Постанова

від 16.04.2019 по справі 910/8072/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 910/8072/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ІПП-ЦЕНТР",

представник відповідача - Богдан І.В. (довіреність від 20.03.2019 б/н),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 (головуючий Коротун О.М., судді: Сулім В.В. і Чорногуз М.Г.)

у справі № 910/8072/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" (далі - ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА")

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-ЦЕНТР" (далі - ТОВ "ІПП-ЦЕНТР")

про стягнення 4 351 384,32 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) про стягнення 2 025 366, 00 грн. основного боргу, 671 184, 00 грн. пені, 1 465 565, 72 грн. інфляційних втрат, 189 268,65 грн. 3% річних за договором на виконання робіт № ІБ-1208-02 від 07.08.2012 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" договірних зобов'язань з оплати робіт за Договором.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2018 позов позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" на користь ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" 2 025 366, 00 грн. основного боргу, 179 563, 96 грн. пені, 1 435 813,11 грн. інфляційних втрат, 77 241,36 грн. З % річних та 190 873,43 грн. судових витрат. Стягнуто з ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" у дохід Державного бюджету України 11 917,08 грн. суму недоплаченого судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- підписавши акти здавання-приймання робіт, ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" фактично погодило виконання робіт за вказаною в кожному окремому акті ціною та, сплативши частково вартість фактично виконаних послуг ТОВ "ІПП-ЦЕНТР", вчинило конклюдентні дії на погодження вартості робіт;

- ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" не спростований його обов'язок здійснити оплату вартості фактично виконаних та прийнятих робіт у розмірі 2 025 366,00 грн.;

- перевіривши розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірах, вказаних у резолютивній частині рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині. У решті рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- умовами Договору передбачено обов'язок ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" (замовник) з оплати рахунків ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" (виконавець) після отримання ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" звіту про виконання етапу робіт;

- матеріали справи не місять звітів про виконання етапів робіт, що виключає можливість оплати замовником рахунків виконавця;

- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту узгодження сторонами Договору зміни (збільшення) ціни договору, передбаченого пунктом 3.1 Договору, як-от укладення додаткової угоди, листування щодо зміни ціни тощо;

- поведінку замовника як до судового розгляду, так і під час судового провадження не можна кваліфікувати як конклюдентність у частині прийняття робіт за актами та погодження зміни ціни Договору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив акти здавання-приймання робіт як доказ виникнення обов'язку з оплати виконаних робіт.

ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" подало клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено Касаційним господарським судом у зв'язку з тим, що ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" не доведено неможливість направлення в судове засідання іншого уповноваженого представника, а також тим, що явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника ТОВ "ІПП-ЦЕНТР", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 07.08.2012 ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" (замовник) та ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" (виконавець) укладено Договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи за темою: "Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблоків № 1 та № 2 ВП ЗАЕС".

Відповідно до пунктів 1.1-1.5 Договору зміст та обсяг робіт в цілому по етапах, наукові, технічні та інші умови до науково-технічної продукції, які є предметом договору, визначаються технічним завданням, що міститься у додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору. Обсяг виконання робіт може бути уточнено, доповнено та/або змінено за взаємною згодою сторін. Терміни і вартість виконання основних етапів визначаються календарним планом, що міститься у додатку 2, який є невід'ємною частиною Договору. На підставі цього договору виконавець організує та забезпечує поетапне виконання робіт для замовника, а замовник приймає виконані виконавцем роботи після їх закінчення по кожному етапу роботи, про що будуть складені відповідні акти здачі-приймання. Якщо в процесі виконання роботи буде з'ясована неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт, виконавець має право призупинити їх, повідомивши про це замовника у 10-денний термін після зупинки. У цьому випадку сторони зобов'язані у 5-ти денний термін розглянути питання про доцільність продовження робіт.

Згідно з розділом 2 Договору:

виконавець зобов'язується:

2.1.1. Здійснювати виконання робіт у терміни, за обсягами та на умовах, що передбачені цим договором і що можуть бути погоджені в додаткових угодах до нього, якщо такі будуть укладені;

2.1.2. Для отримання інформації та консультацій, необхідних для виконання своїх зобов'язань за Договором та/або додатковими угодами до нього, якщо такі будуть укладені, залучати для роботи за згодою замовника його персонал, що має необхідну кваліфікацію;

2.1.3. Інформувати замовника про свої наміри використання для виконання робіт програмного забезпечення третьої сторони та, за згодою замовника, використовувати таке програмне забезпечення;

обов'язки замовника:

2.2.1. Надавати виконавцю необхідні йому для виконання своїх зобов'язань за Договором та/або додатковими угодами до нього, якщо такі будуть укладені; інформацію та консультативну підтримку персоналом замовника, що має необхідну кваліфікацію;

2.2.2. Проводити оплату виконаних виконавцем робіт у відповідності до умов цього Договору та/або додаткових угод до нього, якщо такі будуть укладені;

2.3. Виконавець та замовник повинні забезпечувати конфіденційне використання матеріалів, документів та інформації, що стане доступною їм в процесі виконання робіт за Договором та/або додатковими угодами до нього, якщо такі будуть укладені.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість робіт по договору становить 5 363 333, 33 грн., крім того, ПДВ становить 1 072 666, 67 грн. Загальна вартість робіт складає 6 436 000, 00 грн.

