визнання недійсними договорів поруки, укладених між АТ Ощадбанк , ПП Спецзовнішкомплект та ОСОБА_1 Справа №756/217/15-ц розглядалася в судах понад півтора роки. Саме в цей проміжок часу, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, з метою приховання земельної ділянки від звернення в майбутньому на неї стягнення для виконання за її рахунок судового рішення в справі №756/217/15-ц, відповідачі уклали оспорюваний договір. Крім того, через пів року після відкриття 22.01.2015 Оболонським районним судом м.Києва провадження в справі №756/217/15-ц, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором ОСОБА_7 зареєстровано договір оренди від 28.10.2015, відповідно до якого, ОСОБА_2 (орендодавець) передала в оренду ТОВ Хорвакс-Технології (орендар) земельну ділянку площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, строком дії: 27.06.2031; орендна плата в місяць становить 2200 грн. 00 коп. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.01.2015 єдиним засновником ТОВ Хорвакс-Технології був ОСОБА_1 (індекс 04211, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 16500 грн. 00 коп.). Тобто, на момент укладення оспорюваного договору від 18.09.2014, засновником ТОВ Хорвакс-Технології був ОСОБА_1 Станом на 12.10.2015 засновником ТОВ Хорвакс-Технології є кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 (індекс 04211, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 0 грн. 00 коп.); ОСОБА_8 (індекс 25002, Кіровоградська область, м.Кропивницький, Кіровський район, вул.Гоголя, буд.91/46, кв.29, розмір внеску до статутного фонду - 16500 грн. 00 коп. ). Станом на 28.10.2015 (день укладення договору оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ Хорвакс-Технології ) і до сьогодні, засновником ТОВ Хорвакс-Технології є ОСОБА_8 (індекс 25002, Кіровоградська область, м.Кропивницький, Кіровський район, вул.Гоголя, буд.91/46, кв.29, розмір внеску до статутного фонду - 16500 грн. 00 коп.). Тож, за два тижні до укладення договору оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ Хорвакс-Технології , ОСОБА_1 фактично вийшов зі складу засновників зазначеного підприємства. Крім того, як зазначалося вище, між АТ Ощадбанк та ПП Спецзовнішкомплект були укладені договори кредитної лінії №5 від 07.10.2011 та №4 від 05.09.2013, виконання яких, з поміж іншого, забезпечувалося договорами іпотеки, застави та поруки. А саме вказані договори кредитної лінії забезпечував іпотечний договір №2 від 22.05.2013, укладений між АТ Ощадбанк та ПП Фірма Агрокапітал . За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ПП Фірма Агрокапітал є ОСОБА_8 (індекс 25002, Кіровоградська область, м.Кропивницький, Кіровський район, вул.Гоголя, буд.91/46, кв.29) . Зазначене підприємство перебуває в стадії ліквідації (справа №912/414/17). Також забезпечували іпотечні договори №22, №23 та №24 від 28.08.2013, укладені між АТ Ощадбанк та ТОВ Сідвелс . За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ Сідвелс є ОСОБА_2 та КОМПАНІЯ ЛЕЙНМАРК ТРЕЙДІНГ ЛТД. ЗІНОНОС КІТІЕОС СТ., ОФІС 3, НІКОСІЯ, СY-2406, КІПР, Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) КОМПАНІЇ ЛЕЙНМАРК ТРЕЙДІНГ ЛТД є ОСОБА_8 Також забезпечував договір застави обладнання №11 від 10.10.2011 та договір поруки №2 від 29.11.2011, які укладені між АТ Ощадбанк та ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест . За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест є ОСОБА_1; компанія ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. , 310, 1212 ОСОБА_9 С.В., М. КАЛГАРІ, ОСОБА_10 Т2Е 788, КАНАДА; ТОВ Industrial Trading Grup , 02-796, офіс №10, вулиця Дембарго, місто Варшава, повіт Варшавський, воєводство Мазовецьке, держава ПОЛЬЩА; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - КОМПАНІЯ ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. є ОСОБА_8 Зазначене підприємство перебуває в стадії ліквідації (справа №912/1120/16). Тож, засновником компанії ТОВ Хорвакс-Технології на сьогодні є ОСОБА_8 (індекс 25002, Кіровоградська область, м.Кропивницький, Кіровський район, вул.Гоголя, буд.91/46, кв.29), яка є довіреною особою відповідачів. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.01.2015, засновником ПП Фірма Агрокапітал та ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест був ОСОБА_1 В подальшому до складу засновників/учасників зазначених підприємств було введено ОСОБА_8 Попри укладений між подружжям оспорюваний договір, відповідачі фактично залишили за собою контроль за земельною ділянкою, оскільки перебували в шлюбі. В подальшому, 29.02.2016 ОСОБА_2 подано позов до Оболонського районного суду м.Києва про розірвання шлюбу. Рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийнято судом 26.04.2016 у справі №756/2995/16-ц. Тож, викладене є беззаперечним доказом того, що такими діями відповідачі приховали земельну ділянку, що належала ОСОБА_1, з єдиною метою - уникнути звернення стягнення на вказане нерухоме майно для виконання за його рахунок судового рішення в справі №756/217/15-ц. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва в справі №756/217/15-ц від 12.08.2016 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Ощадбанк 91917821 грн. 84 коп.; у задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016 рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Ощадбанк 9626230 грн. 50 коп. - 3% та інфляційні втрати . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі №756/217/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю та скасовано рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції . Постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі №756/217/15-ц та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016. Тож, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ Ощадбанк становить 101544052 грн. 34 коп. та є непогашеною. В даній ситуації, відповідачі, відчужуючи належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно його дружині ОСОБА_2, були обізнані, що станом на 07.07.2014 заборгованість за договором кредитної лінії становить 7000000 грн. 00 коп. (частина тіла кредиту), а отже, могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно. Таким чином, договір купівлі-продажу землі укладений сторонами, які є близькими родичами, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що є порушенням ч.5 ст.203 ЦК України; дії сторін договору купівлі-продажу землі були спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича ОСОБА_2 з метою приховати земельну ділянку від виконання в майбутньому за її рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 З урахуванням вимог ст.216 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , позивач просить застосувати наслідки визнання договору купівлі-продажу недійсним, а саме, скасувати запис про державну реєстрацію права власності. Водночас, у позовній заяві зазначено, що ПАТ Державний ощадний банк України є одним з найбільших системних банків, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, державі належать 100% акцій у статутному капіталі банку. АТ Ощадбанк відіграє важливу соціальну та економічну роль для держави і суспільства в цілому, оскільки задовольняє потреби значної частини громадян України в гарантованому заощадженні та накопиченні коштів, здійснює в межах державної програми соціальної підтримки обслуговування верств населення, як правило, з найнижчими доходами, які не мають альтернативної можливості отримувати банківські послуги, є уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки зі спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії та кошти Пенсійного фонду України. Намагання ОСОБА_1 не сплачувати таку значну суму заборгованості на користь державного банку істотно погіршує фінансове становище останнього та негативно впливає на можливість кредитування фізичних та юридичних осіб.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки доводи позивача, які зазначені на обґрунтування позову, є лише його суб'єктивними думками та не підтверджені жодними доказами. Вказав, що між ним, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, 18.09.2014 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №868. Пунктом 1 договору купівлі-продажу передбачено, що за цим договором продавець передає у власність покупця земельну ділянку площею 2,1806 га, кадастровий номер 3522281500:53:000:2000, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 36. У позовній заяві позивач зазначає, що даний договір є фіктивним та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним. Однак, договір купівлі-продажу укладався з наміром створення правових наслідків і цих наслідків досягнуто, а саме передано покупцю земельну ділянку у власність, що підтверджується реєстрацією права власності на це майно, а покупцем здійснено оплату. Отже, договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків, а тому відсутні правові підстави для визнання вказаного договору недійсним. Доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу було укладено між близькими особами, а саме чоловіком та дружиною, з метою приховати майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів є безпідставними, оскільки дані факти самі по собі не можуть свідчити про фіктивність оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки сторонами договору досягнуто реальних наслідків укладеного правочину і на момент укладення договору не існувало судового рішення про стягнення заборгованості і він не знав, що ПП Спецзовнішкомплект не виконує зобов'язання за кредитним договором. Відповідно до п.2.4 договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії, якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до кредитного договору позичальником не буде сплачено такий платіж кредитору, позичальник та/або кредитор зобов'язуються повідомляти поручителя про таке прострочення платежу. Пунктом 2.5 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення кредитора або позичальника згідно з п.2.4 договору виплатити не сплачену позичальником суму кредитору. Про факт невиконання ПП Спецзовнішкомплект зобов'язань за кредитними договорами він дізнався лише в лютому 2015 року з позовної заяви, поданої банком, та вимоги від 09.02.2015 про сплату заборгованості, до вказаного часу жодних вимог про наявність заборгованості банк не надсилав. На виконання вимог договору поруки, банк надіслав йому вимогу лише 09.02.2015. Провадження про стягнення заборгованості за кредитними договорами відкрито судом лише 22.01.2015, а до цього моменту ніяких вимог про сплату заборгованості він, як поручитель, не отримував. Тобто, з моменту укладення договору купівлі-продажу до подання позову минуло майже чотири місяці. Щодо доводів позивача про те, що договір купівлі-продажу укладався з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами, то це лише є припущеннями позивача, оскільки договір купівлі-продажу укладено 18.09.2014, а рішення Оболонського районного суду м.Києва прийнято 12.08.2016, а Апеляційного суду м.Києва - 16.11.2016, тобто після одного року та одинадцяти місяців після укладення договору купівлі-продажу. Позивач не міг знати про результат розгляду справи до оголошення рішення, отже його доводи про те, що договір купівлі-продажу укладався з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами, є безпідставним, оскільки суд міг і відмовити в задоволенні позову або заборгованість міг погасити основний боржник чи інший поручитель. Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі №756/217/15-ц його касаційну скаргу було задоволено повністю та скасовано рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі №756/217/15-ц та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016. Тобто, остаточне рішення в справі прийнято 13.09.2017. Водночас, жодний закон України не містить заборони на розпорядження своїм майном у зв'язку з тим, що в суді розглядається справа про стягнення заборгованості. Крім того, позивач міг звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, однак таких дій позивач не здійснив, а тепер безпідставно стверджувати, що договір купівлі-продажу укладався з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В даному випадку, на момент укладення оспорюваного договору не існувало вимог банку про погашення заборгованості або рішень про її стягнення, він на той момент навіть не знав, що ПП Спецзовнішкомплект не виконує зобов'язань за кредитним договором, вимога банком йому направлена лише в 2015 році і, відповідно, зазначення банком, що він, розуміючи наслідки не повернення кредиту, завчасно уклав фіктивний правочин з метою уникнення можливого звернення стягнення на майно, є припущенням, яке не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу. Враховуючи, положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ст.41 Конституції України та ст.319 ЦК України, можна дійти висновку, що власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону. На момент укладення договору купівлі-продажу 18.09.2014 щодо майна, яке відчужувалося, не існувало жодних обтяжень чи заборон і, відповідно, він мав право на власний розсуд розпорядитися належним йому майном. Таким чином, враховуючи, що на момент укладення договору купівлі-продажу 18.09.2014 щодо майна, яке відчужувалося, не існувало жодних обтяжень чи заборон, вимог про погашення заборгованості, а також рішення суду про стягнення заборгованості, договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків, а тому відсутні правові підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, але надіслала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки доводи позивача надумані, не мають нічого спільного з фактичними обставинами справи та не підтверджені належними доказами, а також просила скасувати накладений на земельну ділянку арешт. Вказала, що банком при поданні позову пропущено строк позовної давності, про застосування якого до заявлених позовних вимог нею подана окрема обґрунтована заява. Також зазначила, що відповідно до п.1 договору, продавець передає у власність покупця земельну ділянку площею 2,1806 га, кадастровий номер 3522281500:53:000:2000, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостин не, вулиця Яківці, земельна ділянка 36. У п.8 договору сторони дійшли згоди про наступне: Чоловік покупця, в заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотарі ального округу ОСОБА_3 за реєстровим №863 від 18.09.2014, повідомляє про те, що кошти, які використані на придбання земельної ділянки, не є спільними ко штами подружжя, а є особистими приватними коштами дружини . Кошти, сплачені нею на виконання умов договору були дійсно її особистими коштами. Вона дійсно отримувала достатньо коштів для придбання зазначеної земельної ділянки, і не ті льки її. Факт наявності таких особистих коштів підтверджується, зокрема, податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за роки, які передували року укладення договору. Так, в 2012 році лише як ФОП вона отримала прибуток у розмірі 255183 грн. 53 коп., у 2013 році - 133373 грн. 43 коп. Земельну ділянку ж вона придбала за 145000 грн. 00 коп. (п.4 договору). Наслідком укладення договору купівлі-продажу повинно бути передання або зобов'язання передати другій стороні майно у власність. Договір укладався з наміром створення таких правових наслідків і цих наслідків досягнуто, оскільки їй передано земельну ділянку у власність, а нею здійснено передбачену договором оплату. Земельна ділянка, яка була предметом договору, передана їй, що підтверджено в передбачений законом спосіб, а саме реєстрацією права власності на майно. Доводи банку про те, що договір укладено між близькими особами - чоловіком та дружиною з метою приховати майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів є надуманими та безпідставними, оскільки зазначене саме по собі не може слугувати доказом фіктивності договору, з огляду на те, що між відповідачами досягнуто реальних наслідків укладеного правочину, які передбачені законом. Більш того, на момент укладення договору не існувало судового рішення про стягнення заборгованості. Так само, на момент укладення договору вони з ОСОБА_1 хоч і перебували в зареєстрованому шлюбі, але фактично не були подружжям, оскільки ще з 2010 року в них були різні погляди на життя. Сімейні стосунки вони підтримували тільки тому, що в них було двоє неповнолітніх дітей. Фактично їх поєднували лише ділові стосунки, що пов'язанні з веденням бізнесу. Про вказані обставини нею зазначено в позовній заяві про розірвання шлюбу, поданій 29.02.2016 до Оболонського районного суду м.Києва. Шлюб розірвано рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 26.04.2016 у справі №756/2995/16-ц. Крім того, 18.09.2014 нею укладено ще три договори купівлі-продажу земельних ділянок, які межують із земельною ділянкою, придбаною по оспорюваному договору, а саме: договір купівлі-продажу від 18.09.2014, що зареєстрований за №866, продавець ОСОБА_11, відповідно до п.1 якого, за цим договором продавець передає у власність покупця земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3522281500:53:000:0014, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 30; договір купівлі-продажу від 18.09.2014, що зареєстрований за №864, продавець ОСОБА_11, відповідно до п.1 якого, за цим договором продавець передає у власність покупця земельну ділянку площею 1,2991 га, кадастровий номер 3522281500:53:000:0015, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 30; договір купівлі-продажу від 18.09.2014, що зареєстрований за №870, продавець ОСОБА_1, відповідно до п.1 якого, за цим договором продавець передає у власність покупця земельну ділянку площею 0,1225 га, кадастровий номер 3522281500:02:006:7634, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 36. Тобто, нею придбано в різних фізичних осіб чотири поруч розташовані земельні ділянки і це ще раз свідчить про те, що оспорюваний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним і не укладався з метою невиконання ОСОБА_1 в майбутньому рішення суду. Земельна ділянка по оспорюваному договору придбана нею з метою об'єднання суміжних земельних ділянок в єдине ціле. Крім того, вона дійсно була засновником ПП Спецзовнішкомплект і їй належало 50% статутного капіталу підприємства, однак 27.08.2014 нею продано частку в статутному капіталі ПП Спецзовнішкомплект , тому на момент укладення оспорюваного договору вона вже не була його засновником. Оскільки вона була лише засновником ПП Спецзовнішкомплект і не здійснювала керівництво господарською діяльністю підприємства, вона не знала про наявність не виконаних зобов'язань за договором кредитної лінії №4 в розмірі 7000000 грн. 00 коп., які виникли 07.07.2014. Відповідно до п.1 розділу 20 Директор статуту ПП Спецзовнішкомплект , керівництво поточною діяльністю підприємства здійснюється директором. Засновник підприємства не здійснює керівництво поточною діяльністю і, відповідно, не володіє інформацією про наявність невиконаних поточних зобов'язань підприємства, оскільки відповідно до підпункту в) пункту 1 розділу 16 Збори засновників. Компетенція статуту ПП Спецзовнішкомплект , до компетенції зборів засновників відноситься, зокрема, затвердження річних результатів діяльності підприємства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, встановлення порядку покриття збитків. Згідно з п.6 розділу 6 Юридичний статус підприємства статуту ПП Спецзовнішкомплект , за власними зобов'язаннями підприємство відповідає всім своїм майном; підприємство не відповідає за зобов'язаннями засновників та держави; засновники не відповідають за зобов'язаннями підприємства. Тож, твердження банку про те, що вона знала про наявність невиконаних зобов'язань за договором кредитної лінії №4, які виникли 07.07.2014, є нічим не підтвердженими припущеннями, оскільки про фінансову діяльність підприємства вона могла дізнатися при затвердженні річних результатів діяльності підприємства лише у 2015 році. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору вона не знала про те, що ПП Спецзовнішкомплект не виконує зобов'язання за договором кредитної лінії №4. Крім того, банк в позові стверджує, що оспорюваний договір укладено з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Однак, зазначене є нічим іншим як надуманими припущеннями банку, які суперечать матеріалам позову, оскільки оспорюваний договір укладено 18.09.2014, а рішення Оболонського районного суду м.Києва щодо ОСОБА_1 винесено 12.08.2016. Апеляційний суду м.Києва виніс рішення в даній справі 16.11.2016, тобто коли минув один рік і одинадцять місяців з моменту укладення оспорюваного договору. Яким чином банк міг знати про результат розгляду справи до проголошення рішення, не зрозуміло. Адже, рішення суду не передбачає обов'язкове задоволення позову. Відповідно, впевненість банку викладена в позові відносно того, що договір укладався з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами є надуманою та безпідставною. Більш того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі №756/217/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю та скасовано рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі №756/217/15-ц та залишено в силі рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016. Тож, остаточне рішення в зазначеній справі прийнято 13.09.2017, тобто через три роки після укладення оспорюваного договору. Крім того, чинне законодавство не передбачає заборони на розпорядження своїм майном у зв'язку з тим, що особа виступила поручителем за кредитним договором. В іншому випадку, такого інституту як поручительство просто не існувало б. Перед укладенням договору нотаріусом перевірено чи не існує якихось обтяжень (обмежень) щодо майна, яке продається. Будь-які обтяження були відсутні. Отже, враховуючи, що на момент укладення договору 18.09.2014 щодо майна, яке продавалося, не існувало жодних обтяжень чи заборон, вимог про погашення заборгованості, а також рішення суду про стягнення заборгованості, договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків, а тому відсутні правові підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Позивач подав суду відповідь на відзив ОСОБА_1, в якій, крім викладених у позовній заяві обставин, зазначив, що банком на адресу ОСОБА_1 направлялася вимога від 09.02.2015 про сплату заборгованості, але це було право, а не обов'язок банку. При цьому, ОСОБА_1 знав про існуючу заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, виконання якого забезпечувалося укладеним 05.09.2013 договором поруки №1. ОСОБА_1 був обізнаний про графік повернення ПП Спецзовнішкомплект всієї суми заборгованості, ще на початку підписання договору поруки №1. За договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 перша заборгованість ПП Спецзовнішкомплект виникла 07.07.2014 в сумі 7000000 грн. 00 коп. (частина тіла кредиту). Пунктом 2.4 договору поруки передбачено, що якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до кредитного договору позичальником не буде сплачено такий платіж кредитору, позичальник та/або кредитор зобов'язується повідомляти поручителя про таке прострочення платежу. АТ Ощадбанк 09.07.2014 направлено ОСОБА_1 лист щодо необхідності погасити прострочену заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 в сумі 7000000 грн. 00 коп. Однак, направлений лист повернувся банку без вручення ОСОБА_1, за закінченням встановленого строку зберігання. АТ Ощадбанк 10.07.2014 направлено ПП Спецзовнішкомплект лист щодо необхідності погасити прострочену заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 в сумі 7000000 грн. 00 коп. У силу ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Отже, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що він є поручителем за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, у будь-який час міг дізнатися про погашення або непогашення ПП Спецзовнішкомплект зазначеної вище суми заборгованості, оскільки був обізнаний ще на початку підписання договору поруки №1 про дату повернення ПП Спецзовнішкомплект частини тіла кредиту в сумі 7000000 грн. 00 коп., яка виникла 07.07.2014, та всієї заборгованості в сумі 22000000 грн. 00 коп. 04.09.2014, а нездійснення ОСОБА_1 своїх прав, зокрема, не отримання ним листа, направленого банком 09.07.2014 та/або не звернення його до ПП Спецзовнішкомплект та/або банку з приводу отримання інформації про виконання умов кредитного договору впродовж дії кредитного договору, не відноситься до тих причин, які від нього не залежали і свідчили б про обмеження в реалізації ним своїх прав, адже у випадку належного використання своїх прав ОСОБА_1 міг би вчинити дії щодо їх вчасного захисту до моменту початку банком претензійно-позовної роботи зі стягнення зазначеної заборгованості. Доводи ОСОБА_1, що про факт невиконання ПП Спецзовнішкомплект зобов'язань за кредитними договорами він дізнався лише в лютому 2015 року з позовної заяви, поданої банком, та вимог від 09.02.2015 про сплату заборгованості, повинні бути відхилені судом, оскільки в даному випадку має правове значення існування обставин можливості особи бути обізнаною про порушення свого права, що неминуче б настало при відповідальній і розумній поведінці ОСОБА_1, як поручителя за договором поруки №1, а не сам по собі факт наявності в особи відповідного права або обов'язку. Крім того, ПП Спецзовнішкомплект за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 зобов'язане було не пізніше 04.09.2014 повернути всю суму заборгованості в розмірі 22000000 грн. 00 коп., відповідно до п.2.2 даного договору, про що був обізнаний ОСОБА_1 в силу вимог договору поруки №1. Згідно з ч.1 ст.557 ЦК України, боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про повернення ПП Спецзовнішкомплект за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 всієї суми заборгованості в розмірі 22000000 грн. 00 коп. не пізніше 04.09.2014 та неотримання ОСОБА_1, відповідно до ч.1 ст.557 ЦК України, повідомлення про погашення ПП Спецзовнішкомплект заборгованості в зазначеному розмірі, АТ Ощадбанк приходить до висновку, що ОСОБА_1 знав про не погашену ПП Спецзовнішкомплект заборгованість, оскільки в разі погашення боржником зазначеної вище заборгованості в строк, визначений договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, ПП Спецзовнішкомплект зобов'язане було повідомити ОСОБА_1 про виконане в повному обсязі зобов'язання за кредитом, однак такого повідомлення ОСОБА_1. Г.І. не отримав і не міг отримати оскільки зобов'язання було не виконано. Відповідно до ч.2 ст.557 ЦК України, поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з не направленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника. Отже, у зв'язку з не направленням ОСОБА_1 боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, ОСОБА_1 мав право, згідно з ч.2 ст.557 ЦК України та договору поруки №1, погасити 22000000 грн. 00 коп. та в подальшому стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника ПП Спецзовнішкомплект . Крім того, ОСОБА_1 розумів, які наслідки можуть бути для нього у випадку неотримання ним, відповідно до ч.1 ст.557 ЦК України, повідомлення про погашення ПП Спецзовнішкомплект заборгованості в розмірі 22000000 грн. 00 коп., а саме за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, банк має право застосовувати до позичальника штрафні санкції, зокрема, пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення, згідно з п.7.2.1 договору кредитної лінії №4. Враховуючи викладені вимоги закону та відповідаючи перед АТ Ощадбанк як солідарні боржники, боржник і поручитель мають повідомляти один одного про виконання зобов'язання з метою уникнення подвійного стягнення за одним і тим же зобов'язанням, а також для зменшення відповідальності за основним зобов'язанням. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 на момент підписання договору купівлі-продажу знав про існування заборгованості за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, оскільки не отримував від ПП Спецзовнішкомплект повідомлення про виконання основного зобов'язання. Таким чином, оспорюваний договір купівлі-продажу від 18.09.2014 уклали сторони, які є близькими родичами через чотирнадцять днів після настання строку виконання позичальником грошових зобов'язань перед АТ Ощадбанк , без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на земельну ділянку до близького родича - дружини з метою приховати майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Позивач подав суду відповідь на відзив ОСОБА_2, в якій, крім викладених у позовній заяві та відповіді на відзив ОСОБА_1 обставин, зазначив, що за вісім днів до дати повернення кредитної заборгованості в розмірі 22000000 грн. 00 коп. за договором кредитної лінії №4, остаточний термін повернення не пізніше 04.09.2014, ОСОБА_2 продала ОСОБА_12 свою частку в статутному капіталі ПП Спецзовнішкомплект , який за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 14.10.2014 вийшов зі складу засновників ПП Спецзовнішкомплект , а засновником підприємства стала ОСОБА_13 (100% частки в статутному капіталі) (м.Ташкент, Мирабадський район, вул.Мироншох, буд.35). Викладене ще раз підтверджує, що ОСОБА_2, будучи засновником ПП Спецзовнішкомплект та знаючи про заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 і наслідки її непогашення ПП Спецзовнішкомплект , а також розуміючи, що зазначена заборгованість буде стягнута з її чоловіка ОСОБА_1, саме з метою приховати майно, що належало ОСОБА_1, від майбутнього звернення стягнення на підставі судового рішення, уклала з ОСОБА_1 оспорюваний договір.

