Рішення

від 12.03.2019 по справі 308/13730/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13730/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування самочинно встановленого металевого гаражу та металевих опор, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.268 ЦПК України 12.03.2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 березня 2019 року.

ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів в особі керівника ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудований металевий гараж та металеві опори по периметру двору, які з'єднані дротом, що знаходяться на земельній ділянці за адресою : м. Ужгород, пл. Театральна 13. В ході судового розгляду справи представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просила суд: усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 555 кв.м. , розташованою за адресою м. Ужгород, пл. Театральна, 13, постійним користувачем якої є ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів; демонтувати і знести за рахунок відповідача ОСОБА_5 самочинно встановлений металевий гараж і металеві опори, що встановлені по периметру двору розташовані за адресою м. Ужгороді, пл. Театральна, 13; стягнути з відповідача ОСОБА_5 судові витрати по наданню правової допомоги в сумі 10000,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що рішенням виконкому Ужгородської міської Ради депутатів трудящих від 21.03.1956 року № 154 обласній колегії адвокатів відведено земельну ділянку розміром 555 кв.м. по пл. Хрущова 7 ( теперішня назва пл. Театральна 13) в м. Ужгород для побудови адміністративного будинку. ОСОБА_6 будинок був споруджений і розташований на згаданій земельній ділянці.

Вказує, що відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року справа №1-17/2005 за конституційний поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Перехідні положення ЗК України (справа про постійне користування земельними ділянками), ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів є належним постійним користувачем земельної ділянки та за користування якої сплачує земельний податок. Відповідач без належних підстав користується металевим гаражем розташованим у дворі будинку за адресою: м.Ужгород, пл.Театральна , 13.

Рішень щодо надання відповідачці земельної ділянки для розміщення зазначеного гаражу Ужгородською міською радою не приймалось, тобто відповідачка користується земельною ділянкою під металевим гаражем без правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право користування нею.

Дозволів на тимчасове встановлення гаражу, тимчасових споруд Ужгородська міська рада також не надавала.

Не надавала такого дозволу і ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів, яка користувач земельної ділянки та власник приміщення, біля якого розміщено металевий гараж. Крім того по території двору за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна , 13 відповідачем встановлено металеві опори, які з'єднані дротом. Металевий гараж, яким користується відповідач та встановлені металеві опори, перешкоджають позивачу у користуванні земельною ділянкою, та перешкоджають належно користуватися власним приміщенням.

Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється демонтувати металевий гараж та металеві опори, які з'єднані дротом , що розташовані за адресою: м.Ужгород, пл.Театральна , 13 позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні 17.02.2016 року за клопотанням представника позивача судом ухвалено про заміну неналежного відповідача ОСОБА_7 на належного відповідача ОСОБА_5, залучено до участі в справі в якості належного відповідача ОСОБА_5.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 залучено до участі у справі 308/13730/15-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородську міську раду.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02 березня 2017 року, позов ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_4 обласної колегією адвокатів земельною ділянкою шляхом демонтування за власний рахунок ОСОБА_5 самочинно встановленого металевого гаражу, позначеного на схемі земельної ділянки під літ. Д та металевих опор, що встановлені по периметру двору, по пл. Театральній, 13 у м. Ужгороді. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою від 11 жовтня 2017 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав та мотивів викладених у заяві про уточнення позовних вимог і просила постановити рішення, яким усунути перешкоди для ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів ,як власника нежитлового приміщення розташованого м.Ужгород пл. Театральна 13. щодо користування належною їй власністю, та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 555 кв.м. розташованою м.Ужгород пл. Театральна 13, постійним користувачем якої є ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів.

Демонтувати і знести за рахунок відповідачки ОСОБА_5 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно встановлений металевий гараж і металеві опори що встановлені по периметру двору розташовані м. Ужгород пл. Театральна 13.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_5 мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати та витрати по наданню правової допомоги в сумі 10 000 гривень

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зокрема, пояснила суду, що в будинку за адресою: м. Ужгород вул. Театральна, 13 проживає 55 років. Даний будинок побудований колегією адвокатів. Спірний гараж був збудований покійним Погорєловим, який вподальшому подарував вказаний металевий гараж її батькові. Зазначила, що має право на користування земельною ділянкою, металевий гараж розташований в єдиному можливому місці. Вказала, що в неї немає документів на підтвердження факту отримання гаража у спадщину після смерті батька. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги та уточнені позовні вимоги не визнав з підстав та мотивів викладених у письмових запереченнях та додаткових запереченнях. Надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Зокрема вважає, що позовні вимоги є не доведеними, а позивач не має цивільно процесуальної правоздатності. ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_5 не будувала спірний гараж, а тому є неналежним відповідачем у справі . Вважає, що позивач не довів порушення його прав. Зазначив, що відповідно до експлікації із технічної характеристики будівлі та прилеглої до неї земельної ділянки складених 14.06.2001 року, на земельній ділянці у дворі будинку №13 пл.Театральна в м.Ужгород значаться три гаражні приміщення, із яких одне належить позивачу, інше відповідачу і третє гаражне приміщення - ОСОБА_9 Просив суд відмовити у задоволенні позову та закрити цивільну справу на підставі п.1ч.1 ст.205 ЦПК України.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_3 просив суд відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог у зв'язку із спливом строку позовної давності, про що подав до суду 16.08.2016р. заяву. Вказав, що спірний гараж був побудований у 1993-1994 роках на підставі рішення Ужгородської міської ради № 269 від 21.06.1993 р., а відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородська міська рада, в судовому засіданні підтримала надіслані на адресу суду письмові пояснення в яких зазначила, що з матеріалів інвентарної справи станом на 2001 рік на території земельної ділянки по пл. Театральній, 13, знаходилися 3 гаражі під літерами Б,Г,ОСОБА_6 представник третьої особи підтвердив, що спірний гараж під літерою Д розташований саме на земельній ділянці за адресою пл. Театральна 13 у м. Ужгороді, у власність відповідача не передавався, земельна ділянка на якій розташований вказаний гараж під літ. Д знаходиться в розпорядженні Ужгородської міської ради. Власник гаража під літ. Д не встановлений, а отже не можна вважати доведеними доводи позивача про те, що відповідачка по справі порушує права позивача на використання земельної ділянки. Крім того, звернула увагу суду на те, що при пред'явлені позову позивачем пропущено строк позовної давності. Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали цивільної справи, інвентарної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного висновку.

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 21.03.1956 року №154 обласній колегії адвокатів відведено земельну ділянку розміром 555 кв.м. по пл. Хрущова 7 ( теперішня назва пл. Театральна 13) в м. Ужгород для побудови адміністративного будинку. ( а.с. 8)

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.07.2011 року, приміщення 1-го поверху загальною площею 81,4 кв.м., за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 13 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 обласній колегії адвокатів. ( а.с.7)

Відповідно до листа - відповіді на адвокатський запит, виконавчого комітету Ужгородської міської ради №698/03-17 від 15.03.2016 року, рішень щодо передачі земельної ділянки у власність колегії адвокатів за адресою пл. Театральна, 13 не приймалось. (а.с.55)

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обласною колегією адвокатів як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується відповідними квитанціями про оплату, копії яких приєднані до матеріалів справи ( а.с.60-63)

Відповідно до довідки від 24.01.2003 року, грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 13, користувач - ОСОБА_4 обласна асоціація адвокатів, площею - 450 м.кв. складає - 65 120,52 грн. ( а.с. 9)

Те, що ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів є землекористувачем земельної ділянки, яка їй була відведена для побудови адміністративного будинку, обґрунтовується і наступними нормами законодавства, які спростовують доводи представника відповідача про те, що позивач не довела, що вказана земельна ділянка передана позивачу у користування .

Згідно п.5 Постанови Верховної Ради України №562 від 18.12.1990 року Про порядок введення в дію Земельного кодексу України громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування дооформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української PCP Про земельну реформу (зі змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 , пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними.

Таким чином, оформлення права постійного користування відповідно до норм Земельного кодексу України , на землю, яка фактично перебуває у користуванні позивача , не є обмеженими у часі.

За приписами рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13 , 14 , 41 , 55 Конституції України .

З наведеного вбачається, що особи, які свого часу набули у встановленому законодавством порядку право постійного користування земельною ділянкою, мають право продовжувати користуватись нею, і не грунтуються на нормах законодавства вимоги до таких осіб оформити право власності або ж укласти договір оренди на таку земельну ділянку,

Таким чином, ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів є належним землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 13, яка їм була відведена для побудови адміністративного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 386 ЦК України яка встановлює засади захисту права власності, передбачає, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Верховний Суд в Постанові у справі № 926/2189/17 від 12.04.2018 р. зазначив, що негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

П. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачає, відповідно до положень статей 391 , 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. ОСОБА_6 позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

На негаторний позов положення про позовну давність не поширюються, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення.

Отже, ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів як належний користувач земельної ділянки, та власник приміщення м. Ужгород, пл. Театральна, 13 має право вимагати усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та перешкод у належному володінні власним приміщенням.

Зважаючи на наведене, суд не може брати до уваги доводи відповідача та його представника, та представника третьої особи про відсутність у позивача права на звернення до суду з даним позовом та спливом строку позовної давності.

З матеріалів справи, зокрема з експлікації із технічної характеристики будівлі та прилеглої до неї земельної ділянки складених 14.06.2001 року, які не є правовстановлюючими документами, та долучені за клопотанням представника відповідача до матеріалів справи, на земельній ділянці у дворі будинку №13 пл.Театральна в м.Ужгород фактично розміщені три гаражні приміщення під літерами Б,Г,Д. ( а.с.53)

Відповідно до генерального плану -схеми земельної ділянки пл.Театральна 13, від 20.11.1992 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні відсутнє гаражне приміщеня під літ. Д.

Представник відповідача в письмових запереченнях від 06.04.2016р. визнав, що одне гаражне приміщення належить позивачу, інше відповідачу і третє гаражне приміщення - ОСОБА_9 ( а.с.49)

В судовому засіданні встановлено, що металевим гаражем позначеного на схемі земельної ділянки під літ. Д користується відповідачка ОСОБА_5 Вказані обставини також підтверджуються фотознімками, які долучені за клопотанням представника відповідача до матеріалів справи, та на яких вказано , що гараж під літерою «Д» - гараж ОСОБА_5 ( а.с. 56-57)

Факт використання гаража під літерою «Д» в особистих цілях підтвердила і сама відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_5 на підтвердження свого права користування гаражем на земельній ділянці у дворі будинку №13 пл.Театральна в м.Ужгород під літерою «Д» ствердила, що після смерті батька, вона отримала гараж у спадщину і користується ним, однак заявила, що документів на підтвердження факту отримання гаража у спадщину після смерті батька вона не має.

Зважаючи на те, що факт отримання конкретного майна у спадщину не може підтверджуватися усними показами, суд не приймає такі доводи до уваги.

На підтвердження правомірності встановлення тимчасового металевого гаражу під літ.»Д» у дворі будинку №13 пл.Театральна в м.Ужгород , представник відповідача також посилається на розпорядження глави міської управи про надання дозволу ОСОБА_9 на встановлення металевого гаражу.

Відповідно до архівного витягу розпорядження глави міської управи від 21.06.1993р.№269 дозволено ОСОБА_9 установити тимчасовий збірний металевий гараж на дві автомашини у дворі будинку №13 пл.Театральна в м.Ужгород (а.с.51)

ОСОБА_9 дозволено установити один тимчасовий збірний металевий гараж на дві автомашини, а не два окремих тимчасових збірних металевих гаражі. Крім того, в послідуючому ОСОБА_9 було зареєстровано право власності саме на один тимчасовий збірний металевий гараж на дві автомашини під літ Г., який на даний час належить на праві приватної власності ОСОБА_10.

Із письмових пояснень представника Ужгородської міської ради вбачається, що гараж під літерою Д розташований на земельній ділянці за адресою пл. Театральна 13 у м. Ужгороді у власність відповідача не передавався, земельна ділянка на якій розташований вказаний гараж під літ. Д знаходиться в розпорядженні Ужгородської міської ради.

В судовому засіданні представник Ужгородської міської ради визнав, що гараж під літ. Д розміщений на земельній ділянці, за яку ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів сплачує податки.

Відповідач ОСОБА_5 не подала жодних доказів щодо надання їй земельної ділянки для розміщення зазначеного гаражу, надання дозволів на тимчасове встановлення гаражу , тимчасових споруд на земельній ділянці за адресою пл. Театральна 13 у м. Ужгороді, а відтак відповідачка користується земельною ділянкою під металевим гаражем без правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право користування нею, тобто без належних підстав.

