Постанова

від 11.04.2019 по справі 923/986/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/986/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Безпалюк А.В.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ "КИТ-ОЙЛ" - адвокат ОСОБА_1

від ТОВ "МАНГО-ГРУП" - адвокат ОСОБА_2

від Багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" - директор ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019

по справі №923/986/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ-ОЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Багатогалузевого приватного підприємства "Бонус"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 233 722 грн. 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "КИТ-ОЙЛ" (далі - ТОВ "КИТ-ОЙЛ") звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" (далі - ТОВ "МАНГО-ГРУП") про зобов'язання повернути майно та стягнення 233 722 грн. 12 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "КИТ-ОЙЛ" зазначено, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором суборенди, не сплачує орендну плату у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 212150 грн. на яку позивачем нараховано пеню у сумі 16344,74 грн. Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем повідомлено відповідача про розірвання договору суборенди з 18.11.2018, проте, як стверджує позивач, ТОВ "МАНГО-ГРУП" ухиляється від передачі майна та станом на час звернення із позовом майно повернуто не було. На підставі ст. 785 ЦК України позивачем, у зв'язку із неповерненням об'єктів суборенди, нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі 5227,38 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019 позов задоволено повністю, зобов'язано ТОВ "МАНГО-ГРУП" повернути ТОВ "КИТ-ОЙЛ" нерухоме майно (визначене у рішенні суду), стягнуто з відповідача на користь позивача 212150 грн. заборгованості з орендної плати, 16344 грн.74 коп. пені, 5227 грн. 38 коп. неустойки за користування об'єктами суборенди за час прострочення, 5267 грн.84 коп. витрат по сплаті судового збору, 15000 грн.00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди укладеним з позивачем, що підтверджується наявними матеріалами справи, а тому визнав за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "МАНГО-ГРУП" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019, а в позові ТОВ "КИТ-ОЙЛ" відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, суперечливим та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права.

Так посилаючись на приписи ст. 202 ГПК України апелянт зазначає, що 14.01.2019 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи з залученням доказів, що підтверджують поважність причини неявки. Однак, суд першої інстанції не взяв зазначене до уваги чим позбавив відповідача належним чином обґрунтувати свою правову позицію в судовому засіданні.

Крім того, як вважає апелянт, суд першої інстанції взяв до уваги докази, які не відповідають вимогам ГПК України. За твердженням апелянта, на підтвердження своїх вимог позивач надав докази, які не є належними та допустимими та на підставі яких не можна встановити дійсні обставини справи. Так, в обґрунтування своїх тверджень про те, що відповідач протягом 2017 року здійснював самовільне встановлення обладнання заправного газового модулю на усіх об'єктах оренди без погодження з орендарем та через такі неправомірні дії відповідача, позивача та третю особу було викликано до контролюючих органів на підтвердження чого позивачем надано тільки лист БПП "Бонус" та ТОВ "КИТ-ОЙЛ" з вимогою усунути порушення умов договору від 21.09.2017 який, на думку апелянта, ґрунтується на припущеннях.

Також апелянт зазначає, що у порушення приписів ст.ст. 91, 92 ГПК України, в обґрунтування наявності заборгованості позивачем надано лише три аркуші, без номеру, з надрукованими цифрами, на останньому з яких вказана сума яка, на думку апелянта, нарахована незрозумілим чином.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019 у справі №923/986/18 залишити без руху, визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі мали надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

12.03.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" про усунення недоліків разом із доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 відкрито провадження у справі №923/986/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНГО-ГРУП" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019 та призначено справу №923/986/18 до розгляду на 11.04.2019.

28.03.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому ТОВ "КИТ-ОЙЛ" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 15 січня 2019 року без змін.

В своїх запереченнях з приводу тверджень апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, позивач зазначає, що ТОВ "МАНГО-ГРУП", під час розгляду справи у суді першої інстанції, було представлене керівником юридичної особи та представником за довіреністю. Відповідач не прибув у судове засідання призначене на 03.01.2019 року, надіславши відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з щорічною основною відпусткою одночасно директора та представника. 14.01.2019 року надійшло чергове клопотання представника відповідача за довіреністю про неможливість прибути у судове засідання. Жодних клопотань від керівника ТОВ "МАНГО-ГРУП" не надходило.

Позивач також відзначає, що оскільки, цей спір не є малозначним, представництво у суді першої інстанції ТОВ "МАНГО-ГРУП" міг здійснювати адвокат. На підтвердження повноважень представника ОСОБА_2 Відповідач направив суду лише довіреність. Будь - яких документів, які свідчать про наявність у представника свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю суду на час розгляду справи надано не було.

А тому, на думку позивача, враховуючи, що від керівника відповідача жодних клопотань не надходило, а ОСОБА_2 не надав документів, які свідчать про наявність повноважень на представництво, суд першої інстанції законно та обґрунтовано не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо тверджень апелянта про ухвалення судового рішення судом першої інстанції на підставі доказів, які не відповідають вимогам ГПК України, позивач відзначає, що до позовної заяви додано копії документів, які засвідчені у повній відповідності до вимог Національного стандарту України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях. Вірність копій документів засвідчено представником ТОВ "КИТ-ОЙЛ" адвокатом ОСОБА_1

Позивач також відзначає, що до апеляційної скарги, на підтвердження повноважень представником надано ордер серії КВ № 764098 виданий 11 лютого 2019 року Адвокатським об'єднанням Тарасов та Партнери та витяг з Єдиного реєстру адвокатів. Згідно доданого витягу ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю згідно рішення Ради адвокатів Черкаської області № 159 від 03.12.2019 року, адвокатську діяльність здійснює індивідуально. Отже, на думку позивача, незрозуміло на якій підставі апеляційну скаргу підписано адвокатом ОСОБА_2, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність у разі укладення відповідачем договору про надання правової з Адвокатським об'єднанням Тарасов та партнери .

11.04.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано від ТОВ "МАНГО-ГРУП" клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в якому відповідач просить залучити Товариство з обмеженою відповідальністю ГП БАЗИС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у справі №923/986/18.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що при здійсненні моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень було виявлено наявність в реєстрі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/15018/18 за позовом ТОВ ГП БАЗИС до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, третя особа: Багатогалузеве приватне підприємство БОНУС про зобов'язання вчинити дії.

Зі змісту даного рішення, за твердженням заявника, вбачається, що майно, яке було передано ТОВ "КИТ-ОЙЛ" відповідачеві за договором суборенди та яке рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019 зобов'язано відповідача повернути позивачеві, перебуває в іпотеці у ТОВ ГП БАЗИС про що ТОВ "МАНГО-ГРУП" не було відомо.

За твердженням ТОВ "МАНГО-ГРУП" ні банк, ні ТОВ ГП БАЗИС не надавали іпотекодавцю згоди на передачу в оренду та/або суборенду предмета іпотеки. ТОВ "МАНГО-ГРУП" вважає, що відсутність згоди іпотекодеожателя на передачу предметів іпотеки в оренду тягне за собою недійсність Договору оренди №1/12 від 27 грудня 2016 року та Договору суборенди № 20-суб від 14 серпня 2017 року в силу абз. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку .

ТОВ "МАНГО-ГРУП" також стверджує, що про існування договору іпотеки нерухомого майна від 29 серпня 2013 достеменно відомо БПП БОНУС та ТОВ КИТ-ОЙЛ , але вони не повідомили про даний факт суд першої інстанції.

Крім того, як відзначає ТОВ "МАНГО-ГРУП", в договорі оренди № 1/12 від 27 грудня 2016 року, а саме в підпункті 1.8.1. зазначено про відсутність зобов'язань, що перешкоджають передачі майна в оренду. Також, в Договорі суборенди № 20-суб від 14 серпня 2017 року в пункті 1.6. крім іншого зазначено, що від ТОВ "МАНГО-ГРУП" не приховано обставин, які мають істотне значення для даного договору: об'єкти суборенди під забороною, арештом, у податковій заставі не перебувають: обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо об'єктів суборенди немає, окрім права власності визначеного п 1.4. договору.

Враховуючи вищевикладене та з метою уникнення порушення законних прав та інтересів ТОВ ГП БАЗИС , ТОВ "МАНГО-ГРУП" вважає, що потрібно залучити останнє в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Під час судового засідання від 11.04.2019 представник ТОВ "МАНГО-ГРУП" підтримав своє клопотання.

Представники ТОВ "КИТ-ОЙЛ" та Багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" заперечували проти задоволення клопотання відповідача про залучення ТОВ ГП БАЗИС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Колегія суддів розглянувши назване клопотання дійшла висновку про його необґрунтованість та відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

За приписами ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Отже, у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Разом з тим, ТОВ "МАНГО-ГРУП", порушуючи перед судом апеляційної інстанції питання про залучення третьої особи, не обґрунтував, яким чином оскаржуване у справі рішення може вплинути на права та обов'язки ТОВ ГП БАЗИС .

Як вбачається з наявних матеріалів справи предметом позову у даній справі є зобов'язання відповідача повернути позивачеві майно, яке було передано за договором суборенди та стягнення заборгованості за вказаним договором.

Отже, рішення по справі жодним чином не вплине на права та обов'язки ТОВ ГП БАЗИС , яке за твердженням заявника є іпотекодержателем переданого за договором суборенди майна.

Колегія суддів відзначає, що у клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи фактично викладені обставини, які на думку останнього, свідчать про порушення його особистих прав при укладенні договору суборенди, а не порушення прав ТОВ ГП БАЗИС .

Крім того стверджуючи про те, що про наявність обставини щодо перебування майна переданого за договором суборенди в іпотеці, відповідачеві стало відомо за декілька днів до судового засідання суду апеляційної інстанції під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, заявником не наведено та не надано доказів на підтвердження неможливості вчинення таких дій раніше.

До того ж, наявні матеріали справи містять докази на підтвердження обізнаності відповідача про наведені у клопотанні обставини.

Так, у додатках до позовної заяви міститься Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки сформований станом на 16.05.2018 (т.1, а.с. 46-49).

У відповідності до відомостей з даного Витягу майно, іпотекодержателем майна, яке було передано відповідачеві за договором суборенди є ТОВ ГП БАЗИС .

Позовна заява, разом з додатками, у тому числі вищевказаним Витягом, були надіслані відповідачеві, що підтверджується наявним у матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення (т.1, а.с. 63).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідач станом на час розгляду справи у суді першої інстанції був обізнаний про перебування переданого за договором суборенди майна в іпотеці ТОВ ГП БАЗИС , що спростовує твердження останнього про його необізнаність щодо вказаних обставин.

До того ж, з моменту відкриття провадження у суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на звернення із клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ ГП БАЗИС .

За приписами ст. 46 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, судова колегія відзначає, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції, будучи обізнаним про перебування майна в іпотеці, не скористався своїм правом на звернення до суду із зустрічним позовом, у разі якщо він вважає, що укладений договір суборенди суперечить приписам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ГП БАЗИС .

У судовому засіданні від 11.04.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з доводами за апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "МАНГО-ГРУП" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 27.12.2016 між ТОВ "КИТ-ОЙЛ" (орендар) та Багатогалузевим приватним підприємством "Бонус" (орендодавець) було укладено договір №1/12 за умовами якого орендодавець передає та орендар приймає в тимчасове користування нерухоме майно автозаправні станції за переліком визначеним додатком №1 до цього договору, а також обладнання, зокрема встановлені на об'єктах оренди системи вентиляції, кондиціонування, пожежогасіння, опалення, електропостачання (т.1, а.с. 16-19).

Додатковою угодою №1 від 27.12.2016 до вказаного договору сторони погодили доповнити договір пунктом 4.17. наступного змісту орендар має право здавати об'єкти оренди в суборенду будь-яким третім особам на його розсуд (т.1, а.с. 20).

27.12.2016 сторонами складено та підписано Акти №1-4 приймання-передачі до договору оренди (т.1, а.с. 21-24).

14 серпня 2017 між ТОВ "КИТ-ОЙЛ" (орендар) та ТОВ "МАНГО-ГРУП" (суборендар) укладено договір суборенди № 20-суб (т.1, а.с. 25-28) за умовами якого у порядку на умовах, визначених ним, Орендар зобов'язався передати за плату Суборендарю у строкове користування майно визначене п. 1.1.1, 1.1.2., 1.1.3. та 1.1.4. Договору, а Суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування цілісний майновий комплекс (надалі за текстом рішення - ЦМК) і зобов'язується сплачувати Орендарю оренду плату (п 1.1. договору).

Об'єктами суборенди за договором є:

цілісний майновий комплекс автомобільної заправної станції, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, вулиця Карла Маркса, будинок 2, який складається з будівлі операторської 39,7 кв.м. (2 А), навісу 142,5 кв.м. (2Б), ями вигрібної 1 (3), очисних споруд, водопровідного колодязю, паливороздаточної колонки, огорожі, мостіння. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 84758065203. Розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6520355100:01:002:0001, загальний площею 0,196 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п. 1.1.1 Договору);

майновий комплекс АЗС, що знаходиться за адресою: Херсонська обл, Каланчацький р-н, вулиця Сімферопольська, будинок 2-а, який складається з операторської (А) заг. площею 42,1 кв.м., навісу паливороздавальної колонки (Б) - загальною площею 115,5 кв.м., підземного резервуару для палива № 1, зливного устрою № 2, пожежного щита (№ 3), рекламного щита № 4, трансформатора № 5, вигрібу № 6, мостіння № 1. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 96079065232. Розташований на земельній ділянці кадастровий номер якої: 6523255100:03:001:0004, загальною площею 0.1615 га, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.п. 1.1.2 Договору);

будівлі АЗС, що знаходиться за адресою: Херсонська обл, Олешківський р-н, с. Раденськ, вулиця Миру, будинок 42. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97041265250. Розташована на земельній ділянці, кадастровий номер якої 6525083500:03:001:0024, площею 0.479 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та земельній ділянці, кадастровий номер якої 6525083500:03:001:0025, площею 0.177 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пп. 1.1.3 Договору);

будівлі АЗС, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Цюрупинський р-н, м. Цюрупинськ, вулиця М. Куліша, 8, які складаються з будівлі АЗС площею 44 кв.м. (літ. А), будівлі СТО площею 142 кв.м. (літ. Б), навісу (літ. В), заправочного острову (1), резервуарного парку (2), зливної ємкості (3), дренажного колодязю (4), інформаційного табло (5), мостіння. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 97022465250. Розташований на земельній ділянці, кадастровий номер якої: 6525010100:02:001:0104, площею0,312 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Строк дії Договору суборенди встановлено з 14 серпня 2017 року по 25 грудня 2019 року (включно) (пункт 3.1. Договору суборенди).

За умовами Договору суборенди ТОВ "МАНГО-ГРУП" зобов'язаний використовувати майно у власній господарській діяльності за цільовим призначенням, що визначено технічною документацією на майно (п. 1.2.), нести витрати із сплати земельного податку (п.4.7 Договору), використовувати майно відповідно до цільового призначення та умов Договору (п. 8.1), вносити орендну плату відповідно до умов договору (п. 8.3.), запобігати пошкодженню і псуванню майна, забезпечувати його збереження (п.8.4), дотримуватися правил охорони праці, санітарно - гігієнічних норм і вимог протипожежної безпеки (п. 8.5), здійснювати поточний ремонт майна, після отримання письмової згоди орендаря на його проведення (п.8.6), повернути майно Орендарю, в порядку передбаченому цим Договором, в стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням природного зносу, і в той же термін передати Орендарю підписаний Акт звірки взаєморозрахунків (п.8.9), виконувати інші обов'язки що передбачені цим Договором та Додатками до нього (п.8.11).

Сторони Договору суборенди погодили, що загальна сума щомісячної орендної плати становить 26 500 грн. (4.1 Договору суборенди).

Відповідно до умов п. 4.6. Договору суборенди орендна плата перераховується Суборендарем на поточний банківський рахунок орендаря, визначений у цьому договорі, не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним.

При звернені із позовом до суду першої інстанції позивачем зазначено, що відповідачем не виконуються умови укладеного між сторонами договору суборенди в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 212150 грн., яка виникла у період з 01.01.2018 по 22.11.2018, з урахуванням часткової сплати відповідачем 79350 грн.

За несвоєчасне внесення орендної плати, відповідно до умов п. 11.3 Договору суборенди, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 16 344 грн. 74 коп.

У відповідності до умов п. 3.1.2 Договору суборенди, його дія припиняється у випадках закінчення строку на який його було укладено (п.п.13.2.1), загибелі орендованого майна (п.п. 13.2.2), за рішенням суду (п.п. 31.2.3).

За умовами п.п. 13.2.4. п. 13.2 Договору суборенди, дія договору припиняється у разі систематичного (два і більше разів) порушення стороною умов даного Договору - по односторонній ініціативі іншої Сторони, шляхом надсилання поштою винній стороні відповідного листа, не менш, ніж за 30 днів до запланованої дати розірвання Договору.

В зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов Договору суборенди, ТОВ "КИТ-ОЙЛ" листом (рекомендованим, з повідомлення про вручення) від 19.10.18, повідомлено відповідача про розірвання з 18.11.18 Договору суборенди №20-суб від 14 серпня 2017 року в односторонньому порядку, зазначене повідомлення отримане відповідачем 31.10.18 (т.1, а.с. 33-35).

Отже, Договір суборенди №20-суб від 14 серпня 2017 року є припиненим з 18 листопада 2018 року.

Згідно з п. 2.6 Договору відповідач зобов'язаний передати ТОВ "КИТ-ОЙЛ" за відповідним актом прийому - передачі об'єкти оренди визначені п.п. 1.1.1., 1.1.2, 1.1.3 та 1.1.4 Договору не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати такого дострокового припинення, тобто до 20 листопада 2018 року.

Проте, звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивачем зазначено, що відповідач ухиляється від передачі майна та станом на 23.11.2018 року спірне майно не передано позивачу за актом приймання-передачі.

У зв'язку із несвоєчасним повернення орендованого майна позивачем з урахуванням приписів ст.785 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку за період з 20.11.2018 по 23.11.2018, яка становить 5227,38 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач мав сплачувати суборендну плату, у розмірі встановленому п.4.1. договору (26500,00 грн.) шляхом перерахування на поточний банківський рахунок орендаря, визначений у договорі, щомісяця, не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендаря та акту прийому-передачі наданих послуг.

Отже сторонами у договорі чітко визначено розмір та порядок сплати суборендних платежів, проте станом на час звернення позивача із позовом до суду ТОВ "МАНГО-ГРУП" не було виконано взятих на себе зобов'язань за договором суборенди на не сплачено суборендні платежі за користування майном, що було передано за договором.

Загальна заборгованість відповідача перед відповідачем, яка виникла у період з 01.01.2018 по 22.11.2018 складає 212150 грн.

При цьому колегія суддів відзначає, що відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не заперечувався факт наявності заборгованості перед позивачем, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору суборенди.

Колегіє суддів відхилено твердження представника ТОВ "МАНГО-ГРУП" про неможливість подання доказів сплати суборендних платежів до суду першої та апеляційних інстанції з огляду на наступне.

Так провадження у справі за позовом ТОВ "КИТ-ОЙЛ" було відкрито Господарським судом Херсонської області 05.12.2018 (т.1, а.с. 69-73).

При цьому в означеній ухвалі роз'яснено учасникам справи їх права передбачені ст.ст.. 42, 46, 50 ГПК України, зокрема, й щодо подання до суду доказів, заяв, клопотань та пояснень.

Ухвала Господарського суду Херсонської області від 05.12.2018 була отримана ТОВ "МАНГО-ГРУП" 10.12.2018, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням (т.1, а.с. 117-118).

22.12.2018 відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов (т.1, а.с. 96-105).

Разом з цим жодних доказів на підтвердження часткової або повної оплати заборгованості з суборендних платежів до суду не надав.

Крім того судова колегія відзначає, що за приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Проте, звертаючись із апеляційною скаргою ТОВ "МАНГО-ГРУП" також не скористався своїм правом та не надав доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором суборенди в частині сплати суборендних платежів з обґрунтуванням неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Колегією суддів також не приймаються до уваги посилання апелянта на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку розміру заборгованості, оскільки така заборгованість визначена позивачем на підставі умов укладеного між сторонами договору суборенди із розрахунку періоду заборгованості (з 01.01.2018 по 22.11.2018) та розміру суборендної плати визначеної п.4.1. договору (26500,00 грн.).

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з суборендної плати у розмірі 212150 грн., яка виникла у період з 01.01.2018 по 22.11.2018.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання його сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 11.3. договору суборенди сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати, суборендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період від такого прострочення.

Так за несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку щодо внесення орендної плати позивачем нарахавано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16344,74 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені колегія суддів зазначає, що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

З огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з 16344,74 грн. пені є обґрунтованими.

З приводу заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно колегія суддів відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обмовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами п.п. 13.2.4. п. 13.2 договору суборенди, дія договору припиняється у разі систематичного (два і більше разів) порушення стороною умов даного договору - по односторонній ініціативі іншої сторони, шляхом надсилання поштою винній стороні відповідного листа, не менш, ніж за 30 днів до запланованої дати розірвання договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору відповідач зобов'язаний передати ТОВ "КИТ-ОЙЛ" за відповідним актом прийому - передачі об'єкти оренди визначені п.п. 1.1.1., 1.1.2, 1.1.3 та 1.1.4 Договору не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати такого дострокового припинення.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "КИТ-ОЙЛ" листом від 19.10.18, повідомлено відповідача про розірвання з 18.11.18 Договору суборенди №20-суб від 14 серпня 2017 року в односторонньому порядку. Даний лист отримано відповідачем 31.10.18.

Отже, Договір суборенди №20-суб від 14 серпня 2017 року є припиненим з 18 листопада 2018 року та відповідач зобов'язаний був повернути орендоване майно позивачеві до 20 листопада 2018.

Проте наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження повернення визначено договором суборенди майна позивачеві за актом приймання-передачі.

З огляду на що колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути на користь позивача нерухоме майно, що було передано за договором суборенди.

Окрім того, відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи наведені вище обставини колегія суддів також погоджується з обґрунтованістю заявлених ТОВ "КИТ-ОЙЛ" позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за користування об'єктами суборенди за час прострочення у розмірі 5227,38 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення апелянта з приводу безпідставного не взяття судом першої інстанції до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та позбавлення, з цих підстав, відповідача можливості належним чином обґрунтувати свою правову позицію в судовому засіданні, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.12.2018, яка була отримана відповідачем 10.12.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.01.2019.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзив на позовну заяву, що підтверджується наявними матеріалами справи (т.1, а.с.96-99).

Колегія суддів зауважує, що за своїм змістом відзив на позову заяву збігається із доводами за апеляційною скаргою, за виключення тверджень апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Вказаний відзив не містить жодних обґрунтувань, з посиланням на відповідні докази, з приводу суті заявлених позовних вимог, зокрема щодо погашення наявної заборгованості або безпідставності її нарахування позивачем.

Також, 26.12.2018 відповідач звернувся до Господарського суду Херсонської області з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке останній обґрунтовував тим, що директор та представник товариства не можуть бути присутніми у судовому засіданні 03.01.2019, оскільки перебуватимуть у відпустці.

Протокольною ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2019 (т.1, а.с. 112-114).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.02.2019 повідомлено відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, яке відбудеться 15 січня 2019 року та встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) до суду: письмових заперечень на відповідь на відзив (у разі отримання відповіді на відзив) до 14.01.2019.

14.01.2019 Господарським судом Херсонської області отримано клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, яке останній обґрунтував тим, що він не має можливості бути присутнім у судовому засіданні 15.01.2019, оскільки в цей же час перебуватиме в Апеляційному суді Черкаської області по справі №706/1507/17 (провадження №22-ц/793/2030/18).

На підтвердження своїх доводів представником відповідача було надано супровідний лист від 13.12.2018 Апеляційного суду Черкаської області, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та роздруківку з сайту про призначення справи до розгляду.

Між тим судова колегія зазначає, що за змістом наданого відповідачем листа Апеляційного суду Черкаської області, судом було надіслано ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 12.12.2018 та копію апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області.

Жодних відомостей щодо призначення справи до розгляду на 15.01.2019 у Апеляційному суді Черкаської області вказаний лист не містить.

Не зазначена дата судового засідання й в ухвалі Апеляційного суду Черкаської області від 12.12.2018.

При цьому надана відповідачем роздруківка, нібито з офіційного сайту Апеляційного суду Черкаської області, не є процесуальним документом, яким підтверджує призначення справи до розгляду саме на визначену заявником дату.

За приписами ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Отже, як представник юридичної особи, так і її керівник здійснюють процесуальні права та обов'язки саме від імені особи, яку вони представляють.

Проте, звертаючись із клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не наведено жодних обґрунтованих підстав неможливості прибуття у судове засідання керівника ТОВ "МАНГО-ГРУП".

Судова колегія також відзначає, що в означеному клопотанні відповідачем жодним чином не обґрунтовано, з посиланням на відповідні докази, необхідність участі його представника у судовому засіданні, зокрема, задля надання пояснень або доказів, які раніше не були та не могли бути подані.

До того ж, ані в клопотанні про відкладення розгляду справи, ані в апеляційній скарзі, ТОВ "МАНГО-ГРУП" жодним чином не обґрунтовує в чому саме полягало обмеження судом першої інстанції його права на обґрунтування своєї правової позиції, з урахуванням того, що відповідач був обізнаний про розгляду справи та скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

На переконання колегії суддів з дати відкриття провадження у справі (05.12.2018) до дати винесення оскаржуваного рішення (15.01.2019) відповідач не був позбавлений можливості скористатись своїм правом на надання належних та допустимих доказів по справи та належним чином обґрунтувати свою правову позицію.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ст. 42 ГПК України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами (ст. 43 ГПК України).

Таким чином суд першої інстанції, з огляду на повторну неявку відповідача у судове засідання, необґрунтованість повторного клопотання про відкладення розгляду справи, відсутність у клопотанні належного обґрунтування необхідності участі представника відповідача у судовому засіданні (надання нових пояснень або доказів), а також враховуючи розумність строку розгляду справи, на думку колегії суддів, правомірно розглянув справу за відсутності відповідача.

З приводу тверджень апелянта про прийняття оскаржуваного судового рішення на підставі недопустимих доказів судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ст. 91 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003) , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису).

Так всі додані позивачем до позовної заяви копії документів містять відмітку "Згідно з оригіналом", підпис повноваженого представника ТОВ "КИТ-ОЙЛ" адвоката ОСОБА_1, підпис даної особи та дату засвідчення копії.

Наведене, на переконання колегії суддів спростовує твердження апелянта щодо неналежності доказів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання апелянта на безпідставне прийняття судом першої інстанції наданих позивачем доказів в обґрунтування своїх тверджень про те, що відповідач протягом 2017 року здійснював самовільне встановлення обладнання заправного газового модулю на усіх об'єктах оренди без погодження з орендарем позивачем надано, а саме листів БПП "Бонус" та ТОВ "КИТ-ОЙЛ" з вимогою усунути порушення умов договору від 21.09.2017.

Так Господарським судом Херсонської області в оскаржуваному рішенні зазначено, що факт самовільного розміщення відповідачем на всіх об'єктах суборенди обладнання заправного газового модуля, без погодження з орендарем, не підтверджується належними та допустимими доказами, якими не являються додані до позову листи позивача на адресу відповідача та третьої особи на адресу позивача.

Отже, судом не прийнято та не розглядались наведені апелянтом докази.

На думку колегії суддів вищенаведене, зокрема, звернення до суду із неналежним чином обґрунтованим клопотанням про відкладення, не подання доказів на підтвердження погашення заборгованості, з посиланням вподальшому на наявність таких доказів, доводи за апеляційною скаргою, які зводяться лише до порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які не знайшли свого підтвердження, свідчить про неналежну поведінку відповідача та неналежне користування своїми правами.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2019 р. у справі №923/986/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.