Ухвала

від 28.10.2019 по справі 1121/5932/12

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.10.2019

копія

Справа № 1121/5932/12

Провадження № 1-в/401/132/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28жовтня 2019року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську клопотання захисника ОСОБА_4 про заміну покарання, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням та просить замінити покарання у вигляді штрафу у розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 000 грн. 00 коп., призначене ОСОБА_5 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року за ч. 3 ст. 212, ст. 69 КК України, на виправні роботи строком на 2 роки, встановивши відрахування 20% від заробітку засудженої в дохід держави.

Клопотання обґрунтоване тим, що засуджена не має коштів для сплати призначеного штрафу, його розстрочка також є для нею непомірною, так як буде перевищувати розмір її заробітної плати за відсутності інших доходів. Тому, оскільки на час вчинення засудженою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України , а саме на лютий 2009 року, редакція ст. 53 КК України передбачала можливість заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді виправних робіт та поліпшує становище засудженої порівняно з редакцією ст. 53 КК України, що діє наразі, з підстав ст. 5 КК України слід застосувати відносно ОСОБА_5 норму в попередній редакції та замінити штраф виправними роботами.

В судовому засіданні засуджена ОСОБА_5 та її захисник адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор вважає, що оскільки на даний час процесуальним законом не передбачено заміни покарання у виді штрафу у розмірі 15000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на виправні роботи, то у задоволенні клопотання належить відмовити.

Представник органу пробації підтримала позицію прокурора.

Вислухавши ОСОБА_5 та її захисника, прокурора та представника органу пробації, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженої, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність його задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватою у скоєннізлочинів, передбаченихч. 3 ст.212, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст.358 КК Українита призначено покарання:

- зач. 1ст. 358 КК України- 1 рік обмеження волі. На підставі ч. 5 ст.74, ст.49 КК Українизвільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч. 3ст. 358 КК України- 2 роки обмеження волі. На підставі ч. 5 ст.74, ст.49 КК Українизвільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності;

- за ч. 4ст. 358 КК України- 1 рік обмеження волі. На підставі ч. 5 ст.74, ст.49 КК Українизвільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання в зв`язку з закінченням строків давності;

-за ч. 3 ст.212, ст.69 КК України- штраф у розмірі 15000 (п`ятнадцяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 000 грн. 00 коп., з позбавленням ОСОБА_5 права обіймати посади у господарських сферах, пов`язані із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки, без конфіскації належного їй майна.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року та ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року щодо ОСОБА_5 в частині її засудження за ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року в частині призначення покарання у вигляді штрафу у розмірі 15000 (п`ятнадцяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 000 грн. 00 коп., з позбавленням ОСОБА_5 права обіймати посади у господарських сферах, пов`язані із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 3 роки, без конфіскації належного їй майна, перебуває на стадії його виконання.

Судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України, у зв`язку із тим, що він був триваючим, закінчений ОСОБА_5 09 лютого 2009 року.

Станом на день вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, була чинною редакція Кримінального Кодексу України з останніми змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів» від 25 грудня 2008 року. Частина 5 статті 53 КК України була викладена наступним чином: « У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.»

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 19 листопада 2012 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 07 листопада 2015 року внесено зміни в зміст ст. 53 КК України, у зв`язку з чим на даний час ч. 5 ст. 53 КК України викладена в наступній редакції: «У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від одного до п`яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;

2) від п`яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті.»

Таким чином, зміни до ст. 53 КК України, які унеможливлюють заміну покарання у вигляді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі його несплати на покарання не пов`язане із позбавленням волі і відповідно погіршують становище засудженої, були внесені після вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 4КК Українипередбачено,що законпро кримінальнувідповідальність набираєчинності черездесять днівз дняйого офіційногооприлюднення,якщо іншене передбаченосамим законом,але нераніше дняйого опублікування. Злочинністьі караність,а такожінші кримінально-правовінаслідки діяннявизначаються закономпро кримінальнувідповідальність,що діявна часвчинення цьогодіяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно ч.1ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною ж 2 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3,ч.4ст.5КК Українизакон прокримінальну відповідальність,що частковопом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,а частковопосилює кримінальнувідповідальність абоіншим чиномпогіршує становищеособи,має зворотнудію учасі лишев тійчастині,що пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

З вищевикладеного вбачається, що у даному випадку повинна застосовуватися ч. 5 статті 53 КК України, яка діяла на час вчинення засудженою ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, тобто в попередній редакції закону (станом на 2009 рік), як така, що поліпшує її становище.

Висновок суду в частині застосування ст. 5 КК України узгоджується з правовим висновком Великої Палати ВС, викладеним у постанові від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17).

Відносно засудженої ОСОБА_5 не може бути застосована ч. 5 ст. 53 КК України в діючий на даний час редакції, оскільки при несплаті штрафу у розмірі понадтри тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,призначеного якосновне покарання вона передбачає заміну покарання у виді штрафу виключно на покарання у вигляді позбавлення волі, що погіршує становище засудженої, відповідно в даному випадку ця норма не має зворотної дії у часі.

Вказана позиція повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права у своїй постанові від 22 травня 2014 року у справі № 5-6кс14 висловив свою наступну правову позицію: «Відповідно до Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 4025-VI), який набрав чинності 17 січня 2012 року, безальтернативним основним покаранням, передбаченим частиною третьою статті 212 КК, є штраф від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в частині другій статті 53 КК встановлено спеціальне правило призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.

За класифікацією, наведеною у статті 12 КК, злочин, передбачений частиною третьою статті 212 КК у попередній редакції цього Закону від 15 квітня 2008 року, був віднесений до тяжких, таким і залишився у редакції Закону № 4025-VI, а тому покарання за його вчинення має призначатись як за тяжкий злочин, тобто у межах санкції цієї норми, яка є чинною на сьогодні, що відповідає вимогам статей 4, 5 КК.

Відповідно до частини третьої статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Аналізуючи зазначені положення Закону, можна стверджувати, що оскільки санкція частини третьої статті 212 КК у попередній редакції передбачала покарання у виді позбавлення волі, а нова редакція Закону передбачає виключно штраф, караність (в частині основного покарання) діяння, вчиненого суб`єктом до набрання чинності Законом № 4025-VI, з огляду на положення статей 5 та 51 КК має визначатись у межах нової редакції частини третьої статті 212 КК цього Закону, оскільки стосовно виду основного покарання - штрафу - новий Закон у цій частині є більш м`яким порівняно з попереднім, а тому має зворотну дію у часі.

Водночас, у частині другій статті 53 КК законодавець передбачив спеціальне правило, яким належить керуватися при визначенні розміру штрафу за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку Суду, такий підхід законодавця при визначенні розміру штрафу, а також пов`язані з цим певні несприятливі для особи кримінально-правові наслідки (зокрема, можливість виходу при призначенні покарання за максимальну межу розміру штрафу, передбачену санкцією частини третьої статті 212 КК, заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі у разі несплати такого штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати - частина п`ята статті 53 КК), вочевидь, погіршує становище засудженого порівняно з попередньою редакцією частини другої статті 53 КК від 15 квітня 2008 року, а тому в цій частині Закон № 4025-VI не може вважатись таким, що пом`якшує кримінальну відповідальність і, з огляду на положення частини третьої статті 5 КК, мати зворотну дію у часі.

Зазначене, підтверджується і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4025-VI, якими не передбачено зниження не відбутої частини певних видів покарань (громадські, виправні роботи, арешт, обмеження чи позбавлення волі) до штрафу у розмірі, більшому за граничний розмір штрафу, передбачений санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (посилань на частину другу статті 53 КК немає). У цій частині закону міститься положення про зниження вищезазначених видів покарань до штрафу.

Таким чином, особа, яка вчинила передбачений частиною третьою статті 212 КК злочин до набрання Законом № 4025-VI чинності і засуджується після 17 січня 2012 року, з урахуванням вимог статті 5 КК та принципу правової визначеності, не може бути у гіршому становищі, ніж особи, які вчинили такий саме злочин, засуджені і відбували покарання до набрання цим Законом чинності.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що особі, яка вчинила злочин, передбачений частиною третьою статті 212 КК, до набрання Законом № 4025-VI чинності і засуджується після 17 січня 2012 року, може бути призначене основне покарання у виді штрафу, а його розмір має визначатись у межах санкції цієї частини статті в редакції Закону № 4025-VI - від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, у разі несплати штрафу у визначеному судом розмірі він не може бути замінений засудженому на позбавлення волі, оскільки це погіршувало б його становище порівняно з раніше чинним законом (частина третя статті 5 КК, частина друга статті 53 КК в редакції Закону від 15 квітня 2008 року, стаття 12 КК).»

Ст. 26 КВК України зобов`язує засудженого до покарання у вигляді штрафу сплатити його у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

В судовому засіданні встановлено, що засуджена ОСОБА_5 не має фінансової можливості сплатити штраф, в тому числі і у разі його розстрочення, оскільки така розстрочка буде перевищувати розмір її заробітної плати, а інших доходів вона не має.

Вказане підтверджується копією трудової книжки та довідкою про доходи, з яких вбачається, що з 01 березня 2018 року ОСОБА_5 працює економістом Комунального підприємства «Житлосервіс 2012» і її дохід за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року склав 54340 грн. 30 коп. ( матеріали особової справи № 3/2018).

Оскільки засуджена ОСОБА_5 офіційно працевлаштована та отримує заробітну плату, з урахуванням вищевикладених висновків стосовно дії закону у часі, суд вважає за можливе може замінити покарання у виді штрафу на покарання у вигляді виправних робіт із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Частиною 1 ст. 57 КК України встановлено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Таким чином, враховуючи невиконання засудженою ОСОБА_5 покарання у вигляді штрафу, приймаючи до уваги принцип невідворотності покарання, суд вважає за можливе замінити засудженій ОСОБА_5 покарання, призначене вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року за ч. 3 ст. 212 КК України у вигляді штрафу на покарання у вигляді виправних робіт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 53, 57 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Замінити засудженій ОСОБА_5 , призначене вироком Світловодського міськрайонного суду від 28 березня 2018 року покарання у вигляді штрафу у розмірі 15000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255000 грн. 00 коп., на виправні роботи на строк 2 (два) роки, встановивши для ОСОБА_5 відрахування в дохід держави у розмірі 20% із суми заробітку засудженої до виправних робіт.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний зміст ухвали буде оголошено 29 жовтня 2019 року о 12 год. 50 хв.

Суддя підпис

Згідно з оригіналом:

Суддя Світловодського

міськрайонного суду ОСОБА_1