Як стверджує позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні, що спірний металевий гараж під літ. Д , яким користується відповідач та металеві опори, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 13, порушують його права, як землекористувача земельної ділянки за адресою м. Ужгород, пл. Театральна, 13, яка їм була відведена для побудови адміністративного будинку.

Оскільки відповідачкою не доведено факту правомірності володіння частиною земельної ділянки, на якій розміщений металевий гараж під літ. Д, то слід констатувати, що відповідачка без належних підстав користується металевим гаражем позначеного на схемі земельної ділянки під літерою Д , самовільно займає земельну ділянку , на якій розміщений металевий гараж і вказана металева конструкція є самочинно встановленою.

Зазначені обставини підтверджуються також висновком експерта №151 від 12 лютого 2018 року, складеним відповідно до ст.106 ЦПК України, та дослідженим в судовому засіданні. Згідно якого зокрема вказується, що металевий гараж влаштований перед вікном першого поверху дворового фасаду будівлі, від виступаючої частини а саме від зовнішньої стіни содової клітини на відстані від 2,4 метра, від фундаменту витяжної труби котельні - 2 метри, в зв'язку з чим виникають певні незручності в доступі до дворового фасаду в частині розташування гаражу та користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до наведеного висновку металевий гараж гр. ОСОБА_5 розташований на земельній ділянці, користувачем якої є ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів по пл. Театральній, 13 м. Ужгород, дозвільна документація на встановлення гаража відсутня, а сам гараж створює перешкоди ОСОБА_4 обласній колегії адвокатів у користуванні земельною ділянкою та власною будівлею.

Судом повторно перевірені всі обставини, на які посилався Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 жовтня 2017 року, якою справа була повернута на новий розгляд.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 жовтня 2017 року зазначив, що суди належно не перевірили доводи відповідачки ОСОБА_5 яка обгрунтовувала правомірність користування гаражем, позначеним на схемі під літ. Д та правомірність його встановлення у дворі будинку № 13 по пл. Театральній у м. Ужгороді наявністю розпорядження глави міської управи про надання дозволу її батьку ОСОБА_11 на встановлення металевого гаражу.

Суд перевірив дану обставину і з'ясував що, відповідно до архівного витягу розпорядженням глави міської управи від 21 червня 1993 року № 269 дозволено ОСОБА_11 установити тимчасовий збірний металевий гараж на дві автомашини у дворі будинку № 13 по пл. Театральній у м. Ужгороді.

ОСОБА_6 гараж під літерою Г ним був встановлений, однак відповідачка не має до нього жодного відношення, оскільки не перебувала з ОСОБА_9 у родинних стосунках.

Доказів того, що ОСОБА_9 був батьком відповідача суду не надано та сторонами на таке не вказувалось.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 було дозволено установити один тимчасовий збірний металевий гараж на дві автомашини, а не два окремих тимчасових збірних металевих гаражі. І фактично ним цей гараж встановлений під літерою Г .

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 жовтня 2017 року зазначив, що з матеріалів справи, зокрема податкової декларації з плати за землю, поданої ОСОБА_4 обласною колегією адвокатів до Ужгородського міського відділення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області вбачається, що податки сплачуються за земельну ділянку розміром 450 кв. м, хоча рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 21 березня 1956 року № 154 ОСОБА_4 обласній колегії адвокатів відведено земельну ділянку розміром 555 кв. м.

Згідно з експлікацією за 2001 рік (а. с. 53) позивач користується земельною ділянкою, площа якої 578 кв. м, а відповідно до генерального плану-схеми земельної ділянки від 20 листопада 1992 року загальна площа земельної ділянки, якою користується позивач - 562 кв. м (а. с. 161).

Докази про встановлення меж у матеріалах справи відсутні.

Тобто, суд не встановив, на якій саме земельній ділянці встановлений гараж, яким користується ОСОБА_12, чи передавалася саме ця земельна ділянка у користування позивача.

Відповідно до наданих суду першої інстанції пояснень Ужгородською міською радою на території земельної ділянки по пл. Театральній,13 у м. Ужгороді знаходиться три гаражі під літ. Б, Г та Д і земельна ділянка, на якій розташований металевий гараж під літ. Д , знаходиться у розпорядженні Ужгородської міської ради.

Проте, суд першої інстанції на порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив усіх доводів та наданих сторонами доказів у їх сукупності, не з'ясував і не встановив, яку площу земельної ділянки займає металевий гараж під літ. Д і чи знаходиться він на території, яка відведена у користування ОСОБА_4 обласній колегії адвокатів.

Для усунення цього порушення та з'ясування дійсних обставин справи до суду був поданий висновок експерта № 151 від 12 лютого 2018 року складений на замовлення позивача в порядку встановленому ст. 106 ЦПК України, та досліджений в судовому засіданні.

Експерт встановив, що земельна ділянка, якою користується ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів по пл. Театральній,13 у м. Ужгороді відмежована від суміжних земельних ділянок суцільною цегельною огорожею , і гараж під літерою Д розташований саме на цій земельній ділянці. Площа гаража становить 20,2 м. кв. а його наявність перешкоджає позивачеві належно користуватися закріпленою земельною ділянкою та власною спорудою.

ОСОБА_6 до суду поданий технічний паспорт будівлі № 13 по пл. Театральній в м. Ужгороді з технічною документацією щодо встановлення меж земельної ділянки, матеріалами польових геодезичних робіт складеними за результатами кадастрової зйомки сертифікованим спеціалістом.

Відповідно до наведених матеріалів, та пояснення представника позивача в судовому засіданні вбачається наступне.

ОСОБА_4 обласній колегії адвокатів було відведено земельну ділянку розміром 555 кв.м. Згодом ця ділянка фактично була зменшена на 62 м.кв. На цій земельній ділянці було розміщені два офіційно зареєстровані за іншими особами гаражі під літерами Г і Б загальною площею 48 м. кв.

До них (гаражів) прилягають земельні ділянки необхідні для обслуговування 14 м. кв.

Крім того для проїзду до гаражів та проходу до будинку існує арковий проїзд загального користування площею 43 м. кв. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів сплачує земельний податок не за 555 м. кв., а за 450 м. кв.

Відповідно до кадастрової зйомки, площа земельної ділянки, (огороженого двору) ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів по пл. Театральній,13 у м. Ужгороді складає 544 м. кв. Тому фактично в користуванні позивача знаходиться 439 м.кв. земельної ділянки. Гараж під літерою Д знаходиться саме на цій земельній ділянці.

Даний факт підтвердив і представник Ужгородської міської ради в судовому засіданні.

Що стосується експлікацій за 2001 рік (а. с. 53) де зазначено ніби позивач користується земельною ділянкою, площа якої 578 кв. м, та генерального плану-схеми земельної ділянки від 20 листопада 1992 року, де зазначено, ніби загальна площа земельної ділянки, якою користується позивач - 562 кв. м (а. с. 161), то дані документи не відносяться до належних доказів які визначають фактичний розмір земельних ділянок, а з їх змісту вбачається, що до фактичної площі земельної ділянки (двору) розташованого м.Ужгород пл. Театральна 13 була також додана земельна ділянка електромереж, на якій розташовано електрична підстанція та площа другого поверху будинку пл. Театральна 13.

Відповідач, представник відповідача та представник третьої особи не подали жодних заперечень чи спростувань щодо експертного висновку № 151 від 12 лютого 2018 року та матеріалів геодезичних робіт земельної ділянки на пл. Театральна 13.

Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 жовтня 2017 року також зазначив, що , звертаючись до суду, як на правову підставу позову позивач посилався на ст. 376 ЦК України, яка визначає сукупність ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним.

Ця обставина повторно перевірена судом при розгляді справи і з'ясовано наступне.

Позов був уточнений 6 червня 2016 року в порядку встановленому ст. 31ЦПК, який був чинний станом на той час.

Уточнення було прийняте судом і воно не містило посилань на ст. 376 ЦК України, а позовні вимоги обгрунтовувалися ст. 317,319, 391 ЦК України, та ст. 152 ЗК України.

Позивач просив постановити рішення, яким усунути перешкоди для ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів ,як власника нежитлового приміщення розташованого м.Ужгород пл. Театральна 13. щодо користування належною їй власністю, та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 555 кв.м. розташованою м.Ужгород пл. Театральна 13, постійним користувачем якої є ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів.

Саме уточнений позов позивач просив задоволити і саме він розглядається судом.

На підставі ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність , будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Зазначеним Законом також визначено, що фізичні і юридичні особи зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з будівництвом об'єкта архітектури.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 219 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що спірний гараж споруджений не нею або іншою особою, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не представлено, позивач заперечує щодо цих обставин, а відповідач підтверджує користування гаражем під літерою «Д» в особистих цілях.

Як зазначалось, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав тощо.

При цьому, обов'язком власника у негаторному позові не є доказування неправомірності дій відповідача. Він припускається таким, доки сам не доведе правомірність своєї поведінки. Отже, позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, а неправомірність дій відповідача презюмується.

Таким чином, зібрані у справі докази та встановлені на підставі них обставини підтверджують, що позивач у справі є користувачем земельної ділянки та власником приміщенням. Також судом встановлено наявність перешкод в реалізації такого права позивача з боку відповідача, тому, на думку суду, позивач вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково, а саме зобов'язавши ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 обласною колегією адвокатів земельною ділянкою шляхом: демонтажу металевого гаражу позначеного на схемі земельної ділянки під літерою Д , що знаходиться за адресою: . Ужгород пл. Театральна, 13.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивачем в обґрунтування вимог представлені відповідні докази, які відповідачами не спростовані.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги позивача в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою м. Ужгород, пл. Театральна, 13, постійним користувачем якої є ОСОБА_4 обласна колегія адвокатів шляхом демонтування і знесення за рахунок відповідача ОСОБА_5 встановлені металеві опори, по периметру двору розташовані за адресою м. Ужгороді, пл. Театральна, 13 задоволенню не підлягають, оскільки з наданих суду доказів не вбачається, які ж саме перешкоди чиняться з боку відповідача позивачу у здійсненні ним права користування його власністю при наявності вказаних обставин. В цій частині не доведеними є вимоги позивача про зобов'язання відповідача демонтувати і знести металеві опори, по периметру двору розташовані за адресою м. Ужгороді, пл. Театральна, 13, оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цих вимог.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні цих позовних вимог.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що позивач є землекористувачем земельної ділянки за адресою м. Ужгород, пл. Театральна, 13, яка їй була відведена для побудови адміністративного будинку, рішенням Ужгородської міської ради спірна земельна ділянка у власність або користування відповідачу не надавалася, дозволів відповідачу на встановлення тимчасової конструкції (гаража) не видавалось, відповідач користується самовільно зайнятою земельною ділянкою за адресою м. Ужгород, пл. Театральна, 13, під гаражем, а самочинно встановлений металевий гараж позначений на схемі земельної ділянки під літерою Д за адресою м. Ужгород, пл. Театральна, 13, перешкоджають позивачу та обмежують його права на користування земельною ділянкою, а відтак суд приходить до висновку, що уточнені вимоги позивача є обґрунтованими, та такими , що підлягають до задоволення в цій частині.

Розмір витрат пов'язаних з правовою допомогою розраховується у відповідності до положень ЗУ «Про граничний розмір компенсацій витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011р. Згідно ст. 1 вказаного закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У п. п. 47, 48 Постанови Пленуму № 10 від 17 жовтня 2014 р. Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 ро-ку № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на пра-вову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 11.05.2016 року між ОСОБА_4 обласною колегією адвокатів в особі голови ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_13 була укладена угода на представництво інтересів позивача ./а.с. 75/

На підтвердження понесених витрат позивачем на правову допомогу , в судовому засіданні надано квитанцію про оплату наданих послуг № 193455 від 11.05.2016 року в сумі 10 000,00 грн. ( а.с. 76) Разом з тим до суду не надано: акт приймання виконаних робіт по угоді на представництво інтересів позивача та розрахунок понесених витрат.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку що, вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 гривень не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 141, 258, 265, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування самочинно встановленого металевого гаражу та металевих опор - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 обласною колегією адвокатів земельною ділянкою шляхом: демонтажу металевого гаражу позначеного на схемі земельної ділянки під літерою Д , що знаходиться за адресою: . Ужгород пл. Театральна, 13.

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 обласної колегії адвокатів сплаченого ними суми судового збору в розмірі 487,20 грн.(чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_14