Рішення

від 26.11.2008 по справі 2-586/08

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-586/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2008 року. Вільнянский районний суд Запорізької області у складі головуючого: судді Беспалько Т.Д., при секретарі Печонкіної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приваиний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2004 році на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_4 від 25 жовтня 2003 року за реєстровим № 1392, та зареєстрованого в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 28 листопада 2003 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" від 28 листопада 2003 року за № 2125554, реєстраційний номер 2382769, номер запису 408 в Книзі № 2 (Бланк серії ЯАА № 560376) отримала у спадок житловий будинок з відповідними надвірними побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької обл., по вул.   Лесі Українки, 41, розташований на земельній ділянці Матвіївської сільської Ради народних депутатів Вільнянського р-ну, Запорізької обл. площею - 1754 м 2 та земельну ділянку площею - 01833 га, яка знаходиться за тією ж адресою.

Відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" від 06 грудня 2004 року за № 5711390, реєстраційний номер 2382769 ( Бланк серії СВН № 123555 ), загальна вартість вищевказаного відчужуваного нерухомого майна становить - 21 969 ( двадцять одну тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять ) гривень.

Грошова оцінка земельної ділянки становить - 3 576 грн. 00 коп. ( три тисячі п'ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) відповідно до відомостей, викладених у Витягу з технічної документації про визначення грошової оцінки земельної ділянки, складеної Вільнянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області під 10 грудня 2004 року.

Після смерті чоловіка позивачки, її почав навіщати ОСОБА_2, відповідач по справі, який є сином племінниці Позивача.

Враховуючи те, що Позивач досягла поважного віку, їй стало важко обробляти земельну ділянку, вона запропонувала відповідачу обробляти Земельну ділянку та отримувати продукти сільгоспвиробництва, вирощені на земельній ділянці, на свою користь. На цю пропозицію відповідач запропонував їй з'їздити до нотаріуса та оформити документи, згідно яких він зможе законно користуватися земельною ділянкою.

18.12.04р. позивачка та відповідач поїхали до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5. Нотаріус запропонував оформити разом з земельною ділянкою і будинок, за для того, щоб відповідач мав можливість його доглядати.

25.12.04р.   сторони   знов   приїхали   до   приватного   нотаріуса   Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 Там позивач підписала два договори. Після сварки яка, виникла між сторонами, у вересні 2007 року відповідач припинив обробляти земельну ділянку та доглядати за будинком.

Позивач звернулася до ОСОБА_6, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2., Запорізької обл., вул.   Октябрьська, 9., та запропонувала останньому доглянути за нею до смерті, а вона передасть йому у власність все її майно.

Досягнувши певної домовленості з цього питання, позивач та ОСОБА_6 звернулись за юридичною допомогою до фахівців, які роз'яснили, що правочини, укладені 25.12.2004року, . посвідчені та зареєстровані в реєстрі за № 3254, та № 3255 приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, є договорами дарування, згідно з якими позивач подарувала будинок та земельну ділянку відповідачу та вже не є власником будинку та земельної ділянки.

Лише після отриманих роз'яснень позивач зрозуміла, що помилилася, підписуючи Договори дарування.

При укладанні Договору дарування будинку (надалі - Договір 3254) та договору дарування Земельної ділянки (надалі - Договір 3255) позивач мала на увазі, що майно, а саме будинок та земельна ділянка будуть належити їй до смерті, тобто право власності на майно перейде до відповідача після її смерті.

Позивач не мала уяви про те, що вона укладає правочин (Договори №№ 3254, 3255) згідно яких вона може буде позбавлена права користування та розпорядження майном, та, крім того, може бути виселена з будинку за бажанням відповідача.

Під час укладання правочинів Позивач вважає, що нотаріусом не було роз'яснено:

1.   1.     природу правочину,

2.   2.     правові наслідки його укладення,

3.   3.     права та обов'язки сторін.

Перед тим, як підписувати Договори № 3254, №3255 нотаріус їх в голос не зачитував, про зміст їх сторонам пояснень не давав.

Позивач особисто Договори не читала, оскільки не володіє в достатньому обсязі українською мовою та правовими знаннями.

Якби при укладанні правочинів (Договорів № 3254, № 3255), позивач вірно зрозуміла їх природу та юридичні наслідки їх укладання зазначені Договори № 3254, № 3255 зі сторони позивача не були би підписані.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Позивачка вважає, що Договір дарування будинку що знаходиться в селі Матвіївка Вільнянського району, Запорізької обл., вул.   Лесі Українки, 41, розташований на земельній ділянці Матвіївської сільської Ради народних депутатів Вільнянського району, Запорізької області площею -1754 м 2, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 3254 приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 25.12.2004р. та договір дарування земельної ділянки площею - 01833 га., яка знаходиться в селі Матвіївка Вільнянського району, Запорізької області, вул.   Лесі Українки, 41, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 в реєстрі за № 3255 25.12.2004р. є правочинами, які вчинено під впливом помилки. Таким чином, позивач, вчиняючи правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

У судовому засіданні позивач та її представник наполягають на своїх позовних вимогах, відповідач та його представник проти позову заперечують, посилаючись на те, що позивачка мала намір укласти договір дарування належних їй житлового будинку та земельної ділянки, а не договір довічного утримання. Крім того, прохають відповідно до ст. 728 ЦК України застосувати позовну давність.

Третя особа : приватний нотаріус вважає, що при укладенні договорів дарування він керувався законами, покладається на думку суду, прохає справу слухати в його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, вислухвавши пояснення свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи позивачка у 2004 році на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області від 25 жовтня 2003 року за реєстровим № 1392, та зареєстрованого в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 28 листопада 2003 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" від 28 листопада 2003 року за № 2125554, реєстраційний номер 2382769, номер запису 408 в Книзі № 2 ( Бланк серії ЯАА № 560376) отримала у спадок житловий будинок з відповідними надвірними побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької обл., по вул.   Лесі Українки, 41, розташований на земельній ділянці Матвіївської сільської Ради народних депутатів Вільнянського р-ну, Запорізької обл. площею - 1754 м 2 та земельну ділянку площею - 01833 га, яка знаходиться за тією ж адресою. Загальна вартість вищевказаного нерухомого майна становить - 21 969 гривень.Грошова оцінка земельної ділянки становить - 3 576 грн. 00 коп.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка після смерті її чоловіка, її почав навіщати ОСОБА_2, відповідач по справі, який є сином її племінниці. Враховуючи те, що вона досягла поважного віку, більш 70 років, їй стало важко обробляти земельну ділянку, вона запропонувала відповідачу обробляти земельну ділянку та отримувати продукти сільгоспвиробництва, вирощені на земельній ділянці, на свою користь. На цю пропозицію відповідач запропонував їй з'їздити до нотаріуса та оформити документи, згідно яких він зможе законно користуватися земельною ділянкою.

18.12.04р. позивачка та відповідач поїхали до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5. Нотаріус запропонував оформити разом з земельною ділянкою і будинок, за для того, щоб відповідач мав можливість його доглядати.

25.12. 2004 року позивачка та відповідач знов приїхали до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 Там

позивачка підписала два договори дарування житлвого будинку та земельної ділянки.

У вересні 2007 року між позивачкою та відповідачем виникла сварка. Відповідач бив її та висловлювався на її адресу нецензурну лайку. Гроші, пенсію, яку вона отримувала вона віддавала відповідачу та його матері. Ніяких ліків, харчів відповідач та його мати позивачці не купували, навпаки, забирали її пенсію. Комунальні послуги позивачка сплачувала сама.

Після чергової сварки відповідач покинув житловий будинок позивачки, припинив обробляти земельну ділянку та доглядати за будинком. Позивачка зверталася до нього з проханням віддіти правовстановлюючі документи на будинок, до сих пір документи не повернуті.

Позивачка одинока, хвора жінка, тому звернулася до свого сусіда ОСОБА_6 з проханням доглянути за нею до смерті, а вона передасть йому у власність все її майно. У лютому 2008 року позивачка та ОСОБА_6 звернулись за юридичною допомогою до фахівців, які роз'яснили, що правочини, укладені 25.12.2004року, . посвідчені та зареєстровані в реєстрі за № 3254, та № 3255 приватним нотаріусом ОСОБА_5, є договорами дарування, згідно з якими позивач подарувала будинок та земельну ділянку відповідачу та вже не є власником будинку та земельної ділянки. Лише тоді позивачка взнала, що вона уклала договори дарування належного їй нерухомого майна, а не договір довічного утримання з відповідачем і що вона що помилилася, підписуючи Договори дарування, згідно яких право власності на майно перейшло до відповідача.

Позивач не мала уяви про те, що вона укладає правочин (Договори №№ 3254, 3255) згідно яких вона може буде позбавлена права користування та розпорядження майном, та, крім того, може бути виселена з будинку за бажанням відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка в силу свого віку, хвороб, підписуючи договори дарування не розуміла природу правочину, правові наслідки його укладення, права та обов'язки сторін. Про що їй також нотаріусом не було роз'яснено.

Перед тим, як підписувати Договори № 3254, №3255 нотаріус їх в голос не зачитував, про зміст їх сторонам пояснень не давав. Як пояснила позивачка у нотаріуса їх прийняла якась літня жінка, а не сам нотаріус.

Позивач особисто договори не читала, оскільки не володіє в достатньому обсязі українською мовою та правовими знаннями.

Якби при укладанні правочинів позивач вірно зрозуміла їх природу та юридичні наслідки їх укладання, зі сторони позивача вони б не були би підписані.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що у лютому 2008 році до нього в офіс у м. Запоріжжя звернулися позивачка та її сусід ОСОБА_6 з проханням надати консультацію з приводу того, чи може позивачка з сусідом укласти договір довічного утримання. Проглянувши договори дарування він пояснив позивачці, що вона вже не власник нерухомого майна, вона його подарувала відповідачу. Реакція позивачки була негативна, вона не зрозуміла, яким чином вона уклала договіри дарування та позбавлена права користуватися своїм майном і що у неї тепер немає житла, вона може жити просто неба..

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6. сусід позивачки також пояснив, що до нього звернулася позивачка з проханням доглянути її до смерті, вона одинока, хвора жінка, немає дітей, нікого близького. З метою одержати консультацію вони поїхали до юриста до кінцевої зупинки маршрутного автобусу з с Матвіївка до м. Запоріжжя. Там в офісі у юриста вони взнали, що позивачка вже не власниця житлового будинку та земельної ділянки, що вона їх подарувала сину своєї племінниці, які ображали її. Реакція позивачки була негативна, вона досі не розуміє, що вона не власниця свого будинку, який вона будувала разом зі своїм покійним чоловіком і її можуть виженути з житлового будинку.

Тому суд вважає, що позивачка взнала про своє порушено право тільки у лютому 2008 року.

Відповідно   до   ч.1   ст.229   ЦК   України  якщо   особа,   яка   вчинила  правочин, помилилася щодо   обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Правочини, які вчиняються під впливом помилки належать до оспарюваних правочинів, в тому наявність помилки повинна бути доведена особою,  яка діяла під її впливом. Правочини, вчинені під впливом помилки, що має істотне   значення   є   недійсними,   оякільки   не   відповідають  загальним   підставам   дійсності правочинів  (  ч.3   ст.   203   ЦК  України),  внутрішня  воля  участника  правочину  не   відповідає її зовнішньому  прояву -волевиявленню  участника,  яке  сформоване  під   вливом помилки.

Суд вважає і в судовому засіданні позивачка довела, що її волевиявлення було спрямоване на укладання договору довічного утримання, наміру відмовлятися від належного їй майна не було, вчиняючи правочин, позивачка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.203, 229, 346, 717, 718 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

1.   1.     Визнати недійсним Договір дарування житлового будинку в  селі  Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області, вул.   Лесі Українки, 41, розташований на земельній ділянці Матвіївської сільської Ради народних депутатів Вільнянського району, Запорізької області, площею  -   1754 м2,  посвідчений       приватним нотаріусом   Вільнянського   районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 за реєстровим № 3254.

2.   2.     Визнати  недійсним договір дарування земельної ділянки площею - 01833   га., що становить - рілля, яка знаходиться в селі Матвіївка Вільнянського району, Запорізької області, вул.   Лесі Українки, 41,  посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 за реєстровимв № 3255.

3.   3.     Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок що знаходиться в селі Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької обл., вул.   Лесі Українки, 41, розташований на земельній ділянці Матвіївської сільської Ради народних депутатів Вільнянського району, Запорізької обл. площею - 1754 м2.

4.   4.     Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянки площею - 01833   га., яка знаходиться в селі Матвіївка Вільнянського району, Запорізької обл., вул.   Лесі Українки, 41.

5.   5.     Судові втрати у розмірі 255 грн. 50 коп. стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.

6.   6.     Виграти з інформаційно- технічного розгляду справи у розмірі 30 гривен стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.