Рішення

від 29.03.2019 по справі 540/182/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/182/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Арго" до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, про скасування припису,

встановив:

Фермерське господарство Арго (далі - позивач, ФГ Арго ) звернулось до суду з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 (далі - відповідач, державний інспектор), в якому просить скасувати припис від 07.12.2018 р. № 610-ДК/0316Пр-03/01/-18.

Позовні вимоги мотивовані тим, що видаючи вказаний припис відповідач діяла не на підставі, не у спосіб та не в межах повноважень, які визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Так, позивач вказує, що у порушення вимог цього Закону перед винесенням припису відповідач не здійснила заходу державного нагляду (контролю), позивача про проведення такого заходу не повідомляла. Крім того, вимагаючи у приписі від позивача усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом повернення самовільно зайнятої земельної ділянки власнику, відповідач порушила процедуру повернення таких земельних ділянок, яка повинна відбуватись шляхом звернення до суду, а не видачі розпорядчого акту органом державного нагляду (контролю).

Ухвалою від 01.02.2019р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні о 09:00 год. 25.02.2019р.

Ухвалою від 14.02.2019р. у письмовому провадженні задоволені клопотання відповідача, допущено участь відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - третя особа, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області).

18.02.2019р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуваний припис винесено правомірно. Зазначає, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2018р. №516-ДК нею здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області (за межами населених пунктів), за результатами якої виявлено факт самовільного зайняття ФГ Арго земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,00 га шляхом посіву озимого ячменю, яка межує із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ФГ Арго , що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. За наслідками перевірки складено акт від 07.11.2018р., припис від 07.11.2018р. №516-ДК/0252Пр/03/01/-18, яким на підставі ст.144 Земельного кодексу України зобов'язала позивача усунути порушення земельного законодавства шляхом повернення земельної ділянки площею 5,00 га без кадастрового номеру власнику у строк до 07.12.2018р., а також матеріали справи про вчинення головою ФГ Арго адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП. Матеріали перевірки були надіслані поштою голові ФГ Арго .

05.12.2018р. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області прийнято наказ №610-ДК, яким відповідачу доручено провести перевірку стану виконання ФГ Арго припису від 07.11.2018р. №516-ДК/0252Пр/03/01/-18.

07.12.2018р. відповідачем проведено відповідну перевірку, установлено факт невиконання позивачем припису від 07.11.2018р., та складені акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки №610-ДК/785Ап/09/01/-18 та оскаржуваний припис №610-ДК/0316Пр/03/01/-18. Припис надіслано позивачу поштою. Також відповідачем викладено обґрунтування своєї позиції щодо самовільного зайняття позивачем земельної ділянки.

Підсумовуючи викладене у відзиві, відповідач вважає, що нею не допущено порушень вимог законодавства та правомірно винесено оскаржуваний припис на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Земельним кодексом України та Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Третьою особою 18.02.2019р. подано пояснення на позовну заяву, відповідно до якої ГУ Держгеокадастру у Херсонській області вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оскаржуваний припис - правомірним. Вказує, що відповідач є Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, та посадовою особою Управління з контролю за використанням та охороною земель, яке є структурним підрозділом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області. Також зазначає, що об'єктом перевірки - об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є саме землі в межах території Херсонської області, а не господарська діяльність окремого суб'єкта господарювання, тому вимоги Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюються на здійснений відповідачем захід контролю. Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначені повноваження державних інспекторів проводити перевірки, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель. На підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відповідачем здійснено перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області, виявлено факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 5,00 га та на підставі ст.144 Земельного кодексу України видано припис про усунення порушення шляхом повернення земельної ділянки власнику, згодом проведено перевірку виконання цього припису та установлено, що його не виконано. Тому згідно із ст.144 Земельного кодексу України відповідач повторно видала позивачу припис про усунення порушення, що повністю відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

В судовому засіданні 25.02.2019р. ухвалами відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу; зобов'язано відповідача у строк до 11.03.2019р. надати до суду оригінал припису від 07 листопада 2018 року №516-ДК/0252Пр/03/01/-18; відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до одужання відповідача. Розгляд справи відкладено на 18 березня 2019р. о 14:15 год., допущено участь відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.02.2019р. позовну заяву залишено без руху, так як з'ясовано, що позивачем при зверненні до суду не доплачено судовий збір. Цю ухвалу виконано позивачем.

11.03.2019р. представником позивача подано відповідь на відзив, у якому він вказує, що відповідач не спростувала доводів позивача про відсутність у неї повноважень видавати приписи з питань повернення самовільно зайнятих земельних ділянок; про не отримання ФГ Арго повідомлення про початок перевірки та неприйняття ним участі у перевірці; про неотримання ФГ Арго першого припису від 07.11.2018р. та відповідно про необізнаність із наявністю обов'язку його виконувати.

У судовому засіданні 18.03.2019р. протокольною ухвалою зобов'язано відповідача надати докази протягом трьох днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 13:00 год 29.03.2019р.

Ухвалою від 18.03.2019р. допущено участь відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.03.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Протокольною ухвалою від 29.03.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.03.2019р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників спору, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2018р. №516-ДК відповідачем здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області (за межами населених пунктів).

В ході здійсненої 07.11.2018р. перевірки відповідачем виявлено факт самовільного зайняття ФГ Арго земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,00 га шляхом посіву озимого ячменю, яка межує із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ФГ Арго , що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

У зв'язку з цим державний інспектор, зокрема, склала припис від 07.11.2018р. №516-ДК/0252Пр/03/01/-18, яким на підставі ст.144 Земельного кодексу України зобов'язала позивача усунути порушення земельного законодавства, а саме повернути земельну ділянку площею 5,00 га без кадастрового номеру власнику у строк до 07.12.2018р.

Цей припис направлено позивачу поштою та вручено 15.11.2018р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення №7570002839136.

05.12.2018р. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області прийнято наказ №610-ДК, яким відповідачу доручено провести перевірку стану виконання ФГ Арго припису від 07.11.2018р. №516-ДК/0252Пр/03/01/-18.

07.12.2018р. відповідачем проведено відповідну перевірку, за наслідками якої складені акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки №610-ДК/785Ап/09/01/-18 та оскаржуваний припис №610-ДК/0316Пр/03/01/-18.

Актом перевірки повторно встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, а приписом установлено факт невиконання вимог попереднього припису від 07.11.2018р. та на підставі ст.144 Земельного кодексу України повторно зобов'язано позивача усунути порушення земельного законодавства, для чого повернути самовільно зайняту земельну ділянку власнику у строк до 08.01.2019р.

Припис надіслано позивачу поштою та отримано 15.12.2018р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7570002912003.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Доводи представника позивача щодо протиправності припису мотивовані порушенням відповідачем порядку здійснення заходу державного нагляду (контролю) та невідповідністю оскаржуваного припису вимогам, які установлені Законом України від 05.04.2007р. № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).

Суд не погоджується із цими доводами представника позивача.

Так, згідно преамбули та ст.ст.1, 3, 4 Закону №877-V він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Враховуючи зміст викладених правових норм, предметом регулювання Закону №877-V є правовідносини, які складаються під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері саме господарської діяльності. Тобто, об'єктом перевірки за цим Законом є виключно конкретні види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

На противагу цьому слід зазначити, що питання контролю за використанням та охороною земель урегульовані Земельним кодексом України та Законом України від 19.06.2003р. №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон №963-IV).

Статтями 187, 188 Земельного кодексу України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно преамбули та ст.2 Закону №963-IV він визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст.4 Закону №963-IV об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Таким чином, об'єкт державного контролю за Законом №963-IV (всі землі в межах території України) не збігається з об'єктом державного контролю за Законом №877-V (господарська діяльність суб'єкта господарювання).

Відтак дія Закону №877-V не поширюється на правовідносини щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, якщо тільки такі заходи контролю не спрямовані на перевірку дотримання вимог земельного законодавства саме у межах господарської діяльності.

У даному випадку захід контролю призначався не з приводу перевірки дотримання земельного законодавства конкретного суб'єкта господарювання, яким є позивач, а з метою перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність, користування (оренду) на території Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області (за межами населених пунктів), тобто цей захід не стосувався діяльності конкретних суб'єктів.

Тому суд приходить до висновку, що спірні правовідносини цілком урегульовані приписами Земельного кодексу України та Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Оцінюючи оскаржуваний припис на відповідність вимогам указаних нормативно-правових актів, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Таким законом є Закон України від 19.06.2003р. №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель

Згідно з ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

...

дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

...

проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

...

здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами;

дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язковим виконанням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

вирішенням інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до ст.9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначені ст.10 Закону №963-IV, якою передбачено, що державні інспектори мають, зокрема, право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Судом установлено, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем установлено факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 5,00 га шляхом посіву озимого ячменю, яка межує із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ФГ Арго , що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У цьому контексті слід також врахувати, що за змістом ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

А згідно абз.16 ч.1 ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписом від 07.11.2018р. №516-ДК/0252Пр/03/01/-18 відповідач зобов'язала позивача усунути порушення земельного законодавства, а саме повернути земельну ділянку площею 5,00 га без кадастрового номеру власнику у строк до 07.12.2018р.

Перевіряючи стан виконання цього припису відповідач склала другий припис №610-ДК/0316Пр/03/01/-18 від 07.12.2018р. про зобов'язання позивача усунути порушення земельного законодавства та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки власнику у строк до 08.01.2019р.

Указані приписи прийняті на підставі ст.144 Земельного кодексу України.

Як підкреслив представник позивача, у межах даної справи не оспорюється висновок відповідача про самовільне зайняття земельної ділянки, а предметом спору є відповідність оскарженого припису як розпорядчого акту вимогам законодавства та повноваженням відповідача.

Статтею 144 Земельного кодексу України установлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Ця стаття знаходиться у Главі 22 Земельного кодексу України, яка в свою чергу регулює питання припинення прав на землю.

Згідно із ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у визначеному ст.144 Земельного кодексу України порядку відбувається припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується із порушенням земельного законодавства.

Однак виходячи зі змісту ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України у взаємозв'язку із положеннями ст.ст.140 - 151 цього ж Кодексу, припиненню за правилами ст.144 Земельного кодексу України підлягають права на земельну ділянку, які виникли правомірно і легітимно, однак використання таких земельних ділянок здійснюється з порушенням земельного законодавства, до яких віднесено виключно такі порушення, як: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Самовільне зайняття земельної ділянки утворює окремий склад порушення вимог земельного законодавства, усунення якого не передбачає прийняття контролюючими органами розпорядчих актів.

Усунення такого порушення відбувається шляхом використання способів захисту прав власника на земельні ділянки, зокрема, в порядку Глав 23 - 25 Земельного кодексу України.

У зв'язку з цим суд наголошує, що ст.10 Закону №963-IV визначено повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Вказаною статтею також визначено право державних інспекторів давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків. Отже, приписи відповідач може видавати відповідно до своїх, визначених законом повноважень.

Таким чином, на противагу припиненню правомірного права користування земельною ділянкою у визначеному Главою 22 Земельного кодексу України порядку, припинення порушення вимог земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки відбувається в інший спосіб - шляхом безпосереднього звернення державного інспектора до суду. Цей спосіб не передбачає прийняття відповідачем приписів щодо усунення порушення шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Тому суд вважає, що у випадку виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки державний інспектор не наділений повноваженнями виносити з цього приводу адресований порушнику припис, натомість Законом №963-IV передбачено його право звертатись безпосередньо до суду з позовом щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржений припис прийнятий відповідачем не у спосіб та не в межах повноважень, які визначені Земельним кодексом України та Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а тому він є протиправним.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач є посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн. згідно квитанцій №0.0.1249728434.1 від 25.01.2019р . та платіжного доручення №1 від 11.03.2019р.

Оскільки позов повністю задоволено, то позивачу належить відшкодувати сплачений судовий збір в повному обсязі.

Також позивачем 11.03.2019р. заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Приписами ч.1 ст.143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги №57 від 14.01.2019р., протокол погодження розміру гонорару і умов його оплати, який є додатком до договору №57 від 14.01.2019р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №46 від 24.01.2019р.

Відповідно до наданих документів витрати на правничу допомогу складають 5000 грн..

Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст.134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що 14.01.2019р. між ФГ Арго та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №57, а також протокол погодження розміру гонорару і умов його оплати, який є додатком до договору №57 від 14.01.2019р. Цими документами визначено розмір гонорару адвоката та порядок оплати його послуг за надання правничої допомоги, пов'язаної із складанням позовної заяви та участі у розгляді в Херсонському окружному адміністративному суді справи про скасування припису Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 від 07 грудня 2018 року №610-ДК/0316Пр/03/01/-18.

Згідно із розділом 3 договору №57 від 14.01.2019р. гонорар як винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені окремим документом - протоколом погодження розміру гонорару і умов його оплати. Згідно із таким протоколом від 14.01.2019р. розмір гонорару за домовленістю сторін складає 5000,00 грн., які клієнт сплачує адвокату передоплатою.

Згідно із поданим позивачем детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги адвокатом вчинені такі дії: вивчено нормативно-правові акти, підготовано позовну заяву, виготовлено і засвідчено копії письмових доказів, складено клопотання про витребування доказів; ознайомлювався із відзивом на позовну заяву; прийнято участь у судових засіданнях, де заявлено клопотання; підготовано та відправлено відповідь на відзив.

Позивачем на виконання умов договору про надання правничої допомоги №57, а також протоколу погодження розміру гонорару і умов його оплати, сплачено відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №46 від 24.01.2019р. 5000,00 грн.

Процесуальні документи у справі від імені позивача підписані адвокатом ОСОБА_1, участь його у судових засіданнях 25.02.2019р., 18.03.2019р. та 29.03.2019р. підтверджується протоколами цих судових засідань.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000.00 грн., пов'язані з розглядом даної справи, є співмірними із складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторони, оскільки жодних доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про недоведеність понесених витрат внаслідок не надання до суду документальних підтверджень, оскільки такі досліджені судом і перелічені вище по тексту. Також суд не враховує посилання відповідача на положення ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та постанову Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №462/9002/14-ц, оскільки, по-перше, за договором №57 від 14.01.2019р. з протоколом гонорар адвокату є фактично фіксованим, що не суперечить ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; по-друге, постанова Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №462/9002/14-ц прийнята у справі, предметом спору у якій було стягнення з клієнта на користь адвоката винагороди адвоката за договором про надання правової допомоги та за зустрічним позовом клієнта про визнання недійсними окремих положень договору про надання правової допомоги. Тому правові висновки у згаданій справі не мають жодного юридичного значення для вирішення на підставі приписів КАС України питання про розподіл судових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.2, 132-143, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 КАС України, суд -

вирішив :

Адміністративний позов Фермерського господарства Арго до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2,, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, про скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 від 07 грудня 2018 року №610-ДК/0316Пр/03/01/-18.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, Херсонська область, м.Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь Фермерського господарства Арго (75750, Херсонська область, Скадовський район, с.Приморське, вул. Українська, 33, код ЄДРПОУ 22734837) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 квітня 2019 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 110000000