Рішення

від 04.04.2019 по справі 240/91/19

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 240/91/19

Провадження № 2/240/109/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шинкаренко А.І.,

за участі секретаря судового засідання - Пліскачової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім", про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у лютому 2019 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсними договори оренди земельної ділянки №337 від 20 грудня 2009 року, та № 041016500091 від 17.12.2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "Олександрівський Райагрохім".

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,79 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області. Позивач передала вказану земельну ділянку в оренду відповідачу, уклавши з ним 20 грудня 2009 року договір оренди землі № 337, строком на 12 років, який був зареєстрований у Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 17 грудня 2010 року. Позивач - ОСОБА_1, ознайомившись з текстом даного договору, вважає, що зазначений договір не містить істотних умов договору оренди, а саме: відсутній кадастровий номер, що унеможливлює визначити точне місце розташування земельної ділянки; відсутній конкретний розмір орендної плати у гривневому еквіваленті, не вказано порядок проведення індексації, порядок внесення орендної плати, підстави та порядок її перегляду та конкретна відповідальність за її несплату; відсутні існуючі випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; не визначено, чи передбачено передача об'єкта оренди у заставу, та за наявності умови передачі у заставу; договір не містить його невід'ємні частини, передбачені ч. 4 ст. 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі : кадастровий план земельної ділянки, яка передається в оренду; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проект відведення земельної ділянки. Крім того, за інформацією Державного земельного кадастру, на зазначену земельну ділянку відсутні записи про реєстрацію права оренди. Але, Головне управління Держгеокадасту надало інформацію по зазначеній земельній ділянці, щодо існування договору оренди №041016500091 від 17.12.2010 року, якого не існує.

Тому, просить визнати недійсними договори оренди земельної ділянки № 337 від 20 грудня 2009 року, та № 041016500091 від 17.12.2010 року, укладеніміж ОСОБА_1 та ПАТ "Олександрівський Райагрохім".

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 12.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 11 березня 2019 року.

27.02.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що при укладанні договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПАТ Олександрівський Райагрохім від 20.12.2009 року № 337, сторонами були дотримані всі вимоги, визначені законодавством для укладання такого роду договорів та враховані всі істотні умови для договорів оренди, встановлені ст. 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі . 17.12.2010 року вказаний договір оренди було в належний спосіб зареєстровано в Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис №041016500091. Крім того, даний договір з 2009 року виконується, та жодна зі сторін до теперішнього часу не заявляла претензій, щодо його виконання.

В судовому засіданні, 28.03.2019 року, представник позивача зазначав, що договір оренди землі не відповідає вимогам, встановлених ст. 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі , станом на 2009 рік, оскільки відсутній кадастровий номер, конкретний розмір орендної плати у гривневому еквіваленті, не вказано порядок проведення індексації, порядок внесення орендної плати, підстави і порядок перегляду, відсутні існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки, відсутні невід'ємні частини договору оренди землі, а саме: кадастровий план земельної ділянки, яка передається в оренду; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проект відведення земельної ділянки, а також, акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Представник відповідача в судовому засіданні від 28.03.2019 року, проти позову заперечувава, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 27.02.2019 року. Крім того, заявив клопотання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин, оскільки договір було укладено в 2009 році, а питання про невідповідність виникло лише в 2019 році. А також, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують витрати відповідача на правову допомогу, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги №072/02-2019 від 18.02.2019 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, проте 04.04.2019 року представник позивача на електронну адресу суду направив заяву, в якій просить суд розглянути справу без їх участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте 04.04.2019 року подав до суду клопотання, про розгляд спраи без його участі. Проти позову заперечує, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені останнім на правову допомогу у розмірі 5000 гривень. В обгрунтування витрат на правову допомогу, просить долучити до матеріалів справи копію виписки по картрахунку про зарахування коштів.

Суд, заслухавши представників сторін в попередніх судових засіданнях, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ОСОБА_5 з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Із роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 1 ОСОБА_3 України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотні умови договору оренди землі визначені у частині 1 статті 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі .

В силу частини 1 статті 210 ЦК України та частини 1 статті 20 ОСОБА_3 України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації і, з огляду на зміст статей 210, 640 ЦК України та статті 18 ОСОБА_3 України Про оренду землі , є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів, їх недодержання є підставою для визнання правочинів недійсними. Відсутність істотних умов договору, визначених статтею 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі є окремою підставою для визнання договору недійсним.

ОСОБА_5 частини 2 статті 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої на території Олександрівської селищної ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,79 га, на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯА № 723473, виданого головою Олександрівської районної державної адміністрації 14.03.2006 року, зареєстрованого за № 371 від 21.11.2005 року, кадастровий номер 1420355100:01:000:0710 (а.с.11).

20 грудня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ВАТ "Олександрівський Райагрохім" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,79 га, що розташована на території Олександрівської селищної ради Олександрівського району Донецької області (а.с. 13-16). 17 грудня 2010 року вказаний договір був зареєстрований у Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис № 041016500091.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статуту Приватного акціонерного товариства Олександрівький Райагрохім , Приватне акціонерне товариство Олександрівький Райагрохім є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Олександрівський Райагрохім .

Звертаючись до суду, заявлені вимоги позивач обґрунтувала тими обставинами, що спірний договір оренди не містить усіх, передбачених статтею 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі , істотних умов, зокрема: відсутній кадастровий номер, що не уможливлює визначити точне місце розташування земельної ділянки; відсутній конкретний розмір орендної плати у гривневому еквіваленті, не вказано порядок проведення індексації, порядок внесення орендної плати, підстави та порядок її перегляду та конкретна відповідальність за її несплату; відсутні існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки; не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; не визначено чи передбачено передача об'єкта в оренди у заставу, та за наявності умови передачі у заставу.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обов'язковою умовою для визнання договору оренди землі недійсним є не тільки відсутність певних істотних умов в договорі, а і встановлене судом порушення прав позивача такою відсутністю (Постанова ВСУ у справі № 6-233цс14).

Отже відсутність у договорі оренди землі певної істотної умови саме по собі є лише формальним приводом звернення до суду та не може вважатися підставою для визнання такого договору недійсним. Ця правова позиція викладена також у постановах від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16 та від 02.07.2014 у справі № 6-88цс14, від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13.

Посилання позивача на неможливість ідентифікувати об'єкт через відсутність кадастрового номеру в договорі та невід'ємних частин договору, таких як кадастровий план земельної ділянки, яка передається в оренду, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проекту відведення земельної ділянки є недоведеними та безпідставними.

Відповідно до ст. 15 ОСОБА_3 України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції ОСОБА_3 України від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин 20.12.2009 року), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).Тобто, станом на 20.12.2009 року кадастровий номер земельної ділянки не був передбачений як істотна умова договору оренди землі.

ОСОБА_3 України від 07.07.2011 року № 3613-VI Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності з 01.01.2013 року, були внесені зміни до абзацу другого частини першої ст. 15 ОСОБА_3 України Про оренду землі , згідно яких кадастровий номер земельної ділянки був визначений як істотна умова договору оренди землі.

Присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки та реєстрація права оренди здійснюється на підставі копії державного акта на право власності на земельну ділянку із планом меж земельної ділянки, кадастрового плану з описом меж суміжних землевласників, та акта приймання-передачі об'єкта оренди. При цьому, наявність акта винесення в натурі меж земельної ділянки, яка надається в оренду, є обов'язковою лише в разі, якщо земельна ділянка виділяється окремо. Земельна ділянка позивача використовується в єдиному масиві з ділянками інших співвласників земельних паїв і відповідно унеможливлює визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому, договір оренди містить: площу земельної ділянки, територію, на якій розташована земельна ділянка, та невід'ємні частини договору, а саме: викопіювання зі схеми паювання земель колишнього КСП Україна Олександрівської селищної ради, Олександрівського району Донецької області, план (схема) меж земельної ділянки кадастровий номер, державний акт про право власності на землю, акт прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2010 року №45, що в достатній мірі ідентифікує земельну ділянку.

Що стосується посилань позивача та його представника на відсутність у договорі оренди землі такої істотної умови, як конкретний розмір орендної плати у гривневому еквіваленті, не вказано порядку проведення індексації, порядку внесення орендної плати, підстав та порядку її перегляду, конкретної відповідальності за її не сплату - не є підставами для визнання його недійсним з наступних підстав.

ОСОБА_5 частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто вказаними законодавчими нормами визначено свободу договору і свободу у виборі розміру, форми та строків внесення орендної плати за землю (окрім землі державної та комунальної власності).

Відповідно до ст. 21 ОСОБА_3 України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції ОСОБА_3 України від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин 20.12.2009 року) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати за оренду як земельної ділянки, так і за оренду земельної частки (паю), про що свідчать типові форми договорів оренди земельної ділянки (Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV та постанова КМУ від 03.03.2004 № 220) та оренди земельної частки (паю) (наказ Держкомзему від 17.01.2000 № 5), визначаються за домовленістю між орендодавцем та орендарем.

Нормами чинного законодавства України передбачено запровадження рекомендованого мінімального розміру орендної плати за користування земельною часткою (паєм).

Відповідно до п. 1 Указу Президента від 02 лютого 2002 року № 92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (зі змінами та доповненнями) було визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Базою для розрахунку мінімального розміру орендної плати за користування землею є нормативна грошова оцінка землі.

Нормативно-правовими актами України не передбачено спеціального механізму визначення плати за оренду приватних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Керуючись принципом свободи договору сторони можуть встановити розмір плати за оренду приватної земельної ділянки у фіксованій сумі, відсотковому відношенні до грошової оцінки земельної ділянки (як нормативної, так і експертної) або погодити інший механізм визначення розміру такої орендної плати. Головне, щоб цей механізм був життєздатним, не допускав неоднозначного тлумачення та відповідав внутрішній волі сторін.

Пунктом 4.1спірного договору сторони визначили, що за користування вказаними в договорі земельними ділянками орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Форма платежу - натуральна - с/г продукцією по цінам, які склалися на час розрахунку та с/г послуги.

Відповідно до п.2.1 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становила 39616,03 грн.

ОСОБА_5 статті 21 ОСОБА_3 України Про оренду землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 4.2 договору передбачено обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Проте, відповідачем в судовому засіданні зазначено, що орендна плата позивачу нараховувалась з урахуванням індексу інфляції за даними зведених таблиць індексів споживчих цін Міністерства фінансів України, які становили: у 2016 рік 1,0; 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0.

Фактично нарахована позивачу орендна плата за договором становила: 2016 рік -3127,96 грн., 2017 рік - 3127,96 грн., 2018 рік - 3127,96 грн.

Такі обставини наведені представником відповідача, не заперечені представником позивача та підтверджені довідкою відповідача від 27.02.2019 № 19.

Отже, відсутність у договорі конкретного розміру орендної плати у гривневому еквіваленті та порядку індексації не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони договору протягом дев'яти років, виконували договір погодженим способом, а тому незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Що стосується посилань позивача на відсутність в договорі відповідальності за несплату орендної плати, то вони спростовуються пунктом 4.6 договору, яким передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,02 відсотки від несплаченої суми.

Доводи позовної заяви, проте те, що у договорі відсутні існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки, також спростовуються пунктами 5.3 та 5.4 договору, якими передбачено використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної п. 5.1 договору (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), забезпечити екологічну безпеку землекористування шляхом додержання земельного і природоохоронного законодавства державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. Орендар не може передавати в заставу та вносити до статутного фонду надану в оренду земельну ділянку.

Також позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав у зв'язку з відсутністю в договорі умов, а саме хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди, що є їх процесуальним обов'язком.

З урахуванням фактичних обставин справи та дотриманням інтересів усіх учасників договору суд вважає, що сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, чітко розуміли обсяг прав та обов'язків за договором, добросовісно їх виконували погодженим способом, не порушуючи законних прав один одного, зокрема, позивач з часу укладення договору протягом дев'яти років отримувала орендну плату у встановлені договором строки.

При підписанні договору оренди земельної ділянки сторони погодили умови договору, позивач знала або ж мала знати його умови щодо розміру, способів та строків внесення орендної плати, наявність чи відсутність невід'ємних частин договору тощо.

В разі наявності припущень щодо порушення її прав чи інтересів позивач мала і має право звернутись до відповідача із вимогою про тлумачення змісту укладеного договору оренди землі або ж внесення змін до нього.

В позові не наведено та в судовому засіданні ні позивачем, ні її представником не зазначено як саме умови договору унеможливлюють його належне виконання, зокрема в частині проведення розрахунків, зважаючи на ті обставини, що сторони протягом дії договору з 2009 року виконували умови договору погодженим способом.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 17.12.2010 року № 041016500091, то вони є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, договір оренди землі за № 041016500091 від 17.12.2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ Олександрівський Райагрохім не укладався, а ці дані є номером та датою реєстрації в Державному реєстрі земель, договору оренди землі №337 від 20.12.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Олександрівський Райагрохім .

З аналізу ст.215 ЦК України вбачається, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, не є доведеними. Позивач не довела, у чому полягає реальне порушення її законних прав на отримання орендної плати в розмірах, визначених договором, послалася на припущення щодо зловживань з боку відповідача, як орендаря, який на власний розсуд визначає розмір орендної плати, порядок внесення та індексацію орендної плати. Такі припущення суд вважає безпідставними, оскільки фактичне виконання договору свідчить про погодження сторонами усіх істотних умов та не порушує жодних прав чи інтересів позивача.

Суд зазначає, що сторони не позбавлені права укласти додаткову угоду до чинного договору оренди, передбачивши внесення змін до тих пунктів договорів, які потребують уточнення чи зміни.

Суд дійшов висновку, що права позивача як орендодавця не порушені, а умови договору, на які він посилається, підлягають уточненню в позасудовому порядку.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки не вбачається факту порушення прав позивача укладенням цього договору.

Щодо вимоги представника відповідача про застосування судом при вирішенні справи по суті, строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини 4, 5 статті 267 ЦК України).

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Оскільки факту порушення суб'єктивного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду не встановлено, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові вітрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

28.03.2019 року представником відповідача було надано суду розрахунок розміру судових витрат, які понесло ПрАТ "Олександрівський Райагрохім", у зв'язку з розглядом цивільної справи, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн. До розрахунку додано платіжне доручення № 73 від 27.02.2019 року, порядок оплати послуг та акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до договору, про надання правових послуг адвокатом за № 072/02-2019 від 18.02.2019 року та квитанцію про поповнення рахунку на суму 5000 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137).

Відповідач просить стягнути з позивача 5000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Як передбачено ст.ст.15, 60, 62 ЦПК України та ОСОБА_3 України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

Відповідно до статті 30 ОСОБА_3 України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 18.02.2019 №072/02-2019 вартість юридичних послуг адвоката - ОСОБА_4 складає 5 000,00 грн., що підтверджено розрахунком суми судових витрат, та була перерахована на розрахунковий рахунок адвоката 27.02.2019 року, що підтверджено платіжним дорученням № 73.

Відповідно до приписів частини 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137).

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських послуг, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а й також чи сума їх була обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, п. 269.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

ОСОБА_5 приймання-передачі наданих послуг від 27.03.2019 року, заявлена представником відповідача до стягнення з позивача сума - 5 000,00 грн, складається з:960,50 грн. - консультації клієнта, узгодження правової позиції ( 1 год.); 1440,75 грн. - підготовка до розгляду справи та збір доказів ( 1,5 год.); 960,50 грн. - підготовка та складання відзиву на позовну заяву ( 1 год.); 1921 грн. - представництво та захист інтересів в суді (2 години - судові засідання 11.03.2019 року, 28.03.2019 року, 04.04.2019 року.).

Отже, загальна сума витрат становить 5286 грн., а фактично сума 5000,00 грн. була погоджена відповідачем у договорі про надання правової допомоги від 18.02.2019 року та сплачена 27.02.2019 року, тобто, до судового засідання у справі №240/91/19, що відбулося 11.03.2019 року, 28.03.2019 року, та підписання акту 27.03.2019 року.

Дослідивши перелік наданих послуг та робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значенням справи для сторони, суд вважає, з урахуванням вимог розумності та справедливості, на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, стягнути з позивача 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім", про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Приватного акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім", ЄДРПОУ 05488265, витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1, місце реєстрації: вул. Колгоспна, село Левадне, Олександрівського району Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1;

Відповідач- Приватне акціонерне товариство "Олександрівський Райагрохім", юридична адреса: вул. Миру, буд. 24, смт. Олександрівка Олександрівського району Донецької області, ЄДРПОУ 05488265.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.

Суддя А.І. Шинкаренко