Відповідач ОСОБА_1 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, крім викладених раніше обставин, зазначив, що лист від 09.07.2014 він не отримував і це підтверджує сам банк, оскільки конверт повернувся банку. Тож, на момент укладення оспорюваного договору він не знав про наявність непогашеної заборгованості за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, оскільки являється поручителем, а не основним боржником. Щодо можливості в будь-який час дізнатися про погашення або непогашення ПП Спецзовнішкомплект заборгованості, то це лише його право, а не обов'язок. А договором поруки встановлений обов'язок банку повідомити поручителя про прострочення платежу позичальником та визначено момент виникнення у поручителя обов'язку виплатити несплачену позичальником суму - протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення кредитора, не просто направлення, а саме отримання. Однак, банк отримавши назад конверт з листом від 09.07.2014, який ним не отриманий, з наступною вимогою до нього звернувся аж 09.02.2015, тобто до 09.02.2015 він не знав про наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором, а думав, що оскільки жодних вимог від банку не надходить, то зобов'язання за кредитним договором виконані. Щодо не направлення ПП Спецзовнішкомплект повідомлення про виконання основного зобов'язання, то не вчинення даних дій позичальником могло спричинити негативні наслідки тільки для ПП Спецзовнішкомплект , оскільки, відповідно до ч.2 ст.557 ЦК України, поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з не направленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника. Отже, не направлення позичальником повідомлення про виконання ним свого обов'язку спричиняє негативні наслідки тільки для самого позичальника, а поручитель лише чекає вимогу від банку або позичальника про необхідність сплатити заборгованість, оскільки лише після її отримання в поручителя виникає обов'язок сплатити заборгованість. Вимогу банку про сплату заборгованості за кредитним договором він отримав лише 13.02.2015. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору в нього не було намірів приховати майно, оскільки він не знав про наявність заборгованості, а навпаки думав, що оскільки банк не направляє вимог, то, відповідно, ПП Спецзовнішкомплект виконало зобов'язання за кредитним договором.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала суду заперечення на відповідь на відзив, в яких, крім викладених раніше обставин, зазначила, що оспорюваний договір не може бути кваліфікований як фіктивний у зв'язку з тим, що на його виконання передано майно, що підтверджується фактом реєстрації права власності на земельну ділянку на ОСОБА_2 Банк вважає, що продаючи 27.08.2014 свою частку в статутному капіталі ПП Спецзовнішкомплект ОСОБА_2 знала про заборгованість, яка виникла в підприємства перед банком 07.07.2014. Однак, викладене банком з даного приводу є безпідставним і надуманим, і більш того не має під собою жодного правового підґрунтя. Що стосується відображення в фінансовій звітності підприємства заборгованості за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, то така фінансова звітність була складена станом на 31.12.2014 і подана до відповідних органів у 2015 році. Відповідно, станом на момент укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП Спецзовнішкомплект 27.08.2014 ОСОБА_2 не знала і не могла знати про таку заборгованість.

Крім того, ОСОБА_2 подала суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки банком при поданні позову даний строк пропущено. В обґрунтування заяви вказала, що строк позовної давності по оспорюваному договору сплив 18.09.2017, оскільки договір купівлі-продажу укладено 18.09.2014, посвідчено нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №868, і, як вказує позивач у позові, зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є вільним, відповідно, дізнатися про перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до неї банк міг з моменту внесення такої інформації до вказаного реєстру, тобто з 18.09.2014, і, відповідно, мав змогу звернутися до суду з даним позовом за захистом свого, як вважає позивач, порушеного права. Однак, позов подано через більше ніж чотири роки з моменту, коли позивач міг довідатися про порушення, як він вважає, свого права. Тож, визначений законом трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з даним позовом, минув більше року тому. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позивач подав суду відповідь на заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності. В своїй заяві позивач вказав, що вважає днем, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, є день винесення рішення Апеляційним судом м.Києва, а саме 16.11.2016. До набрання законної сили цього рішення, позивач не набув статусу заінтересованої особи та не був наділений правом оскаржити договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки необхідно було в судовому порядку підтвердити факт порушення ОСОБА_1, як поручителем, договорів поруки, що було зроблено в рішенні Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016 у справі №756/217/15-ц. Тому перебіг позовної давності для позивача, як заінтересованої особи, бере свій початок з дати набрання вказаним рішенням законної сили 16.11.2016 та закінчується 16.11.2019. Враховуючи викладене, позивач просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності.

Крім того, позивач подав суду доповнення до зазначеної відповіді. В своєму доповненні позивач зазначив, що починаючи з 25.11.2014, якщо юридичній особі було відомо реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна та/або адреса, за якою зареєстровано нерухоме майно, така юридична особа мала змогу отримати інформацію з Державного реєстру прав. Лише починаючи з 06.10.2015, якщо юридичній особі була відома інформація за суб'єктом речового права на нерухоме майно, така юридична особа мала змогу отримати інформацію з Державного реєстру прав. Таким чином, банк міг дізнатися та дізнався відомості про речове право на земельну ділянку, яка була предметом оскаржуваного договору, виключно за суб'єктом речового права на нерухоме майно, а саме за прізвищем, ім'ям, по батькові та реєстраційним номером облікової картки платника податків (для фізичних осіб). Тож, у період з 06.10.2015 по 06.10.2018 банк міг звернутися до суду та оскаржити договір купівлі-продажу від 18.09.2014. При цьому, позивач звернувся до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області 20.09.2018, тобто до закінчення строку позовної давності. До зазначеного доповнення позивачем додано заяву про витребування доказів від 23.02.2015, подану під час розгляду справи №756/217/-ц, копію журналу судового засідання від 23.02.2015 та запит Оболонського районного суду м.Києва від 26.02.2015.

Також, позивач подав суду пояснення на заперечення на відповідь на відзив представника ОСОБА_2, в яких стверджує, що на момент укладення оспорюваного договору, ОСОБА_2 була обізнана про наявну прострочену заборгованість в розмірі 7000000 грн., яка виникла 07.07.2014 за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала суду заперечення на пояснення позивача, зазначивши про те, що вказані доводи банку не можуть заслуговувати на увагу в якості доказової бази на підтвердження обізнаності ОСОБА_2 про наявність простроченої заборгованості ПП Спецзовнішкомплект перед банком в розмірі 7000000 грн. на момент укладення оспорюваного договору.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 подала суду заперечення на відповідь позивача на заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності та на доповнення до даної відповіді. В запереченні вказала, що банк викладає свої заперечення на ту чи іншу заяву ОСОБА_2 у вигідному для себе положенні в залежності від мети та часу викладення такої інформації. На момент написання Відповіді на відзив ОСОБА_2В. банк не знав про подання ОСОБА_2 заяви про застосування строку позовної давності до суду (ЦПК України не передбачено обов'язку направлення останньої позивачу), відповідно, позиція щодо моменту порушення свого права була одна, а після отримання Відповіді на відзив ОСОБА_2В. вона кардинально змінилася.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві, у відповідях на відзиви та в поясненнях обставини.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю Хорвакс-Проперті в судове засіданні не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 у судове засіданні не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю Хорвакс-Технології в судове засіданні не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 27.09.2018 задоволено заяву позивача та накладено арешт на земельну ділянку площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36, яка належить ОСОБА_2

Ухвалою суду від 11.10.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку, вказаного в мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою суду від 25.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.11.2018 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 06.12.2018 за клопотанням позивача в справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ОСОБА_2, ТОВ Хорвакс-Технології .

Ухвалою суду від 22.01.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За змістом пункту 1 частини 16 розділу ІІІ статуту ПП Спецзовнішкомплект , збори засновників є найвищим органом підприємства і мають право приймати рішення з будь-яких питань його діяльності (а.с.26-34 том №2). З протоколів №29/09/11 та №2/29/11-11 від 29.09.2011, а також №02/09/2013 від 02.09.2013 вбачається, що засновники підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_14, які в сукупності володіють 100% голосів, уповноважили директора ПП Спецзовнішкомплект ОСОБА_15 підписати з ПАТ Державний ощадний банк України кредитні договори, договори іпотеки, договори застави, договори поруки, договір на виплату заробітної плати з використання платіжних карток установами банку та договори страхування майна, наданого банку в іпотеку та заставу (а.с.112-115, 116-118, 119-120 том №2).

Між ПАТ Державний ощадний банк України та ПП Спецзовнішкомплект 07.10.2011 укладено договір кредитної лінії №5, відповідно до якого, банк надав грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 06.10.2015 з максимальним лімітом кредитування 37500000 грн. 00 коп. (а.с.39-47 том №1). Виконання даного договору забезпечено договором поруки, укладеним 07.10.2011 між ПАТ Державний ощадний банк України , позичальником ПП Спецзовнішкомплект та поручителем ОСОБА_1 (а.с.48-49 том №1). Також договір кредитної лінії №5 від 07.10.2011 забезпечений іпотечним договором №2 від 22.05.2013, який укладений між ПАТ Державний ощадний банк України та ПП фірма Агрокапітал (а.с.71-78 том №1). ОСОБА_2 20.05.2013 надала свою згоду на укладання договору купівлі-продажу цілого комплексу будівель з ПП Спецзовнішкомплект та на укладання ПП фірмою Агрокапітал , засновником якої є ОСОБА_1, з ПАТ Державний ощадний банк України іпотечного договору, який виступатиме забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором №5 від 07.10.2011, про що подала відповідну заяву (а.с.79 том №1). ОСОБА_1 20.05.2013 надав свою згоду на укладання договору купівлі-продажу цілого комплексу будівель з ПП фірма Агрокапітал , про що подав відповідну заяву (а.с.80 том №1). Станом на 01.01.2015 засновниками ПП фірма Агрокапітал були ОСОБА_14 та ОСОБА_1; станом на 01.01.2016 засновниками цього підприємства зазначені ОСОБА_14, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_14, ОСОБА_16, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_16, що вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.81-83, 84-86 том №1). Заявою від 23.08.2013 ОСОБА_1 надав свою згоду на укладання ОСОБА_2, яка є засновником ПП Спецзовнішкомплект , договорів купівлі-продажу з ТОВ Сідвелс (а.с.24 том №1). Крім того, договір кредитної лінії №5 від 07.10.2011 забезпечений договором застави обладнання №11 від 10.10.2011, який укладений між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест (а.с.87-93 том №1). Крім того, виконання договору кредитної лінії №5 від 07.10.2011 забезпечено договором поруки, укладеним 29.11.2011 між ПАТ Державний ощадний банк України , позичальником ПП Спецзовнішкомплект та поручителем ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест (а.с.94-98 том №1). Станом на 01.01.2015 засновниками ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест були ОСОБА_1, компанія ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. , ТОВ Industrial Trading Grup ; станом на 01.01.2016, на 01.01.2017 та на 01.01.2018 засновниками цього підприємства зазначені ОСОБА_1, компанія ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. , ТОВ Industrial Trading Grup , кінцевий бенефіціарний власник (контролер) компанія ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. , ОСОБА_8 (а.с.99-102, 103-106, 107-110, 111-114 том №1).

Між ПАТ Державний ощадний банк України та ПП Спецзовнішкомплект 05.09.2013 укладено договір кредитної лінії №4, відповідно до якого, банк надав грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 04.09.2014 з максимальним лімітом кредитування 22000000 грн. 00 коп. (а.с.50-56 том №1). До договору кредитної лінії №4 укладено додатковий договір №1 від 22.10.2013, який є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с.57 том №1). Виконання договору кредитної лінії №4 забезпечено договором поруки №1, укладеним 05.09.2013 між ПАТ Державний ощадний банк України , позичальником ПП Спецзовнішкомплект та поручителем ОСОБА_1 (а.с.58-59 том №1). Згідно з розрахунком суми заборгованості за кредитним договором №4 від 05.09.2013, станом на 16.12.2014 залишок заборгованості за основним боргом склав 22000000 грн. 00 коп. (а.с.25 том №1). Пеня на прострочений борг склала 2020301 грн. 37 коп. (а.с.26-27 том №1). Сума процентів/комісій за користування кредитними коштами становить 987287 грн. 67 коп., пеня на прострочені відсотки становить 29814 грн. 51 коп.; загальний розмір заборгованості за даним договором склав 27075977 грн. 75 коп. (а.с.28-29 том №1).

ПАТ Державний ощадний банк України 09.07.2014 направив на адресу ОСОБА_1 лист, в якому повідомив про необхідність сплати простроченого основного боргу за кредитом у сумі 7000000 грн. 00 коп., які були винесені на рахунок простроченої заборгованості 07.07.2014 (а.с.78 том №2). Даний лист 11.08.2014 повернуто на адресу ПАТ Державний ощадний банк України з довідкою, в якій причиною повернення зазначено за закінченням встановленого строку зберігання , що підтверджується копією конверту та рекомендованого повідомлення до нього (а.с.79, 80 том №2). На адресу ПП Спецзовнішкомплект позивачем 10.07.2014 направлено лист, в якому повідомлено про винесення 07.07.2014 на рахунок простроченої заборгованості коштів у розмірі 7000000 грн. 00 коп.; у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором позичальником ПП Спецзовнішкомплект , позивач просив вказати причини щодо несвоєчасного погашення основного боргу за кредитом у вказаній сумі та строки погашення простроченої заборгованості; також позивачем у даному листі висловлено сподівання на своєчасне виконання умов кредитного договору в подальшому (а.с.81 том №2). Даний лист отриманий ПП Спецзовнішкомплект 14.07.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням дати вручення даного відправлення (а.с.82 том №2).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2016 у справі з ЄУН 912/3255/15 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ СУПП Ай.Ті.Джі-Інвест на користь ПАТ Державний ощадний банк України 37500000 грн. 00 коп. боргу по простроченому кредиту, 7126027 грн. 40 коп. заборгованості по прострочених процентах, 7608000 грн. 00 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 898153 грн. 16 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 380630 грн. 14 коп. річних за несвоєчасну сплату кредиту, 63822 грн. 74 коп. річних за несвоєчасну сплату процентів, 11100000 грн. 00 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 1432383 грн. 91 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, всього 66109017 грн. 35 коп. та 73080 грн. 00 коп. судового збору (а.с.101-106 том №2).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2016 у справі з ЄУН 912/1543/16 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП Спецзовнішкомплект на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за договором кредитної лінії №5 від 07.10.2011 у загальній сумі 76540230 грн. 68 коп., з них: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 37500000 грн. 00 коп.; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 10212789 грн. 13 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 11229945 грн. 21 коп.; пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 2006016 грн. 64 коп.; 3% річних за непогашення кредиту в розмірі 1203575 грн. 34 коп.; 3% річних за непогашення процентів у розмірі 228950 грн. 24 коп.; втрати від інфляційних процесів за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 12450000 грн. 00 коп.; втрати від інфляційних процесів за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1708954 грн. 12 коп. та витрати на судовий збір у сумі 209456 грн. 00 коп.; в рахунок часткового погашення заборгованості звернуто стягнення на предмети застави (а.с.83-89 том №2).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2016 у справі з ЄУН 912/1542/16 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП Спецзовнішкомплект на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013, що станом на 27.05.2016 становить у загальному розмірі 23410712 грн. 59 коп. та складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1315466 грн. 32 коп.; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 2315199 грн. 41 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2897123 грн. 29 коп.; пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 1309831 грн. 80 коп.; втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 13415154 грн. 66 коп.; втрат банку від інфляції за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 1036988 грн. 11 коп.; 3% річних за непогашення кредиту у розмірі 1007923 грн. 59 коп.; 3% річних за непогашення процентів у розмірі 113025 грн. 41 коп., а також сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 206700 грн. 00 коп.; в рахунок часткового погашення заборгованості звернуто стягнення на предмети застави (а.с.90-100 том №2).

Оболонським районним судом м.Києва за позовною заявою ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, третя особа ПП Спецзовнішкомплект , про стягнення заборгованості, відкрито провадження 22.01.2015, про що постановлено ухвалу в справі з ЄУН 756/217/15-ц (а.с.30 том №1). У даній справі 12.08.2016 прийнято рішення, яким позов задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України 91917821 грн. 84 коп. та 3654 грн., за договором кредитної лінії №5 від 07.10.2011 та за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013; у задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с.121-123 том №1). Апеляційним судом міста Києва за результатами розгляду апеляційних скарг у справі з ЄУН 756/217/15-ц 16.11.2016 прийнято рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_17 в інтересах ПАТ Державний ощадний банк України задоволено; апеляційну скаргу ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_1 відхилено ; рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині позовних вимог, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України 9626230 грн. 50 коп. - 3% та інфляційні втрати; в решті рішення залишено без змін (а.с.124-127 том №1). Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 у справі з ЄУН 756/217/15-ц касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено; рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.128-130 том №1). Постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 заяву ПАТ Державний ощадний банк України задоволено; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.07.2017 скасовано, рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.11.2016 залишено в силі (а.с.131-135 том №1). Для примусового виконання рішення в справі з ЄУН 756/217/15-ц Оболонським районним судом м.Києва 13.10.2017 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України 9626230 грн. 50 коп. - 3% та інфляційні втрати та 3654 грн. судового збору (а.с.136 том №1).

ПАТ Державний ощадний банк України 09.02.2015 направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов'язань за договором кредитної лінії №5 від 07.10.2011 та вимогу про усунення порушення зобов'язань за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 (а.с.32, 34 том №1). На адресу ПП Спецзовнішкомплект позивачем 09.02.2015 направлено вимогу про усунення порушення зобов'язань за договором кредитної лінії №4 від 05.09.2013 та вимогу про дострокове повернення кредиту за договором кредитної лінії №5 від 07.10.2011 (а.с.31, 33 том №1).

ОСОБА_2, яка володіла 50% статутного капіталу ПП Спецзовнішкомплект , 27.08.2014 передала свою частку у власність покупця ОСОБА_14, який володів іншими 50% статутного капіталу даного підприємства, за 100000 грн. 00 коп., про що ними укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП Спецзовнішкомплект від 27.08.2014, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №757 (а.с.20-25 том №2). Станом на 27.08.2014 складено розшифровку основних засобів ПП Спецзовнішкомплект ; розшифровку балансу ПП Спецзовнішкомплект , в якому, зокрема, в рядку 1510 розділу ІІ Пасиви зазначені кредити банків у розмірі 59500000 грн.; довідку про поточні рахунки в банках, які підписані продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_14 (а.с.179-183 том №2). Станом на 30.06.2014 складений баланс (звіт про фінансовий стан) ПП Спецзовнішкомплект за формою №1, в якому також в рядку 1510 розділу ІІ Довгострокові зобов'язання і забезпечення зазначені довгострокові кредити банків у розмірі 59500000 грн. (а.с.184 том №2). За формою №2 станом на 30.06.2014 складено звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ПП Спецзовнішкомплект (а.с.185 том №2). Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що станом на 14.10.2014 засновником ПП Спецзовнішкомплект зазначена ОСОБА_13 (а.с.121-124 том №2).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) описано межі земельної ділянки та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000 за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36, про свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.17, 18-23 том №1).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки (оспорюваний договір) укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) 18.09.2014. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №868. Згідно з п.1 оспорюваного договору, продавець передає у власність покупця земельну ділянку площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 36 (тридцять шість). Пунктом 4 оспорюваного договору визначено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 145000 (сто сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. З пункту 10 оспорюваного договору вбачається, що відсутність заборони, арешту відчуження нерухомого майна, яке є предметом цього договору, підтверджується відомостями, за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №70249122, №70249336 та №70245108 від 18.09.2014, а також відсутність податкової застави перевірено по витягу №45176227, наданому з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданому державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18.09.2014; відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3501265722014, виданого 01.09.2014 головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області, станом на 01.09.2014 сервітути, емфітевзис, суперфіцій, обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, що відчужується за даним договором, відсутні (а.с.56-58 том №2). ОСОБА_1 18.09.2014 подав нотаріусу заяву, в якій повідомив про те, що кошти, які використані на придбання та укладання, зокрема, договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, його дружиною ОСОБА_2 не є спільними коштами подружжя, а є її особистими приватними (а.с.229 том №1). За 2012 рік загальна сума доходу ОСОБА_2 склала 255183 грн. 53 коп., за 2013 рік - 133373 грн. 43 коп., що вбачається з податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за відповідні звітні періоди (а.с.35-37, 38-40 том №2).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.07.2018 свідчить про те, що земельна ділянка площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000 за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36 в цілому на праві приватної власності належить ОСОБА_2; номер запису про право власності: 7049014; дата, час державної реєстрації: 18.09.2014 18:02:23; державний реєстратор: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 868, виданий 18.09.2014; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15900184 від 18.09.2014. На дану земельну ділянку зареєстроване інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки. Номер запису про інше речове право: 12020206; дата, час державної реєстрації: 03.11.2015 08:56:06; державний реєстратор: ОСОБА_7, реєстраційна служба Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 28.10.2015 ОСОБА_2 та ТОВ Хорвакс-Технології ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26075398 від 12.11.2015; строк дії: 27.06.2031 (а.с.13-16 том №1, а.с.59 том №2). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.01.2015 засновником ТОВ Хорвакс-Технології був ОСОБА_1, станом на 12.10.2015 засновниками зазначені кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 та ОСОБА_8, станом на 27.10.2015 засновником є ОСОБА_8, про що свідчать відповідні витяги (а.с.60-62, 63-66, 67-70 том №1).

Крім оскаржуваного договору, ОСОБА_2 18.09.2014 уклала ще три договори купівлі-продажу, за якими придбала ще три земельні ділянки, з них: у ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 0,1225 га з кадастровим номером 3522281500:02:006:7634, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 36; у ОСОБА_11М земельна ділянка площею 1,2991 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:0015, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 30, та земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:0014, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, село Гостинне, вулиця Яківці, земельна ділянка 30, що встановлено з договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок від 18.09.2014 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6-8, 9, 10-12, 13, 14-16, 17 том №2).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у Конституції України та ЦК України. За змістом ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №910/17529/17).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 359/1654/15-ц.

Судом під час розгляду справи встановлено, що станом на день укладення оспорюваного договору - 18.09.2014, ОСОБА_2 вже не була засновником ПП Спецзовнішкомплект , про що свідчить договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі даного підприємства від 27.08.2014 (а.с.20-25 том №2)

Докази обізнаності ОСОБА_2 станом на 18.09.2014 про невиконання боргових зобов'язань ПП Спецзовнішкомплект під час розгляду справи не здобуто.

Твердження позивача про те, що станом на 27.08.2014 зборами засновників ПП Спецзовнішкомплект затверджений річний звіт, не відповідають дійсності, оскільки річний звіт передбачає звітний період - календарний рік. Про наявність заборгованості підприємства в загальному розмірі 59500000 (22000000+37500000) зазначено в рядку 1510 розділу ІІ Довгострокові зобов'язання і забезпечення балансу від 30.06.2014 та рядку 1510 розділу ІІ Пасиви розшифровки балансу. Однак, жоден з досліджуваних документів не містить підтвердження того, що ОСОБА_2, як станом на 27.08.2014, так і станом на 14.09.2014, знала про наявність простроченої ПП Спецзовнішкомплект заборгованості в розмірі 7000000 грн. 00 коп., яка виникла 07.07.2014. Твердження позивача про те, що засновники ПП Спецзовнішкомплект ОСОБА_2 та ОСОБА_14 на момент укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі підприємства знали чи не могли не знати про виникнення простроченої заборгованості є лише нічим не доведеним припущенням.

Не підтверджено доказами й доводи позивача щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність простроченої заборгованості.

Так, згідно з п.2.4 договору поруки від 07.10.2011, якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до кредитного договору позичальником не буде сплачено такий платіж кредитору, позичальник та/або кредитор зобов'язуються повідомляти поручителя про таке прострочення платежу.

Таке повідомлення 09.07.2014 було направлено на адресу ОСОБА_1, однак адресатом воно не отримано, а повернуто ПАТ Державний ощадний банк України з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.78, 79, 80 том №2).

Відповідно до п.2.5 договору поруки від 07.10.2011, поручитель зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або позичальника згідно з п.2.4 цього договору виплатити несплачену позичальником суму кредиту.

Докази належного повідомлення позичальником чи кредитором поручителя ОСОБА_1 про наявність простроченого платежу, до дня укладення останнім договору купівлі-продажу земельної ділянки - 18.09.2014, у матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на вимоги ст.557 ЦК України, а саме на те, що внаслідок не надіслання ПП Спецзовнішкомплект ОСОБА_1 повідомлення про виконання зобов'язання, ОСОБА_1 обізнаний про не виконання даним підприємством свого зобов'язання, суд вважає безпідставними.

Так само й обізнаність ОСОБА_1 про існування графіку повернення ПП Спецзовнішкомплект кредитних коштів не свідчить про те, що ОСОБА_1 відомо про порушення цього графіку даним підприємством.

З досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 саме мав право дізнатися про прострочену заборгованість ПП Спецзовнішкомплект , у той час як докази того, що він знав про неї, матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що відповідачі уклали оспорюваний договір з метою приховати майно від виконання за його рахунок судового рішення у справі №756/217/15-ц (за позовною заявою ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, третя особа ПП Спецзовнішкомплект , про стягнення заборгованості), суд вважає безпідставними, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, станом на 18.09.2014 судового рішення у вказаній справі не існувало. Більш того, ПАТ Державний ощадний банк України звернувся до суду з вказаною позовною заявою лише 26.12.2014, а провадження по вказаній справі відкрито 22.01.2015.

На момент укладення оспорюваного договору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, яка належала ОСОБА_1, не існувало жодних обтяжень чи заборон, а під час розгляду справи №756/217/15-ц позивачем заяву про забезпечення позову не подано.

Як встановлено в судовому засіданні, зокрема, з пояснень представників відповідачів, з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2014, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 2,1806 з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000 за особисті кошти, які були передані нею ОСОБА_1 під час укладення даного договору. Земельну ділянку передано ОСОБА_2 у власність, що підтверджується реєстрацією права власності на це майно.

У подальшому, придбана ОСОБА_2 земельна ділянка передана в користування ТОВ Хорвакс-Технології на підставі договору оренди від 28.10.2015 (а.с.13-16 том №1).

Станом на день укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ Хорвакс-Технології 28.10.2015, засновником цього підприємства є ОСОБА_8 (а.с.67-70 том №1). Докази того, що ОСОБА_8 є довіреною особою відповідачів, суду не надано, а тому суд вважає такі доводи позивача безпідставними.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 26.04.2016 у справі №756/2995/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.19 том №2). Доводи ОСОБА_2 про те, що вони з ОСОБА_1 не підтримували подружні стосунки вже з 2010 року, відповідними доказами не підтверджені. Однак, факт існування між відповідачами подружніх стосунків на час укладення оспорюваного договору, не може свідчити про його фіктивність.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд встановив, що оспорюваний договір укладено в належній формі, його сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, а на його виконання передано майно та сплачено обумовлену договором суму коштів. Тож, суд приходить до висновку про те, що даний договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків.

Враховуючи те, що ознак фіктивності оспорюваного правочину під час розгляду справи не встановлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до ст.234 ЦК України, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити. Відповідно, вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволенню також не підлягає.

Відмовити в задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду, в позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю, то зазначене слугує самостійною підставою для відмови в задоволенні позову при пропуску строку звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок позивача.

Крім того, згідно з ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частинами 9 та 10 статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

За таких обставин, дійшовши до висновку про необхідність ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд вважає за необхідне з власної ініціативи скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 27.09.2018, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36, яка належить ОСОБА_2

На підставі викладеного, ст.ст.202, 203, 215, 234, 317, 627, 628, 655 ЦК України, керуючись ст.ст.13, 81, 141, 158, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Хорвакс-Проперті , приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Хорвакс-Технології , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок позивача.

Скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 27.09.2018, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 2,1806 га з кадастровим номером 3522281500:53:000:2000, за адресою: Кіровоградська область, Знам'янський район, с.Гостинне, вул.Яківці, земельна ділянка 36, яка належить ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 25.03.2019.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_19