Постанова

від 09.04.2019 по справі 909/269/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. м.Львів Справа №909/269/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів Г.Т. Кордюк

О.І. Матущака,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.

за участю представників сторін :

позивача: Кулешіра В.В. (керівника)

відповідача: Гаврилківа В.В., адвоката Семківа М.Н. (ордер на надання правової допомоги від 12.03.2019 №074553),

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича від 09.11.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018, повний текст рішення складено 11.06.2018,

у справі № 909/269/18 (суддя Шкіндер П.А.)

за позовом : Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", м. Косів Івано-Франківської області

до відповідача : фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича, с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області

про стягнення 811 230,50грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ :

30.03.2018 Косівське державно-кооперативне будівельно-монтажне об'єднання Райагробуд (далі - Косівський Райагробуд ) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Гаврилківа В.В. про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 811 230,50грн, з яких:151 725грн основного боргу, 14 240грн 3% річних, 112 609,03грн інфляційних втрат та 494 775,22грн 0,3% за користування чужими коштами.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору поставки від 26.06.2013 №01 позивач 27.06.2013 поставив відповідачу товар (суміш асфальтну органно-мінеральну СОМС-10) в кількості 21 тонна на загальну суму 46 200грн, що на дату укладення договору еквівалентно 5 780дол. США за офіційним курсом НБУ. Відповідно до п.5.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються упродовж 30 календарних днів з моменту поставки товару. У встановлений строк відповідач не оплатив товар через фінансові труднощі, проте запевняв, що поверне борг, у зв'язку з чим сторони уклали додаткову угоду від 25.07.2013 до договору, якою продовжили строк оплати товару по 30.03.2015. Однак в цей строк відповідач борг не оплатив, претензію від 05.06.2015 залишив без задоволення. Відтак позивач просив стягнути з відповідача 151 725грн основного боргу (5780дол. США за курсом НБУ гривні до долара США станом на 23.03.2018- 26,25грн за 1 долар). Крім того,за прострочення оплати товару просив стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 14 240,00грн 3% річних і 112 609,03грн інфляційних втрат та на підставі п.7.8 договору - 494 775,22грн 0,3% за користування чужими коштами. Крім того, позивач заявив до стягнення 18 000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі № 909/269/18 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 151 725,00грн основного боргу, 14 240,00 грн 3% річних, 112 609,03 грн інфляційних втрат, 494 775,22грн 0,3% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення за користування чужими коштами, 12 168,45грн судового збору та 18 000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 174, 175, 231, 232 ГК України, ст. ст. 536, 549, 612, 625, 626, 627,628, 629, 692, 712 ЦК України.

При розгляді спору суд першої інстанції встановив, що на підставі укладеного сторонами договору № 01 від 26.06.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв товар по накладній №25 від 27.06.2013 на суму 46 200грн, що станом на дату укладення договору еквівалентно 5 780дол. США за офіційним курсом НБУ. Відповідач не виконав обов'язку щодо оплати поставленого йому товару у встановлений строк. Виходячи з умов договору та враховуючи курс долара США станом на день звернення до суду- 26,25 грн за 1 долар, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про правильність розрахунків позивача, відтак обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі. Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 18 000, 00грн згідно з касовим ордером № ІФ 040684 від 29.03.2018 суд визнав співмірними заявленим позовним вимогам, наданим послугам та стягнув їх з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2018 у справі №909/269/18 задоволено заяву ФОП Гаврилківа В.В. про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі № 909/269/18. Відстрочено виконання рішення від 05.06.2018 у справі № 909/269/18 до 05.06.2019.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2018 у справі № 909/269/18 та відмовлено у задоволенні заяви ФОП Гаврилківа В.В. про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі № 909/269/18.

У листопаді 2018 року ФОП Гаврилків В.В. (відповідач) оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, які суд визнав встановленими. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Скаржник стверджує, що він не укладав з позивачем договору поставки №01 від 26.06.2013, додаткової угоди від 25.07.2013 та не приймав від позивача ніякого товару. Суд не звернув увагу, що надані позивачем договір №01 від 26.06.2013, накладна №25 від 27.06.2013 та додаткова угода не підписані покупцем і на них відсутня печатка ПП Гаврилківа В.В. Крім того, вказує, що розгляд справи відбувся без його участі,оскільки жодних повідомлень про відкриття провадження у справі та про розгляд справи він не отримував. Про оскаржуване рішення дізнався з постанови державного виконавця про проведення виконавчих дій від 29.10.2018, у зв'язку з чим просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 909/269/18 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Кордюк Г.Т. та Кравчук Н.М.) поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення з підстав, викладених у цій ухвалі, та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача. Наступною ухвалою від 18.12.2018 розгляд справи призначено на 29.01.2019.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 14.01.2019, в якому заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. Вказує, що до позовної заяви були додані, зокрема, копії договору поставки від 26.06.2013 №01, додаткової угоди від 25.07.2013 та накладної №25 від 27.06.2013 відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦК України, оригінали яких відповідно до вимог ст. 210 ГПК України були досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні. Відтак зазначає, що висновки суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог підтверджені належними доказами.

28.01.2019 представник відповідача адвокат Кравчук П.І. подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (том 1,а.с. 199-201), на вирішення якої просив поставити наступні питання:

-чи виконано підпис від імені Гаврилківа В.В. у договорі поставки товару від 26.06.2013 №01 Гаврилківим В.В. чи іншою особою?

-чи виконано підпис від імені Гаврилківа В.В. у додатковій угоді від 25.07.2013 до договору поставки товару від 26.06.2013 №01 Гаврилківим В.В. чи іншою особою?

-чи виконано підпис від імені Гаврилківа В.В. у накладній від 27.06.2013 Гаврилківим В.В. чи іншою особою?

Клопотання обгрунтоване тим, що відповідач не підписував договору поставки №01 від 26.06.2013, накладної №25 від 27.06.2013 та додаткової угоди до договору від 25.07.2013.

Крім того, подав клопотання про витребування у позивача оригіналів договору поставки №01 від 26.06.2013, накладної №25 від 27.06.2013 та додаткової угоди до договору від 25.07.2013.

У судовому засіданні 29.01.2019 представник позивача надав суду оригінали договору поставки №01 від 26.06.2013, накладної №25 від 27.06.2013 та додаткової угоди від 25.07.2013 до договору.

У судовому засіданні 29.01.2019 оголошено перерву до 12.02.2019.

У зв'язку перебуванням у відпустці члена колегії судді Кравчук Н.М. автоматизованим розподілом (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 11.02.2019) до складу колегії замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Матущака О.І.

12.02.2019 представник відповідача адвокат Кравчук П.І. подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Заява обгрунтована тим, що позивачем долучено додаткову угоду від 25.07.2013 до договору поставки, згідно з якою сторони начебто продовжили строк розрахунку за поставлений товар до 30.03.2015, в той час як позовна заява зареєстрована у суді 02.04.2018, тобто після спливу позовної давності. Відтак вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені , у тому числі , у зв'язку зі спливом позовної давності. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові.

Крім того, 12.02.2019 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколу допиту потерпілого, заяви свідка тощо) на підтвердження доводів, викладених у клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 12.02.2019 оголошено перерву до 12.03.2019.

12.03.2019 відповідач подав клопотання про призначення судової технічної експертизи документів (том 2,а.с.23-24), на вирішення якої просить поставити наступні питання:

-визначити абсолютний час виконання договору від 26.06.2013 №01, укладеного Гаврилківим В.В. та Косівським державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднанням "Райагробуд", та накладної поставки товару "суміші асфальтно органно-мінеральа" - нанесення відтиску печатки ПП Гаврилків В.В., друкованого тексту, підписів сторін, відносно часу проведення експертизи?

-в якій послідовності виконувались фрагменти договору від 26.06.2013 №01 та накладної, а саме підписи сторін, печатка сторін, друкований текст?

-чи виготовлені фрагменти договору та накладної (підписи сторін, печатки, друкований текст) в різний час. Встановити відносну давність виконання договору та накладної відносно один одного?

-чи час нанесення (друку) друкованого тексту відповідає часу нанесення печатки підприємця Гаврилків В. та підпису Гаврилків В.?

Клопотання обгрунтоване тим, що у своїй підприємницькій діяльності ФОП Гаврилків В.В. часто використовував бланки, які вже заздалегідь містили його підпис та печатку. Скаржник стверджує, що договір поставки від 26.06.2013 №01 та накладна були надруковані на таких бланках з печаткою та підписом Гаврилківа В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці з 11.03.2019 до 19.03.2019 судове засідання 12.03.2019 не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 909/269/18 колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Кордюк Г.Т. та Матущака О.І.) призначено розгляд справи на 09.04.2019.

08.04.2019 представник позивача адвокат Беньковський В.А. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю як захисника обвинуваченого у Косівському районному суді у справі №347/533/18. Також зазначив, що на адресу позивача не надходило клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документів.

У судовому засіданні 09.04.2019 скаржник та його представник підтримали клопотання від 12.03.2019 про призначення судово-технічної експертизи документів, оскільки Гаврилків В.В. не заперечує, що на договорі поставки від 26.06.2013 №01, накладній від 27.06.2013 №25 та додатковій угоді від 25.07.2013 до договору містяться його підпис та печатка. Просили залишити без розгляду попереднє клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача( керівник) заперечив доводи відповідача та заперечив проти його клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів.

Розглянувши клопотання скаржника про призначення судової технічної експертизи документів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У клопотанні про призначення судової технічної експертизи документів (договору поставки №01 від 26.06.2013 №01 та накладної №25 від 27.06.2013) відповідач вказує, що у своїй діяльності він часто використовував бланки, які вже заздалегідь містили його підпис та печатку, та стверджує, що саме на таких бланках з його підписом і печаткою були надруковані договір поставки від 26.06.2013 та накладна від 27.06.2016. При цьому, відповідач не заперечує, що на договорі поставки від 26.06.2013 №01, накладній від 27.06.2013 №25 та додатковій угоді від 25.07.2013 до договору містяться його підпис та печатка, проте щодо додаткової угоди від 25.07.2013 до договору, якою змінено п.5.2 договору та продовжено строк оплати товару, відповідач не просить призначити відповідну експертизу.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що попередній керівник позивача складав для нього кошториси на виконання підрядних робіт і міг використати надані йому бланки з підписом і печаткою для виготовлення будь-яких документів.

Апеляційний суд вважає, що такі доводи відповідача не заслуговують на увагу та відхиляє його клопотання про призначення судової технічної експертизи документів як необґрунтоване.

Попередні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та про долучення доказів від 12.02.2019 на підтвердження клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не розглядаються апеляційним судом, оскільки представники відповідача не підтримали клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, просили залишити його без розгляду.

Клопотання представника позивача (адвоката) про відкладення розгляду справи відхиляється з огляду на те, що в судове засідання з'явився представник позивача (керівник). Крім того, наслідком відкладення розгляду справи буде вихід за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 273 ГПК України.

Скаржник та його представник надали усні пояснення, просили скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Представник позивача заперечив доводи відповідача, надав усні пояснення, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Косівське ДКБМО Райагробудом (продавець) та ПП Гаврилків В.В. (покупець) уклали договір поставки товару №01 від 26.06.2013, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію (суміші асфальтної органно-мінеральної СОМС-10) в кількості та за ціною згідно з накладними, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід'ємними частинами договору (том 1, а.с. 16-18, 218-220).

Ціна договору становить 46 200грн, що на дату укладення договору еквівалентно 5 780дол. США за офіційним курсом НБУ (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше, ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановлено НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексоовану суму відповідного платежу по договору, що встановлюється як (А1/АО)*СП=ПСП , де А1- офіційний курс долара США на дату платежу; АО - офіційний курс долара США на дату підписання договору; СП - сума, поточного платежу; ПСП -проіндексована сума платежу.

На день підписання договору офіційний курс НБУ долара США до гривні становив 7,993 гривень за один долар США. У разі зменшення офіційного курсу НБУ долара США, покупець сплачує суму, що передбачена п. 4.1 даного договору без коригування.

Відповідно до п.4.3 договору покупець сплачує за отриманий товар гривневий еквівалент 5780,00 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим на дату оплати вартості товару.

Згідно з п.5.2 договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами. Цей строк може бути подовжено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п.7.8 договору у разі невнесення покупцем платежу чи внесення його не в повному обсязі або з порушенням термінів, зазначених у п. 5.2 даного договору, він зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 % від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення, яка склалася на день порушення договору, за весь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій по відношенню до продавця чи покупця проводиться за весь період прострочення платежу без обмеження будь-яким терміном (п.7.9 договору).

Згідно з п.7.10 договору розмір заборгованості при нарахуванні штрафних санкцій та нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами визначається як гривневий еквівалент неоплаченої заборгованості в іноземній валюті за курсом валюти, встановленим на дату виникнення заборгованості.

В розділі Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін вказано реквізити покупця: ПП Гаврилків В.В. с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області, код: 251350954.

Договір підписаний від імені продавця директором ОСОБА_7, від імені покупця - Гаврилківим В.В.

Згідно з накладною №25 від 27.06.2013 Косівський Райагробуд відповідно до договору купівлі-продажу від 26.06.2013 №01 передав, а ПП Гаврилків В.В. прийняв 21 тонну суміші (СОМС-10) на суму 46 200грн, що на дату передачі товару еквівалентно 5 780дол. США (том 1, а.с. 20, 217).

Додатковою угодою від 25.07.2013 до договору поставки від 26.06.2013 №01 продовжено строк розрахунку за поставлений товар, встановлений пунктом 5.2 договору, до 30.03.2015 (том 1, а.с. 19, 216).

Додаткова угода підписана від імені продавця ОСОБА_7, від імені покупця - Гаврилківим В.В.

05.06.2015 Косівський Райагробуд надіслав Гаврилківу В.В. претензію від 04.06.2015 про сплату боргу за поставлений товар в сумі 121 459грн (еквівалент 5 780дол. США за офіційним курсом 21, 0137гривня за 1 долар США) (том 1,а.с. 22-23).

Доказів сплати боргу суду не надано.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої вказаної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 ЦК Україна за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання договору поставки №01 від 26.06.2013 позивач передав відповідачу 21 т асфальтної органно-мінеральної суміші (СОМС-10) по накладній №25 від 27.06.2013 на суму 46 200грн, що еквівалентно 5 780дол. США на дату передачі товару, а відповідач прийняв вказаний товар (том 1, а.с. 20).

За умовами договору, в редакції додаткової угоди від 25.07.2013, відповідач мав оплатити товар до 30.03.2015, однак не оплатив.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що він не укладав з позивачем договору поставки та не отримував будь-якого товару, що договір №01 від 26.06.2013, накладна №25 від 27.06.2013 та додаткова угода від 25.07.2013 ним не підписані, у зв'язку з чим просив призначити судову почеркознавчу експертизу.

Позивачем були надані апеляційному суду оригінали договору поставки №01 від 26.06.2013, накладної №25 від 27.06.2013 та додаткової угоди від 25.07.2013 до договору, які підписані двома сторонами та скріплені їх печатками, оглянуті апеляційним судом та представником відповідача, їх копії містяться в матеріалах справи ( т.1, а.с.216-220).

Названі докази спростовують доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, в судовому засіданні 09.04.2019 відповідач підтвердив, що на спірних документах міститься його підпис і печатка, у зв'язку з чим просив залишити без розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

В подальшому відповідач вказував на те, що у своїй діяльності він часто використовував бланки, які вже заздалегідь містили його підпис та печатку, та стверджував, що саме на таких бланках з його підписом і печаткою були надруковані договір поставки від 26.06.2013 та накладна від 27.06.2013, у зв'язку з чим просив призначити судову технічну експертизу документів. Ці доводи та клопотання відхилені апеляційним судом як необґрунтовані, про що вказано вище.

У зв'язку з неоплатою відповідачем товару позивач просив стягнути з відповідача 151 725, 00грн основного боргу (5780дол. США за курсом НБУ гривні до долара США станом на 23.03.2018- 26,25грн за 1 долар), за прострочення оплати якого просив стягнути 14 240,00грн 3% річних і 112 609,03грн інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а також 494 775,22грн 0,3% за користування чужими коштами на підставі п.7.8 договору. Розрахунки позивача суд першої інстанції визнав правильними, а вимоги - обґрунтованими та задоволив позов у повному обсязі.

Апеляційний суд не погоджуються з такими висновками суду з огляду на наступне.

Договором поставки від 26.06.2013 (п.4.1, п.4.3) встановлена ціна договору - 46 200,00грн, що на дату укладення договору еквівалентно 5 780дол. США за офіційним курсом НБУ. Також встановлено, що покупець сплачує за отриманий товар гривневий еквівалент 5780,00 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим на дату оплати вартості товару.

Разом з тим, пунктами 7.8 та 7.10 договору передбачено, що розмір заборгованості при нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами визначається як гривневий еквівалент неоплаченої заборгованості в іноземній валюті за курсом валюти, встановленим на дату виникнення заборгованості.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором ( п.7.8 ) встановлений інший розмір процентів - 0,3 % від суми заборгованості, яка склалася на день порушення зобов'язання, за весь час користування чужими коштами.

Сплата процентів, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України, є платою за користування чужими коштами, які підлягали сплаті боржником кредиторові у визначений строк, проте не були сплачені. Проценти нараховуються від простроченої суми за весь період прострочення. Тобто, проценти, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України та пунктом 7.8 договору, є однією і тією ж платою за користування чужими коштами, їх одночасне стягнення не допускається, оскільки це призведе до подвійного стягнення процентів за користування чужими коштами. Вказана норма надає перевагу розміру процентів, встановленому договору.

Гривневий еквівалент суми боргу за поставлений товар на дату виникнення заборгованості ( 30.03.2015) за офіційним курсом долара США до гривні - 23, 4426грн за 1 дол.США, становить 135 498,22грн(5 780дол. США х 23,4426). З урахуванням вказаної суми до стягнення підлягають 0,3% за користування чужими коштами в сумі 1 210,57грн.

Всупереч вимогам закону та умовам договору позивач здійснив нарахування суми основного боргу 151 725,00грн, виходячи із курсу долара США до гривні, встановленого НБУ станом на 23.03.2018, від якої провів нарахування процентів за користування чужими коштами у встановленому договором розмірі ( 0.3%) за 1087 днів, починаючи з 01.04.2015, хоча такої суми боргу не існувало, оскільки вона визначена позивачем за курсом долара США до гривні станом 23.03.2018, внаслідок чого неправомірно була завищена плата за користування чужими коштами ( розрахунки позивача т.1, а.с. 24-26).

Крім того, до стягнення безпідставно заявлені та неправомірно стягнені судом 3% річних за користування чужими коштами на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України в сумі 14 240,00грн за період з 01.04.2015 по 01.03.2018, оскільки, як вказано вище, це є подвійним стягненням процентів за користування чужими коштам, одночасне стягнення процентів у розмірі, встановленому ч.2 ст. 625 ЦК України (3%) та у розмірі, встановленому договором ( 0,3%), законом не допускається, закон надає перевагу розміру процентів, встановленому договору. Слід також зазначити, що розрахунок 3% річних проведений позивачем за період 01.04.2015 по 01.03.2018 від суми боргу 154 961, 81 грн, визначеної за курсом долара США до гривні станом на 01.03.2018, що суперечить вимогам закону та умовам договору ( розрахунки позивача т.1, а.с. 24-26).

Щодо заявлених до стягнення 112 609,03 грн інфляційних втрат, то їх розрахунку позивач не надав суду, а надав розрахунок інфляційних втрат на суму 84 374,10грн (т.1, а.с. 24-26), з якого вбачається, що нарахування проведені за період з 01.04.2015 по 01.03.2018 від суми боргу 154 961, 81 грн, визначеної за курсом долара США до гривні станом на 01.03.2018 (26,81грн за 1 долар), що є неправомірним, оскільки такої суми боргу станом 01.04.2015 не існувало.

За який саме період нараховано 112 609,03грн інфляційних втрат, заявлених до стягнення,та від якої суми боргу, встановити неможливо у зв'язку ненаданням позивачем їх розрахунку та будь-яких пояснень щодо вказаної суми.

Поряд з тим, відповідно до висновку , викладеного у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення в частині стягнення 135 498,22грн основного боргу та 1 210,57грн 0 ,3 % за користування чужими коштами. В інші частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Апеляційний суд відхиляє заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вказаним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки(ст.257 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Додатковою угодою від 25.07.2013 до договору сторони продовжили строк розрахунку за поставлений товар до 30.03.2015. Відповідно до поштового штемпеля на конверті позивач подав позов до Господарського суду Івано-Франківської області 30.03.2018 через відділення поштового зв'язку, тобто в межах 3-річного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України .

Реєстрація судом позовної заяви позивача 02.04.2018, на яку посилається відповідач, не є датою звернення до суду, датою звернення до суду є дата відправлення позову до суду через поштове відділення зв'язку або подання позову безпосередньо в канцелярію суду, у даному випадку - це подання позову 30.03.2018 через відділення поштового зв'язку.

Не можуть братися до уваги посилання скаржника на те, що справа розглянута судом без його участі і що він не отримував повідомлень від суду про розгляд справи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції надсилав ухвали про відкриття провадження від 20.04.2018, про відкладення підготовчого провадження від 08.05.2018, про призначення судового розгляду від 22.05.2018 ФОП Гаврилківу В.В. на адресу, вказану у позовній заяві: вул. Л. Українки с. Пістинь Косівського району.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Гаврилківу В.В. 27.04.2018 ухвали суду першої інстанції від 20.04.2018 про відкриття провадження (том 1, а.с. 40); про вручення 26.05.2018 ухвали від 22.05.2018 про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 05.06.2018 (том 1, а.с. 49). Крім того, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення оскаржуване рішення суду від 05.06.2018 вручено відповідачу 15.06.2018 (том 1, а.с. 61).

Разом з тим, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано за адресою: с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області без зазначення найменування вулиці та номеру будинку два різних підприємця з прізвищем, іменем та по-батькові Гаврилків Василь Васильович - із датою запису в реєстрі 21.02.2006 та з датою 22.12.2015. При цьому, в апеляційній скарзі ФОП Гаврилків В.В. вказав свою адресу: вул. Лесі Українки с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області.

Вказані обставини свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове рішення яким позов задоволити частково та стягнути з відповідача 135 498,22грн основного боргу та 1 210,57грн 0,3% за користування чужими коштами. У задоволенні решти вимог відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати покласти на сторони відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 2 050,63грн судового збору та 3 180,60грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на сторони згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129,236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича від 09.11.2018 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 у справі № 909/269/18 скасувати, прийняти нове, яким позов Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича, ідент. номер НОМЕР_1, місце проживання: 78633, Івано-Франківська обл., Косівський район, село Пістинь, на користь Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", ідент. код 03578053, місцезнаходження: 78600, Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів, вул. Дружби, буд. 11, - 135 498,22грн основного боргу, 1210,57грн процентів за користування чужими коштами, 2 049,76грн судового збору та 3 180,60грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", ідент. код 03578053, місцезнаходження: 78600, Івано-Франківська обл., Косівський район, м. Косів, вул. Дружби, буд. 11 на користь фізичної особи-підприємця Гаврилківа Василя Васильовича, ідент. номер НОМЕР_1, місце проживання: 78633, Івано-Франківська обл., Косівський район, село Пістинь, - 14 325,72грн на відшкодування судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-291 ГПК України.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 12.04.2019.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя Г.Т. Кордюк

Суддя О.І. Матущак