Рішення

від 26.03.2019 по справі 492/1097/18

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/1097/18

Провадження № 2/492/48/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 до Комунального закладу Арцизької районної ради Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області , за участю третьої особи: ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з зазначеним позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 16 липня 2015 року Арцизьким районним судом Одеської області було постановлено рішення № 492/538/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу Амбулаторна станція Арциз ДП Одеська залізниця про поновлення на роботі, яке набрало чинності 13.12.2016 року. Під час ухвалення рішення судом першої інстанції відповідно до ст. 235 КЗпП України не було вирішено питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

21.09.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує, у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера підлягало негайному виконанню та набрало законної сили 16.07.2015 року. ОСОБА_1 було поновлено на посаді бухгалтера наказом Про поновлення на роботі за рішенням суду в.о. головного лікаря Державного закладу Амбулаторія станції Арциз державного підприємства Одеська залізниця ОСОБА_2 № 55 від 17.07.2015 року. Таким чином, термін вимушеного прогулу ОСОБА_1 переривається датою 17 липня 2015 року, тобто з дня її поновлення. Позовну заяву про стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 подала тільки 24.07.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, сплив якої суд вправі застосувати за заявою відповідача. При цьому позивач не зазначає про поважні причини пропуску строку позовної давності та не просить його поновити. Представник відповідача зазначає, що до даних правовідносин не можуть застосовуватись положення ч. 2 ст. 233 КЗпП, оскільки позов не пов`язаний зі стягненням саме заробітної плати та жодних порушень законодавства про оплату праці відповідачем не вчинено. Крім того, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами передбаченими про Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволення позову просив суд відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволення позову просив суд відмовити.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини з індивідуальних трудових спорів, зокрема оплати вимушеного прогулу, які регулюються нормами КЗпП України, Законом України Про оплату праці і постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі-Постанова №100).

16 липня 2015 року рішенням Арцизького районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 до Державного закладу Амбулаторія станції Арциз Державного підприємства Одеська залізниця задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 .) на роботі на посаді бухгалтера Державного закладу Амбулаторія станції Державного підприємства Одеська залізниця . Стягнуто з Державного закладу Амбулаторія станції Арциз Державного підприємства Одеська залізниця (код ЄДРГІОУ 20995479) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок (а.с.5-9).

18 лютого 2016 року ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Державного закладу Амбулаторія станції Арциз Державного підприємства Одеська залізниця було задоволено частково. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року скасовано, і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

15 червня 2016 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13 грудня 2016 року ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Державного закладу Амбулаторія станції Арциз Державного підприємства Одеська залізниця , правонаступником якого є Комунальний заклад Арцизький районний центр Первинної медико-санітарної допомоги було відхилено. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року залишено без змін (а.с. 10-12).

Наказом Державного закладу Амбулаторія станції Арциз Державного підприємства Одеська залізниця № 55 від 17.07.2015 р., на виконання рішення Арцизького районного суду Одеської області від 16.07.2015 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді бухгалтера (а.с. 53). Наказом №16 П від 24.07.2015р. бухгалтера ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 54). Листом Комунального закладу Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги № 01-10/44 від 15.03.2017 р., ОСОБА_1 під розпис повідомлено про звільнення (а.с. 55).

Відповідно до довідки про заробітну плату за 2015 рік, ОСОБА_1 яка працювала в Державному закладі Амбулаторія станції Арциз Державного підприємства Одеська залізниця , за січень 2015 року нараховано 1 855,00 грн., за лютий 2015 року нараховано 1 855,00 грн., разом 3 710,00 грн. (а.с. 13).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 19 ЦПК України передбачено право кожної особи - і фізичної і юридичної (згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи), на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами згідно ст. 76 ЦПК України є доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-79 ЦПК України.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення позивача відбулося 16 березня 2015 року, то середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за січень та лютий 2015 року, без врахування відпускних та лікарняних та виходячи із кількості робочих днів.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Така ж правова позиція була висловлена в постановах Верховного Суду України від23 січня 2011 року (справа № 6-87цс11), 16 грудня 2015 року (справа № 6-648цс15), (справа № Верховного Суду від 02 серпня 2018 року (справа № 61-14581св18),

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Так, у всіх випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (п.2 абз.3 Постанови №100).

Разом з тим, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: … л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (п.4 абз. л Постанови №100) .

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Постанови №100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Постанови №100).

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, вимоги Постанови №100 і обставини справи, за розрахунками суду розмір середнього заробітку повинен бути наступний:

останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата, беручи до уваги, що позивача звільнено 16.03.2015 року - січень і лютий 2015 року;

у січні 2015 року з вирахуванням вихідних та святкових днів, позивачка відпрацювала, 20 робочих днів, і її заробітна плата за ці дні становила 1 855,00 гривень;

у лютому 2015 року з вирахуванням вихідних та святкових днів, позивачка відпрацювала 20 робочих днів і її заробітна плата за ці дні становила 1 855,00 гривень;

всього за відпрацьовані позивачем у січні-лютому 2015 року 40 робочих днів її заробітна плата становила 3 710,00 гривень (1 855,00+1 855,00);

середньоденна зарплата позивача у січні-лютому 2015 року становила 92,75 гривень (3 710,00 : 40 робочих днів);

з 16.03.2015 року (день звільнення позивача) по 16.07.2015 року (день прийняття судом рішення про поновлення позивача на роботі) - з вирахуванням вихідних та святкових днів, становить 86 робочі дні;

середня заробітна плата за час вимушеного прогулу позивача за період з 13.03.2015 року по 16.07.2015 року повинна становити 7 976,50 гривень (92,75 середньоденна х 86 робочі дні).

Зазначені обставини підтверджуються належними, допустимими і достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми, оскільки дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77-80 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 976,50 гривень.

Що стосується посилання відповідача на обчислення строків давності суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80грн.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 232 , 235 КЗпП України , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу Арцизької районної ради Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області , за участю третьої особи: ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області (68400, вул. Добровольського м. Арциз Одеської області, код ЄДРПОУ: 38661186) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 976 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог що до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі, зазначеному позивачем, відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області (68400, вул. Добровольського м. Арциз Одеської області, код ЄДРПОУ: 38661186), в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Арцизький районний суд Одеської області.

Повний текст рішення суду складено 26 березня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Комунальний заклад Арцизької районної ради Арцизький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизького району Одеської області , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області (68400, вул. Добровольського м. Арциз Одеської області, код ЄДРПОУ: 38661186).

Третя особа: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі