Постанова

від 01.04.2019 по справі 467/666/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.04.19

22-ц/812/633/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Самчишиної Н.В., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання Лептугою С.С., за участю учасників справи: позивача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2019 року (повний текст судового рішення складено 21.02.2019 року) постановлене в приміщенні того ж суду у складі судді Лузан Л.В. у цивільній справі (єдиний унікальний номер 467/666/17, номер провадження 22-ц/812/633/19) за позовом ОСОБА_5 до Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання бездіяльності незаконною, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року позивач звернувся з позовом, який згодом уточнив та просив визнати протиправною бездіяльність Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо не передання ОСОБА_5 земельної ділянки згідно розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації Остапука М.М. № 662 від 13.12.2005 року Про надання в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 із земель державної власності в межах території Любоіванівської сільської ради та договору оренду оренди землі від 01 червня 2006 року (реєстраційний номер 0406003) в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди Арбузинського району Миколаївської області. Визнати за ОСОБА_5 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за договором оренди землі від 01 червня 2006 року. Зобов'язати Арбузинську районну державну адміністрацію Миколаївської області та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області виконати обов'язок щодо передання ОСОБА_5 за актом прийому-передачі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за договором оренди землі від 01 червня 2006 року.

Свої позовні вимоги мотивував наступним. Відповідно до розпорядження за № 662, виданого 13.12.2005 року головою Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області йому було надано земельну ділянку загальною площею 37,2 га (списані багаторічні насадження (сад)) для проведення рекультивації з метою створення фермерського господарства в оренду терміном на три роки з земель державної власності в межах території Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та запропоновано замовити в землевпорядній організації технічну документацію, укласти договір оренди земельної ділянки.

01.06.2006 року сторони уклали договір оренди, за умовами якого відповідач передав позивачу для створення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 35,8 га в межах території Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області в оренду строком на три роки (реєстраційний № №040600300966 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди Арбузинського району Миколаївської області від 22.06.2006 року).

Проте, передача вищевказаної земельної ділянки за актом - прийому передачі орендодавцем здійснена не була, не дивлячись на його неодноразові звернення протягом 2006-2017 років. На теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному земельну кадастрі відсутня, замість неї враховуються інші 34 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, що відбулося в період дії ухвали Южноукраїнського міськрайонного суду Миколаївської області про накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 1-7 т. 1, 113-123 т.3).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2019 року ОСОБА_5 в задоволенні позову відмовлено (а.с.179-180 т.3).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що доказів того, що земельна ділянка фактично не була передана позивачу, останнім не надано. Вимоги до орендодавця з приводу застосування наслідків невиконання ним обов'язку щодо передачі майна орендарю протягом дії договору оренди, позивачем не пред'являлися.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що його процесуальні права порушені, оскільки судом не витребувано від відповідача дані, які він просив витребувати, також судом не винесено окремої ухвали на адресу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з приводу незаконного поділу спірної земельної ділянки на 35 інших земельних ділянок, внаслідок чого земельна ділянка спірна земельна ділянка перестала існувати.

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів прийшла до такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає наведеним вимогам.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області за № 662 від 13.12.2005 року ОСОБА_5 було надано земельну ділянку загальною площею 37,2 га (списані багаторічні насадження (сад)) для проведення рекультивації з метою створення фермерського господарства в оренду терміном на три роки із земель державної власності в межах території Любоіванівської сільської ради. Запропоновано позивачу замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації із складання плану земельної ділянки та укласти відповідний договір оренди вищевказаної земельної ділянки (а.с. 10 т.1).

За замовленням ОСОБА_5, на підставі договору № 61 від 03.04.2006 року, ТОВ Землевпорядник 25.05.2006 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_5 строком на три роки для ведення фермерського господарства в межах території Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. Загальна площа земельної ділянки складає 35,38 га садів (а.с. 145-168 т.1).

01.06.2006 року між Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки, який 22.06.2006 року був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди Арбузинського району Миколаївської області, реєстраційний №040600300966.

Згідно даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства загальною площею 35,8 га садів, які знаходяться на території Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, а також зобов'язався щорічно сплачувати орендну плату в розмірі 279 грн. 17 коп. (щомісячно до 30 числа, в рівних частках), а після припинення дії договору - повернути ділянку орендодавцю.

Сторони погодили, що строк дії договору оренди становить 3 роки. Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та дня державної реєстрації. Також сторони погодили й інші його умови (а.с.9 т.1).

Зазначені обставини встановлені судом правильно, але при цьому судом не звернуто увагу на вимоги норм матеріального та процесуального права та обставини справи, які мають значення для вирішення спору, а саме.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що саме йому була виділена земельна ділянка в оренду з метою створення фермерського господарства, що саме він розробляв технічну документацію зі складання плату земельної ділянки до договору оренди, що саме з ним як з фізичною особою був укладений договір оренди землі, але земельна ділянка передана не була. В позові позивач вказав номер РНОКПП, який належить особисто йому.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_5 14.09.2005 року звернувся до Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області із заявою про надання земельної ділянки в оренду з подальшим використанням для створення фермерського господарства (а.с. 77 т.1). На підставі розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області за № 662 від 13.12.2005 року ОСОБА_5 було надано земельну ділянку загальною площею 37,2 га (списані багаторічні насадження (сад)) для проведення рекультивації з метою створення фермерського господарства в оренду терміном на три роки із земель державної власності в межах території Любоіванівської сільської ради, а 01.06.2006 року між Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 35,8 га, яку орендарю орендодавцем було надано для створення фермерського господарства.

Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 11.07.2006 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство Остапенко В.П. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 34358409 (а.с. 236 т.2), яка існує по теперішній час.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації договору оренди позивач заснував фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. А тому сторонами у справі мають бути юридичні особи, а не фізична особа ОСОБА_5, який подав позовну заяву.

Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі N 348/992/16-ц та у постанові Великою Палата Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц|14-262цс18.

З огляду на це апеляційний суд доходить висновку, що у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої фермерському господарству в оренду, а тому належним позивачем має бути фермерське господарство Остапенко В.П. , а не фізична особа ОСОБА_5

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічні приписи були викладені в ч.1 ст. 3 ЦПК України, діючого на час звернення до суду.

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Оскільки судом розглянуто спір за позовом неналежної особи, судом порушені наведені норми процесуального права на неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду, викладені у рішення, не відповідають обставинам справи, тому відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 367, 376, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2019 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову до Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання бездіяльності незаконною, визнання права, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2019 року