Рішення

від 27.03.2019 по справі 492/1652/16-ц

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/1652/16-ц

Провадження № 2/492/17/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на частину спадкового майна, за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом, -

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Бабенко В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п/п 9 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону У № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на частину спадкового майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів та відповідача - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося право на земельну ділянку. Відповідач прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_4 , про що не повідомила позивачів. Позивачі вважають, що видане свідоцтво про право на спадщину є недійсним та спірне майно слід розподілити в рівних частинах між спадкоємцями, у зв`язку з чим звернулися до суду з вказаним позовом.

Також ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_5 Після її смерті відкрилась спадщина на майно у вигляді земельної ділянки розміром 3,6 га, розташованої на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, та житлового будинку № АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 вчасно звернулася до Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області, однак постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене вище майно. У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі .

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Бабенко В.В. в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від представника відповідача Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника, згідно якої представник відповідача просив прийняти рішення на розсуд суду.

Від представника третьої особи надійшла зава про проведення розгляду справи за відсутності представника Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 (т. 1, а.с.10-12, т.2 а.с. 27-29, 170-171), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, ОСОБА_2 (т.1 а.с.13-14, т.2, а.с. 175), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 року, та відповідач ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 159), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , є доньками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т.2, а.с.7, 26, 146, 157, 168, 175). У зв`язку з укладенням шлюбу позивачі та відповідач змінили прізвища, про що свідчать копії свідоцтв про укладення шлюбу (т.1 а.с.6, 8, т. 2 а.с. 25, 147, 174) та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб та щодо підтвердження дошлюбного прізвища (т. 2, а.с. 169).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.5, т. 2 а.с.5,6). Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (т.2, а.с. 144).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому право на земельну частку (пай) площею 4,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 05 вересня 1998 року (т. 2, а.с. 149) та грошовий вклад, що підтверджується довідкою №315, виданою 14.02.2003р. відділом Ощадбанку № 6779 про наявність рахунку НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 (т.2 а.с. 151). Наявність права на земельну частку (пай) підтверджується також довідкою, виданою Виноградівською сільською радою Арцизького району Одеської області про те, що зазначена земельна частка (пай) є в списках на паювання землі по колективному сільгосппідприємству КСП ім.Леніна (т.2 а.с. 148). З довідки, виданої Арцизьким районним відділом земельних ресурсів № 7 від 27.02.2004р. вбачається, що вартість земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнту індексації становить 43925,42 грн. (т.1 а.с.150)

Відповідно до довідки № 56 від 2003 року, виданої виконавчим комітетом Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_4 на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.145).

Згідно листів № 206/01-16 від 03.02.2017р., № 209/01-16 від 03.02.2017р, інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 46756764 від 14.02.2017р., № 46590253 від 31.01.2017р., виданих Арцизькою районною державною нотаріальною конторою Одеської області, заведена спадкова справа № 131-04 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 . (т.1, а.с. 44, 45, т.2, а.с. 50, 51). Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 46756794 від 14.02.2017р., № 46590295 від 31.01.2017р. ОСОБА_4 . заповіти чи спадкові договори не складалися (т.1, а.с. 46, т. 2, а.с.52). Згідно листів № 206/01-16 від 03.02.2017р„ № 209/01-16 від 03.02.2017р. свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім`я відповідача ОСОБА_3 (т.1 а.с. 50, т. 2 а.с. 44).

З наданої Арцизькою районною державною нотаріальною конторою копії спадкової справи на майно померлого ОСОБА_4 № 131-04 (т.2, а.с. 142-154), вбачається, що з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину померлого звернулася лише відповідач ОСОБА_3 (т.2, а.с. 143). 01 березня 2004 року державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області відповідачу ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_4 (т.2 а.с. 154).

Відповідно до абз. 2,3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб здійснюється шляхом вирішення цивільних справ, що згідно вимог ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Тому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК УРСР, чинного на момент смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Зважаючи на те, що позивачі та відповідач є доньками померлого ОСОБА_4 , зазначені особи є спадкоємцями першої черги за законом.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Стаття 549 ЦК УРСР встановлює перелік дій, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину у випадку, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. При цьому зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Судом не встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, в спадковій справі на майно померлого ОСОБА_4 . № 131-04 відсутні заяви позивачів про видачу свідоцтва про право на спадщину. В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично вступили в управління або володіння спадковим майном, таким чином не вчинивши жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини. Тому суд приходить до висновку, що позивачі у зв`язку з пропуском встановленого законом строку на прийняття спадщини, вважаються таким, що не прийняли її.

Розглядаючи позови спадкоємців про визнання за ними права на частку у спадковому майні та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, суд повинен ураховувати додержання встановленого ст. 549 ЦК УРСР строку на прийняття спадщини, щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Отже, якщо після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини особа звертається до суду з позовом про визнання за нею права на частку у спадковому майні та визнання щодо цієї частки недійсними свідоцтв про право на спадщину, вона повинна надати безспірні докази поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини або для звернення до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про її прийняття.

Разом з тим, позивачами не ставиться питання про поновлення строку для прийняття спадщини, не зазначаються причини пропуску зазначеного строку, не надаються докази поважності причин пропуску.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) не може вийти за межі позовних вимог. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 3 ЦПК України).

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлений позов до відповідача про визнання права власності по 1/3 частині земельної ділянки згідно державного акта на право приватної власності на землю на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зазначеною статтею передбачено визнання права власності на майно.

Ст. 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно зі ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Ч. 1 ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей відноситься в тому числі і земельна ділянка.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавцю ОСОБА_4 належала не земельна ділянка, а право на земельну частку (пай), що посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 05 вересня 1998 року (т. 2 а.с. 149), а державний акт на зазначений сертифікат не видавався, що підтверджується довідкою, виданою Виноградівською сільською радою Арцизького району Одеської області (т. 2 а.с. 148).

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Отже, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об`єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Разом з тим, державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Оскільки право власності згідно з законом може визнаватися на майно (тобто безпосередньо на земельну ділянку, право власності на яку посвідчується державним актом), то визнання права власності на зазначений документ не передбачено чинним законодавством.

У зв`язку з вище зазначеним, а також тим, що законом не передбачено визнання права власності на державний акт на земельну ділянку, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (т. 2, а.с. 146, 157). Відповідач прийняла спадщину, звернувшись з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину померлого ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 143). 01 березня 2004 року державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області відповідачці ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_4 (т.2, а.с. 154).

Таким чином, судом не встановлено що ОСОБА_3 , якій було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_4 , не мала права на спадкування.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності по 1/3 частині земельної ділянки згідно державного акта на право приватної власності на землю на спадщину за законом не підлягають задоволенню.

Також суд, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом, прийшов до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, зважаючи на наступне.

26 червня 2015 року померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (т.1, а.с.4, т.2, а.с.161). ОСОБА_5 доводилася матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т.1, а.с.7, т.2, а.с. 146, 157, 168,). Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно: земельну ділянку в розмірі 3,6 гектарів, розташовану на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, право власності на яку посвідчується державним актом серії НОМЕР_9 від 28.10.2004р. (т.2, а.с.9-10), нормативна грошова оцінка якої станом на 01.01.2016р. з урахуванням індексації становить 118059,31 грн., що підтверджується листом відділу Держгеокадастру в Арцизькому районі Одеської області (т.1, а.с. 27, т.2, а.с. 15). Перебування зазначеної земельної ділянки у власності ОСОБА_5 підтверджується також витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5103425422016 від 05.10.2016р. (т.2, а.с. 17-19).

Відповідно до довідки № 1584 від 17.08.2016р., виданої виконкомом Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, власником житлового будинку № АДРЕСА_5 , є ОСОБА_4 (т.2, а.с. 13). Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки від 03 жовтня 2016 року, оціночна вартість зазначеного житлового будинку, що належить ОСОБА_4 , становить 56700 грн. (т.2, а.с. 14). Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , його власником вказаний ОСОБА_4 (т.2, а.с.20-24).

Відповідно до довідок № 1705, № 1706, № 1707 від 2005 року, виданих Виноградівською сільською радою Арцизького району Одеської області, ОСОБА_5 на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 166, 167, 176). З довідки № 1706 від 2005 року, виданої Виноградівською сільською радою Арцизького району Одеської області вбачається, що на момент смерті ОСОБА_5 з нею проживала її донька, відповідач по справі, ОСОБА_3 (т.2, а.с. 167).

Згідно листів № 204/01-16 від 03.02.2017р., № 203/01-16 від 03.02.2017р., Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 46590447 від 31.01.2017р., № 46756829 від 14.02.2017р., виданих Арцизькою районною державною нотаріальною конторою Одеської області, заведена спадкова справа № 342/2015 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1, а.с. 41,42, т.2, а.с.53, 54) Відповідно до Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 46756856 від 14.02.2017р., № 46590476 від 31.01.2017р. ОСОБА_5 . заповіти чи спадкові договори не складалися (т.1, а.с.42, т.2, а.с.55). Згідно листів № 204/01-16 від 03.02.2017р„ № 203/01-16 від 03.02.2017р. свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось, заповіт не складався (т.1 а.с.41, т.2 а.с.53, 162).

З Інформаційних довідок зі спадкового реєстру № 41154870 від 06.08.2015р., №41154874 від 06.08.2015р. вбачається, що Арцизькою районною державною нотаріальною конторою Одеської області була відкрита спадкова справа у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 (т.2, а.с. 162, 163).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №41154964, до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис у зв`язку з реєстрацією спадкової справи (номер в реєстрі 57784279, номер у нотаріуса 342/2015) на майно спадкодавця ОСОБА_5 (т.2, а.с. 164).

З наданої Арцизькою районною державною нотаріальною конторою копії спадкової справи на майно померлої ОСОБА_5 . № 342/2015 (т.2 а.с. 155-177), а також згідно листів № 204/01-16 від 03.02.2017р., № 203/01-16 від 03.02.2017р. (т.1, а.с. 41, т. 2, а.с. 53, 162) вбачається, що з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину померлого звернулися доньки померлої - ОСОБА_3 (заява від 05.08.2015р.), ОСОБА_1 (заява від 14.12.2015р.), ОСОБА_2 (заява від 16.12.2015р.) (т. 2, а.с. 156, 165, 172).

Відповідно до заяви від 17.08.2016 р. ОСОБА_2 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 (т. 1, а.с.26, т.2, а.с. 16).

Згідно постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 854/02-31 від 04.08.2016р., №855/02-31 від 04.08.2016р. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно (т.2, а.с. 11, 12, 177).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Ст. 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Зважаючи на те, що позивачі та відповідач є доньками померлої ОСОБА_5 , зазначені особи є спадкоємцями першої черги за законом.

Судом встановлено, що і позивач ОСОБА_1 , і відповідач ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявами про прийняття спадщини (т.2, а.с. 156, 165). Тому вони здійснили своє право на спадкування і вважаються такими, що прийняли спадщину.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що земельна ділянка в розмірі 3,6 гектарів, розташована на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, право власності на яку посвідчується державним актом серії НОМЕР_9 від 28.10.2004р. (т.2, а.с.9-10) належала померлій ОСОБА_5 на праві власності. Таким чином вона входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавиці.

Разом з тим, твердження позивача ОСОБА_1 про входження до складу спадщини житлового будинку № АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з усіх наданих суду документів щодо зазначеного будинку вбачається, що право власності на вказаний будинок не оформлене, є лише технічний паспорт. Позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що зазначене майно належить їх матері ОСОБА_5 на праві приватної власності, фактів, що підтверджують прийняття ОСОБА_5 в спадок зазначеного житлового будинку від свого померлого чоловіка ОСОБА_4

За таких обставин приходить до висновку, померла ОСОБА_5 до моменту своєї смерті не була законним власником житлового будинку № АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , а отже вказане майно не входить до складу спадщини померлої ОСОБА_5 та не може бути успадковане у передбаченому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини 16.12.2015р., тобто у встановлений законом шестимісячний строк (т.2, а.с. 172).

Відповідно до заяви від 17.08.2016р. ОСОБА_2 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 (т.2, а.с. 26). Однак, зазначена заява не надійшла до нотаріальної контори, що є порушенням ч. 1 ст. 1273 ЦК України, згідно якої спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Статтею 1270 передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З свідоцтва про смерть ОСОБА_5 вбачається, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Тому встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк сплив 26 грудня 2015 року. Оскільки заява про відмову від спадщини ОСОБА_2 подана 17 серпня 2016 року, тобто після спливу зазначеного вище строку, ОСОБА_2 спадкує після смерті своєї матері ОСОБА_5 разом з позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

У зв`язку з цим, вимоги позивача про визнання за нею права власності на 2/3 майна, що входить до складу спадщини, є безпідставними, оскільки її частка у спадщині становить 1/3.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) не може вийти за межі позовних вимог. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 3 ЦПК України).

Як вбачається з позовної заяви (т.2 а.с. 2-4, 36-38) ОСОБА_1. заявлений позов до відповідачів про визнання права власності на 2/3 частини державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зазначеною статтею передбачено визнання права власності на майно.

Ст. 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно зі ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Ч. 1 ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей відносить в тому числі і земельна ділянка.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 належала земельна ділянка в розмірі 3,6 гектарів, що розташована на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, право власності на яку посвідчується державним актом серії НОМЕР_10 від 28.10.2004р. (т.2, а.с.9-10).

Разом з тим, державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Оскільки право власності згідно з законом може визнаватися на майно (тобто безпосередньо на земельну ділянку, право власності на яку посвідчується державним актом), то визнання права власності на зазначений документ не передбачено чинним законодавством.

У зв`язку з вище зазначеним, а також тим, що законом не передбачено визнання права власності на державний акт на земельну ділянку, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на частину спадкового майна, та позову ОСОБА_1 до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом.

Суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований у зв`язку з чим не підлягає задоволенню, оскільки викладені позивачкою в позові обставини не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 179, 181, 190, 254, 392, 1218, 1220, 1258, 1259, 1261, 1270 ЦК України, ст. ст. 525, 529, 548, 549, 553 ЦК УРСР, керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 211, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним га визнання права власності на частину спадкового майна - відмовити повністю.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за законом - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 березня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП: НОМЕР_7 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (РНОКПП: НОМЕР_8 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Виноградівська сільська рада Арцизького району Одеської області, код 04377368, що знаходиться за адресою: 68452, Одеська область, Арцизький район, село Виноградівка, вул. Леніна, 114.

Третя особа: Арцизька районна державна нотаріальна контора Одеської області, що знаходиться за адресою: 68400, Одеська область, місто Арциз, вул. Будівельників, 15-б.

СУДДЯ

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області