Водночас надані сторонами оригінали Договору мають різні редакції пункту 3.2, у зв'язку з чим та враховуючи вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2016, господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2016 призначив судову технічну експертизу документів.

За результатами проведеного дослідження експертами складений висновок від 12.04.2018 № 10230/10231/16-34/7451ч7474/18-34, в якому зазначено, що другий аркуш Договору в редакції ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" та в редакції ТОВ "ІПП-ЦЕНТР", тобто обох сторін, відрізняються від першого та третього аркушів за використаним друкуючим пристроєм (засобом друку) або за часом друку.

Відповідно до пунктів 3.3-3.4 Договору виконавець має право без погодження замовника змінювати фактичну структуру статей витрат без збільшення загальної вартості робіт за договором. Замовник залишає за собою право змінювати вартість етапів робіт, що оформлюється додатковою угодою.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 Договору після завершення виконання робіт за кожним із етапів відповідно до календарного плану виконавець надає замовнику компакт-диск із результатами виконаних робіт. Після завершення робіт за кожним етапом виконавець подає замовнику акт здачі-приймання робіт. Замовник зобов'язаний у 10-ти денний термін з дня надходження технічного звіту розглянути його, затвердити, підписати акт здачі-приймання роботи або представити обґрунтовані зауваження. У випадку неподання їх робота вважається прийнятою без зауважень. У випадку мотивованої відмови сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання.

За наслідками виконання робіт сторонами складені, підписані та скріплені печатками акти здавання-приймання роботи за Договором, а саме: акт від 30.11.2012 № 1 на суму 813 000,00 грн.; акт від 30.11.2012 № 2 на суму 653 000,00 грн.; акт від 30.11.2012 № 3 на суму 690 000,00 грн.; акт від 30.11.2012 № 4 на суму 580 000,00 грн.; акт від 30.11.2012 № 5 на суму 325 000,00 грн.; акт від 30.11.2012 № 6 на суму 515 000,00 грн.; акт від 30.11.2012 № 7 на суму 2 860 000,00 грн.; акт від 28.12.2012 № 8 на суму 2 200 000,00 грн.; акт від 28.12.2012 № 9 на суму 1 250 000,00 грн., на загальну суму 9 886 000,00 грн.

Позивачем також було виписано відповідачеві податкові накладні на виконані роботи.

ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" оплатило виконані виконавцем роботи на суму 7 860 634,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 04.03.2013 № 27 на суму 1 452 626,00 грн.; від 04.03.2013 № 28 на суму 4 706 920, 00 грн.; від 15.03.2013 № 30 на суму 1 500,00 грн.; від 18.03.2013 № 31 на суму 1 000 000,00 грн.; від 05.04.2013 № 32 на суму 17 500,00 грн.; від 17.04.2013 № 35 на суму 50 000,00 грн.; від 24.04.2013 № 61 на суму 24 000,00 грн.; від 27.08.2013 № 52 на суму 283 920,00 грн.; від 11.09.2013 № 434 на суму 195 468,00 грн.; від 10.10.2013 № 11 на суму 128 700,00 грн.

ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" направило ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" претензію на суму 2 717 359,00 грн. від 31.01.2014. Вказана претензія залишена ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" без виконання.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 2 025 366,00 грн. основного боргу, 671 184,00 грн. пені, 1 465 565,72 грн. інфляційних втрат, 189 268,65 грн. 3% річних за Договором.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, підписавши акти здавання-приймання робіт, ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" фактично погодило виконання робіт за вказаною в кожному окремому акті ціною та, сплативши частково вартість фактично виконаних послуг, ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" вчинило конклюдентні дії на погодження вартості робіт.

У свою чергу, ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" не спростований його обов'язок здійснити оплату вартості фактично виконаних та прийнятих робіт у розмірі 2 025 366,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме - пеня у розмірі 179 563,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 435 813,11 грн. та 3% річних у розмірі 77 241,36 грн.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до статті 892 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно із статтею 893 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Статтями 525, 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір виник, зокрема, у зв'язку з відмінною (різною) редакцією пункту 3.2 Договору, а саме:

- редакція ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" пункту 3.2 Договору: "Рахунки виконавця оплачуються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 календарних днів після отримання замовником звіту про виконання етапу робіт";

- редакція ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" пункту 3.2 Договору: "Рахунки виконавця оплачуються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 календарних днів після отримання замовником звіту про виконання етапу робіт, затвердженого висновком державної технічної експертизи".

Тобто відмінність пунктів 3.2 Договору у наведених їх редакціях полягає у визначенні строку оплати виконаних робіт. За редакцією ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" (пункт 3.2 Договору), такий строк настає протягом 30 календарних днів після отримання замовником звіту про виконання етапу робіт, затвердженого висновком державної технічної експертизи, а за редакцією ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" (пункт 3.2 Договору), такий звіт не потребує затвердження висновком державної технічної експертизи.

Вказані обставини стали підставою для призначення господарським судом міста Києва судової технічної експертизи документів; за результатами проведеного дослідження у висновку експертів зазначено, що другий аркуш договору як у редакції позивача, так і в редакції відповідача відрізняються від першого та третього аркушів за використаним друкуючим пристроєм (засобом друку) або за часом друку. Тобто ідентичність другого аркушу (де викладено пункт 3.2 Договору) встановити не вдалося.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що за редакціями пункту 3.2 Договору (обох сторін) підставою для оплати є отримання замовником звіту про виконання етапу робіт.

Згідно з частиною першою статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною третьою статті 6 ЦК України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. У такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Водночас сторони укладеним Договором погодили, що обов'язок з оплати рахунків виконавця у замовника виникає після отримання останнім звіту про виконання етапу робіт. Вказана підстава оплати сторонами не оспорювалась.

Судом апеляційної інстанції на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2016, встановлено, що матеріали справи не містять звітів про виконання етапів робіт, що виключає можливість оплати замовником рахунків виконавця. Такий порядок (обов'язок з оплати рахунків) було узгоджено сторонами на підставі статей 6, 627 ЦК України.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про помилковість посилань суду першої інстанції на те, що наявність різних редакцій пункту 3.2 Договору та наявність підписаних актів здавання-приймання є достатньою підставою для виникнення у ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" обов'язку з оплати виставлених ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" рахунків, оскільки вони суперечать положенням пункту 3.2 Договору (у редакціях обох сторін Договору) та приписам статей 6, 627, 894 ЦК України.

Крім того, сторони погодили, що загальна вартість робіт складає 6 436 000,00 грн.

У той же час договори на виконання науково-дослідних робіт тісно пов'язані з іншими договорами, зокрема, спрямованими на виконання робіт. Зв'язок договорів підряду та договорів на виконання науково-дослідних робіт полягає в тому, що вони мають спільний предмет регулювання та правову спрямованість, оскільки метою таких договорів є виконання робіт та передача результату виконаних робіт замовникові.

Відповідно до частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною п'ятою статті 844 ЦК України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту узгодження сторонами Договору зміни (збільшення) ціни Договору, передбаченої пунктом 3.1 Договору, як-от укладення додаткової угоди, листування щодо зміни ціни тощо.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що, підписавши спірні акти здавання-приймання робіт, ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" фактично погодило виконання таких робіт за вказаною в кожному окремому акті ціною, оскільки акт не може вважатися додатковою угодою про зміну ціни Договору в розумінні статті 654 ЦК України.

Також апеляційним судом зазначено, що правовий аналіз наведених норм права та умов договору у даному випадку свідчить про те, що поведінка ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" як до судового розгляду, так і під час судового провадження не можне кваліфікуватися як конклюдентні дії в частині прийняття робіт за актами та погодження зміни ціни Договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав передчасним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" належними та допустимими доказами доведено, а ТОВ "ІПП-ЦЕНТР" не спростовано обов'язок останнього здійснити оплату вартості робіт у розмірі 2 025 366,00 грн., оскільки вказані висновки суперечать пунктам 3.1, 3.2 Договору, яка співпадає у редакціях обох сторін, та положенням статей 6, 627, 654, 843, 844, 892, 893, 894 ЦК України, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості робіт у розмірі 2 025 366,00грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення 671 184,00 грн. пені, 1 465 565,72 грн. інфляційних втрат, 189 268,65 грн. 3% річних також не підлягають задоволенню.

У справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи повноту дослідження апеляційним судом обставин справи та обґрунтування прийнятої постанови, колегія суддів вважає, що апеляційним судом дотримано обов'язку щодо надання оцінки аргументам учасників справи, які відносяться до предмета спору та не вбачає порушення ним норм матеріального права та процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятого судового рішень.

Посилання в касаційних скаргах на те, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив акти здавання-приймання робіт як доказ виникнення обов'язку з оплати виконаних робіт, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 910/8072/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко