Постанова

від 01.04.2019 по справі 910/21950/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа№ 910/21950/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Буравльова С.І.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.05.2016 (повне рішення складено 30.05.2016)

у справі №910/21950/15 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Агроновоком" (ТОВ "Марількомфрукт")

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"(далі - позивач, банк, іпотекодержавтель) звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" (далі - відповідач, іпотекодавець) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 151311Z51 від 29.12.2011 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 566, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням позичальником (ТОВ "Агроновоком" (ТОВ "Марількомфрукт")) у встановлений строк зобов'язань з повернення кредиту за укладеним з позивачем договором № 151311Z25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, несплатою процентів за користування кредитом, а також комісій, нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань загалом в розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн. В свою чергу, з метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за вищенаведеним договором № 151311Z25 від 29.12.2011, між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір № 151311Z51 від 29.12.2011, із змінами і доповненнями, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором передав в іпотеку банку нерухоме майно - земельні ділянки загальною площею 28,4533 га, що належать іпотекодавцю на праві власності, та розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, цільове призначення - землі житлової забудови. У зв'язку з наведеним, позивач з посиланням на умови іпотечного договору та ст. 12, ст. 33, ст. 35 Закону України Про іпотеку просив звернути стягнення на належне відповідачу та передане в іпотеку нерухоме майно згідно переліку, наведеного у прохальній частині позову, з визначенням способу реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діляності відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/21950/15 позов задоволено повністю, а саме: в рахунок погашення наявної перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроновоком" за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, в розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн., звернуто стягнення на:

- нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на праві власності та є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151311Z51 від 29.12.2011, із змінами і доповненнями, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 566, зокрема - земельні ділянки загальною площею 28,4533 га, розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, цільове призначення - землі житлової забудови та землі житлової та громадської забудови, а саме:

№ з/п Площа, га№ та серія Державног о акту на право власності на земельну ділянку Дата видачі Кадастровий номерРеєстрові номери Державного акту на право власності на земельну ділянку у Книзі записів реєстрації державних актів Заставна вартість, грн. 1 3,1163ЧР№082808 17.02.09 3222480400:05:001:0294 020932900024 8 243 200,0 2 1,8228ЧР№082807 17.02.09 3222480400:05:001:0121 020932900026 4 821 600,0 3 5,6104ЧР№082809 17.02.09 3222480400:05:001:0293 020932900020 14 839 200,0 4 2,4796ЧР№082806 17.02.09 3222480400:05:001:0308 020932900025 6 559 200,0 5 3,1484ЧР№082805 17.02.09 3222480400:05:001:0302 020932900022 8 328 000,0 6 4,0112ЧР№082803 17.02.09 3222480400:05:001:0300 020932900023 10 609 600,0 7 8,2646ЧР№082802 17.02.09 3222480400:05:001:0319 020932900027 21 860 000,0 Всього 28,4533 75 260 800,00

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/21950/15 встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 151311Z51 від 29.12.2011, із змінами і доповненнями, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 566, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику ТОВ "Агроновоком" кредитні кошти за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, однак свої зобов'язання за даним кредитним договором позичальник належним чином не виконав, станом на день розгляду справи в суді за позичальником рахується заборгованість за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву в розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн. грн., розмір якої ні позичальником, ні відповідачем - не спростовано. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції з посиланням на умови іпотечного договору та ст. 12, ст. 33, ст. 35 Закону України Про іпотеку звернув стягнення на належне відповідачу та передане в іпотеку нерухоме майно згідно переліку, наведеного у резолютивній частині рішення, з визначенням способу реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діляності відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/21950/15 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що скаржника не було належним чином повідомлено про судове засідання 25.05.2016, призначене згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 10.05.2016, чим допущено порушення норм процесуального права. Крім того, скаржник вказував на те, що судом першої інстанції в порушення норм ст.ст. 38, 39 Закону України Про іпотеку не було встановлено початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилався на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання у відповідності до вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення). Крім того, позивач вказував на вірне застосування судом першої інстанції Закону України Про іпотеку , зокрема щодо визначення порядку встановлення початкової вартості предметів іпотеки шляхом її визначення в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діляності відповідно до чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 року задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі №910/21950/15 змінено, викладено резолютивну частину в редакції даної постанови.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" задоволено частково. Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016, а справу №910/21950/15 направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив наступне: змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, в свою чергу, дійшов висновку про те, що, з урахуванням приписів ч.6 ст. 38 , ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та висновку судової земельно-оціночної експертизи від 26.04.2016 №21260/15-41, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, початкова ціна продажу іпотечного нерухомого майна, на яке звертається стягнення, має визначатися на рівні ринкової вартості предмета іпотеки. Проте, колегія суддів касаційної інстанції вказала про передчасність висновків суду апеляційної істанції в цій частині. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, нормою ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку" , яка є спеціальною у співвідношенні з положеннями ст.ст. 5 , 13 Закону України "Про оцінку земель" та ч.5 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" , встановлено, що початкова ціна іпотечного нерухомого майна для цілей його подальшої реалізації має визначатися суб'єктом оціночної діяльності, в тому числі й судовим експертом-оцінювачем, на рівні звичайних цін на предмет іпотеки, а не рівні його ринкової вартості. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що їх сукупна заставна вартість складає 75260800 грн. В ухвалі про призначення судової експертизи від 25.05.2016 господарський суд міста Києва не зазначив, станом на яку дату має визначатися вартість предмета іпотеки за іпотечним договором №151311Z51 від 29.11.2011, а судовий експерт визначав вартість станом на 22.03.2016р., в той час як експертний висновок складено пізніше - 26.04.2016. З огляду на те, що судом першої інстанції експертиза призначалася на предмет визначення ринкової вартості предмета іпотеки за іпотечним договором №151311Z51 від 29.11.2011, тобто перед судовим експертом не ставилося питання про встановлення початкової ціни іпотечного нерухомого майна на рівні звичайних цін на це майно, для цілей його подальшої реалізації, колегія суддів не виключає необхідності призначення апеляційним судом нової експертизи з питаннями, які відповідатимуть вимогам ч.6 ст. 38 , ч.1 ст. 39 та ч.2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2017 справу №910/21950/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Сітайло Л.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" до розгляду та порушено апеляційне провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Чорногуз М.Г.

29.05.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2017, в яких позивач посилався на те, що нормами статті 39 Закону України Про іпотеку не визначено обов'язку встановлення у грошовому вираженні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, відповідне визначення в оскаржуваному рішенні узгоджується і з умовми іпотечного договору, зокрема п. 5.7, п. 5.8, п. 5.9 ст. 5, а також приписами ст. 57, ч. 3 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження (у діючій на час спірних правовідносин редакції). Крім того, позивач вказував на те, що потреби у призначенні судової експертизи не існує, а її призначення призведе до затягування розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 призначено у справі №910/21950/15 судову експертизу, апеляційне провадження у справі зупинено до одержання результату судової експертизи.

25.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи разом з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно - земельної експертизи від 15.06.2018 № 12419/17-41.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №910/21950/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 та призначено справу до розгляду на 24.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 розгляд справи відкладено на 04.09.2018.

27.08.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Агроновоком" (ТОВ "Марількомфрукт") надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа вказувала на те, що позивач визнаний кредитором в справі про банкрутство третьої особи у сумі 1 321 380 281,53 грн.

03.09.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких вказував на те, що зобов'язання боржника за кредитом є припиненими внаслідок стягнення суми боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 по справі № 910/3531/15г, і зобов'язання боржника за кредитним договором також припинились. В свою чергу, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, а отже, іпотека також є припиненою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку .

У судовому засіданні 04.09.2018 оголошено перерву до 25.09.2018.

У судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву до 23.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 №475, за актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/21950/15 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 передана на розгляд колегії суддів у складі: Зубець Л.П. (головуючий), судді Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Суддею Північного апеляційного господарського суду Калатай Н.Ф. подано заяву про самовідвід від розгляду справи №910/21950/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 заяву судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), про самовідвід у справі №910/21950/15 - задоволено, матеріали справи №910/21950/15 передано на повторний автоматизований розподіл для заміни судді Калатай Н.Ф. у складі визначеної колегії для розгляду справи №910/21950/15 відповідно до ст. 32 ГПК України .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі №910/21950/15 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Власов Ю.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 справу №910/21950/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 прийнто до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Власов Ю.Л., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі №910/21950/15 призначено на 24.01.2019.

23.01.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позиваач надійшли додаткові пояснення, в яких позивач надав інформацію щодо погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 151311К25 від 29.12.2011 за період з 11.08.2015 по 17.10.2018, зокрема щодо надходження коштів в сумі 3 654,00 грн.

24.01.2019 розгляд справи №910/21950/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України , п.п. 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/372/19 від 24.01.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/21950/15.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 справу №910/21950/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Буравльов С.І., призначено справу до розгляду в судовому засіданні 04.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.04.2019.

В судове засідання з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судове засідання 01.04.2019 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (поштове рекомендоване повідомлення про вручення ухвали від 04.03.2019 - 0411626954553).

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в судове засідання 01.04.2019 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - ПAT "Укрексімбанк", банк, позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроновоком" (надалі - ТОВ "Агроновоком", позичальник, третя особа) було укладено договір № 151311К25 від 29.12.2011 р. про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, із змінами і доповненнями, внесеними відповідними додатковими угодами (надалі - кредитний договір) .

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 кредитного договору, банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття акредитивів в рамках відновлюваної кредитної лінії на умовах кредитного договору (надалі - кредит) з лімітом кредитної лінії у розмірі 39 600 000,00 (тридцять дев'ять мільйонів шістсот тисяч) доларів США, граничним строком відкриття акредитива(-ів) до 30.09.2013 p., строком погашення 360 календарних днів з дати відкриття акредитиву/акцепту документів (відповідно до умов кожного окремого акредитиву), на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені пп. 3.2.4., пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. 3 кредитного договору.

Відповідно до пп. 3.4.1. п. 3.4. ст. 3 кредитного договору, позичальник зобов'язався погасити повністю кредит у валюті кредиту відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний у п. 3.8. кредитного договору, за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника, у строк, передбачений кредитним договором. Строки погашення кредиту визначені в пп. 3.2.2. п. 3.2. ст. 3 кредитного договору, є обов'язковими.

Підпунктом 3.5.1. п. 3.5. ст. 3 кредитного договору встановлено зобов'язання позичальника сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. ст. 3 кредитного договору, у валюті кредиту.

За умовами пп. 3.9.1. п. 3.9. ст. 3 кредитного договору, на дату надання кредиту позичальник зобов'язаний надати банку та/або сприяти наданню банку поручителем(-ями) забезпечення на умовах, що задовольняють банк та у розмірі, визначеному в пп. 3.2.7. цього договору, та/або укласти договори поруки. Забезпечення у зазначеному розмірі повинно підтримуватися позичальником протягом усього строку чинності цього договору.

Підпунктом 3.9.2. п. 3.9. ст. 3 кредитного договору обумовлено, що за виконання зобов'язань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у т.ч. коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з пп. 5.1.2. п. 5.1. ст. 5 кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитним договором.

Відповідно до п. 7.2. ст. 7 кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та плат за кредитом позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений в кредитному договорі.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, проте кредит надається після виконання позичальником пп. 3.3.1. та пп. 3.9.1. цього договору та укладання договорів поруки. Цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 8.1. ст. 8 кредитного договору).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось учасниками справи, на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття, зокрема:

- безвідкличного документарного непокритого акредитиву в сумі 5 499 999,76 доларів США строком оплати 360 календарних днів з дати акцепту документів, підтвердженого Інобанком, для забезпечення зобов'язань позичальника перед компанією "Cargill International SA" (Switzerland) згідно з договором купівлі-продажу № (1)GLS3370XA (2)GLS3014XC (3)GLS3450X (4)GLS3276АХ від 19.02.2013 р. із зміною № 1 від 21.06.2013.;

- безвідкличного документарного непокритого акредитиву в загальній сумі 24 999 999,81 доларів США строком оплати 360 календарних днів з дати акцепту документів, авізованого Інобанком, для забезпечення зобов'язань позичальника перед компанією "Cargill Incorporated Petroleum Trading" (США) згідно з договором купівлі- продажу № 308778/1 від 12.03.2013 із зміною № 2 від 21.06.2013.

Згідно з заявою ТОВ "Агроновоком" від 31.07.2013 про відкриття документарного акредитиву (надалі - заява-1), ПAT "Укрексімбанк" 06.08.2013 відкрило акредитив 13412ТР756 на суму 5 499 999,76 доларів США, згідно з договором купівлі-продажу № (1)GLS3370XA (2)GLS3014XC (3)GLS3450X (4)GLS3276AX від 19.02.2013, із зміною № 1 від 21.06.2013, на користь "Cargill International SA" (Switzerland) через банк Raiffeisen Bank International AG, Vienna.

Відповідно до заяви-1, позичальник надав розпорядження здійснити платіж після виконання умов акредитиву, а саме - факту отримання оригіналу рахунку, фотокопії коносаменту та листа від "Cargill International SA", який засвідчує, що оригінали транспортних документів, відправлені безпосередньо "Cargill International SA", або за його дорученням та, що товари будуть розвантажені в Данії або Франції. Документи мають відповідати умовам акредитив", а платіж має виконуватись з відстроченням платежу для ТОВ "Агроновоком" до 04.08.2014 (360 днів від дати акцепту документів).

09.08.2013 документи, що відповідають умовам акредитиву, було акцептовано банком Raiffeisen Bank International AG, Vienna та надіслано останнім до ПAT "Укрексімбанк" авторизоване повідомлення МТ 799 про те, що документи, які відповідають умовам акредитиву, відправлені 09.08.2013.

12.08.2013 ПAT "Укрексімбанк" отримало від банку Raiffeisen Bank International AG, Vienna комплект документів. ПAT "Укрексімбанк" пересвідчилося, що документи відповідають умовам акредитиву та листом від 13.08.2013 № 020-1/206 (копію листа додано до матеріалів справи) передало комплект документів ТОВ "Агроновоком".

03.09.2013 банк Raiffeisen Bank International AG, Vienna надіслав до ПAT "Укрексімбанк" авторизоване повідомлення МТ 799, в якому змінив реквізити для платежу за акредитивом.

Після закінчення терміну відстрочення платежу, а саме - 04.08.2014 ПAT "Укрексімбанк" здійснило платіж, згідно з умовами акредитиву (пункт 78 МТ 700) та інструкціями Raiffeisen Bank International AG, Vienna, в сумі 5 499 999,76 доларів США, що підтверджує виконання зобов'язання за акредитивом, згідно з пунктом b . Статті 7 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, Публікації МТП № 600 щодо безвідкличного зобов'язання виконати зобов'язання з часу, коли він відкриває акредитив.

Таким чином, 04.08.2014 відповідно до умов кредитного договору, у позичальника виникла заборгованість перед кредитором в розмірі 5 499 999,76 доларів США, яка є непогашеною на даний час.

Згідно з заявою ТОВ "Агроновоком" від 31.07.2013 про відкриття документарного акредитиву (надалі - заява-2), ПAT "Укрексімбанк" 09.08.2013 відкрив акредитив 13422ТР840 на суму 24 999 999,81 доларів США, згідно з контрактом № 308778/1 від 12.03.2013 на користь Cargill, Incorporated, Petroleum Trading (США), через банк Credit Suisse AG, Geneva, Switzerland.

Відповідно до заяви-2, позичальник надав розпорядження здійснити платіж після виконання умов акредитиву, а саме факту отримання оригіналу рахунку, фотокопії коносаменту та листа від Cargill Incorporated, Petroleum Trading (США), який засвідчує, що оригінали транспортних документів, відправлені безпосередньо Cargill Incorporated, Petroleum Trading (США), або за його дорученням, та що товари не завозяться на територію України. Документи мають відповідати умовам акредитиву, а платіж має виконуватись з відстроченням платежу для ТОВ "Агроновоком" до 07.08.2014 (360 днів від дати акцепту документів).

12.08.2013 банк Credit Suisse AG, Geneva надіслав до ПAT "Укрексімбанк" авторизоване повідомлення МТ 754 про те, що документи, які відповідають умовам акредитиву, відправлені 12.08.2013 службою доставки DHL.

12.08.2013 документи, що відповідають умовам акредитиву було акцептовано ПAT "Укрексімбанк" та надіслано до банку Credit Suisse AG, Geneva повідомлення МТ 799 про те, що сканкопії документів відповідають умовам акредитиву та згідно з умовами акредитиву (пункт 78 МТ 700) платіж буде виконано в сумі 24 999 999,81 доларів США з датою валютування 07.08.2014 безпосередньо на рахунок бенефіціара Cargill Incorporated, Petroleum Trading (США).

13.08.2013 ПAT "Укрексімбанк" отримав від банку Credit Suisse AG, Geneva комплект документів. Банк пересвідчився, що документи відповідають умовам акредитиву та листом від 15.08.2013 № 020-1/210 передав комплект документів ТОВ "Агроновоком".

Після закінчення терміну відстрочення платежу, а саме - 07.08.2014, ПAT "Укрексімбанк" здійснив платіж на користь бенефіціара Cargill Incorporated, Petroleum Trading (США) в сумі 24 999 999,81 доларів США, що підтверджує виконання зобов'язання за акредитивом, згідно із пунктом b . Статті 7 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, Публікації МТП № 600 щодо безвідкличного зобов'язання виконати зобов'язання з часу, коли він відкриває акредитив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 07.08.2014, відповідно до умов кредитного договору, у позичальника виникла заборгованість перед кредитором в розмірі 24 999 999,81 доларів США, доказів погашення якої у встановленому порядку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, у зв'язку з несплатою процентів за користування кредитом та комісій у строки, встановлені кредитним договором, а також несвоєчасним погашенням кредиту, у банку виникли правові підстави для нарахування трьох процентів річних за весь період прострочення повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій.

З огляду на викладене, суд апеляційнї інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума заборгованості позичальника за кредитним договором станом на 11.08.2015, становить 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн. і складається із:

- 30 499 999,57 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

- 211 805,55 доларів США - заборгованість за строковими процентами за користування кредитом;

- 7 226 961,36 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом;

- 16 550 157,16 грн. - прострочена комісія за управління кредитом;

- 239 075,24 грн. - прострочена комісія за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами;

- 4 163 611,05 доларів США - пеня за прострочення терміну погашення кредиту;

- 1 191 348,68 доларів США - пеня за прострочення терміну сплати процентів;

- 3 051 043,38 грн. - пеня за прострочення терміну сплати комісій;

- 1 018 626,48 доларів США - 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредиту та процентів;

- 425 696,65 грн. - 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням зобов'язань за кредитним договором по сплаті комісій;

- 6 798 173,45 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісій.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, ПAT "Укрексімбанк" (надалі - іпотекодержатель) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Крем-1" (надалі - ТОВ "Крем-1", відповідач, іпотекодавець) нотаріально посвідчений іпотечний договір № 151311Z51 від 29.12.2011, із змінами і доповненнями (надалі - іпотечний договір № 151311Z51), відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором передав в іпотеку банку нерухоме майно - земельні ділянки загальною площею 28,4533 га, що належать іпотекодавцю на праві власності, та розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, цільове призначення - землі житлової забудови (рядок № 1 наведеної нижче таблиці) та землі житлової та громадської забудови (рядки №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 наведеної нижче таблиці), (надалі - предмет іпотеки), а саме:

№ з/п Площа, га№ та серія Державног о акту на право власності на земельну ділянку Дата видачі Кадастровий номерРеєстрові номери Державного акту на право власності на земельну ділянку у Книзі записів реєстрації державних актів Заставна вартість, грн. 1 3,1163ЧР№082808 17.02.09 3222480400:05:001:0294 020932900024 8 243 200,0 2 1,8228ЧР№082807 17.02.09 3222480400:05:001:0121 020932900026 4 821 600,0 3 5,6104ЧР№082809 17.02.09 3222480400:05:001:0293 020932900020 14 839 200,0 4 2,4796ЧР№082806 17.02.09 3222480400:05:001:0308 020932900025 6 559 200,0 5 3,1484ЧР№082805 17.02.09 3222480400:05:001:0302 020932900022 8 328 000,0 6 4,0112ЧР№082803 17.02.09 3222480400:05:001:0300 020932900023 10 609 600,0 7 8,2646ЧР№082802 17.02.09 3222480400:05:001:0319 020932900027 21 860 000,0 Всього 28,4533 75 260 800,00

Відповідно до п.п. 2.1.7. п. 2.1 іпотечного договору № 151311Z51, іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інші платежі; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору № 151311Z51.

Згідно з п.п. 2.1.14. п. 2.1 іпотечного договору № 151311Z51, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання іпотекодавця та/або боржником зобов'язання (-нь) (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та кредитним договором.

За умовами п. 5.1. іпотечного договору № 151311Z51, у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання боржником, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.3. іпотечного договору № 151311Z51).

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Агроновоком" зобов'язань за кредитним договором, Банк надіслав на адресу ТОВ "Крем-1" повідомлення про порушення зобов'язань № 195-01/5427 від 21.08.2014, № 195-01/6370 від 29.09.2014, № 195-01/7455 від 13.11.2014, № 195-01/7639 від 20.11.2014., в яких вимагав здійснити погашення заборгованості за кредитним договором протягом тридцятиденного строку (копії повідомлень з доказами їх направлення/отримання додано до матеріалів справи).

Однак, відповідач у строк, зазначений у вказаних вище повідомленнях про порушення зобов'язання, заборгованість за кредитним договором не погасив і належніх і допустимих доказів такого погашення не надано ні суду першої інстанції станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення, так не надано і суду апеляційної інстанції станом на момент розгляду справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" заявило вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" про:

- в рахунок погашення наявної перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроновоком" за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, в розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн., звернути стягнення на: нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на праві власності та є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151311Z51 від 29.12.2011, із змінами і доповненнями, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 566, зокрема - земельні ділянки загальною площею 28,4533 га, розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, цільове призначення - землі житлової забудови та землі житлової та громадської забудови, а саме:

№ з/п Площа, га№ та серія Державног о акту на право власності на земельну ділянку Дата видачі Кадастровий номерРеєстрові номери Державного акту на право власності на земельну ділянку у Книзі записів реєстрації державних актів Заставна вартість, грн. 1 3,1163ЧР№082808 17.02.09 3222480400:05:001:0294 020932900024 8 243 200,0 2 1,8228ЧР№082807 17.02.09 3222480400:05:001:0121 020932900026 4 821 600,0 3 5,6104ЧР№082809 17.02.09 3222480400:05:001:0293 020932900020 14 839 200,0 4 2,4796ЧР№082806 17.02.09 3222480400:05:001:0308 020932900025 6 559 200,0 5 3,1484ЧР№082805 17.02.09 3222480400:05:001:0302 020932900022 8 328 000,0 6 4,0112ЧР№082803 17.02.09 3222480400:05:001:0300 020932900023 10 609 600,0 7 8,2646ЧР№082802 17.02.09 3222480400:05:001:0319 020932900027 21 860 000,0 Всього 28,4533 75 260 800,00

з визначенням способу реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику ТОВ "Агроновоком" кредитні кошти за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, однак свої зобов'язання за даним кредитним договором позичальник належним чином не виконав.

Станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення, за позичальником рахувалась заборгованість за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву в розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн. грн. з яких:

- 30 499 999,57 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

- 211 805,55 доларів США - заборгованість за строковими процентами за користування кредитом;

- 7 226 961,36 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом;

- 16 550 157,16 грн. - прострочена комісія за управління кредитом;

- 239 075,24 грн. - прострочена комісія за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами;

- 4 163 611,05 доларів США - пеня за прострочення терміну погашення кредиту;

- 1 191 348,68 доларів США - пеня за прострочення терміну сплати процентів;

- 3 051 043,38 грн. - пеня за прострочення терміну сплати комісій;

- 1 018 626,48 доларів США - 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредиту та процентів;

- 425 696,65 грн. - 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням зобов'язань за кредитним договором по сплаті комісій;

- 6 798 173,45 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісій.

Як зазначав позивач у письмових поясненнях, 16.03.2015 Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі № 910/3531/15-г за позовом ПAT "Укрексімбанк" до ТОВ "Агроновоком" про стягнення заборгованості за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, в розмірі 38 337 366,23 дол. США та 19 450 414,58 грн.

Судом першої інстанції з посиланням на 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва № 910/3531/15-г від 16.03.2015 позов банку було задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Агроновоком" на користь банку наявну станом на 28.01.2015 заборгованість, а саме:

- 30 499 999,57 дол. США - простроченої заборгованості за кредитом;

- 593 055,55 дол. США - заборгованості за строковими процентами за користування кредитом;

- 2 744 059,95 дол. США - заборгованості за простроченими процентами за л користування кредитом;

- 16 550 157,16 грн. - простроченої комісії за управління кредитом;

- 239 075,24 грн. - простроченої комісії за забезпечення виконання розрахунків за непокритими акредитивами;

- 3 892 583,28 дол. США - пені за прострочення терміну погашення кредиту;

- 147 837,82 дол. США - пені за прострочення терміну сплати процентів;

- 1 381 248,10 грн. - пені за прострочення терміну сплати комісій;

- 459 830,07 доларів США - 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням зобов'язань за Кредитним договором по сплаті кредиту та процентів;

- 153 726,51 грн. - 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням зобов'язань за Кредитним договором по сплаті комісій;

- 1 126 207,57 грн. - втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісій;

- 73 080,00 грн. - судового збору.

На примусове виконання рішення у справі № 910/3531/15-г Господарським судом м. Києва видано наказ від 31.03.2015 № 910/3531/15-г про стягнення з ТОВ "Агроновоком" на користь ПAT "Укрексімбанк" заборгованості в загальному розмірі 38 337 366,23 дол. США та 19 450 414,58 грн., а також сплаченого судового збору в розмірі 73 080,00 грн.

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2015 ВП №47375766, відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 31.03.2015 № 910/3531/15-г.

28.03.2016 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову ВП №47375766 про зміну назви сторони виконавчого провадження .

Відповідно до листа від 13.04.2016 № 10947-0-33-16 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок коштів, стягнутих з рахунків боржника відділом примусового виконання рішень перераховано стягувачу 162 011,16 грн., згідно із платіжним дорученням № 1174 від 06.07.2015.

Також позивач повідомив суду, що в Бюлетені Державної Реєстрації опубліковано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 332 (27) з 30.09.2015 по 08.10.2015 (розділ 1.3. "Повідомлення про зміну найменування юридичної особи ") щодо зміни найменування ТОВ "Агроновоком" на ТОВ "Марількомфрукт" (код ЄДРПОУ 33996335).

В Бюлетені Державної Реєстрації опубліковано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 332 (27) з 30.09.2015 по 08.10.2015 (розділ 1.2. "Повідомлення про зміну місцезнаходження юридичної особи") щодо зміни місцезнаходження ТОВ "Марількомфрукт" (код ЄДРПОУ 33996335) 01133, м. Київ, Печерський район, бул. Лесі Українки, 26, офіс 810 на: 54015, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Робоча, буд. 2 А.

Крім того, позивач повідомив, що в Бюлетені Державної Реєстрації опубліковано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №336 (31) з 09.11.2015 по 18.11.2015 (розділ 1.5. "Повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи ") щодо ліквідації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Марількомфрукт" (далі - ТОВ "Марількомфрукт") (54015, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Робоча, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 33996335).

ПAT "Укрексімбанк" було пред'явлено претензію (заяву) від 29.12.2015 № 010-05/7967 з вимогами до ТОВ "Марількомфрукт", що ліквідується за рішенням його засновників (учасників), у розмірі 45 308 792,32 дол. США та 27 013 378,63 грн. (копія претензії (заяви) додана до матеріалів справи).

16.02.2016 до ПAT "Укрексімбанк" надійшов відзив ліквідатора ТОВ "Марількомфрукт" Мар'яш I.Л. від 11.02.2016 р. № 2-11/02, відповідно до якого кредиторські вимоги банку в сумі 45 308 792,32 дол. США та 27 013 378,63 грн., а також сплачений банком судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. ліквідатором визнано в повному обсязі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення вказав, що розмір заборгованості станом на 11.08.2015 за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, в сумі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн. ані позичальником, ані відповідачем не спростовані, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що зобов'язання боржника за кредитом є припиненими внаслідок стягнення суми боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 по справі №910/3531/15-г, і зобов'язання боржника за кредитним договором також припинились, а оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, а отже, іпотека є припиненою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки ухвалення рішення про стягнення суми боргу не припиняє зобов'язальних відносин між учасниками основного договору та договору забезпечення, а лише робить відповідні грошові вимоги безспірними.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що 23.01.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач надав інформацію щодо погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 151311К25 від 29.12.2011 за період з 11.08.2015 по 17.10.2018, зокрема щодо надходження коштів в сумі 3 654,00 грн. Проте, вказана обставина підлягає врахуванню в процесі виконання рішення з урахуванням Закону України Про виконавче провадження , оскільки вказані кошти перераховані вже після ухвалення оскаржуваного рішення (25.05.2016).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

На виконання умов договору № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, в забезпечення даного договору між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ТОВ "Крем-1" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 151311Z51 від 29.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрований в реєстрі за номером 566. Боржником за даним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроновоком".

Предметом іпотеки за даним договором є нерухоме майно - земельні ділянки загальною площею 28,4533 га, що належать іпотекодавцю на праві власності, та розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, цільове призначення - землі житлової забудови (рядок № 1 наведеної нижче таблиці) та землі житлової та громадської забудови (рядки №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 наведеної нижче таблиці), (надалі - предмет іпотеки), а саме:

№ з/п Площа, га№ та серія Державног о акту на право власності на земельну ділянку Дата видачі Кадастровий номерРеєстрові номери Державного акту на право власності на земельну ділянку у Книзі записів реєстрації державних актів Заставна вартість, грн. 1 3,1163ЧР№082808 17.02.09 3222480400:05:001:0294 020932900024 8 243 200,0 2 1,8228ЧР№082807 17.02.09 3222480400:05:001:0121 020932900026 4 821 600,0 3 5,6104ЧР№082809 17.02.09 3222480400:05:001:0293 020932900020 14 839 200,0 4 2,4796ЧР№082806 17.02.09 3222480400:05:001:0308 020932900025 6 559 200,0 5 3,1484ЧР№082805 17.02.09 3222480400:05:001:0302 020932900022 8 328 000,0 6 4,0112ЧР№082803 17.02.09 3222480400:05:001:0300 020932900023 10 609 600,0 7 8,2646ЧР№082802 17.02.09 3222480400:05:001:0319 020932900027 21 860 000,0 Всього 28,4533 75 260 800,00

Відповідно до п.п. 2.1.7. п. 2.1 іпотечного договору № 151311Z51, іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії та інші платежі; неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору № 151311Z51.

Згідно з п.п. 2.1.14. п. 2.1 іпотечного договору № 151311Z51, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання терміну виконання іпотекодавцем та/або боржником зобов'язання (-нь) (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору), забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором та кредитним договором.

За умовами п. 5.1. іпотечного договору № 151311Z51, у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання боржником, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.3. іпотечного договору № 151311Z51).

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Агроновоком" зобов'язань за кредитним договором, банк надіслав на адресу ТОВ "Крем-1" повідомлення про порушення зобов'язань № 195-01/5427 від 21.08.2014, № 195-01/6370 від 29.09.2014, № 195-01/7455 від 13.11.2014, № 195-01/7639 від 20.11.2014, в яких вимагав здійснити погашення заборгованості за кредитним договором протягом тридцятиденного строку (копії повідомлень з доказами їх направлення/отримання додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Стосовно позовної вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (земельні ділянки) у рахунок погашення заборгованості за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення даної вимоги повністю з огляду на наступне.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1. ст. 590 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ст. 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

У відповідності до статті 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з частиною 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

В ході розгляду справи № 910/21950/15, ухвалою суду першої інстанції від 28.10.2015 було призначено судову експертизу для встановлення ринкової вартості спірного предмету іпотеки (земельних ділянок), виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Супровідним листом (вихідний № 21260/15-41 від 26.04.2016) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/21950/15, акт здачі-приймання висновку судової експертизи № 21260/15-41 від 26.04.2016 та висновок судової земельно-оціночної експертизи № 21260/15-41 від 26.04.2016 у справі № 910/21950/15.

Крім того, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 призначено у справі №910/21950/15 судову експертизу, апеляційне провадження у справі зупинено до одержання результату судової експертизи.

25.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи разом з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно - земельної експертизи від 15.06.2018 № 12419/17-41.

Так, висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно - земельної експертизи від 15.06.2018 № 12419/17-41 згідно результатів проведеного дослідження надано відповідь про те, що ринкова вартість предмета іпотеки за іпотечним договором № 151311Z51 від 29.12.2011, зі змінами і доповненнями, а саме: нерухомого майна - земельних ділянок загальною площею 28,4533 га, що належать іпотекодавцю на праві власності, та розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, цільове призначення - землі житлової забудови (рядок № 1 наведеної нижче таблиці) та землі житлової та громадської забудови на рівні звичайних цін на це майно станом на 09.10.2017 становить:

№ з/п Площа, сот Кадастровий номер Вартість земельної ділянки, грн. 1 311,63 3222480400:05:001:0294 7 083 000,00 2 182,28 3222480400:05:001:0121 4 143 000,00 3 561,04 3222480400:05:001:0293 12 752 000,00 4 247,96 3222480400:05:001:0308 5 636 000,00 5 314,84 3222480400:05:001:0302 7 156 000,00 6 401,12 3222480400:05:001:0300 9 117 000,00 7 826,46 3222480400:05:001:0319 18 785 000,00 Всього 286,46 64 672 000,00

Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приймає висновок експерта за результатами проведення дослідження в якості доказу в розумінні ст.ст. 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, проте, його оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з іншими доказами та обставинами справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи в сукупності, а також надані експертними установами експертні висновки, щодо способу реалізації предмету іпотеки та початкової вартості предмета іпотеки для його подальшої реалізації, зазначає наступне.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правоідносин), у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що припис статті 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проголошення оскаржуваного рішення) дійно містив посилання на зазначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Проте, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На даний час право позивача на повернення кредитних коштів - є порушеним, і завданням господарського судочинства є вирішення відповідного спору, пов'язаного з господарською діяльністю, з метою відновлення порушеного права позивача визначеним ним способом захисту. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що визначення способу реалізації шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України - сприятиме ефективному захисту порушеного права позивача, оскільки сприятиме визначенню реальної вартості майна вже на стадії виконання судового рішення за цінами, які відповідатимуть реальним ринковим станом на момент такого виконання.

Враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, перевіривши в апеляційному порядку наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 151311Z51 від 29.12.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрованим в реєстрі за номером 566, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 44 312 352,69 доларів США та 27 064 145,88 грн. за договором № 151311К25 від 29.12.2011 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного непокритого акредитиву, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником - ТОВ "Агроновоком" зобов'язань за вказаним кредитним договором, з визначенням способу реалізації шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України, підлягають задоволенню повністю.

Доводи скаржника про те, що скаржника не було належним чином повідомлено про судове засідання 25.05.2016, призначене згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 10.05.2016, чим допущено порушення норм процесуального права - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки скаржник був обізнаний про наявність відповідного спору, в матеріалах справи були наявні надані ним пояснення та заперечення, а також надані документи, які оцінені судом першої інстанції при вирішенні спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справи докази в сукупності, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову повністю.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/21950/15 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 234-241, 269, 273, 275-284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі №910/21950/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі №910/21950/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Крем-1".

4. Матеріали справи №910/21950/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 17.04.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.І. Буравльов

А.І. Мартюк