Рішення

від 04.04.2019 по справі 460/3176/18

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/3176/18

Провадження №2/460/484/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Кондратьєвої Н.А.

при секретарі - Юрчишині В.В.

за участі представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 200000 гривень, що становило еквівалент 8000 доларів на 15.09.2015 р. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15 вересня 2015 року вона позичила кошти у розмірі 200000 гривень, що становило еквівалент 8000 доларів відповідачу, про що останнім була написана боргова розписка. Гроші він зобов'язувався повернути на першу її вимогу. 22 червня 2018 року вона надіслала відповідачу листа, у якому просила повернути негайно 8000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату повернення. ОСОБА_2 на 17 липня 2018 року вона коштів не отримала, тому просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача суму боргу в сумі 200000 грн. та понесені нею судові витрати.

Справа 18.07.2018 поступила до Яворівського районного суду в провадження судді Швед Н.П.

Ухвалою судді Швед Н.П. від 07.08.2018 р. за заявою про забезпечення позивача ОСОБА_4 накладено арешт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 для обслуговування житлового будинку; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1, 7981 га.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями в зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Швед Н.П. згідно розпорядження керівника апарату суду від 26.02.2019 р. № 250 справа поступила у провадження судді Кондратьєвої Н.А.

Ухвалою від 26.02.2019 р. суддею Кондратьєвою Н.А. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідач у встановлений судом строк на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.

18.03.2019 р. відповідач звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 04.04.2019 р. у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову - відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_3 04.04.2019 заявив клопотання про визнання явки позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні обов'язковою, ухвалою від 04.04.2019, із занесенням до журналу судового засідання, судом у задоволенні клопотання відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що сторони у справі є подружжям, перебувають у шлюбі з березня 2015 року по теперішній час, однак спільно не проживають, на розгляді Яворівського районного суду перебуває справа про розірвання шлюбу сторін. Позивач позичила відповідачу свої власні кошти у розмірі 200 000 грн, які він просив для особистих витрат та потреб, зобов'язувався їй повернути, однак не повернув по теперішній час. Додатково зазначив, що з заявою про стягнення судових витрат окрім судового збору звертатимуться після ухвалення рішення суду, в порядку ст. 270 ЦПК України.

Відповідач у судовому засіданні позов заперечив, підтвердив, що розписку написав власноруч, однак тої суми грошей не бачив і не брав. З відповідачкою прожили разом близько восьми років, у шлюбі з 15.03.2015 по даний час, однак шлюбні відносини не склалися і він подав позов про розірвання шлюбу. Не спілкується з впозивачем близько півтори року. Вважає, що позивач якимось чином вплинула на нього з метою отримання розписки, можливо давала йому якісь таблетки, тому він не пам'ятає як писав цю розписку. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, пояснив, що позивач працював водієм на 40-му маршруті у Львові, позивач працювала в ТЦ Ашан прибиральницею, а отже у неї не могло бути такої значної суми грошей, окрім того, вона не подала жодного підтвердження, що мала такі кошти. Також зазначив, що оскільки сторони є подружжям, перебувають у шлюбі, відповідач не повинен повертати кошти, оскільки це спільне майно подружжя. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.

Згідно ст.ст.526,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наявною в справі розпискою вбачається, що між сторонами був укладений договір позики грошей, за яким відповідач отримав у позивача і зобов'язувався повернути їй 200000 грн. на першу ж вимогу.

Згідно листа від 21.06.2018 р., направленого рекомендованим листом відповідачу ОСОБА_2 позивач ОСОБА_4 просила негайного повернення боргу у гривнях, що відповідає восьми тисячам доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату повернення.

Судом установлено, що відповідач вказаних коштів не повернув.

Суд встановив, що сторони уклали шлюб 15.03.2015 р. та перебувають у шлюбі по теперішній час.

Суд критично оцінює доводи відповідача та його представника, оскільки такі є суперечливими. Так відповідач зазначає, що боргову записку писав, однак ОСОБА_4 не передавала йому грошових коштів, на час написання розписки був під впливом одурманюючих речовин, водночас представник відповідача зазначив, що якщо гроші і були позичені, то такі кошти є спільним майном подружжя та були витрачені на сімейні потреби, а тому не підлягають поверненню.

Відповідач підтвердив факт, що він особисто написав боргову записку, доказів які б вказували на нікчемність правочину суду не надав.

Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16, зроблений правовий висновок про те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, суд встановив, що наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки ОСОБА_2, яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов'язання повернути ці кошти.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.

Стороною відповідача не надано жодних доказів, що свідчили б про те, що позичені кошти були власністю подружжя, а також не доведено факт витрачання коштів на сімейні потреби подружжя. Натомість написана власноручно відповідачем боргова розписка підтверджує факт отримання ним у позику особистих коштів позивача.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2000 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 200 000 (двісті тисяч) грн. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2000 (дві тисячі) грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.04.2019

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, зареєстрована: АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_6, зареєстрований: АДРЕСА_1.

Суддя Н.А. Кондратьєва