Ухвала

від 21.03.2019 по справі 1121/5932/12

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 1121/5932/12

провадження № 51-8754км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Стримівка Олександрівського району Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено:

- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1рік.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 відпризначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2роки.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 відпризначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1рік.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_6 відпризначеного покарання в зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 212, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 000 грн., з позбавленням ОСОБА_6 права обіймати посади у господарських сферах, пов`язані із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки, без конфіскації належного їй майна.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона, будучи приватним підприємцем і достовірно знаючи, що ніяких фінансово-господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Город-А» (код ЄДРПОУ 31454163) і ТОВ «Фрейр» (код ЄДРПОУ 32654409) фактично не здійснювала, з метою умисного ухилення від сплати податку на додану вартість та отримання неконтрольованого державою прибутку, безпідставно відобразила в бухгалтерському обліку та в податковій звітності з податку на додану вартість і податку на прибуток, поданої до Світловодської ОДПІ за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року завідомо підроблені нею документи, які свідчать про нібито проведені нею операції із закупівлі товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Город-A» і ТОВ «Фрейр» за період з 01липня 2007 року по 30 квітня 2008 року за таких обставин.

ОСОБА_6 як приватний підприємець (індивідуальний податковий номер 2357513025) зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа в виконавчому комітеті Світловодської міської ради 15.09.06 року за реєстраційним №24460000000002348, зареєстрована платником податків у Світловодській ОДПІ 15 вересня 2006 року за реєстраційним №244600000000, як платник податку на додану вартість зареєстрована 12 жовтня 2006 року за № 69238058 ОСОБА_6 перебувала на загальній системі оподаткування.

Однак, ОСОБА_6 всупереч вимог ст.ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 9,11 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 7, 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «про прибутковий податок з громадян», так і ігноруючи власні обов`язки приватного підприємця, усвідомлюючи покладену на неї відповідальність, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податків в особливо великих розмірах до бюджету та бажаючи їх настання, вирішила використати заздалегідь розроблений нею злочинний план, пов`язаний з умисним ухиленням від сплати податків за рахунок відображення в своїй податковій звітності неіснуючих господарських операцій.

Так, приватний підприємець (далі - ПП) ОСОБА_6 у невстановлений слідством період часу та за невстановлених слідством обставин, маючи на меті умисно ухилитись від сплати податків в особливо великих розмірах отримала від невстановленої слідством особи пусті підроблені бланки квитанцій до прибуткових касових ордерів, з проставленими на них відтисками печаток ТОВ «Город А».

Для доведення до кінцевого результату свого злочинного плану, пов`язаного з умисним ухиленням від сплати податків в особливо великих розмірах, ОСОБА_6 , не бажаючи бути викритою у скоєнні вказаного злочину запропонувала не поставленій до відома щодо злочинності дій своїй знайомій ОСОБА_7 заповнити квитанції до прибуткових касових ордерів від ТОВ «Город-А», в яких вказати дані щодо нібито проведеної оплати за товари (роботи, послуги), за готівкові кошти від ПП ОСОБА_6 на ТОВ «Город-A», які надали право ОСОБА_6 на віднесення нібито проведених сум оплати за готівку до валових витрат по податку з доходів фізичних осіб, на що остання не здогадуючись про злочинний план ОСОБА_6 погодилась, заповнивши такі первинні бухгалтерські документи.

Крім того, для доведення до кінцевого результату свого злочинного плану, пов`язаного з умисним ухиленням від сплати податків в особливо великих розмірах, ОСОБА_6 , не бажаючи бути викритою у скоєнні вказаного злочину, у невстановлений слідством час та за невстановлених слідством обставин, отримала від невстановленої слідством особи, підроблені квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ «Фрейр» (код 32654409), в яких вказано дані щодо нібито проведеної оплати за товари (роботи, послуги), за готівкові кошти від ПП ОСОБА_6 на ТОВ «Фрейр», які надали право ОСОБА_6 на віднесення нібито проведених сум оплати за готівку до валових витрат по податку з доходів фізичних осіб.

ОСОБА_6 підробила та отримала підроблені квитанції до прибуткових касових ордерів нібито виписаних від ТОВ «Город-А» та ТОВ «Фрейр» за начебто поставлені цими суб`єктами господарювання товари (роботи, послуги):

- від ТОВ «Город-А» (в кількості 218 штук) на суму 10000 грн кожна, а квитанції до прибуткових касових ордерів № 47 від 26 січня 2012 року на суму 8000 грн, № 114 від 23 лютого 2008 року на суму 2192 грн, № 25 від 21 січня 2008 року на суму 3294, 40 грн;

- від ТОВ «Фрейр»(в кількості 322) на суму 10000 грн кожна.

Всього ПП ОСОБА_6 згідно таких підроблених первинних бухгалтерських документів було нібито сплачено за начебто отримані товари (роботи, послуги) від ТОВ «Город -А» та ТОВ «Фрейр» грошові кошти на загальну суму 5384486,40 грн.

Зазначені первинні бухгалтерські документи надали право на незаконне формування валових витрат по податку з доходів фізичних осіб, шляхом внесення їх ОСОБА_6 до річної та квартальної звітності підприємця обліку витрат, пов`язаних з діяльністю, що призвело до заниження валового доходу.

Продовжуючи злочинну діяльність та розуміючи, що для доведення до кінцевого результату свого злочинного плану, пов`язаного з умисним ухиленням від сплати податків ОСОБА_6 були необхідні первинні документи (накладні та податкові накладні), які були б виписані від ТОВ «Город-А» та ТОВ «Фрейр» на начебто поставлені та отримані товари (роботи, послуги) на адресу ПП ОСОБА_6 , остання у невстановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин отримала від невстановленої слідством особи підроблені накладні та податкові накладні, виписані нібито від ТОВ «Город-А» та ТОВ «Фрейр», а саме: податкові накладні ТОВ «Фрейр» в кількості 148 піт. на суму ПДВ 629769,88грн, податкові накладні ТОВ «Город-А» в кількості 37 шт. на суму ПДВ 408524,53 грн, що надало їй змогу створити видимість отримання по підроблених накладних товари (роботи, послуги), а суми по податку на додану вартість (далі - ПДВ), вказані у підроблених податкових накладних включити до складу податкового кредиту з ПДВ ПП ОСОБА_6 .

Приватний підприємець ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що фінансово - господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Фрейр» та ТОВ «Город-А» не проводились, реалізовуючи намір на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, внесла завідомо неправдиві відомості про нібито проведені фінансово-господарські операції з вказаними підприємствами до офіційних документів податкових декларацій з податку на додану вартість та до податкових декларацій на податок з доходів фізичних осіб, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за 01 місяць 2007 року (вх. №2002 від 20 лютого 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 02 місяць 2007 року (вх. №2930 від 20 березня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 03 місяць 2007 року (вх. №6545 від 20 квітня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 04 місяць 2007 року (вх. №9826 від 21 травня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 05 місяць 2007 року (вх. №10812 від 20 червня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 06 місяць 2007 року (вх. №14455 від 20 липня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 07 місяць 2007 року (вх. № 17700 від 20 серпня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 08 місяць 2007 року (вх. №18702 від 20 вересня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 09 місяць 2007 року (вх. №22456 від 22 жовтня 2007), податкової декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2007 року (вх.№25602 від 20 листопада 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 11 місяць 2007 року (вх.№26996 від 20 грудня 2007 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 12 місяць 2007 року (вх.№30595 від, 21 січня 2008 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 01 місяць 2008 року (вх.№2140 від 20 лютого 2008 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 02 місяць 2008 року (вх.№3148 від 20 березня 2008 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 03 місяць 2008 року (вх.№7659 від 21 квітня 2008 року), податкової декларації з податку на додану вартість за 04 місяць 2008 року (вх.№11397 від 20 травня 2008 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані за 1-й квартал 2007 року (вх.№8988 від 10 травня 2007 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані за 2-й квартал 2007 року (вх.№ 16756 від 09 серпня 2007 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані за 3-й квартал 2007 року (вх.№24677 від 09 листопада 2007 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані з 01січня по 31 грудня 2007 (вх.№33450 від 11.02.08), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані за 1-й квартал 2008 року (вх.№110194 від 12 травня 2008 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані за 2-й квартал 2008 року (вх.№20029 від 11 серпня 2008 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані за 3-й квартал 2008 року (вх.№28486 від 30 жовтня 2008 року), декларації про доходи ПП ОСОБА_6 , одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року (вх.№40528 від 09 лютого 2009 року).

Після складання завідомо неправдивих декларацій ОСОБА_6 розуміючи, що вказані декларації повинні містити всі реквізити, які передбачено Законом, підписала вказані офіційні документи, проставила печатку та подала до Світловодської ОДНІ, довівши таким чином свій умисел щодо умисного ухилення від сплати податків до кінцевого результату та використала таким чином підроблені документи.

В результаті зазначених протиправних дій, пов`язаних з безпідставним віднесенням до податкового кредиту та до валових витрат сум визначених в безпідставно складених податкових накладних від імені ТОВ «Город-А» і ТОВ «Фрейр», приватним підприємцем ОСОБА_6 безпідставно занижено об`єкт оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету в період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року податку на додану вартість на суму 726 227 грн. та податку з доходу фізичних осіб за 2007-2008 роки на суму 738 099, 72 грн., а всього податків на загальну суму 1 464 326, 72 грн., тобто в особливо великих розмірах.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з засуджена просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що досудове та судове слідство проведено не повно та не об`єктивно, при розгляді справи судами допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства. Зокрема стверджує:

- про порушення її права на захист. Так під час зміни обвинувачення в суді постанова про зміну обвинувачення не була вручена її захисникові, а лише тільки їй. Слідчим під час ознайомлення в порядку ст. 218 КПК України 1960 року з матеріалами справи їй та захиснику не надав на ознайомлення відеозапису проведених слідчих дій. Крім того, стверджує, що судом всупереч заявленого стороною захисту клопотання не допитано безпосередньо свідків по справі, а лише оголошено їх показання, отримані на досудовому слідстві. Під час досудового розслідування 27 січня 2012 року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , проте до вказаної слідчої дії не було допущено її захисника.

- недоведеність її вини у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 212 КК України. А також зазначає, що апеляційний суд не звільнив її на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України, хоча на час апеляційного оскарження вироку суду сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності;

- на безпідставну кваліфікацію її дій за ст. 358 КК України. До того ж вказує, що в матеріалах справи наявна нескасована постанова прокурора про зміну пред`явленого органами досудового слідства обвинувачення у суді, в якій прокуратура відмовилася від підтримання обвинувачення за ч. 3 ст. 358 КК України, а в подальшому справа повторно була порушена за цим же фактом.

- незаконність зупинення досудового слідства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 206 КПК України 1960 року;

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник та засуджена підтримали подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року, касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок, ухвалу у разі виявлення: істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, однак не вправі втручатись у судові рішення на підставах однобічності або неповноти слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень щодо неповноти й однобічності слідства, а також невідповідності висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Переглядаючи справу, суд виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.

Із змісту касаційної скарги засудженої убачається, що вона, в тому числі, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винуватість засудженої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року. Вирок суду відповідає вимогам ст. ст. 332 - 335 КПК України 1960 року, є законним та вмотивованим.

Суд навів у вироку мотиви, чому він взяв за основу вироку одні докази, та чому відкинув інші. Оцінка усіх зібраних по справі доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності для постановлення вироку. В основу обвинувального вироку судом покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Так, судом правильно зроблений висновок про вчинення засудженою злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на підставі показань свідків наданих під час досудового розслідування, показання яких були оголошені в судовому засіданні у суді першої інстанції: ОСОБА_8 , згідно яких останній з 2007 року по дату допиту він працює на посаді заступника директора ТОВ «Фрейр», яке знаходиться та зареєстроване у м. Черкаси. ТОВ «Фрейр» ніколи не мало ніяких фінансово - господарських відносин зприватним підприємцем ОСОБА_6 і взагалі такий підприємець йому невідомий. Особа на прізвище ОСОБА_9 у ТОВ «Фрейр» ніколи не працювала. Печатка ТОВ «Фрейр» зберігається в кабінеті директора підприємства в сейфі і доступ до неї мають тльки він, директор товариства ОСОБА_10 та бухгалтер ОСОБА_11 . Стороннім особам печатка ніколи не передавалась і не була втрачена (а.с. 96-98,т.4). ОСОБА_11 згідно яких вона з 2005 року надавала бухгалтерські послуги ТОВ «Фрейр займається веденням та здачею податкової звітності вказаного товариства до податкової інспекції. Приватний підприємець ОСОБА_6 їй невідомий і товариство ніколи не мало з нею ніяких фінансово - господарських відносин. Особа на прізвище ОСОБА_9 у ТОВ «Фрейр» з 2005 року і дотепер не працювала (а.с. 99-101, т. 4). А також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , які у 2008 році були працівниками ТОВ «Фрейр» і які показали, що ПП ОСОБА_6 у товаристві ніколи не бачили, окрім того ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ознайомившись з наданими накладними та податковими накладними, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів, виписаними начебто від ТОВ «Фрейр» стверджували, що дані документи бачать вперше, відтиск печатки не схожий на відтиск печатки, який проставляється печаткою ТОВ «Фрейр». Згідно показань свідка ОСОБА_17 , останній з 23 червня 2001 року є директором ТОВ «Город - А», яке зареєстроване та фактично розташоване у м. Київ.. Будь-яких фінансово - господарських відносин з ПП ОСОБА_6 ТОВ «Город - А» не мало. Ознайомившись з накладними та податковими накладними, виписаними начебто від ТОВ «Город-A», пояснив, що дані документи бачить вперше, відтиск печатки не схожий на той відтиск печатки, що проставляється печаткою ТОВ «Город-А», яка зберігалась і зберігається в сейфі в офісі, кому можуть належати підписи на наданих документах йому не відомо. Свідок ОСОБА_18 вказала, що з жовтня 2006 року і дотепер вона працює у ТОВ «Город-A» на посаді головного бухгалтера. ОСОБА_6 вона не знає і ніколи не бачила, а ТОВ «Город-A» з ПП ОСОБА_6 не мало жодних фінансово-господарських взаємовідносин. Ознайомившись з накладними теж пояснила , що відтиск печатки не схожий на той відтиск печатки, що проставляється печаткою ТОВ «Город-А». Також свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 пояснили, що у 2008 році були працівниками ТОВ «Город-А», проте підприємство ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_6 не мало. А також показаннями інших свідків по справі. Крім того винність засудженої у вчиненні інкримінованих їй злочинах підтверджується і даними протоколів обшуку і виїмки, висновками судово-почеркознавчих та судово-технічних експертиз.

Доводи засудженої про те, що судом всупереч заявленого стороною захисту клопотання не допитано безпосередньо свідків по справі, а лише оголошено їх показання, отримані на досудовому слідстві не гуртуються на досліджених матеріалах справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до встановленого судом порядку дослідження доказів було постановлено викликати та допитати свідків по справі.

Проте, судом було вжито всіх заходів щодо виклику свідків у судове засідання: неодноразово направлялися судові повістки, застосовувалися приводи свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 . А тому суд, заслухавши думку сторін щодо клопотання прокурора про оголошення показів вказаних свідків постановив відповідно до вимог ст. 306 КПК України (1960 року) оголосити показання вказаних свідків. До того ж, засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_21 не заперечували проти оголошення показів свідків (Т.15, а.с.105).

Таким чином у колегії судді не має підстав вважати, що судом було порушено право на захист засудженої.

Отже урезультаті розгляду справи після дослідження в судовому засіданні доказів, які містяться в матеріалах кримінальної справи, перевірки доводів сторони захисту на спростування пред`явленого обвинувачення, суд, дійшовши переконання, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за встановлених цим судом фактичних обставин є доведеною, кваліфікував її дії за ч. 3 ст. 212 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам засудженої щодо недоведеності її винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в тому числі і тим на які вона послалася у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Що стосується доводів засудженої про порушення права її на захист на стадії досудового розслідування у зв`язку з незалученням захисника під час проведення обшуку за місцем її проживання, то вони є неспроможними, оскільки обшук було проведено з дотриманням норм процесуального закону 1960 року і обов`язкова участь захисника при вчиненні вказаної слідчої дії законом передбачена не була.

Твердження засудженої, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції сплинули строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України є безпідставними і спростовуються матеріалами провадження.

Так, відповідно до положеньст. 49 КК України, яка встановлює правила звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину минуло 10 років.

Згідно з положеннями кримінального закону умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов`язань (податку, збору, іншого обов`язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених законом) утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов`язань.

Як видно з обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні злочину у сфері господарської діяльності, а саме в ухиленні від сплати податків: податку про доходи, одержані 1-3 ій квартал 2007 року, одержані з 01 січня по 31грудня 2007 року, доходи одержані за 1-3 квартал 2008 року підприємства і податку на додану вартість за 2007 рік, за 1-4 місяці 2008 року.

При цьому відповідно до матеріалів справи податкову декларацію про доходи, одержані ПП ОСОБА_6 з 01 січня по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_6 подала 09лютого 2009 року.

Таким чином, з огляду на наведені обставини та положення закону кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_6 , носило характер закінченого після подання винною податкової декларації, тобто не раніше 09 лютого 2009 року.

З урахуванням викладеного строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за інкриміноване їй кримінальне правопорушення, які становили 10 років, спливали не раніше 09 лютого 2019 року.

Щодо посилань засудженої про порушення слідчим строків розслідування злочину у зв`язку з незаконністю зупинення ним досудового слідства, то вони є безпідставними з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні дані про скасування таких постанов як незаконних.

Однак доводи засудженої про не врахування судом першої інстанції правового висновку Верховного суду України при кваліфікації її діянь за ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України ( в редакції 2011 року) заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду України (справи № 5-1кс13, 5-33кс13 5-41кс13),на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення посягання, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (статті 4, 6, 7 та 8 КК).Однакнеобхідно враховуватийвимоги статті5 КК України, згідно з якою,якщо новий законскасовує злочинну діяльність,пом`якшує кримінальну відповідальністьабо іншим чиномполіпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такою нормоюзаконучинності.

Як слідує з матеріалів справи, інкриміновані ОСОБА_6 діяння за ст. 358 КК України були вчиненні останньою у 2007-2008 роках. На час вчинення цих посягань чинною була редакція частин 1 -3 тої статті 358 КК України від 05 квітня 2011 року

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VI від 7 квітня 2011 року, що набрав чинності з 1 липня 2011 року (далі Закон № 3207-VI), статтю 358 КК викладено у новій редакції, згідно з якою вказану норму доповнено частиною другою, якою законодавецьвизначив відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут спеціального субєкта працівника юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг. Відповідно попередню нумерацію частин указаної статті було змінено з другої частини на третю, а з третьої - на четверту.

У зв`язку із зазначеними змінами органи досудового слідства змінили пред`явлене обвинувачення та кваліфікували дії ОСОБА_6 за частиною першою, третьою та четвертою статті 358 КК України в редакції Закону від 07 квітня 2011 року. За цим законом ОСОБА_6 було пред`явлено остаточне обвинувачення.

Суд, кваліфікуючи діяння ОСОБА_6 за частинами 1, 3, 4 ст. 358 КК України в редакції Закону саме від 07квітня 2011 року своє рішення належним чином не вмотивував та залишив поза увагою зазначений висновок Верховного Суду України.

Тому вказане судове рішення в частині засудження ОСОБА_6 за частинами 1, 3, 4 ст. 358 КК України не можна визнати законним, оскільки воно постановлено з неправильним застосуванням кримінального закону.

Враховуючи, що при розгляді даної справи в апеляційному порядку не ставилося питання про неправильне застування кримінального закону при кваліфікації діянь ОСОБА_6 за ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України ( в редакції 2011 року), то апеляційний суд при новому апеляційному розгляді буде позбавлений можливості виправити вказане порушення суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що слід скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанціїй, а справу в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України направити на новий судовий розгляд.

Покарання засудженій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 69 КК України.

Керуючисьстаттями 394396 КПК України1960 року, п.п. 11, 15розділу XI «Перехідні положення» КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14червня 2018 року щодо ОСОБА_6 в частинні засудження її за ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3