Ухвала

від 04.04.2019 по справі 909/997/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/997/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.04.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Шкіри Володимира Степановича про видачу дубліката наказу (вих. № б/н від 03.04.2019; вх. № 6327/19 від 03.04.2019) по справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шкіри Володимира Степановича

АДРЕСА_1

до відповідача: Цінівської сільської ради

с. Цінева, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77640

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорохмана Володимира Богдановича

АДРЕСА_2

про визнання незаконним та скасування рішення Цінівської сільської ради від 18.07.2016 № 37-5/2016 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громаді села в особі Цінівської сільської ради по вул. Шевченка в с. Цінева та в частині визнання права комунальної власності на цю ділянку та визнання недійсними торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Шевченка в с. Цінева (кадастровий номер 2624886201:01:003:0149), що проведені 18.11.2016 та оформлені протоколом земельних торгів № 7 від 18.11.2016 і договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.11.2016.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2017 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2017 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення Цінівської сільської ради від 18.07.2016 № 37-5/2016 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громаді села в особі Цінівської сільської ради по вул. Шевченка в с. Цінева та в частині визнання права комунальної власності на цю ділянку, торги у формі аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Шевченка в с. Цінева (кадастровий номер 2624886201:01:003:0149), що проведені 18.11.2016 та оформлені протоколом земельних торгів № 7 від 18.11.2016, а також нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Пристяжнюк С. М. договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.11.2016, кадастровий номер 2624886201:01:003:0149, площею 0,1017 га в с. Цінева Рожнятівського району, укладений між Цінівською сільською радою та Сорохманом Володимиром Богдановичем.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 по справі № 909/997/16 Господарським судом Івано-Франківської області видано накази від 12.10.2017 № 658 та № 659.

До Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Шкіри Володимира Степановича про видачу дубліката наказу. В обґрунтування заяви зазначено, що заявником не отримано оригінал наказу від 12.10.2017 № 659 про стягнення з Цінівської сільської ради на його користь судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій. З огляду на неотримання оригіналу наказу, до Рожнятівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області звертався із копією наказу. 14.03.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши заяву про видачу дубліката наказу, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Пунктом 19.4. розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234.

Отже, суд може видати дублікат виконавчого документа при умові втрати наказу та звернення із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як встановлено судом, наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2017 № 659 дійсний для пред'явлення до виконання по 21.09.2020.

З наведеного вбачається, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката зазначеного наказу в межах строку пред'явлення його до виконання.

За таких обставин, заява про видачу дубліката наказу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 326, 327, п. 19.4. розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заяву Фізичної особи-підприємця Шкіри Володимира Степановича про видачу дубліката наказу (вих. № б/н від 03.04.2019; вх. № 6327/19 від 03.04.2019) задовольнити.

Видати дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2017 № 659.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та у строк, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 04.04.2019.

Суддя М.А. Шіляк