308/6261/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.03.2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді - Бедьо В.І.
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді позовну заяву Керівника ОСОБА_5 місцевої прокуратури до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3, з третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 Об'єднані Енергосистеми про скасування рішень ОСОБА_5 міської ради, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та повернення її до комунальної власності,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати п. 2.4 рішення 4 сесії ОСОБА_5 міської ради 5 скликання від 18.07.2008 року за № 790, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької (у власність); визнати незаконним та скасувати п. 1.4 рішення 4 сесії ОСОБА_5 міської ради 5 скликання від 21.11.2008 року за № 891, яким затверджено ОСОБА_3 проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької; визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:15:001:0079, площею 0,067 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької та повернути її територіальній громаді м. Ужгорода.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради від 18.07.2008 за №790 Про надання та приватизацію земельних ділянок ОСОБА_3 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,067 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Заньковецькій в місті Ужгороді.
У подальшому, рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради від 21.11.2008 за №891 вказаній особі затверджено проект відведення та передано у власність земельну ділянку площею 0,067 га для будівництва та обслуговування будівель житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Заньковецької в місті Ужгороді.
Вказані рішення ОСОБА_5 міської ради позивач вважає прийнятими всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України
Так вказує, що згідно викопіювання з генерального плану міста Ужгорода, оспорюваної земельної ділянки, будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд на останній не передбачено та, натомість визначено цю зону як землі багатоквартирної забудови та загального користування - зелені насадження.
Позивач вказує на те, що законом не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку (у разі його приватизації) у власність або користування окремим громадянам і тому прийняттям рішення про передачу земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку порушено також і вимоги ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .
Проектом землеустрою визначено збірний кадастровий план, згідно картографічних матеріалів якого, оспорювана земельна ділянка проходить по червоній лінії вулиці Заньковецької.
Пунктом 3.13 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень встановлено, що між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 - 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м., тому рішення ради про виділення відповідачу вказаної земельної ділянки для будівництва житлового будинку на думку позивача повністю суперечить вимогам містобудівної документації, як в частині протипожежних відстаней так і в частині допустимих відступів від червоних ліній автомобільної дороги.
Зазначає, що оскільки про порушення законності при прийнятті оскаржуваних рішень прокурору стало відомо лише на початку 2016 року із засобів масової інформації то, строк на оскарження пропущений з поважних причин.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.11. 2016 року було відкрито провадженні у даній справи та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив задовольнити з підстав, викладених у змісті позовної заяви. Крім того уточнив 4. вимогу позову, відмовившись від вимоги щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Ужгорода.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_5 міської ради не з'явився, надав заяву про визнання позову в якій зазначив, що надання земельної ділянки у користування здійснено з порушенням вимог ст.ст. 20,21 ЗК України, ст.ст. 1,3 Закону України Про планування та забудову територій та п.п. 3.13, 3.19, 3.32 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , що є підставою для визнання рішень недійсними. Крім того, просив розглянути справу за відсутністю представника ОСОБА_5 міської ради, на підставі наявних документів.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 повністю заперечив проти задоволення позову з мотивів його безпідставності та необґрунтованості. В судовому засіданні подавав клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з тим, що дані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Увалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2017 року представнику позивача відмовлено в задоволенні даного клопотання.
Також свою правову позицію виклав у заяві про застосування строків позовної давності та в клопотанні про залишення позову без розгляду з тих підстав, що прокурор не довів законність представництва інтересів держави ОСОБА_5 місцевою прокуратурою.
Крім того представником позивача подано до суду відзив на позов, в якому повторно вказує на непідсудність даної категорії справ Ужгородському міськрайонному суду та ставить питання про залучення до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднані Енергосистеми ( код ЄДРПОУ 38015521, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача з тих підстав, що вже після відкриття провадження у даній справі спірну земельну ділянку площею 0, 067 га для будівництва та обслуговування будівель житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Заньковецькій в м. Ужгороді було передано в статутний капітал товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднані Енергосистеми .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2018 року було залучено до участі у справі за позовом Керівника ОСОБА_5 місцевої прокуратури до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішень, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та повернення її до комунальної власності в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 Об'єднані Енергосистеми ( код ЄДРПОУ 38015521, зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1).
Представник третьої особи ОСОБА_6 Об'єднані Енергосистеми в судове засідання не зявився, хоч був своєчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив, жодних заяв про віддалення чи письмових заперечень на позов від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши пояснення учасників судого розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання незаконним рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, а отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України , Земельного кодексу України , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , Закону України "ПроДержавний земельний кадастр" , Закону України "Про землеустрій" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Представник відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позов вказує на пропуск позивачем строків позовної давності, що має слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.
Однак з такими доводами представника відповідача суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи зі змісту статей 256 , 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
З огляду на положення статті 261 ЦК України суд повиннен з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.
В даному конкретному випадку це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.
Сторона позивача наголошує на тому, що про порушення законності при прийнятті оскаржуваних рішень стало відомо тільки у 2016 році, що відповідно підтверджує доданими до матеріалів справи копіями витягів з публікацій Інтернет видання від 26.03.2016 року ( а с. 10.).
В результаті перевірки даної інформації виявлено ряд порушень вимог земельного законодавства при прийнятті ОСОБА_5 міською радою рішень про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою з подальшим прийняттям рішення про затвердження та передачею у власність.
Таким чином посилання представника відповідача про наявність інших публікацій в мережі Інтернет не спростовує того факту, що позивач дізнався про порушення саме 17.03.2016 року.
Отже узагальнюючи наведене, судом встановлено, що про порушення вимог земельного законодавства позивач дізнався 26.03.2016 року, що й стало підставою для подання до суду позовної заяви 17.06.2016 року в межах строку позовної давності.
Крім того представник відповідача ОСОБА_4 вказує на те, що прокуратурою не обґрунтовано порушення державного інтересу при оскарженні рішень міської ради, тобто вважає, що позивачем не обґрунтована підстава для представництва в суді.
Однак суд в даному випадку не погоджується з позицією представника відповідача, що прокурором у позовній заяві не зазначено, відносно яких саме інтересів держави наявна загроза порушення, або які саме інтереси держави порушено винесенням спірного рішення ОСОБА_5 міської ради та про відсутність в спірному випадку загрози порушення чи порушення інтересів держави.
Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У звязку з наведеним, суд приходить до переконання, що звернення до Ужгородського міськрайонного суду із зазначеним позовом в інтересах держави, аргументоване тим, що органи Державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду про визнання протиправними та недійсними рішень ради, є законним, оскільки силу ст. 23 ЗУ Про прокуратуру такі наділені повноваженнями щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі та набуває статусу позивача є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Відтак, законодавцем передбачена можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.
В конкретному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - передачі у власність земельної ділянки, при наданні якої (у відповідності до змісту позовної заяви не дотримано норми ДБНу, в результаті чого було обмежено функціональність землі багатоквартирної забудови та землі загального користувач- зелених насаджень, відтак дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу на думку суду відповідає функціям прокурора.
Отже, наразі необхідно зясувати, чи дотримано ОСОБА_5 міською радою передбачені чинним законодавством норми земельного та містобудівного законодавства України під час відведення та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької.
Як вбачається з витягу з рішення ОСОБА_5 міської ради 4 сесії 5 скликання №790 від 18 липня 2008 року, п.2.4. міською радою вирішено дати дозвіл ОСОБА_3 на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької (у власність).
Як вбачається з витягу з рішення ОСОБА_5 міської ради 4 сесії 5 скликання №891 від 21 листопада 2008 року, п.1.4. міською радою вирішено затвердити проект відведення та надати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької.
З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 2110100000:15:001:0079, площею 670 кв.м., грошова оцінка земельної ділянки складає 1 483 697, 90 грн.
Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Ужгород по вул. Заньковецької, кадастровий номер 2110100000:001:0079, загальна площа земельної ділянки 670 кв.м., за рахунок яких запроектоване відведення з неї у власність - 670 кв.м., форма власності на землю та її код згідно з УКЦФВЗ 1.1. особиста, цільове використання землі та її код згідно з УКЦВЗ 1.8., тип обтяжень, обтяжень (сервітутів) та їх коди згідно з УКПОКЧЗД 4.3, строк дії обтяжень безстроково.
Відповідно до пояснювальної записки, земельна ділянка розташована в межах м. Ужгорода по вул. Заньковецької. Відведення здійснюється за рахунок несільськогосподарських угідь - відкритих земель з культурним рослинним покривом (газони і дерева) та вимощенням, які не передані у власність та користування. Запроектована до відведення та надання у власність земельна ділянка розташована в зоні житлової та громадської забудови та межує з північної сторони - із землями загального користування (вул. Заньковецької), із західної сторони - із землями загального користування ( вул. Сечені), з усіх інших сторін - із землями ОСОБА_5 міської ради.
Як вбачається з кадастрового плану, оспорювана земельна ділянка проходить по червоній лінії вулиці Заньковецької.
Разом з тим з відповіді Управління містобудування та архітектури від 15.06.2016 за №206/2а-13, вбачається, що ділянки з кадастровими номерами згідно Публічної кадастрової карти: 2110100000:15:001:0079; 2110100000:15:001:0080; 2110100000:15:001:0081 відповідно до генплану м. Ужгорода 2004 р. знаходились на територіях, які позначено як території багатоквартирної житлової забудови. Станом на 2004 рік законодавством не було передбачено розроблення плану зонування території (зонінг).
З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№430080 вбачається, що ОСОБА_7 на підставі рішення 4 сесії ОСОБА_5 міської ради 5 скликання від 21.11.2008 за № 891 є власником земельної ділянки площею 0,0670 га, що розташована за адресою Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно зі ст. ст. 13,41 Конституції України, від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.
Ст. 116 Земельного кодексу визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та прав користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Зазначене дозволяє дійти висновку про те, що реалізуючи надані Конституцією та Законодавством України повноваження у галузі земельних відносин ОСОБА_5 міська рада зобов'язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.
Ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно зі ст. 3 ЗУ Про планування та забудову територій , рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
Ст. 1 ЗУ Про планування та забудову територій , який діяв в момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору, передбачено, що містобудівною документацією, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, є генеральний план населеного пункту.
Разом з тим, згідно з викопіювання з генерального плану міста Ужгорода, оспорюваної земельної ділянки, будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд на останній не передбачено та, натомість визначено цю зону як землі багатоквартирної житлової забудови.
Вказане також підтверджується і тим, що згідно матеріалів проекту землеустрою, спірна земельна ділянка до прийняття рішення ОСОБА_5 міською радою була визначена з кодом цільового використання 1.21 (землі іншого призначення), в той же час, затвердженням вказаного проекту землеустрою міська рада одночасно прийняла рішення про зміну цільового використання земельної ділянки на код 1.18 (землі для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва).
Таким чином, прийняття рішення ОСОБА_5 міською радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження прийнято всупереч вимогам ст. 20 ЗК України та ст.ст. 1,3 Закону України Про планування та забудову територій .
Крім того, прийняттям рішення про передачу земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку порушено також і вимоги ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .
Зокрема, в силу ст. 17 ЗУ Про автомобільні дороги , передбачено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у виданні яких вони знаходяться.
Ст.18 ЗУ Про автомобільні дороги унормовано, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).
Отже, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.
Дослідивши додані до справи письмові докази судом встановлено, що згідно матеріалів проекту землеустрою, спірна земельна ділянка до прийняття рішення ОСОБА_5 міською радою була визначена кодом цільового використання 1.21 і у відповідності до діючого реального плану не відносилась до земель житлової та громадської забудови.
Разом з тим затвердженням вказаного проекту землеустрою міська рада одночасно прийняла рішення про зміну цільового використання земельної ділянки на код 1.18, порушуючи при цьому діючий генеральний план та ч.ч. 1, ст. 20 ЗК України, ст. ст. 1, 3 ЗУ Про планування та забудову територій
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України). Ст. 21 ЦК України визначає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
На підставі викладеного, з врахуванням того, що судом встановлено допущені порушення під час відведення та передачі у власність ОСОБА_3 спірної змельної ділянки, зокрема щодо питання зміни її цільового призначення та врахування її розташування, суд приходить до висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування п. 2.4 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради від 18.07.2008 року за № 790, яким надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Заньковецької в м. Ужгород та п.1.4 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_5 міської ради від 21.11.2008 року за № 891, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_8О земельну ділянку площею 0,0067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруду по вул. Заньковецькій в м. Ужгороді є обґрунтованою і підлягає до задоволення.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Вивчивши вимогу позивача щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№ 430080 за кадастровим номером 2110100000:15:001:0079, суд приходить до наступного.
В п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Отже, право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
Враховуючи, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430080 за кадастровим номером 2110100000:15:001:0079 було видано особі на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке вже попередньо судом визнано незаконним та скасоване, суд приходить до висновку, що встановлення судом його невідповідності вимогам чинного на момент прийняття законодавства України свідчить про відсутність правових підстав для видання відповідачу- Бессарабовій О.О. відповідного акта на право власності на землю, а тому вимога позивача про визнання недійсними такого акта є правомірною і такою, що підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).
Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу все ж таки може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
За ст. 116 ЗК громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом.
Отже, оскільки право власності на земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконних рішень, то воно суперечить і інтересам держави і суспільства в цілому, характеризується дефектом волі, зокрема мешканців міста Ужгорода, які схвалили для себе концепцію розбудови міста при громадських слуханнях відповідної містобудівної документації, що є достатньою підставою для пропорціонального втручання в інтереси однієї особи.
Більше того, неналежне урядування, на думку Європейського суду з прав людини, веде до санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечить загальним інтересам (п. 71 справа Рисовський проти України , заява №29979/04).
Узагальнюючи вищевикладене суд приходить до переконання, що уточнені вимоги позову є обгрунтовані та такі, що підлягають до задоволення.
Керуючись cт. 14 Конституції України, cт. ст. 3, 10, 212-215, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1,3 ЗУ Про планування та забудову територій , ст.ст.17,18 ЗУ Про автомобільні дороги , ст. 10,59 Про місцеве самоврядування , cт. ст. 20, 21, 79, 123, 126, 152, 158 ЗК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Уточнений позов - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати п. 2.4 рішення 4 сесії ОСОБА_5 міської ради 5 скликання від 18.07.2008 року за № 790, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької (у власність).
Визнати незаконним та скасувати п. 1.4 рішення 4 сесії ОСОБА_5 міської ради 5 скликання від 21.11.2008 року за № 891, яким затверджено ОСОБА_3 проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0,067 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Заньковецької.
Визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:15:001:0079, площею 0,067 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1), ОСОБА_5 міської ради на користь ОСОБА_5 місцевої прокуратури судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень) з кожного.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_9
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2019 |
Оприлюднено | 02.04.2019 |
Номер документу | 80828350 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні