Рішення

від 12.04.2019 по справі 826/2198/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2019 року № 826/2198/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бібіес" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю БІБІЕС (далі - ТОВ БІБІЕС ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по проведенню документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю БІБІЕС з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, що оформлені актом перевірки №377/16-15-14-02/31111868 від 20.09.2017 року протиправними;

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 року №00007711402, №00007701402, №0054701409, №0054801406, №1894140302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2198/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого вказує, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ БІБІЕС була проведена з порушенням статті 82 Податкового кодексу України.

Також, як зазначає позивач в наказі на проведення перевірки не зазначено її підстави проведення, а міститься лише посилання на план-графік, який в порушення вимог Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року №524, оприлюднений не був. Крім того, ТОВ БІБІЕС стверджує про проведення контролюючим органом перевірки поза межами встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строків та порушення відповідачем наказу Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395 Про затвердження порядку оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган державної податкової служби в частині оформлення акту перевірки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині податкових повідомлень-рішень позивач вказує на хибність висновків відповідача, які викладені в акті перевірки №377/16-15-14-02/31111868 від 20.09.2017 року.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Натомість, представником позивача подано відзив на відзив до позовної заяви, у якому останній наводив спростовування доводам, що викладені контролюючим органом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби України від 04.08.2017 року №7448 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС код 31111868 наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ БІБІЕС (код 31111868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, тривалістю 10 робочих днів з 22.08.2017 року по дату завершення перевірки.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби України від 06.09.2017 року №8650 Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС код 31111868 наказано продовжити строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС (код 31111868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, призначену наказом ГУ ДФС у м. Києві від 04.08.2017 року №7448, на 5 робочих днів з 07.09.2017 року.

За наслідком проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС відповідачем складено акт перевірки №377/16-15-14-02/31111868 від 20.09.2017 року (далі - акт перевірки).

Як слідує зі змісту акту перевірки, контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено наступні порушення:

- п 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (в редакції 2015, 2016 років), п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153 із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 319514 гри., в тому числі за 2015 рік на суму 143867 грн., за 2016 рік на суму 175647 гривень;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за серпень 2016 року;

- пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-VI (із змінами та доповненнями), розділу 3 наказу Міндоходів України від 21.01.2014 №49 та р. 3 наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , щодо неподання податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку за III квартал 2014 та подання не у повному обсязі та недостовірних відомостей у податкових розрахунках про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку за III - IV квартали 2015,1 - IV квартали 2016 року;

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження товару на територію України на суму 372,17 євро (еквів. 10 974,22 грн.) за імпортним контрактом від 11.01.2016 № З/АО/16 з нерезидентом Intersstone Sp.z.o.o (Польща);

- п.2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 з послідуючими змінами та доповненнями.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №00007711402 від 24.10.2017 року, яким ТОВ БІБІЕС збільшено суму грошового зобов'язання за платежем приватних підприємств податок на прибуток за податковим зобов'язанням у розмірі 319518 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43912 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №00007711402);

- №00007701402 від 24.10.2017 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 30% - 3609,46 грн. та 40% - 14403,78 грн. за затримку граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №00007701402);

- №0054701409 від 24.10.2017 року, яким до ТОВ БІБІЕС застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені у розмірі 5604,10 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №0054701409);

- №0054801406 від 24.10.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансової) санкції (штрафи) у розмірі 534,02 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №0054801406);

- №1894140302 від 24.10.2017 року , яким до ТОВ БІБІЕС позивача застосовано штрафні (фінансової) санкції (штрафи) у розмірі 510,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1894140302).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

За наслідком адміністративного оскарження спірних рішень, рішенням ДФС України від 28.12.2017 року №31999/6/99-99-11-01-01-25 у задоволенні скарги ТОВ БІБІЕС відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В розрізі приписів пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 статті 71 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з пунктом 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Наказом Державної фіскальної служби України від 30.07.2014 року №22 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Наказ №22), які рекомендовано для застосування посадовими (службовими) особами територіальних органів та структурних підрозділів органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, а також фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про обіг та оподаткування підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з підпунктом 1.2.4 пункту 1.2 розділу І Наказу №22 продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу ІІ Кодексу за наказом органу державної фіскальної служби, яким було призначено таку перевірку. Статтею 82 розділу ІІ Кодексу не обмежується кількість наказів про продовження строків перевірки за умови дотримання визначеної цією статтею тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред'явлення направлення з відміткою про продовження перевірки.

Продовження проведення перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку. Наказ про продовження перевірки видається у ході проведення перевірки для недопущення перерви між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеною у відповідному наказі, на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу державної фіскальної служби, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

Аналізуючи вищевказані положення суд приходить до висновку, що продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів та розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку.

Як встановлено судом, наказом Головного управління Державної фіскальної служби України від 04.08.2017 року №7448 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС код 31111868 наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ БІБІЕС (код 31111868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, тривалістю 10 робочих днів з 22.08.2017 року по дату завершення перевірки.

З вказаного слідує, що останнім днем звершення перевірки є 05.09.2017 року (з урахуванням святкового дня - 24.08.2017 року та вихідних днів 26-27.08.2017 року та 2-3.09.2017 року).

Разом з цим, перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки зазначеним у направленні на перевірку є 06.09.2017 року.

В свою чергу, наказ Головного управління Державної фіскальної служби України від 06.09.2017 року №8650 Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС код 31111868 прийнято 06.09.2017 року, тобто в перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки.

З урахуванням вказаного суд зазначає, що відповідачем не порушено вимоги пункту 82.1 статті 82 ПК України та підпункту 1.2.4 пункту 1.2 розділу І Наказу №22 в частині перевищення строків проведення перевірки, а тому доводи позивача про проведення контролюючим органом перевірки з порушенням визначених граничних строків не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд звертає увагу, що загалом строк проведення перевірки становив 15 робочих днів, що відповідає пункту 82.1 статті 82 ПК України.

Оцінюючи наявність порушень пункту 102.1 статті 102 ПК України суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку, контролюючим органом здійснено перевірку за податковий період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, що в свою чергу, не перевищує 1095 днів, а відтак доводи ТОВ БІБІЕС в цій частині є хибними.

Оцінюючи інші твердження позивача щодо порушення порядку перевірки слід вказати, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі №808/1641/15 (К/9901/6626/18), 24.09.2018 року у справі №826/13963/16 (№К/9901/40298/18).

В той же час, суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 року №21-425а14, оскільки зазначена постанова стосується питання проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка не передбачає допуску посадових осіб контролюючих органів до її проведення, а тому не дає платнику податків можливості реалізувати своє право на захист безпосередньо шляхом недопуску до проведення такої перевірки.

Також суд відхиляє твердження ТОВ БІБІЕС про порушення порядку оформлення акту перевірки, мотивуючи це наступним.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.04.2013 року за №607/23139, затверджено Порядок оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган державної податкової служби, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі - Порядок №395).

Пунктом 2.2. розділу II Порядку №395 встановлено, що вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані, зокрема, підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд звертає увагу, що описова частина акту перевірки містить в собі підстави її проведення із зазначенням норм ПК України.

Враховуючи наведене доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Також суд не приймає до уваги посилання ТОВ БІБІЕС на порушення контролюючим органом пунктом 2.3.2.2 розділу II Порядку №395, яким визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Зміст акту перевірки не дає суду підстави дійти висновку про порушення відповідачем пункту 2.3.2.2 розділу II Порядку №395, з огляду на що доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає відсутніми підстави для визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по проведенню документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю БІБІЕС з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, що оформлені актом перевірки №377/16-15-14-02/31111868 від 20.09.2017 року, а тому відмовляє в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Оцінюючи ж правомірність спірних рішень по суті суд звертає увагу на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №00007711402 від 24.10.2017 року ТОВ БІБІЕС збільшено суму грошового зобов'язання за платежем приватних підприємств податок на прибуток за податковим зобов'язанням у розмірі 319518 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43912 грн.

Як свідчать матеріли справи, контролюючий орган стверджує про порушення позивачем п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (в редакції 2015, 2016 років), п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153 із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 319514 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 143867 грн., за 2016 рік на суму 175647 гривень.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідач дійшов висновку про наявність у ТОВ ГРЕЙМАКС та ТОВ САРТАН ознак відсутності факту реального здійснення господарської операції, а документи виписані позивачем на адресу ТОВ ГРЕЙМАКС та ТОВ САРТАН є з ознаками дефектності.

ТОВ ГРЕЙМАКС та ТОВ САРТАН не звітують з податку на прибуток та не подають фінансову звітність, періоди звітування з податку на додану вартість є короткотерміновими, по кожному із контрагентів наявна інформація про відкрите кримінальне провадження за фактами фіктивного підприємства.

Таким чином, відповідач дійшов висновку що підтвердити фактичне відвантаження продукції вищенаведеним покупцям перевіркою не виявляється можливим.

Поряд з цим, в акті перевірки вказано, що первинні документи, укладені між ТОВ БІБІЕС та вищезазначеними контрагентами-покупцями складені всупереч вимог діючого законодавства України, в зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій у відповідні періоди.

Видаткові накладні не підтверджують факт передачі товару від ТОВ БІБІЕС до вищезазначених контрагентів-покупців, оскільки дефектність первинних документів підтверджується наявною інформацією щодо опитування засновника (директора) ТОВ ГРЕЙМАКС та встановлення його непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності товариства, а також матеріалами досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначені ТОВ ГРЕЙМАКС , ТОВ САРТАН та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

У відповідності до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є, серед іншого, прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 3 статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, за змістом частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося судом вище, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Як зазначив позивач, між ТОВ БІБІЕС (продавець) та ТОВ ГРЕЙМАКС , (покупець) укладено усний договір купівлі-продажу від 30.11.2015 року на підставі рахунку-фактури №0021/45, а з ТОВ САРТАН (покупець) укладено усний договір купівлі-продажу на підставі рахунку-фактури від 28.08.2015 року №0000079 на придбання штучного каменю з кварцевого агломерату.

В матеріалах справи міститься копії наступних документів: рахунок-фактура №СФ-0021/45 від 30.11.2015 року, рахунок-фактура №СФ-0000078 від 28.08.2015 року, платіжні доручення №18 від 08.12.2015 року, №17 від 08.12.2015 року, №29 від 31.08.2015 року, банківські виписки від 08.12.2015 року, від 31.08.2015 року, від 08.12.2015 року, журнал-ордер і відомості по рахунку 26 Готова продукція за грудень 2015 року, договір оренди від 02.01.2015 року, податкові накладні, а саме: податкова накладна №5 від 01.12.2015 року на загальну суму 248941,20 грн., податкова накладна №9 від 31.08.2015 року №9 від 31.08.2015 року на суму 530320,00 грн.

Як пояснив позивач, за домовленістю сторін вивоз товару здійснювався покупцями ТОВ ГРЕЙМАКС , ТОВ САРТАН самостійно зі складу товариства, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 71 ліг А .

В той же час, вважаючи нереальною господарські операції позивача з ТОВ ГРЕЙМАКС , ТОВ САРТАН відповідач вказує на наявні відкриті кримінальні провадження.

Суд не враховує посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

При цьому, кримінальне провадження №1-ксв/761/6475/2017 у справі №761/10273 стосується підприємства ТОВ М'ясторг .

Проте, суд звертає увагу на таке.

У своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи позивачем не надано до суду видаткових накладних, відповідно до яких відпускався товар, доручень на відпуск товару, хто та коли був відповідальний за відпуск товару зі складу, документів, на підставі яких здійснюється рух товарів на складі.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що надані позивачем документи, а саме: рахунок-фактура №СФ-0021/45 від 30.11.2015 року, рахунок-фактура №СФ-0000078 від 28.08.2015 року, платіжні доручення №18 від 08.12.2015 року, №17 від 08.12.2015 року, №29 від 31.08.2015 року, банківські виписки від 08.12.2015 року, від 31.08.2015 року, від 08.12.2015 року, журнал-ордер і відомості по рахунку 26 Готова продукція за грудень 2015 року, договір оренди від 02.01.2015 року, податкові накладні, а саме: податкова накладна №5 від 01.12.2015 року на загальну суму 248941,20 грн., податкова накладна №9 від 31.08.2015 року №9 від 31.08.2015 року на суму 530320,00 грн. не підтверджують в повній мірі реальність здійснення господарської операції, за відсутності документів, що зазначені судом вище.

Також в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ БІБІЕС було встановлено, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 занижено суму доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 11737 гривень.

Як зазначено в акті перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку, складеного на підставі первинних документів, які відображають господарську діяльність, відповідно до бухгалтерських регістрів по 79 рахунку за 2016 рік, перевіркою встановлено, що на рахунках 70, 71 ТОВ БІБІЕС відображено дохід на загальну суму 16236437 гривень. Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік (20.02.2017 №9270148639) в рядку 01 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку задекларовано дохід на загальну суму 16224780 гривень.

В зв'язку з тим, що в податковому обліку відображаються показники, сформовані на підставі бухгалтерського обліку, з урахуванням особливостей, встановлених в ПК України суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем в порушення в порушення пункту 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України занижено суму доходу на загальну суму 11737 грн. в т.ч. за 2016 рік у сумі 11737 грн. гривень.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ БІБІЕС укладено 01.01.2016 року з OLDHIL MARKETING LTD (Республіка Маршалові острови), відповідно до якого OLDHIL MARKETING LTD (Республіка Маршалові острови) (Постачальник), а ТОВ БІБІЕС (Покупець). Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти товар (далі за текстом Товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, умови сплати та умови постачання наведені в інвойсах. Вартість Контракту складає 1 000 000 евро. Приймання Товару по кількості здійснюється відповідно до супровідних документів. Даний контракт вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та завірення підписів печатками до моменту його повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим

На умовах вищезазначеного договору оформлено 4 вантажно-митних декларації: 100270001/2016/256167 від 05.05.2016 року; 100270001/2016/258901 від 03.06.2016 року; 100270001/2016/265366 від 08.08.2016 року; 100270001/2016/268609 від 08.09.2016 року.

Станом на 31.12.2016 на ТОВ БІБІЕС дебіторська/кредиторська заборгованість перед OLDHIL MARKETING LTD ( Республіка Маршалові острови) відсутня.

Крім того, 18.02.2016 року Контракт з Компанією BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз), згідно якого BALTMORE WORDLWIDE LTD - (Постачальник), в особі Директора Atornay Guza Vasilli, а ТОВ БІБІЕС (Покупець), в особі Супрун Ю.В. Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти товар (далі за текстом Товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, умови сплати та умови постачання наведені в інвойсах. Вартість Контракту складає 1 000 000 евро. Приймання Товару по кількості здійснюється відповідно до супровідних документів. Даний контракт вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та завірення підписів печатками до моменту його повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Контрактом.

На умовах вищезазначеного договору оформлено вантажно-митну декларацію: 100270001/2016/249331 від 22.02.2016 року.

Станом на 31.12.2016 на ТОВ БІБІЕС обліковується кредиторська заборгованість перед BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз) за контрактом від 18.02.2016 №20160218 у сумі 929445,7 гривень.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років.

Відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств, поданих ТОВ БІБІЕС до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за 2015 рік (від 10.02.2016 №9275613991), за 2016 рік (від 20.02.2017 № НОМЕР_1), перевіркою встановлено відсутність декларування прийнятого рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, в окремому полі вищезазначених декларацій з податку на прибуток підприємств за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року№897, зі змінами та доповненнями Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств .

З вказаного слідує, що позивач не скористався правом про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці.

Приписами підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов'язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №977-р до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу України входять, серед іншого, Беліз та Республіка Маршалові острови.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене суд погоджується з твердженнями контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 134,1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, що полягає не в збільшенні фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30% вартості товарів придбаних у OLDHIL MARKETING LTD ( Республіка Маршалові острови) та BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз), що становить 964077 грн., в результаті чого занижено показник рядку 03РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) на загальну суму 964077,00 грн. за 2016 рік.

Враховуючи вищевикладене, висновок контролюючого органу про заниження показників рядку 3.1.7 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України на загальну суму 964077 грн., в тому числі за 2016 на суму 964077 грн., є вірним.

Суд звертає увагу, що позивачем жодних належних та достатніх доказів на спростування вищевказаного до суду не надано, а в ході розгляду справи судом не встановлено.

Водночас, суд відхиляє посилання ТОВ БІБІЕС , що визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за оскаржуваним рішенням №00007711402 від 24.10.2017 року є незаконним, з огляду на приписи пункту 31 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України мотивуючи це наступним.

Згідно з пунктом 31 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Вказана правова норма стосується нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій, а не безпосередньо визначення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Як вбачається з розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій до спірного рішення №00007711402 від 24.10.2017 року за 2015 рік відповідачем не застосовувалися штрафні санкції, а тому порушення пункту 31 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України відсутнє.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що оскаржуване рішення №00007711402 від 24.10.2017 року прийнято ГУ ДФС у м. Києві правомірно, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Що стосується оскаржуваного рішення №00007701402 від 24.10.2017 року слід звернути увагу на таке.

Як вже було зазначено судом вище, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00007701402 від 24.10.2017 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 30% - 3609,46 грн. та 40% - 14403,78 грн. за затримку граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Згідно з пунктом 3.1.2.4 акту перевірки порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платника податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено відносно податкової накладної №27.

Відповідно до пункту 20.1 статті 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Мотивуючи позовні вимоги в цій частині позивач стверджує, що відповідачем не встановлено вини платника податків, що полягає в навмисному чи необережному поводженні під час здійснення реєстрації податкових накладних та вказує на можливий збій системи реєстрації, з огляду на що не проведено відповідну реєстрацію.

Суд відхиляє вказані доводи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на спростування складу правопорушення, передбаченого пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відсутніми підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00007701402 від 24.10.2017 року, а тому відмовляє в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Також судом встановлено, що податковим повідомленням-рішення №0054701409 від 24.10.2017 року до ТОВ БІБІЕС застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені у розмірі 5604,10 грн.

Згідно з пунктом 3.3.6.2 акту перевірки в ході її проведення встановлено порушення пунктів 3.5 та п. 7.24 Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті (далі - Положення №637).

Приписами пункту 3.5 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (п. 7.24 Положення №637).

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як слідує з акту перевірки, 23.02.2015 року з каси підприємства видано готівкові кошти в сумі 12632 грн. відповідно до відомостей на виплату грошей №ВЗП-000001, в яких видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме у відомості на виплату грошей №ВЗП-000001 відсутній підпис про одержання готівки (заробітної плати) гр. ОСОБА_2 на суму 2902,05 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 23.02.2015 року.

Залишок готівки на кінець робочого дня 23.02.2015 року в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 2902,05 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 23.02.2015 року становила 2802,05 грн.

Позивач стверджує про безпідставність застосування контролюючим органом Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95, оскільки останній не є законом.

Оцінюючи доводи в цій частині суд вказує наступне.

Так, 08,06.06.1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір №1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.

12.06.1995 року Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за перевищення ліміту залишку готівки в касах підприємств.

Метою прийняття Указу № 436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.

06.07.1995 року органом законодавчої влади прийнято Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій.

За змістом розділу V Закону №265/95-ВР, так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень перевищення ліміту залишку готівки в касах підприємств та не встановлена відповідальність за таке діяння.

З прийняттям Конституції України 1996 року Указ №436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом №436/95.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене суд вважає, що застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу другого статті 1 Указу №436/95 є правомірним. Т

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, закріпленій у постанові від 02.04.2013 року у справі №21-77а13 та в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/8121/16.

Разом з цим, суд звертає увагу, що під час розгляду справи по суті позивачем надано відомість на виплату грошових коштів №ВЗП-000001, у якій міститься підпис ОСОБА_2 про отримання грошових коштів, однак з урахуванням висновків акту перевірки та зважаючи на те, що останній не містить в собі зауважень та й відповідно зазначення обставини про фактичне підписання відомості, суд не враховує вказане як належний та достатній доказ на підтвердження відсутності факту порушення.

Приймаючи до уваги те, що матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на спростування факту порушення позивачем пунктів 3.5 та п. 7.24 Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті та зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0054701409 від 24.10.2017 року, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що ж стосується податкового повідомленні-рішення №0054801406 від 24.10.2017 року, яким до ТОВ БІБІЕС застосовано штрафні (фінансової) санкції (штрафи) у розмірі 534,02 грн. слід вказати таке.

Згідно з пунктом 3.3.2.1 акту перевірки у періоді, який перевірявся, ТОВ БІБІЄС здійснювало імпорт товарів (штучне каміння з кварцового агломерату, плити не глазуровані, верстат для пиляння каменю, верстат новий, верстат 6-у).

Проведеною перевіркою суцільним методом таких документів: імпортні контракти, банківські виписки, митні декларації, регістри бухгалтерського обліку за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік встановлено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за імпортним контрактом.

У періоді, який перевірявся, ТОВ БІБІЄС були укладені та діяли 11 імпортних контрактів щодо купівлі товарів (штучне каміння з кварцового агломерату, плити не азуровані, верстат для пиляння каменю, верстат новий, верстат 6-у). На виконання умов-даних контрактів ТОВ БІБІЄС було перераховано валютні кошти у загальному розмірі 506 205,16 євро (еквів. 8 650 193,65 грн.) та 181 139,76 дол. США (еквів. 4 444 818,81 грн.).

Товар від нерезидента надійшов на територію України на суму 374 804,80 євро (еквів. 8 572 773,82 грн.) та 543 893,34 дол. СІЛА (еквів. 10 907 564,88 грн.), в тому числі на суму 372,17 євро (еквів. 10 974,22 грн.) з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті із змінами та доповненнями.

У зв'язку з невиконанням попередніх умов контракту, компанією Interstone S.p.z.o.o (Польща) було своєчасно повернуто на рахунок ТОВ БІБІЄС валютні кошти у загальному розмірі 362,60 євро (еквів. 9 955,90 грн.), в тому числі комісія іноземного банку склала 10,00 євро (еквів. 275,70 грн.).

За період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік перевіркою встановлено порушення ТОВ БІБІЄС вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження товару на територію України на суму 372,17 євро (еквів. 10 974,22 грн.) за імпортним контрактом від 11.01.2016 року 3/АО/16 з нерезидентом Interstone S.p.z.o.o (Польща).

Позивач стверджує про відсутність порушення законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, оскільки повернення валютних цінностей на суму 9955,90 грн. відбулося 30.06.2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення №13189865.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав (ч. 2 ст. 1 Закону №185/94-ВР).

Статтею 2 Закону №185/94-ВР встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 року №342 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з розрахунком пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки кількість днів прострочення становить 17 днів з 14.06.2016 року по 30.06.2016 року.

Суд погоджується з твердженням позивача, що передоплата була проведена 15.03.2016 року, однак звертає увагу, що строк повернення валютних цінностей в розрізі 90 днів мав бути здійснений не 30.06.2016 року, а 14.06.2016 року, з огляду на що висновок відповідача про порушення ТОВ БІБІЕС статті 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження товару на територію України на суму 372,17 євро (еквів. 10 974,22 грн.) за імпортним контрактом від 11.01.2016 року 3/АО/16 з нерезидентом Interstone S.p.z.o.o (Польща) є вірним.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0054801406 від 24.10.2017 року є правомірним.

Оцінюючи правомірність спірного рішення №1894140302 суд зазначить наступне.

Так, як слідує з акту перевірки контролюючи орган дійшов висновку про невиконання ТОВ БІБІЕС пункту 176.2 б статті 176 ПК України, а також розділу 3 Порядку №49 та розділу 3 Порядку №4.

Зокрема, відповідачем встановлено, що позивачем на день перевірки не подано податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за III квартал 2014 року.

Відповідно до пункту 176.2 б статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Суд звертає увагу, що матеріли справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження подання позивачем податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за III квартал 2014 року.

Твердження ТОВ БІБІЕС , що в акті перевірки зазначено контролюючим органом, що ним не виконано вимоги пункту 176.2 б статті 176 ПК України, а не порушено, та рекомендовано подати відповідачу податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за III квартал 2014 року, як підстави для скасування податкового повідомлення-рішення суд відхиляє, оскільки невиконання пункту 176.2 б статті 176 ПК України і свідчить про порушення позивачем пункту 176.2 б статті 176 ПК України, оскільки останнім встановлено безпосередньо обов'язок подати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Разом з цим, в акті перевірки також вказано, що перевіркою правильності заповнення звітності 1-ДФ встановлено випадки надання товариством недостовірних відомостей, що призвели до зміни платника податку, так згідно повідомлень щодо допущених помилок у податкових розрахунках, код помилки 99 - податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорту відсутні в окремому реєстрі ДРФО , а саме: 1 квартал 2016 року ОСОБА_3 та 2 квартал 2016 року ОСОБА_4

Крім того, у податкових розрахунках форми 1-ДФ за III-IV квартали 2015 рік та за I-II квартали 2016 року є випадки неправильного відображення в колонках 3 та 3а нарахованого (виплаченого) доходу за ознакою доходу 126 додаткове благо . В суму додаткового блага включено і неоподатковуваний дохід, який повинен бути відображений за ознакою 160.

Як стверджує позивач ним було подано коригуючий розрахунок форми 1-ДФ за період I квартал 2016 року.

З вказаного розрахунку судом не вбачається усунення порушень встановлених контролюючим органом.

Крім того, порушення в 1 кварталі 2016 року стосувалося ОСОБА_3: інформація про податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорту відсутній в окремому реєстрі ДРФО.

Належних та достатніх доказів на підтвердження внесення ОСОБА_3 до коригуючого розрахунку форми 1-ДФ за період I квартал 2016 року позивачем не надано.

В той же час, на думку суду, в акті перевірки конкретно визначено порушення допущені ТОВ БІБІЕС , а тому доводи останнього в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення №1894140302.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю БІБІЕС (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, б. 2, код ЄДРПОУ 31111868) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПРОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева