Постанова

від 20.03.2019 по справі 456/1793/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/1793/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/811/2944/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цапа П.М.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - представників ОСОБА_5 сільської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та апеляційною скаргою Релігійної громади Української православної церкви у селі Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської області на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Лисовецька сільська рада звернулася до суду з позовом до настоятеля і голови парафіяльної ради УПЦ ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Служба автомобільних доріг у Львівській області, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої стін, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити стічну канаву вздовж автодороги Моршин-Болехів та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач самостійно завіз на територію сільської ради залізобетонні блоки і конструкції з намаганням розширити територію для будівництва нової церкви. У 2003 році відповідач почав завозити гравій та будівельні відходи у величезну нішу з конструкцій, створивши небезпеку для руху. При цьому сесія сільської ради своїм рішенням № 106 від 11.09.2003 року зобов'язала відповідача забрати блоки, звільнити територію від будівельних матеріалів та відновити стічну канаву. Позивач зазначав, що порушення, допущені при будівництві підпірної стіни, не дозволяють забезпечити вимоги безпеки дорожнього руху, що стверджується листами Служби автомобільних доріг у Львівській області та висновком № 1275 експертного дослідження, згідно якого встановлені залізобетонні плити порушують будівельні норми і правила.

Як стверджується витягом з генерального плану села від 18.05.1959 року, за відповідачем числиться земельна ділянка площею 0,06 га.

Рішенням ОСОБА_5 сільської ради від 27 березня 2009 року № 921 відповідачу відмовлено в передачі земельної ділянки площею 0,1335 га в постійне користування для будівництва та обслуговування культової споруди, а відтак відповідач користується земельною ділянкою площею 0,1335 га незаконно, що також стверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2012 року, яким відповідачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання за ним права користування даною земельною ділянкою (т.1, а.с. 3-5, 165).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково .

Зобов'язано настоятеля, голову парафіяльної ради релігійної громади "Покрови Божої Матері" УПЦ с.Баня-Лисовицька (вул. Курортна, 17 с.Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської обл.) ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку по вул. Курортна, 17 с.Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської обл. шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої підпірної стіни навколо даної земельної ділянки та відновити стічну канаву навколо даної земельної ділянки вздовж автодороги Моршин-Болехів та привести дану земельну ділянку до попереднього стану.

В задоволенні позову в частині звільнення території земельної ділянки по вул. Курортна, 17 с.Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської області від будівельних матеріалів відмовлено.

Стягнуто з настоятеля, голови парафіяльної ради релігійної громади "Покрови Божої Матері" УПЦ с.Баня-Лисовицька ОСОБА_6 в користь виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради судові витрати в сумі 1 451 грн..

В задоволенні вимоги настоятеля, голови парафіяльної ради релігійної громади "Покрови Божої Матері" УПЦ с.Баня-Лисовицька ОСОБА_6 про стягнення в його користь з ОСОБА_5 сільської ради судових витрат в сумі 2 000 грн. відмовлено (т.2, а.с. 158-161).

Дане рішення оскаржили відповідач ОСОБА_6 та Релігійна громада Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, яка до участі у розгляді даної справи не притягувалася.

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт ОСОБА_6 вважає, що сільська рада не уповноважувала сільського голову ОСОБА_7 на подачу до суду даного позову.

Вважає, що він, як фізична особа, не може бути відповідачем по цій справі, оскільки „земельна ділянка, про яку йде спір, виділялась не (йому) особисто, а церковній громаді» .

Стверджує, що ОСОБА_5 сільська рада вже зверталася до суду з аналогічним позовом і з аналогічних підстав, в задоволенні якого рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2014 рокубуло відмовлено і це рішення набрало законної сили.

Релігійна громада Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області у поданій нею апеляційній скарзі звертає увагу на те, що вона не залучалася до участі у розгляді даної справи, однак оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає її права та інтереси (т.2, а.с. 164-169, 174-184, 185-197).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційних скарг зі сторони представників ОСОБА_5 сільської ради, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1), та що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2).

В суді апеляційної інстанції представники позивача визнали, що відповідач ОСОБА_6 є учасником даного цивільного процесу, як фізична особа .

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що між позивачем, ОСОБА_5 сільською радою, та Релігійною громадою Української православної церкви у селі Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, як юридичною особою (т.1, а.с. 61), тривалий час існує спір з приводу користування земельною ділянкою на якій розташована належна на праві власності згаданій релігійній громаді будівля церкви (т.1, а.с. 113, 114-134) та прилеглою до цієї земельної ділянки територією , яку (на переконання позивача, ОСОБА_5 сільської ради) самочинно захоплено шляхом самочинного будівництва по периметру цієї території залізобетонної і мурованої підпірної стіни, а також самочинного будівництва на самій цій території.

Матеріалами справи також стверджується, що ОСОБА_5 сільською радою також протягом тривалого часу визнавалося, що згадані самочинні (на переконання сільської ради) захоплення землі та будівництва здійснила саме Релігійна громада УПЦ у селі ОСОБА_5.

Так, звертаючись у 2010 році до Львівського НДІ судових експертиз з проханням провести будівельно-технічне дослідження, ОСОБА_5 сільська рада на вирішення експертного дослідження ставила питання (зокрема) про площу та геометричні розміри земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні релігійної громади УПЦ с. Баня Лисовицька (т.1, а.с. 16).

А у 2010 році в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Релігійної громади УПЦ с. Баня Лисовицька до ОСОБА_5 сільської ради про визнання права користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_5 сільської ради до Релігійної громади УПЦ с. Баня Лисовицька про знесення самочинного будівництва. При цьому позовні вимоги за зустрічним позовом були фактично аналогічні до позовних вимог за даним позовом до ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 250-252).

Як вбачається з доводів апеляційної скарги на оскаржуване рішення, поданої Релігійною громадою УПЦ у селі ОСОБА_5, безспірним є те, що оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає права та інтереси даної релігійної громади, оскільки остання визнає та стверджує, що споруди, знесення яких є предметом позовних вимог, були збудовані саме релігійною громадою спільними зусиллями на наші спільні кошти - на земельній ділянці, на якій знаходиться належна на праві власності релігійній громаді будівля церкви.

В той же час, Релігійна громада до участі у даній справі взагалі не залучалася, а можливість такого залучення на стадії апеляційного розгляду справи чинним законодавством не передбачена.

За вище наведених обставин апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення: про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що (в свою чергу) призвело до порушення норм процесуального права, а саме - незалучення до участі у справі по даному спору Релігійної громади УПЦ у селі ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви у селі Баня-Лисовицька Стрийського району Львівської області задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 рокускасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 сільської ради до ОСОБА_6 про зобов'язання ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої стін, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити стічну канаву вздовж автодороги Моршин-Болехів та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 22 березня 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_8