Постанова

від 06.08.2020 по справі 916/2871/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/2871/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фермерського господарства Перлина Струмка

на рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2018 (суддя Смелянець Г.Є.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 (колегія суддів: Поліщук Л.В. (головуючий), Бєляновський В.В., Богатир К.В.)

зі справи № 916/2871/17

за позовом керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Фонд в особі Відділення)

до фермерського господарства Перлина Струмка (далі - Господарство)

про стягнення 189 090,08 грн.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.08.2020 склад суду у справі № 916/2871/17 змінено, у зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Прокуратура в інтересах держави в особі Фонду в особі Відділення звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Господарства про стягнення 189 090,08 грн. заборгованості (з них: 80 000,00 грн. основного боргу, 109 090,08 грн. інфляційних втрат), яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором від 23.08.2005 № 3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в частині повернення суми наданої фінансової підтримки (допомоги).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2018 у справі № 916/2871/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Господарство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Прокурор став альтернативним суб`єктом звернення з позовом до суду, оскільки Фонд в особі Відділення не був позбавлений можливості звернутися з позовом до суду самостійно.

У Прокурора не було повноважень на представництво інтересів Фонду в особі Відділення у суді, проте, суди попередніх інстанцій на вказані обставини уваги не звернули.

Судом першої інстанції безпідставно не застосовано позовну давність у справі щодо вимог про стягнення заборгованості (зокрема, інфляційних втрат), про що заявлено відповідачем у справі, а суд апеляційної інстанції, у свою чергу, на вказану помилку місцевого господарського суду уваги не звернув.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23.08.2005 Фондом в особі Відділення та Господарством укладено договір № 3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі - Договір), за умовами якого Фонд в особі Відділення зобов`язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Господарству в сумі 80 000,00 грн., а Господарство зобов`язалося використати її за цільовим призначенням та повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Згідно з розділом 2 Договору, на підставі довідки № 1, виданої згідно з протоколом № 2, відповідно до рішення конкурсної комісії від 23.08.2005 та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання трактора.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Договору Фонд в особі Відділення має право вимагати від Господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка.

У відповідності до підпункту 3.4.2 пункту 3.4 Договору Господарство зобов`язане провернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Фонду згідно з встановленим графіком: до 10.10.2008 в сумі 10 000 грн.; до 10.10.2009 в сумі 35 000 грн.; до 10.10.2010 в сумі 35 000 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України: отримувач: УДК в Одеській області, р/р 31239460500008, МФО 828011, код ОКПО 23213460, банк УДК в Одеській області. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 10.01.2010.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до часу погашення Господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача 80 000,00 грн. фінансової підтримки, що підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2005.

Фонд в особі Відділення звертався до Господарства з претензією від 30.11.2010 № 15/246, в якій вимагав перерахувати на спеціальний рахунок Державного бюджету України суму 35 175,00 грн. та нараховані 3 % річних в розмірі 87,50 грн., пеню в розмірі 772,82 грн.

Також Фонд в особі Відділення звертався до Господарства з претензією від 29.04.2016 № 15/76, в якій вимагав перерахувати на спеціальний рахунок Державного бюджету України суму 80 000,00 грн. У претензії також зазначено про те, що у разі несплати Господарством суми основного боргу, будуть нараховані штрафні санкції відповідно до умов Договору.

Відповідач суму фінансової підтримки (допомоги) позивачу не повернув, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд врахувати заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин та відмовити Прокурору у задоволенні позову, з огляду на відсутність повноважень у Прокурора на представництво інтересів держави в особі позивача у суді та у зв`язку з пропуском Прокурором строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Конституція України:

стаття 19:

- правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

пункт 3 частини першої статті 131-1:

- в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України Про прокуратуру :

частина третя статті 23:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу;

- наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті;

- не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції;

частина четверта статті 23:

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді;

- прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва;

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень;

- виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 256:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

стаття 257:

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

пункт 5 статті 261:

- за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;

частина четверта статті 267:

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 599:

- зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Бюджетний кодекс України:

пункт 31 частини першої статті 2:

- кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі;

частина перша статті 50:

- у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом . З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади);

- позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється .

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України, в редакції, чинній станом на час звернення Прокурора з позовом до суду):

стаття 2:

- господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

- прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020):

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності (відсутності) підстав для стягнення з відповідача 189 090,08 грн. заборгованості (з них: 80 000,00 грн. основного боргу, 109 090,08 грн. інфляційних втрат), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором, а також наявності (відсутності) підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Фонду в особі Відділення у суді.

Як вже зазначалося вище, справа № 916/2871/17 розглядалася судами неодноразово.

Так, постановою Верховного Суду від 04.07.2018 у цій справі судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу № 916/2871/17 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо на момент набрання чинності Бюджетним кодексом України визначений статтею 257 ЦК України загальний строк позовної давності у спірних правовідносинах (щодо кожного чергового платежу) не сплив, то абзац 2 частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України поширює свою дію на спірні правовідносини і порушене відповідачем право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

За наслідками нового розгляду, суди попередніх судових інстанцій врахували вказівки Верховного Суду, які викладені у відповідній постанові та задовольнили позов у повному обсязі. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що у позичальника існує обов`язок повернути заборгованість до Державного бюджету у відповідності до статті 50 Бюджетного кодексу України. Оскільки позовна давність щодо кожного окремого платежу за укладеним сторонами Договором станом на 01.01.2011 (дату набрання чинності Бюджетним кодексом України) не сплинула, то у зв`язку із застосуванням вимог абзацу 2 частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України до спірних правовідносин, позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється , а, отже, строк на звернення до суду з даним позовом не пропущений .

Водночас суди не взяли до уваги посилання відповідача на відсутність у Прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі позивача у суді, оскільки дійшли висновку, що Фонд не відноситься до державних компаній стосовно яких не допускається здійснення Прокурором представництва.

Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає належним чином захищати інтереси держави. Водночас, для того, щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави , мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк .

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести суду сам факт бездіяльності компетентного органу. При цьому причини, умови та обставини (зокрема, про які зазначає скаржник в касаційній скарзі та на які посилався представник Фонду в суді: відсутність у Фонду коштів на сплату судового збору, тощо) чому саме дії, які підлягали виконанню компетентним органом відповідно до закону, фактично не були виконані, мають значення саме для встановлення факту бездіяльності уповноваженого органу. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини , суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , Прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави , зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо Прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення Прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення Прокурора необґрунтованим (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Так, при зверненні з позовом до суду в інтересах держави в особі Фонду в особі Відділення Прокурор посилався на те, що Фондом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств , не вживалися заходи, направлені на повернення Господарством отриманої фінансової допомоги за Договором , а саме, Фонд з позовом до суду не звертався, а лише обмежився повідомленням прокуратурі відповідної інформації (тобто, Прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави у суді).

При цьому, керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури було направлено Фонду в особі Відділення повідомлення від 17.11.2017 № 16-11754-17вих про подання позовної заяви у цій справі в порядку пункту 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру з метою здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Касаційний господарський суд вважає, що суди попередніх судовий інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на відсутність у Прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі позивача в суді, оскільки Фонд не відноситься до державних компаній , стосовно яких не допускається здійснення Прокурором представництва в суді інтересів, а Прокурор, у свою чергу, дотримався вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо умов такого звернення, а саме, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Так, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 31.01.2004 № 26 Про Український державний фонд підтримки фермерських господарств Український державний фонд підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) є бюджетною установою . Суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідно до Статуту Фонд є державною бюджетною установою , заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, є юридичною особою .

Водночас створення та діяльність державних компаній (суб`єктів господарювання державного сектора економіки) здійснюється відповідно до вимог Господарського кодексу України (далі - ГК України). Частина друга статті 22 ГК України визначає, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Статтею 73 ГК України визначено поняття державного унітарного підприємства та встановлено вимогу щодо найменування державного унітарного підприємства, зокрема те, що воно повинно містити слова державне підприємство .

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що у Прокурора не було повноважень на представництво інтересів держави в особі Фонду в особі Відділення у суді.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на встановлені судами обставини наявності у Господарства заборгованості перед бюджетом у розмірі 80 000 грн., відповідності здійсненого Прокурором розрахунку інфляційний витрат приписам статті 625 ЦК України та з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у цій справі стосовно позовної давності, строк якої не сплив, оскільки на спірні правовідносини поширюють свою дію приписи абзацу 2 частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України, а порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, з`ясувавши, що позовна давність щодо кожного окремого платежу за укладеним сторонами Договором станом на 01.01.2011 (дата набрання чинності Бюджетним кодексом України) не сплинула, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин приписи абзацу 2 частини першої статті 50 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється, і захистили порушене право позивача у судовому порядку.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою Господарство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Господарства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Господарством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Господарство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2018 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 зі справи № 916/2871/17 залишити без змін, а касаційну скаргу фермерського господарства Перлина Струмка - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова