Постанова

від 15.04.2019 по справі 922/2531/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа № 922/2531/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від ТОВ Експерт - сервіс - ОСОБА_1, за довіреністю та свідоцтвом;

від ПАТ Діамантбанк - ОСОБА_2, за довіреністю та свідоцтвом;

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Діамантбанк , м. Київ вх. № 588 Х/З на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р., яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, та на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2019 р. у справі № 922/2531/18 (суддя - Прохоров С.А., повний текст складено та підписано 21.01.2019 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експерт-сервіс , м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк , м. Київ

про визнання договору поруки № 106/2 від 09.09.2016 р. припиненим, визнання договору іпотеки № 106/1 від 09.09.2016 р. припиненим, зняття заборони та зобов'язання усунути перешкоди

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Експерт-сервіс (далі - ТОВ Експерт-сервіс , позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Діамантбанк (далі - ПАТ Діамантбанк , відповідач) про:

- визнання договору поруки № 106/2 від 09 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ Експерт-сервіс , код ЄДРПОУ: 32949808, та ПАТ Діамантбанк , код ЄДРПОУ: 23362711, припиненим;

- визнання договору іпотеки № 106/1 від 09 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ Експерт-сервіс , код ЄДРПОУ: 32949808, та ПАТ Діамантбанк , код ЄДРПОУ: 23362711, який зареєстровано в реєстрі за №321, та іпотеку припиненими;

- зняття заборони на відчуження та вилучення записів з реєстру про державну реєстрацію іпотеки № 16305204 від 09.09.2016 та про державну реєстрацію обтяження № 16304827 від 09.09.2016 щодо нежитлової будівлі, літ. «А-3» , загальною площею 626,2 квадратних метрів, що знаходиться за адресою, область Харківська, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 60;

- зобов'язання ПАТ Діамантбанк усунути перешкоди у розпорядженні нежитловою будівлею, літ «А-3» , загальною площею 626,2 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: область Харківська, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 60, шляхом направлення нотаріусу повідомлення про припинення договору іпотеки № 106/1 від 09 вересня 2016 року, який укладений між ТОВ Експерт-сервіс , код ЄДРПОУ: 32949808, та ПАТ Діамантбанк , код ЄДРПОУ 23362711, який зареєстровано в реєстрі за №321.

На стадії підготовчого провадження відповідач заявив клопотання про застосування до позивача заходу процесуального примусу в порядку ст. 43 ГПК України та накладення в порядку ст. 135 ГПК України штрафу у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. відмовлено у задоволенні даного клопотання відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2019 р. позов задоволено повністю, а також з відповідача на користь позивача стягнуто 7 048,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановленою ухвалою суду про відмову у стягненні штрафу, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Експерт-сервіс у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. у справі № 922/2531/18 та постановити ухвалу про стягнення з ТОВ Експерт-сервіс в дохід Державного бюджету України штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач, посилаючись на п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , стверджує, що ПАТ Діамантбанк було позбавлене можливості зарахувати залишок грошових коштів з поточного рахунку ТОВ Енергосервіс ПМК в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, тому незастосування судом першої інстанції даної норми призвело до невірних висновків.

На думку скаржника, встановлена господарським судом Харківської області у справі № 922/2477/18 обставина про те, що позовна вимога про припинення договору поруки № 106/2 від 09.09.2016 р., яка пред'явлена до ПАТ Діамантбанк , має розглядатися за місцезнаходженням відповідача, тобто господарським судом м. Києва, свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ст. 27 ГПК України.

За доводами апеляційної скарги, місцевим господарським судом неправильно застосовано ст. 17 Закону України Про іпотеку , оскільки при зверненні ТОВ Енергосервіс ПМК із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог (03.08.2017 р. та 13.09.2017 р.) у товариства існувала непогашена заборгованість за кредитним договором щодо сплати кредиту, пені за прострочення сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами, штрафу та процентів за користування кредитними коштами, а тому основне зобов'язання не є припиненим.

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування ст. 391 ЦК України у зв'язку з тим, що між сторонами у справі наявні договірні правовідносини, і відповідач не чинить жодних перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні предметом іпотеки, що виключає пред'явлення негаторного позову в даному випадку.

До того ж, відповідач не погоджується з відмовою місцевого господарського суду у застосуванні до позивача заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу внаслідок подання позивачем семи позовних заяв до господарського суду Харківської області, що за доводами скаржника, є зловживанням процесуальними правами.

15.03.2019 р. через канцелярію суду від ТОВ Експерт-сервіс надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2019 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. залишити без змін.

Вбачається, що 05.03.2019 р. позивач отримав ухвалу суду від 26.02.2019 р., що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні № 6102227533560, тому наявні підстави вважати, що даний відзив подано ТОВ Експерт-сервіс у встановлений судом строк.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що після початку процедури ліквідації банку (24.06.2017 р.) у відповідача була можливість (та обов'язок) зарахувати залишок грошових коштів з поточного рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на підставі заяви ТОВ Енергосервіс-ПМК , як і в подальшому, після отримання відповідних звернень 03.08.2017 р. й 29.09.2017 р., зарахуванню підлягала сума основної заборгованості, оскільки на той момент іншої заборгованості не існувало.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2016 року між ПАТ "Діамантбанк", як кредитодавцем, та ТОВ "Енергосервіс ПМК", як позичальником, укладено договір кредитної лінії №106 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1. якого кредитодавець 09.09.2016 р. відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 08.09.2017 р. у наступних розмірах: 3 700 000,00 грн. - з 09.09.2016 р. по 08.04.2017 р.; 3083333,34 грн. - з 09.04.2017 р. по 08.05.2017 р.; 2466666,68 грн. - з 09.05.2017 р. по 08.06.2017 р.; 1850000,02 грн. - з 09.06.2017 р. по 08.07.2017 р.; 1233333,36 грн. - з 09.07.2017 р. по 08.08.2017 р.; 616666,70 грн. - з 09.08.2017 р. по 08.09.2017 р.

Додатковою угодою № 1 від 09.09.2016 р. сторонами внесено зміни до кредитного договору, а саме: "12.09.2016 року кредитодавець надає позичальнику кредитний транш у розмірі 2 000 000,00 грн. в межах кредитної лінії, відкритої згідно з кредитним договором".

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 09 вересня 2016 року між ПАТ «Діамантбанк» , як кредитором, та ТОВ «Експертс-сервіс» , як поручителем, укладено договір поруки № 106/2.

Відповідно до п. п.1.1.1.-1.1.4 п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ТОВ «Енергосервіс ПМК» взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору кредитної лінії №106 від « 09» вересня 2016 року, що укладений між кредитором та боржником, в тому числі:

- повернути кредитору до « 08» вересня 2017 року включно фактично отриманий кредит в межах відкритої боржнику з « 09» вересня 2016 року по « 08» вересня 2017 року відновлювальної кредитної лінії у розмірі 3 700 000,00 гривень, якщо інший розмір ліміту кредитної лінії не буде встановлений додатковими угодами до кредитного договору;

- сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних (а також у розмірі, збільшеному відповідно до умов кредитного договору) у порядку, передбаченому кредитним договором, у валюті отриманого кредиту, та забезпечити повну сплату процентів за користування кредитом в день повного погашення кредиту, якщо інший розмір процентів не буде встановлений додатковими угодами до кредитного договору;

- сплатити (сплачувати) наступні комісії на умовах та в порядку, передбачених Кредитним договором:

одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 0,5% від встановленого ліміту кредитної лінії, зазначеного в підпункті 1.1.1. цього договору;

одноразову комісію за розгляд документів в розмірі 500,00 гривень;

комісію за внесення будь-яких змін за ініціативою боржника до кредитного договору та/або до договору(ів), що забезпечує(ють) виконання зобов'язань боржника за кредитним договором - 0,2% від розміру ліміту кредитної лінії, чинного на момент внесення змін до відповідного договору, в день укладення відповідної додаткової угоди про внесення таких змін;

- сплачувати можливі штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, визначених у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні боржником зобов'язань в цілому.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі всім належним їм на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 5.2., п. 5.3. договору поруки, договір вступає у силу з моменту його підписання Сторонами. Дія цього договору закінчується належним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, в редакції чинній станом на момент укладання договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. статті 1 договору іпотеки № 106/1 від 09 вересня 2016 року іпотекодавець (ТОВ «Експерт-сервіс» ) з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника, що випливає з кредитного договору, передає у іпотеку, а іпотекодержатель (ПАТ «Діамантбанк» ) приймає у іпотеку предмет іпотеки.

Іпотекодавець на підставі цього договору забезпечує як виконання зобов'язання позичальника, що випливає з кредитного договору, так і вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:

витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;

витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;

витрат на страхування предмета іпотеки, у випадку, передбаченому п. 4.5. цього договору;

збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання чи умов цього договору.

Відповідно до договору іпотеки, зобов'язаннями позичальника за кредитним договором є:

- повернути іпотекодержателю фактично отриманий кредит в межах відкритої з « 09» вересня 2016 року по « 08» вересня 2017 року відновлювальної кредитної лінії у розмірі 3 700 000,00 гривень у термін до « 08» вересня 2017 року у порядку, передбаченому кредитним договором;

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 25% річних, у порядку, передбаченому кредитним договором, у валюті отриманого кредиту, та забезпечити повну сплату процентів за користування кредитом в день повного погашення кредиту;

- сплатити іпотекодержателю одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 0,5% від встановленого ліміту кредитної лінії, що сплачується в день видачі першого кредитного траншу у порядку, передбаченому кредитним договором;

- сплатити одноразову комісію за розгляд документів у розмірі 500,00 гривень, що сплачується в день видачі першого кредитного траншу у порядку, передбаченому кредитним договором;

- сплачувати комісію за внесення за ініціативою позичальника змін до кредитного договору та/або договору(ів), який(кі) забезпечує(ють) виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором - 0,2% від максимального ліміту кредитної лінії, чинного на момент внесення змін до відповідного договору, що сплачується у день внесення змін до відповідного договору, у порядку, передбаченому кредитним договором;

- сплатити іпотекодержателю неустойку у розмірі та випадках, зазначених у кредитному договорі;

- відшкодувати збитки, завдані порушенням обов'язків за кредитним договором, у випадках, передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про іпотеку» , в чинній на момент укладання договору редакції, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» , майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

На виконання іпотечного договору ТОВ «Експерт-сервіс» надано банку в іпотеку нерухоме майно, яке належить поручителю на праві приватної власності: нежитлова будівля, літ. «А-3» , загальною площею 626,2 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: область Харківська, місто Харків, вул. Шевченко, будинок 60.

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 321.

Одночасно, нотаріусом накладено заборону на відчуження предмета іпотеки - нерухомого майна, що належить ТОВ «Експерт-сервіс» на праві приватної власності, внесено відповідні відомості про накладення заборони на їх відчуження та записи про обтяження нерухомого майна іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, які є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором.

Листом № 242 від 12.06.2018 ТОВ «Енергосервіс ПМК» повідомило ТОВ «Експерт-сервіс» про виконання зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується наступним.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.41572 від 12.09.2016 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 2 000 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Погашення кредитної лінії згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 на загальну суму 2 000 000 грн. здійснено платіжними дорученнями № 4435 від 14.09.2016 грн. на суму 1 000 000 грн. та № 4571 від 28.09.2016 на суму 1 000 000 грн.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.22237 від 01.11.2016 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 1 000 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.19502 від 02.11.2016 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 500 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.16148 від 09.11.2016 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 500 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.14717 від 23.11.2016 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 500 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.59829 від 28.11.2016 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 1 200 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Тобто за листопад 2016 року банком надано позичальнику згідно з кредитним договором кредитних коштів на загальну суму 3 700 000 грн.

Погашення кредитної лінії згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 здійснено платіжним дорученням № 5309 від 29.12.2016 грн. на суму 3 700 000 грн.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.64819 від 10.04.2017 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 600 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.19550 від 13.04.2017 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 700 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Відповідно до меморіального ордеру № TR.1154176.22152 від 14.04.2017 ТОВ «Енергосервіс ПМК» надано 140 000 грн. кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016.

Тобто за квітень 2017 року надано кредитних коштів згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 на загальну суму 1 440 000 грн.

Часткове погашення кредитної лінії згідно з договором кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 здійснено платіжним дорученням № 1617 від 13 вересня 2017 року на суму 439 278,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №910/17549/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та постановою Верховного Суду від 09.10.2018 р., встановлено наступні обставини.

На підставі рішення Правління НБУ від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з 17:00 24.04.2017 до 23.05.2017 (включно).

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

03 травня 2017 року позивач (ТОВ Енергосервіс ПМК ) звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" з листом № 352, у якому зазначав про здійснення ним 24.04.2017 р. до 17:00 платежів у загальній сумі 863 477,12 грн., які не були списані з рахунку позивача. Оскільки кошти у сумі 100 721,28 грн. з 24.04.2017 р. заблоковані на рахунку позивача, а також враховуючи наявність у нього бажання достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, позивач просив розблокувати поточний рахунок або прийняти платіжне доручення у паперовій формі для подальшого зарахування коштів, що знаходяться на банківському рахунку в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №106.

14 липня 2017 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" із заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, яке мотивоване аналогічними обставинами, що викладені у листі №352.

03 серпня 2017 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому зазначив, про наявність у нього станом на 07.07.2017 р. заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 440 000,00 грн. та просив здійснити зарахування зустрічних однорідних грошових вимог по зобов'язаннях, які виникли з договору банківського рахунку №11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. та договору кредитної лінії №106 від 09.09.2016 р. на суму 100 0721,28 грн. та після повного виконання зобов'язань за кредитним договором вчинити дії щодо зняття передбачених укладеним у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотеки обтяжень з предмету іпотеки.

29 вересня 2017 року позивач повторно звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Діамантбанк" з заявою № 515 від 28.09.2017 р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог по зобов'язаннях, які виникають з договору банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. та договору кредитної лінії № 106 від 09.09.2016 року на суму 1 000 721,28 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №910/17549/17 визнано припиненим зобов'язання ТОВ "Енергосервіс ПМК" перед ПАТ "Діамантбанк" за договором кредитної лінії №106 від 09.09.2016 р. на суму 1 000 721,28 грн. за сумою основного боргу зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнано припиненим зобов'язання ПАТ "Діамантбанк" перед ТОВ "Енергосервіс ПМК" за договором банківського рахунку № 11-03-16-000073 від 16.03.2011 р. на суму 1 000 721, 28 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Погашення заборгованості за відсотками, на думку ТОВ «Енергосервіс ПМК» , підтверджується платіжними дорученнями:

- № 4594 від 30.09.2016 р. на суму 10 245,9 грн.: сплата відсотків за вересень 2016 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 4819 від 26.10.2016 р. на суму 2 049,18 грн.: сплата відсотків за жовтень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 5170 від 30.11.16 р. на суму 30 396,17 грн.: сплата відсотків за листопад 2016 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 5288 від 28.12.2016 р. на суму 73360,59 грн.: сплата відсотків за грудень 2016 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 5475 від 27.01.2017 р. на суму 10 109,28 грн.: сплата відсотків за січень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 449 від 28.04.2017 р. на суму 12972,59 грн.: сплата відсотків за квітень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 677 від 31.05.2017 р. на суму 29 589, 00 грн.: сплата відсотків за травень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 930 від 03.07.2017 р. на суму 30 575,30 грн.: сплата відсотків за червень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 1278 від 03.08.2017 р. на суму 29 589,00 грн. сплата відсотків за липень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.;

- № 1597 від 11.09.2017 р. на суму 30 575,3 грн.: сплата відсотків за серпень 2017 р., згідно з договором № 106 від 09.09.2016 р.

Матеріали справи свідчать про те, що сплата за п. 1.5.1. кредитного договору інших платежів здійснена позичальником у вересні 2016 року, що підтверджується звітом по рахунку ТОВ «Енергосервіс ПМК» .

З метою припинення іпотеки ТОВ «Експерт-сервіс» звернулося до ПАТ «Діамантбанк» з листом № 21 від 15.06.2018., в якому поручитель, посилаючись на ст. 17 Закону України Про іпотеку , просив банк надати оригінали правовстановлюючих документів, а також інші необхідні документи, в т.ч. заяви, листи тощо, для зняття іпотеки та заборони відчуження щодо нежитлової будівлі літ. А-3 , загальною площею 626,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, б. 60

Листом № 1487/25.1/1л від 30.07.2018 ПАТ «Діамантбанк» відмовило у припиненні іпотеки, оскільки не вбачає за можливе виконати рішення господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №910/17549/17, мотивуючи своє рішення, зокрема, вимогами ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

З листа ПАТ «Діамантбанк» № 1487/25.1/1л від 30.07.2018 вбачається, що ПАТ "Діамантбанк" вимагає погасити 2 329 825,78 грн., з яких 1 000 721,78 грн. - прострочена заборгованість, 234 649,36 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 315 260,19 грн. пені, 779 194,95 грн. штрафу.

Крім того, у даному листі ПАТ «Діамантбанк» повідомило, що у разі невиконання цієї вимоги протягом встановленого строку, банк, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» , має намір скористатися своїм правом, передбаченим п. 7.6 договору іпотеки, укладеним між банком та ТОВ «Експерт-сервіс» , та застосувати ст. 37 Закону України «Про іпотеку» , на підставі якої зареєструвати право власності за ПАТ «Діамантбанк» на спірне іпотечне майно.

В даному випадку нарахування відсотків, пені та штрафу станом на 11.07.2017 р., 09.08.2017 р. та 26.09.2018 р. пов'язано саме з неприйняттям банком вищезазначеного платіжного доручення для подальшого зарахування коштів, що знаходяться на банківському рахунку в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, станом на момент розгляду даної справи місцевим господарським судом основний борг за кредитним договором відсутній, а заборгованість у сумі 1 000 721,28 грн., яка обліковується у ПАТ Діамантбанк станом на 28.09.2017 р. є припиненою зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/17549/17, що на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційною обставиною та не потребує доказування.

Таким чином, нарахування відповідачем прострочених відсотків, пені та штрафу після 03.08.2017 р. та посилання на прострочення сплати кредиту 09.08.2017 р., 26.09.2018 р. пов'язано з небажанням банку здійснити виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2018 р. у справі № 910/17549/17 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому позичальника не можна вважати таким, що прострочив виконання зобов'язань за кредитним договором.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на неможливість виконання зазначеного рішення суду та приписи п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є безпідставними, оскільки банк має право здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідації, яка на теперішній час ще триває.

В матеріалах справи відсутні належні докази наявності заборгованості за кредитним договором у боржника, тобто основне зобов'язання, на забезпечення виконання якого укладений договір поруки, є припиненим.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що договір поруки не містить встановленого сторонами конкретного строку припинення поруки.

Тобто, згідно з ст. 559 ЦК України, порука вже припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З вимогою до поручителя кредитор звернувся лише листом № 1487/25.1/1л від 30.07.2018, який отримано поручителем 02.08.2018.

Проте, станом на 30.07.2018 та 02.08.2018 року порука припинилася, оскільки строк звернення до кредитора за договором поруки з вимогою про погашення заборгованості закінчився 09.03.2018 року, тобто через 6 місяців з дати закінчення кредитної лінії, яка визначена у п. 1.1. договору кредитної лінії № 106 від 09 вересня 2016 року, а саме: 08.09.2017.

Таким чином, вимога про визнання договору поруки № 106/2 від 09 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ «Експерт-сервіс» та ПАТ Діамантбанк , припиненим задоволена місцевим господарським судом на законних підставах.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а іпотеки, як окремого виду застави також і статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» , іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 593 ЦК, яка в силу вимог ст. 575 ЦК України розповсюджується на правовідносини щодо іпотеки, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, у разі припинення зобов'язання поруки, застава та іпотека, як окремий вид застави, що забезпечує виконання зобов'язання поруки, є також припиненою, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

В свою чергу, позивачем доведено припинення основного зобов'язання за договором іпотеки № 106/1 від 09.09.2016 - договору поруки № 106/2 від 09 вересня 2016 року, тому іпотека є припиненою на підставі імперативних приписів 17 Закону України "Про іпотеку" та частині 1 статті 593 Цивільного кодексу.

З огляду на наведене, позовні вимоги поручителя про визнання договору іпотеки та іпотеку припиненими правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Щодо зобов'язання ПАТ Діамантбанк усунути перешкоди у розпорядженні нежитловою будівлею, літ. «А-3» , загальною площею 626,2 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 60, шляхом направлення нотаріусу повідомлення про припинення договору іпотеки № 106/1 від 09 вересня 2016 року враховується наступне.

За приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування ст. 391 ЦК України у зв'язку з тим, що між сторонами у справі наявні договірні правовідносини, і відповідач не чинить жодних перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні предметом іпотеки відхиляються.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.04.2019 р. у справі № 922/1645/18, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. З правового аналізу норми, закріпленої у ст. 391 ЦК України вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його прав з користування та розпорядження майном.

У листі № 1487/25.1/1л від 30.07.2018 р. банк зазначає про те, що у випадку невиконання боржником або поручителем вимоги щодо сплати безпідставно нарахованої ним заборгованості банк має намір скористатися своїм правом, передбаченим п. 7.6. договору іпотеки та застосувати ст. 37 Закону України Про іпотеку та в порядку цієї статті зареєструвати право власності за ПАТ Діамантбанк на спірне іпотечне майно.

Крім того, у даному листі банк роз'яснив, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду, а також уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена правом звернутися до суду з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості з боржника для захисту прав та інтересів банку та його кредиторів.

До того ж, у листі № 1487/25.1/1л від 30.07.2018 р. банком повідомлено про те, що інформація про позичальника та іпотекодавця, як недобросовісного позичальника/іпотекодавця буде передана до Єдиної інформаційної системи Реєстр позичальників , що ведеться Нацбанком України та до бюро кредитних історій, з яким співпрацює ПАТ Діамантбанк , доступ до яких мають всі банки України, що унеможливить отримання позичальником/іпотекодавцем кредитів в майбутньому та негативно вплине на ділову репутацію зазначених товариств та їх менеджменту.

Наведені обставини свідчать про вчинення банком перешкод у здійсненні поручителем права користування та розпорядження майном, яке належить поручителю на праві власності.

Пп. 5.1. п 5 Глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (із змінами), встановлено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема:

кредитора про погашення позики;

про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

за рішенням суду;

в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, зазначені позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, тому також задоволені судом першої інстанції на законних підставах.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення підсудності справи, невірне застосування місцевим господарським судом вимог ст. 27 ГПК України та преюдиційності ухвали господарського суду Харківської області від 11.09.2018 р. у справі № 922/2477/18 враховується наступне.

Територіальна юрисдикція (підсудність) справ господарським судам встановлена ст.ст. 27-31 ГПК України.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, вимоги про визнання договорів іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є взаємопов'язаними та такими, що випливають одна з одної.

Отже, спори, що пов'язані з визнанням іпотеки припиненою мають розглядатися виключно за місцем знаходження майна.

З урахуванням вимог ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

З норми, яка закріплена п. 4 абз. 2 ч. 1 ст. 532 ЦК вбачається, що місцем виконання зобов'язання за грошовим зобов'язанням, якщо кредитором є юридична особа, є її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Тобто, вимога щодо припинення договору поруки № 106/2 від 09 вересня 2016 року може розглядатися за місцезнаходженням поручителя, яким є м. Харків.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Позивач обрав для розгляду справи господарський суд Харківської області, оскільки в позовній заяві об'єднав декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, які безпосередньо пов'язані з нерухомим майном, і мають, з врахуванням ч. 3 ст. 30 ГПК, розглядатися господарським судом за місцезнаходженням майна.

Ухвала господарського суду Харківської області від 11.09.2018 р. у справі № 922/2477/18 не містить преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 75 ГПК, оскільки такі обставини встановлюються виключно рішенням суду, яке набрало законної сили.

Щодо оскарження відповідачем ухвали господарського суду від 22.11.2018 р. у даній справі, якою відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ Діамантбанк про застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідач у своєму клопотанні та апеляційній скарзі зазначає про подання позивачем у відповідний період часу декількох позовних заяв до одного й того ж самого відповідача, з тим самим предметом спору.

Дослідивши надані докази, судом першої інстанції правомірно встановлено, що перелічені ПАТ Діамантбанк позовні заяви та ухвали подавалися та відкликалися протягом періоду часу з серпня по вересень 2018 року, тобто не одночасно. Предмет позову, підстави та його обґрунтування відрізнялися одне від одного та не були тотожними.

Крім цього, статтею 174 ГПК України визначається право позивача на подання відповідної заяви про відкликання позовної заяви (п.3 ч.5).

Частиною 8 ст. 174 ГПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Відповідачем не обґрунтовано яким чином раніше подані позовні заяви є зловживанням процесуальними правами чи впливом на розгляд судом справи №922/2531/18.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано застосування до позивача такого виду заходу процесуального примусу як накладення штрафу.

Згідно з ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що відповідач не надав жодних доказів зловживання позивачем своїми процесуальними правами, тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування такого виду заходу процесуального примусу як накладення штрафу, передбаченого ст. 135 ГПК України.

Крім того, з аналізу ст. 135 ГПК України вбачається, що накладення штрафу як заходу процесуального примусу є правом господарського суду, а не його імперативним обов'язком.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. у справі № 922/2531/18, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, та рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2019 р. у справі № 922/2531/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 19.04.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков