Постанова

від 16.04.2019 по справі 12/91

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 12/91

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Хоценка О. А. (ген. диретор), Делії В. М. (адвокат),

відповідача - не з'явився,

ОСОБА_6 (особисто),

ТОВ "Крокуль-плюс" - ОСОБА_6 (дов. від 01.01.2019),

ТОВ "Крокуль" - ОСОБА_6 (дов. від 01.01.2019),

ОСОБА_7 - ОСОБА_6 (дов. від 24.10.2018),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 (судді: Хачатрян В. С. (головуючий), Слободін М. М., Терещенко О. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол"

до Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор",

за участю заявників апеляційної скарги: ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_7,

про визнання права власності на будівлю та спонукання відповідача до певних дій.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" (далі - ТОВ "Пасіпол") звернулося до господарського суду з позовною заявою до Колективного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, і про зобов'язання виключити із технічної документації відмітку про самочинне будівництво.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач придбав спірне майно за договором купівлі-продажу від 09.12.2003 і здійснив його капітальний ремонт, однак відповідач видав технічний паспорт на будинок із зазначенням у ньому про здійснення позивачем самочинного будівництва.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2005 (суддя Сергєєва Л. А.) позов задоволено повністю: визнано за позивачем право власності на реконструйовану адміністративно-господарську будівлю як окремий цілісний об'єкт нерухомого майна загальною площею 742,7 м 2 , розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57; зобов'язано відповідача виключити із технічної документації будівлі, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, відмітку про самочинне будівництво і виготовити технічний паспорт без зазначення про самочинне будівництво будівлі.

4. Рішення аргументовано тим, що позивач придбав спірну будівлю у власність, здійснив реконструкцію та виконав капітальний ремонт будівлі відповідно до санітарно-епідеміологічних, протипожежних і будівельних норм, тому його слід визнати власником реконструйованої адміністративно-господарської будівлі на підставі статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги осіб, які не були залучені до участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль-плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокуль", ОСОБА_7, рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2005 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

6. Постанову мотивовано положеннями статей 328, 376 ЦК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства, підмінив собою органи державної влади, уповноважені здійснювати оформлення права власності на нерухоме майно, та визнав за позивачем право власності на це майно за відсутності між сторонами спору про право цивільне.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ТОВ "Пасіпол" просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 321, 328, 376, 377, 391, 392 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України, статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошуючи, що: 1) апеляційний суд неправомірно позбавив ТОВ "Пасіпол" можливості надати пояснення по суті справі та не відклав її розгляд, незважаючи на подання до суду доказів перебування представника позивача на лікарняному; 2) апеляційний суд не визначив та не обґрунтував, яким саме чином визнане судом першої інстанції та зареєстроване за позивачем право власності на адміністративно-господарську будівлю порушує права інших суміжних землекористувачів, на підставі яких саме документів апеляційний суд визначив заявників апеляційної скарги співвласниками майна позивача.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача і третіх осіб до суду не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Позивач набув у власність будівлю, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, за договором купівлі-продажу від 09.12.2003 № 80.

11. Факт передачі цієї будівлі продавцем позивачеві підтверджується актом приймання-передачі майна від 10.12.2003.

12. 16.12.2003 позивач отримав від відповідача реєстраційне посвідчення на придбану будівлю.

13. Після набуття права власності на будівлю позивач вжив заходів, спрямованих на приведення будівлі у належний стан.

14. Головним архітектором проекту було розроблено: технічний висновок, за змістом якого придбана позивачем будівля потребувала капітального ремонту; ескізний проект капітального ремонту, який було погоджено з головним архітектором м. Полтави.

15. Позивач виконав капітальний ремонт, а також реконструкцію власної будівлі.

16. Відповідач видав позивачеві технічний паспорт із зазначенням у ньому про самочинне будівництво.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

18. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Частинами 1, 3 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

20. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.

21. За змістом статей 17, 254, 272 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

22. Отже, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції насамперед має з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.

Установивши ці обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки це порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою має закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

23 . У справі, яка розглядається, предметом спору є визнання права власності на спірну будівлю за позивачем і зобов'язання відповідача виключити із технічної документації відмітку про самовільне будівництво.

В апеляційній скарзі на рішення суду скаржники наголошують, що після набуття права власності на частину будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 57 ТОВ "Пасіпол" вжило заходів, спрямованих на приведення будівлі у належний стан. Однак, вчиняючи такі дії, ТОВ "Пасіпол" допустило самовільне переобладнання куплених приміщень і самочинну добудову приміщень, що порушує право власності апелянтів як власників іншої частини будівлі та землекористувачів суміжних земельних ділянок, адже добудовані приміщення перешкоджають користуванню апелянтами належним їм майном у повному обсязі.

24. Під час апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд наголосив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки суб'єктному складу учасників справи, а саме не дослідив тієї обставини, що ТОВ "Пасіпол" звернулося до суду із позовом про визнання права власності, спору про право між сторонами у справі немає, а відповідач є органом, який лише здійснює реєстраційні дії, що свідчить про відсутність між сторонами спору про право цивільне.

25. Водночас суд апеляційної інстанції насамперед мав з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржників, і після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення цих осіб до участі у справі як третіх осіб і про скасування судового рішення, а у разі встановлення, що права скаржників оскаржуваним судовим рішенням не порушено, питання про права та обов'язки стосовно сторін у справі суд першої інстанції не вирішував - закрити апеляційне провадження, оскільки у такому випадку зазначені особи за змістом статті 254 ГПК України не мають права на апеляційне оскарження рішення суду.

26. Всупереч наведеним законодавчим положенням, апеляційний господарський суд не з'ясував, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов'язків скаржників. У матеріалах справи немає доказів того, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_6, ТОВ "Крокуль-плюс", ТОВ "Крокуль", ОСОБА_7, однак за змістом своїх повноважень суд касаційної інстанції не наділений правом закривати апеляційне провадження у справі, що є підставою для передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

27. Щодо посилань позивача на незаконну відмову апеляційної інстанції у відкладенні розгляду спору необхідно зазначити, що за змістом частини 3 статті 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, позивач мав можливість взяти участь у судовому процесі через керівника (самопредставництво юридичної особи) або через іншого представника, до того ж апеляційний суд не визнавав явку представників сторін обов'язковою, тому на підставі положень статті 269 ГПК України апеляційний суд обґрунтовано визнав, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності позивача і відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав і вимог позову та заперечень на них, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено із порушенням норм процесуального права.

30. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, прийняту у цій справі постанову необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

32. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

33. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі № 12/91 скасувати.

Справу № 12/91 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков