Ухвала

від 15.03.2019 по справі 255/12794/13

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 255/12794/13

Провадження № 6/242/42/19

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, зацікавлена особа - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що в задоволені заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено ст.377-1 ЦПК України, у відповідності з якою питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Цивільний процесуальний кодекс України, як на час виникнення спірних правовідносин так і теперішній час (ст. 441 ЦПК України) не регулює порядок розгляду судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Так само не передбачено вирішення такого питання судом і Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України .

Особа, яка вважає, що її права порушені в зв'язку з тимчасовим обмеженням у праві виїзду за межі України, має право оскаржити в апеляційному порядку лише ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

На це звертали увагу Верховний Суду України, узагальнюючи судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (узагальнення від 01.02.2013), та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 01.07.2015), зазначивши, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця. У разі врегулювання боргових зобовязань державний виконавець виносить відповідну постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.

Отже, тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а скасування обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Як вбачається з копії ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 22.11.2018 р., за ініціативою суду було відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 255/12794/13-ц за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України в частині тексту ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 16.10.2013 р. та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 27.03.2014 р.

Таким чином, згідно ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 16.10.2013 р. за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ПП Аванті ОСОБА_4 за межі України до виконання зобов'язань за рішенням .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.03.2014 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену вище ухвалу було відхилено, ухвала Ворошиловського районного суду м.Донецька від 16.10.2013 р. - залишена без змін.

Ухвалою суду встановлено строк, до якого діє обмеження - до виконання обов'язків за рішенням.

Отже, підставою для скасування обмеження є сплата заборгованості у зведеному виконавчому провадженні у повному обсязі.

Як вбачається з повідомлення Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 22.08.2018 р., 07.11.2014 р. державним виконавцем завершено виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження , у зв'язку з тим, що Законами України Про боротьбу з тероризмом , Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та ін..визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримання об'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, у зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території, на якій на даний час проводиться антитерористична операція, відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну Українській владі. Згідно п.9 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, на момент ухвалення рішення суду ОСОБА_1 перебував на посаді керівника юридичної особи ПП Аванті , яке є боржником у зведеному виконавчому провадженні. Невиконання зобов'язань потягло за собою вжиття заходів забезпечення виконавчого провадження, як то встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ПП Аванті ОСОБА_5 Судом, який ухвалив встановлення тимчасового обмеження, встановлено строк обмеження - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виконавче провадження не закінчено, а виконавчий документ лише повернутий стягувану у зв'язку з неможливістю його виконання, а, отже, стягувачі не позбавлені права повторного пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Також, скаржником не надано доказів щодо виконання зобов'язань за рішенням суду, а лише зазначено, що з 26.12.2013 р. ОСОБА_1 не перебуває на посаді керівника боржник - юридичної особи ПП Аванті , а станом на 22.02.2019 р. законодавством України взагалі не передбачена правова можливість обмеження керівника юридичної особи або власника юридичної особи у праві виїзду за межі України за боргами, які можуть існувати у такої юридичної особи.

Проте, станом на день постановлення ухвали Ворошиловським районним судом м.Донецька 16.10.2013 р., тобто, на момент виникнення зобов'язань, ОСОБА_1 перебував на посаді керівника боржника - юридичної особи ПП Аванті , ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.03.2014 р. зазначена ухвала залишена без змін і набрала законної сили.

Згідно ст..18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На підставі вищенаведеного суддя приходить до висновку, що заявнику за його заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон слід відмовити, оскільки така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, зацікавлена особа - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.

Роз'яснити заявнику, що розгляд питання про зняття (скасування) обмеження щодо особи у праві виїзду за межі України належить до компетенції державного виконавця.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя