Постанова

від 09.07.2021 по справі 456/1793/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 456/1793/16-ц

провадження № 61-9990св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Лисовицька сільська рада Стрийського району Львівської області,

відповідач - настоятель і голова парафіяльної ради Української православної церкви Путятицький Віктор Михайлович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Служба автомобільних доріг у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лисовицької сільської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Лисовицька сільська рада Стрийського району Львівської області звернулась до суду з позовом до настоятеля і голови парафіяльної ради Української православної церкви Путятицького В. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Служба автомобільних доріг у Львівській області, про зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої стіни, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити стічну канаву вздовж автодороги та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Позовну заяву мотивовано тим, що починаючи з 2003 року відповідач самостійно завіз на територію сільської ради залізобетонні блоки і конструкції, а також будівельні матеріали для того, щоб розширити територію для будівництва нової церкви.

Рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 11 вересня 2003 року № 106 зобов`язано відповідача прибрати блоки, звільнити територію від будівельних матеріалів та відновити стічну канаву.

Позивач зазначав, що порушення, допущені при будівництві підпірної стіни, не дозволяють забезпечити вимоги безпеки дорожнього руху, що підтверджується листами Служби автомобільних доріг у Львівській області та висновком № 1275 експертного дослідження, згідно з яким встановлені залізобетонні плити порушують будівельні норми і правила.

Згідно з витягом з генерального плану с. Баня Лисовицька від 18 травня 1959 року за відповідачем закріплено земельну ділянку площею 0,06 га.

Рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 березня 2009 року № 921 відповідачу відмовлено в передачі земельної ділянки площею 0,1335 га в постійне користування для будівництва та обслуговування культової споруди, а відтак відповідач користується земельною ділянкою площею 0,1335 га незаконно, що також стверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 10 вересня 2012 року, яким відповідачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання за ним права користування цією земельною ділянкою (т. 1, а. с. 3-5, 165).

З огляду на викладене та уточнивши позовні вимоги, Лисовицька сільська рада Стрийського району Львівської області просила суд зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку на вул. Курортній, 17 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої стіни, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити стічну канаву вздовж автодороги Моршин-Болехів та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року позов Лисовицької сільської ради Львівської області задоволено частково.

Зобов`язано настоятеля, голову парафіяльної ради Релігійної громади Української православної церкви с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області Путятицького В. М. звільнити земельну ділянку на вул. Курортній, 17 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області , шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої підпірної стіни навколо цієї земельної ділянки, та відновити стічну канаву навколо земельної ділянки вздовж автодороги Моршин-Болехів, привести цю земельну ділянку до попереднього стану.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині звільнення земельної ділянки на вул. Курортній, 17 с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області шляхом демонтажу залізобетонної і мурованої підпірної стіни навколо неї, відновлення стічної канави навколо цієї земельної ділянки вздовж автодороги Мошин-Болехів та приведення земельної ділянки до попереднього стану є обґрунтованими, оскільки підпірну стіну побудовано на земельній ділянці, розташованій та території Лисовицької сільської ради, без належної документації та рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки.

Оскільки позивач не надав суду належних доказів наявності на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних матеріалів і відповідачем цей факт заперечується, тому в задоволенні позову в частині звільнення території земельної ділянки на вул. Курортній, 17 с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області від будівельних матеріалів слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційні скарги Путятицького В. М. та Релігійної громади Української православної церкви с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області задоволено.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову Лисовицькій сільській раді Львівської області у задоволенні позову.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо зачіпає права та інтереси Релігійної громади Української православної церкви с. Баня Лисовицька, оскільки споруди, знесення яких є предметом позовних вимог, були збудовані релігійною громадою на належній їй земельній ділянці, і саме на цій земельній ділянці знаходиться будівля церкви, належна на праві власності релігійній громаді.

У той же час, Релігійна громада Української православної церкви с. Баня Лисовицька до участі у цій справі не залучена, а можливість такого залучення на стадії апеляційного розгляду справи чинним законодавством не передбачена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, Лисовицька сільська рада Львівської області просила суд скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що парафіяльну раду очолює настоятель і саме він на законних підставах представляє парафію у суді, що підтверджується, зокрема, статутом Баня-Лисовицької парафії від 25 травня 1991 року.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області на постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, витребувано зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 456/1793/16.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу, поданих до суду у серпні 2019 року, настоятель і голова парафіяльної ради Української православної церкви Путятицький В. М. заперечував проти доводів Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області та вважав їх необґрунтованими.

У відповіді на відзив на касаційну скаргу сільський голова Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року залишити в силі.

Крім того, у жовтні 2019 року сільський голова Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області подав до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з настоятеля і голови парафіяльної ради Української православної церкви Путятицького В. М. на користь сільської ради 7 849,50 грн.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 31 липня 1991 року № 383 зареєстровано статут Релігійної громади Української православної церкви у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області (далі, також, - релігійна громада) та доручено виконавчим комітетам міських і районних Рад народних депутатів передати безоплатно у власність релігійним громадам культові будівлі та державне майно, що в них знаходяться.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Релігійна громада Української православної церкви у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, зареєстрована 31 липня 1991 року (т. 1, а. с. 105).

Рішенням Виконавчого комітету Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 червня 2002 року № 3 за Релігійною громадою Української православної церкви Покрови Божої Матері у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області на праві колективної власності зареєстровано будівлю церкви, про що Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво серії АА № 010835 (т. 1, а. с. 113).

Рішенням Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 05 грудня 2002 року № 40 скасовано рішення Виконавчого комітету Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 червня 2002 року № 3 Про надання права власності на культову будівлю громаді Української православної церкви Покрови Божої Матері с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області. Пунктом 2 цього рішення зобов`язано сільського голову звернутися із позовною заявою про скасування рішення до суду (т. 2, а. с. 60).

Згідно з листом начальника Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 05 березня 2003 року № 161 сільському голові с. Лисовичі вбачається, що настоятеля Української православної церкви Покрови Божої Матері у с. Баня Лисовицька повідомлено про необхідність повернення виданого свідоцтва про право власності на культову споруду у зв`язку з прийняттям рішення сесії від 05 грудня 2002 року № 40 (т. 2, а. с. 59).

Рішенням сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 19 липня 2002 року № 36 голові релігійної громади надано дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки без змін цільового призначення, на якій розташована церква на вул. Курортній, 17 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області .

26 жовтня 2006 року голова релігійної громади звернувся до Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області із заявою про затвердження на сесії ради технічної документації з інвентаризації земельної ділянки площею 0,1335га та укладення відповідного договору оренди.

Рішенням сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 28 березня 2008 року № 614 релігійній громаді відмовлено у затвердженні технічної документації та наданні в оренду земельної ділянки на 49 років, враховуючи передумови виникнення конфлікту між конфесіями та невиконання пунктів рішення від 11 вересня 2003 року (пункти 1.2, 1.3).

Рішенням сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 березня 2009 року № 921 релігійній громаді відмовлено в передачі земельної ділянки площею 0.1335 га в постійне користування для будівництва та обслуговування культової споруди.

У 2011 році голова релігійної громади звернувся до Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки площею 0,1335 га, яка знаходиться в користуванні громади, та прийняття рішення про оформлення державного акта про право постійного користування.

Рішенням сесії Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 01 грудня 2011 року № 264 Релігійній громаді Української православної церкви Покрови Божої Матері відмовлено у затвердженні технічної документації з інвентаризації земельної ділянки площею 0,1335 га і у наданні її у постійне користування (т. 2, а. с. 7).

Згідно з листом начальника управління Держкомзему у Стрийському районі Львівської області від 03 грудня 2009 року № 01-07/4-737 відомостей про закріплення земельної ділянки площею 0,1335 га за позивачем та про передачу землі у 1991 році Релігійній громаді Української православної церкви Покрови Божої Матері немає. Згідно з обліковими документами (форми 6-зем) станом на 01 січня 2003 року за громадою Свято-Покровської Церкви с. Баня Лисовецька закріплено 0,06 га землі.

Відповідно до акта перевірки дотримання земельного законодавства від 10 травня 2002 року № 9, складеного державним інспектором з використання і охорони земель Стрийського району, встановлено, що відсутність документів на право користування земельною ділянкою розміром 0,06 га для обслуговування церкви є порушенням статті 126 ЗК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами матеріального правовідношення, з приводу якого виник спір.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не відкриття провадження.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Враховуючи зміст, характер відносин між учасниками справи та встановлені судами обставини справи, Верховний Суд зазначає, що вирішення спору у цій справі безпосередньо стосується прав та законних інтересів Релігійної громади Української православної церкви Покрови Божої Матері с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, яку не було залучено до участі у справі як співвідповідача.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Лисовицькою сільською радою Стрийського району Львівської області та Релігійною громадою Українські православної церкви с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівські області тривалий час існує спір з приводу користування земельною ділянкою, на якій розташована належна на праві власності релігійній громаді будівля церкви, та прилеглою до цієї земельної ділянки територією, яку, на переконання позивача, самовільно захоплено шляхом самочинного будівництва по периметру цієї території залізобетонної і мурованої підпірної стіни, а також самочинного будівництва на цій території.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ця справа безпосередньо зачіпає права та інтереси Релігійної громади Української православної церкви с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівські області, оскільки споруди, які розташовані на земельній ділянці на вул. Курортній, 17 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області і знесення яких є предметом спору, були збудовані саме релігійною громадою.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження

№ 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)).

Оскільки, Релігійну громаду Української православної церкви у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області до участі у цій справі не залучено, а можливість такого залучення на стадії апеляційного розгляду справи чинним законодавством України не передбачено, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець