Постанова

від 04.04.2019 по справі 916/2871/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2871/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: В.В. Бєляновського, К.В. Богатиря,

секретар судового засідання - І.В. Іванов

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: О.А. Лянна

від позивача: М.Г. Афанасьєв

від відповідача: І.В. Мельничук

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Перлина Струмка"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 (суддя Смелянець Г.Є., м.Одеса, повний текст складено 02.01.2019)

у справі № 916/2871/17

за позовом Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача : Фермерського господарства "Перлина Струмка"

про: стягнення 189 090 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача Фермерського господарства "Перлина Струмка", в якій просив суд стягнути з Фермерського господарства "Перлина Струмка" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 80 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству, яка підлягає перерахуванню у державний бюджет, та 109 090 грн. 08 коп. інфляційних втрат на визначений у позовній заяві рахунок, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Фермерське господарство "Перлина Струмка" не повертає грошові кошти, отримані ним за договором від 23.08.2005 року в якості поворотної фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 року у справі №916/2871/17 (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на пропуск строку позовної давності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 року у справі №916/2871/17 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Діброва Г.І., Лашин В.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 року у справі №916/2871/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №916/2871/17 (головуючий суддя Берднік І.С., судді Міщенко І.С., Суховий В.Г.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 року і рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 року у справі №916/2871/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При прийнятті постанови Верховний Суд висловив вказівки щодо нового розгляду справи, зокрема, зазначив про те, що судами не враховано, що оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 року у справі № 916/2871/17 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено, стягнуто з Фермерського господарства "Перлина Струмка" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств основний борг у розмірі 80 000 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 109 090 грн. 08 коп., а також відшкодовано прокуратурі за рахунок відповідача судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що у позичальника є обов'язок повернути заборгованість до Державного бюджету у відповідності до ст. 50 Бюджетного кодексу України. Суд першої інстанції з урахуванням вказівок Верховного Суду у даній справі дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Фермерське господарство "Перлина Струмка" з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 року у справі № 916/2871/17 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що у Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури були відсутні повноваження на представництво інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково не застосовано строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, зокрема, інфляційних втрат, про які заявлено відповідачем. Крім цього, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на неспівмірно великий розмір нарахованих інфляційних втрат по відношенню до розміру основного зобов'язання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Перлина Струмка" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2018 року у справі №916/2871/17; встановлено учасникам справи строк до 25.02.2019 року для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 25.02.2019 року подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 року у справі №916/2871/17.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 року призначено розгляд справи № 916/2871/17 на 14.03.2019 року.

13.03.2019 року через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.03.2019 та розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.04.2019 о 16:00 год. з дорученням Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.04.2019 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представники позивача та прокуратури просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Перлина Струмка" було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 23.08.2005 року №3, за умовами якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству "Перлина Струмка" в сумі 80 000 грн. 00 коп., а фермерське господарство зобов'язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

У п.2 договору зазначено, що на підставі довідки №1, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення конкурсної комісії від 23.08.2005 року та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання трактора.

Згідно з п. 3.1.2 договору Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право вимагати від селянського (фермерського) господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка.

У відповідності до п.3.4.2 договору фермерське господарство зобов'язане провернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 10.10.2008 року в сумі 10 000 грн.; до 10.10.2009 року в сумі 35 000 грн.; до 10.10.2010 року в сумі 35 000 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України: отримувач: УДК в Одеській області, р/р 31239460500008, МФО 828011, код ОКПО 23213460, банк УДК в Одеській області. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 10.01. 2010 року.

Пунктом 4.1 договору визначено, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набирає чинності з дати його укладання та діє до часу погашення фермерським господарством (фінансової підтримки, пені).

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 80 000 грн. 00 коп. фінансової підтримки, що підтверджується платіжним дорученням від 05.12.2005 року від 05.09.2005 року.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звертався до Фермерського господарства "Перлина Струмка" з претензією від 30.11.2010 року №15/246, в якій вимагав перерахувати на спеціальний рахунок Державного бюджету України суму 35175 грн. 00 коп., 3 % річних - 87 грн. 50 коп., пеню - 772 грн. 82 коп.

Також Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звертався до Фермерського господарства "Перлина Струмка" з претензією від 29.04.2016 року № 15/76, в якій вимагав перерахувати на спеціальний рахунок Державного бюджету України суму 80 000 грн. 00 коп. У претензії зазначено, що у разі несплати основного боргу у сумі 80000 грн. 00 коп., будуть нараховані штрафні санкції відповідно до умов договору.

До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу суму фінансової підтримки за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 23.08.2005 року №3, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами коли порушуються інтереси держави. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За змістом ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент звернення до суду з позовом) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру .

Аналіз положень господарського процесуального законодавства у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Укрдержфонд є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, є юридичною особою.

Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях, які не мають статусу юридичної особи, мають окремі баланси, відокремлене майно.

Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не має статусу юридичної особи, має окремий баланс, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку з ідентифікаційним кодом, бланки з власною назвою.

Отже, виходячи з викладеного, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Невиконання Фермерським господарством Перлина Струмка своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, порушує інтереси держави в особі Одеського відділення Укрдержфонду у зв'язку з несвоєчасним поверненням грошових коштів за користування фінансовою допомогою в повному обсязі.

Невиконання зобов'язань відповідачем ставить під загрозу порушення майнових інтересів позивача, який від імені держави реалізує державну політику в аграрній сфері. Ненадходження коштів, наданих з метою підтримки фермерських господарств, до Державного бюджету України, безпосереднім чином зачіпає майнові інтереси держави та завдає матеріальні збитки.

У зв'язку з викладеним, прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За нормами ст. ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1102 (в редакції на день надання фінансової підтримки відповідачу), фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 100 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно до п. п. 12, 13 зазначеного вище Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

За приписами п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

У ч.1 ст. 50 Бюджетного кодексу України визначено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом.

З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 80 000 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи той факт, що фінансова підтримка (допомога) за умовами договору від 23.08.2005 року №3 надавалась Фермерському господарству Перлина Струмка з бюджету, отже і заборгованість у відповідача виникає перед бюджетом.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві прокурор також просив суд про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 109 090 грн. 08 коп.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

З огляду на викладене, вимоги прокурора щодо стягнення інфляційний втрат відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що розмір інфляційних втрат, нарахованих прокурором є неспівмірно великим у порівнянні з сумою основної заборгованості, оскільки інфляційні нарахування є частиною грошового зобов'язання, а не штрафною санкцією і нормами чинного законодавства не передбачено можливості суду зменшувати розмір заявлених штрафних санкцій, якщо їх нарахування здійснено відповідно до закону.

Враховуючи правомірність позовних вимог, є підстави для розгляду заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Частинами 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року міститься наступний висновок: у разі якщо на момент набрання чинності Бюджетним кодексом України визначений ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності у спірних правовідносинах (щодо кожного чергового платежу) не сплив, то ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України поширює свою дію на спірні правовідносини і порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що, виходячи з того, що строк позовної даності щодо кожного окремого платежу за укладеним між сторонами договором станом на 01.01.2011 року (дату набрання чинності Бюджетним кодексом України) не сплинув, то із застосуванням вимог ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 року у справі № 916/2871/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Перлина Струмка" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 у справі №916/2871/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.04.2019 року.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя К.В. Богатир