Постанова

від 28.03.2019 по справі 826/10651/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10651/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Степанюка А.Г., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002101406 від 01.04.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог даного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні посилаючись на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві 17.03.2016 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним експортними контрактами №SО-В/2005-15 від 20.05.2015, №SВ-В/2104-15 від 21.04.2015, №SМ-В/1507-15 від 15.07.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №151/26-15-14-06-03/23385/84 від 17.03.2016, яким зафіксовано порушення ТОВ Георгій вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме:

- несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ Георгій валютної виручки у розмірі 65085,35 дол. США (еквів.1663258,01 грн.) за контрактом №SО-В/2005-15 від 20.05.2015 з компанією EXPERTOS VENTURE LP (Великобританія);

- несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ Георгій валютної виручки у розмірі 212494,93 дол. США (еквів. 5044718,92 грн.) за контрактом №SВ-В/2104-15 від 21.04.2015 з компанією EXPERTOS VENTURE LP (Великобританія);

- несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ Георгій валютної виручки у розмірі 11524,18 дол. США (еквів. 292962,07 грн.) за контрактом №SМ-В/1507-15 від 15.07.2015 з компанією Ancercone Enterprise LP (Великобританія).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002101406 від 01.04.2016, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у сумі 1514388,99 грн.

Як вбачається з розрахунку пені, фактичною підставою для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, стало порушення строків імпортних операцій за наведеними вище договорами і контрактами, в межах 180 днів.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку адміністративного оскарження до контролюючого органу.

Рішенням про результати розгляду скарги відповідачем №1295116/99-99-11-01-02-25 від 10.06.2016 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається зі змісту рішення №1295116/99-99-11-01-02-25 від 10.06.2016, рішенням ДФС України №9807/6/99-99-11-02-25 від 28.04.2016 строк розгляду скарги було продовжено до 12.06.2016 включно, однак, позивач не отримував рішення про продовження строку розгляду скарги №1295116/99-99-11-01-02-25 від 10.06.2016.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 1 Постанови Правління Національного Банку України від 03 березня 2015 року №160, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, розрахунки за операціями з експорту та імпорту були обмежені строком 90 календарних днів.

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 4 ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ч. 5 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ).

В свою чергу, згідно з п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

У відповідності до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені, застосування якої віднесено до повноважень органів ДФС.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачем та компанією EXPERTOS VENTURE LP (Великобританія) укладено контракти:

- №SО-В/2005-15 від 20.05.2015, згідно якого товар (олія соняшникова нерафінована) поставляється продавцем на умовах СРТ перевезення оплачено до - ТОВ Миколаївське підприємство Термінал - Укрхарчозбутсировина Дніпропетровський морський торговий порт згідно Інкотермс . Митна декларація №504010000/2015/001702 від 01.07.2015;

- №SВ-В/2104-15 від 21.04.2015, щодо поставки сої. Згідно додаткової угоди №1/2 від 07.07.2015 до контракту №SВ-В/2104-15 від 21.04.2015, оплата дозволяється від третьої особи, а саме: компанії Ancercone Enterprise LP (Великобританія). Товар було поставлено згідно наступних митних декларацій: №508040001/2015/001625 від 28.07.2015, №508040001/2015/001627 від 28.07.2015, №508040001/2015/001282 від 08.07.2015, №508040001/2015/00741 від 12.06.2015, №508040001/2015/00740 від 12.06.2015.

Крім цього, 15.07.2015 між позивачем та компанією Ancercone Enterprise LP (Великобританія) було укладено контракт №SМ-В/1507-15, згідно умов якого поставляється шрот з насіння соняшника гранульований. Товар поставляється на умовах СРТ UA Херсон (Інкотермс - 2010).

Граничні терміни надходження валютної виручки, згідно додатку 2 до Акта перевірки:

- за контрактом SО-В/2005-15 є 29.09.2015;

- за контрактом №SВ-В/2104-15 є 10.09.2015, 06.10.2015 та 26.10.2015;

- за контрактом №SМ-В/1507-15 є 25.11.2015, 26.01.2016 і 01.02.2016.

В акті перевірки наведено розрахунок пені та термінів прострочення надходження виручки.

Водночас, до розрахунку пені у сфері ЗЕД контролюючим органом було включено суму заборгованості на яку нараховується пеня у розмірі 1529,15 дол. США, яка не підтверджується наявними доказами, зокрема, вантажно-митними деклараціями.

При цьому, представник відповідача не зміг обґрунтувати калькуляцію розрахунку пені та підстави виникнення суми заборгованості у розмірі 1529,15 дол. США.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до ст.ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до ст. 17 Параграфу 2 Розділу ІІІ Арбітражне провадження Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007 року №18, провадження у справі порушується постановою голови МКАС про прийняття справи до провадження після подання до МКАС належним чином оформленої позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором згідно з Положенням про арбітражні збори та витрати. Днем подання позовної заяви вважається день її вручення МКАС, а в разі відправлення позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , та пеня за їх порушення не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті або встановлених Національним банком України відповідно до ст.ст. 1 і 2вказаного Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (п. 4 ст. 4 Закону).

Тобто, у випадку порушення нерезидентом строків розрахунків, встановлених контрактом, підприємство - резидент України може звернутися за захистом своїх прав до суду, що фактично збільшить строки проведення розрахунків, але вимагатиме додаткових фінансових витрат на захист власних інтересів у суді. Таке звернення підтверджує намагання підприємства працювати в рамках встановленого законодавства. Тому воно є підставою для не нарахування (зупинення нарахування) пені з дати прийняття позовної заяви арбітражним судом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.02.2011 у справі за позовом корпорації Науково-виробничої інвестиційної групи Інтерпайп до СДПІ про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000098812/3/16771 від 06.07.2006, в ухвалі від 22.09.2015 у справі за позовом ПАТ Кременчуцький колісний завод до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2017 (провадження №К/800/26080/16), а також підтверджено постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №816/1424/17.

Так, у зв'язку з невиконанням контрагентами позивача станом на 09.09.2015 зобов'язань по здійсненню оплати за поставлений товар за контрактами №SО-В/2005-15 від 20.05.2015, №SВ-В/2104-15 від 21.04.2015 та №SМ-В/1507-15 з урахуванням граничних термінів здійснення розрахунків за експортними контрактами та граничних термінів надходження виручки, ТОВ Георгій було подано позови до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України щодо стягнення заборгованості з нерезидентів компанії EXPERTOS VENTURE LP (Великобританія) та компанії Ancercone Enterprise LP (Великобританія), які направлені до суду 09.09.2015 кур'єрською поштою з описом вкладень, що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами описів вкладень та рекомендованого повідомлення.

Водночас, дані позови були прийняті судом до провадження лише 21.10.2016.

Таким чином, дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення про направлення кур'єрською поштою позовів до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (09.09.2015) є датою, згідно якої зупиняється нарахування пені за порушення термінів надходження резиденту валютної виручки.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата за зовнішньоекономічними контрактами була здійснена платіжними дорученнями від 21.09.2015, 28.01.2016, 01.02.2016.

Постановами Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 19.12.2016 арбітражний провадження в справах №504в/2016 та №505в/2016 за позовом ТОВ Георгій до компанії EXPERTOS VENTURE LP (Великобританія) про стягнення 212494,92 дол. США та 65085,35 дол. США 19.12.2016 припинено за заявою позивача у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості після подачі позову.

Крім цього, провадження у справі №506в/2016 за позовом ТОВ Георгій до компанії Ancercone Enterprise LP (Великобританія) про стягнення 11524,18 дол. США 19.12.2016 припинено за заявою позивача у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості після подачі позову.

Таким чином, резидент звільняється від відповідальності у вигляді пені за порушення строків надходження валютної виручки з дати прийняття позовної заяви арбітражним судом.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у сумі 1514388,99 грн., що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002101406 від 01.04.2016.

Разом з тим, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, про звернення ТОВ Георгій до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовами до компаній-контрагентів позивачем було повідомлено ДФС України під час оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Однак, наведена обставина не була врахована під час розгляду скарги платника по суті.

Крім цього, під час розгляду скарги ТОВ Георгій ДФС України, як стверджується у рішенні останнього за №12951/6/99-99-11-01-02-25 від 10.06.2016, рішенням ДФС України №9807/6/99-99-11-01-02-25 від 28.04.2016 строк розгляду скарги подовжено до 12.06.2016 року включно, однак, як стверджує позивач, відповідне рішення про продовження строків розгляду його скарги ним не отримувалось. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Процедура оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження регулюється Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 (далі - Порядок №916).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Порядку №916, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Таким чином, не направлення Державною фіскальною службою України рішення про продовження строку розгляду скарги (вх. №9829/6 від 14.04.2016) на адресу ТОВ Георгій є додатковою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0002101406 від 01.04.2016, про що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Георгій та наявність правових підстав для їх задоволення.

Що стосується клопотання відповідача про призначення по справі технічної експертизи документа (поштове відправлення від 09.09.2015 за № К421000454177), проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Зважаючи на заявлені позивачем підстави позову та предмет останнього, а також беручи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, необхідність у призначенні по справі технічної експертизи документа, відсутня.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сторони не позбавлені права подавати нові докази, які не були надані суду першої інстанції, із зазначенням причин, з яких ці докази не були надані.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Степанюк А.Г.

Суддя Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлено - 28.03.2019р.