Постанова

від 18.04.2019 по справі 208/1102/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4399/19 Справа № 208/1102/17 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м.Кам'янське Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м.Кам'янське Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюз Тревел", про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м.Кам'янське Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ньюз Тревел", про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Вказував, що 05 березня 2015 року Дніпровським районним суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Ньюз Тревл про захист прав споживачів туристичних послуг, яким суд вирішив стягнути на його користь 39.399 грн.45 коп. матеріальної шкоди.

Зазначав, що 07 травня 2015 року на виконання рішення суду та виконавчого листа відділом ДВС Оболонського РУЮ м.Києва відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню боргу, добровільно рішення суду не виконано.

В подальшому 30 червня 2016 року винесена постанова про закриття виконавчого провадження в порядку ст.47 ч.1 п.2 Закону України Про виконавче провадження , тобто у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. 22 грудня 2016 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська винесено ухвалу, якою дії та бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Малько Ж.С. визнано неправомірними, оскільки внаслідок цих дій та бездіяльності було спричинені матеріальні збитки. Протиправні дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві Малько Ж.С., полягали у списанні коштів, на які було накладено арешт ухвалами Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа. Протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у тривалості та зволіканні дій по виконанню рішення суду та відсутності дієвих заходів щодо звернення стягнення на кошти у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 року, призвела до унеможливлення виконання рішення суду та спричинила збитки.

Посилався також на те, що діями державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві Малько Ж.С. спричинені й моральні страждання, які він оцінює у 30.000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 3.000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Судовий збір віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, Управління державного казначейства м.Кам'янське Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що між Державною казначейською службою України та позивачем відсутні будь-які правовідносини, Державна казначейська служба України не порушувала права позивача; державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями; не допускається стягнення моральної та матеріальної шкоди безпосередньо з казначейства; відсутні розрахунки при визначенні моральної шкоди.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Ньюз Тревл про захист прав споживачів туристичних послуг від 05 березня 2015 року вирішено стягнути на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 39.399 грн.45 коп.

07 травня 2015 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Ньюз Тревл про захист прав споживачів туристичних послуг від 05 березня 2015 року та виконавчого листа старшим державним виконавцем Відділу ДВС Оболонського РУЮ у місті Києві Мойсеєнко В.В. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного рішення.

30 червня 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС Оболонського РУЮ у місті Києві Мойсеєнко В.В. винесена постанова про закриття виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , тобто у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

22 грудня 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області визнано дії та бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Малько Ж.С. неправомірними.

Листом від 02 жовтня 2015 року № Б-3106 Управління ДВС Головного територіального управління юстиції м.Києва повідомило, що у боржника виявлено рухоме майно, тобто залишок коштів станом на 18 травня 2015 року у розмірі 36.448 грн.55 коп. у ПАТ Банк Восток р/р 2600.0.01.0122588, станом на 19 травня 2015 року залишок грошових коштів АБ Південний складає 260.761 грн.05 коп., та з'ясовано, що за боржником зареєстровано два автомобіля, які були поставлені на автоматизований облік до АІС Арешт .

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року також встановлено, що протиправні дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві Малько Ж.С. полягали у списанні коштів, на які було накладено арешт ухвалами Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа. Протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у невжитті заходів примусового виконання рішення суду, шляхом не звернення нею стягнення на кошти та інше майно боржника, та у тривалості та зволіканні дій по виконанню рішення суду та відсутність дієвих заходів щодо списання коштів у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 рік, що призвело до унеможливлення виконання рішення суду та спричинила стягувачу збитки у сумі 39.399 грн.45 коп.

Крім цього, ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року встановлено, що державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві Малько Ж.С. здійснено списання коштів, на які було накладено арешт ухвалами суду від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що в подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа стягувачу та спричинило збитки стягувачу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у невжитті заходів примусового виконання рішення суду, шляхом незвернення нею стягнення на кошти та інше майно боржника, та у тривалості та зволіканні дій по виконанню рішення суду та відсутності дієвих заходів щодо списання коштів у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 рік, що призвело до унеможливлення виконання рішення суду; неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь протягом тривалого строку становить втручання в його права на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог §1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1; у зв'язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб державної виконавчої служби, за які держава несе відповідальність, позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, яку, з урахуванням характеру правовідносин, обставин справи та засад розумності і справедливості, суд визначив у розмірі 3.000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, зважаючи на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, було б ілюзорним, якби органи Державної виконавчої служби України допускали, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Статтею 11 Закону України Про державну виконавчу службу №202/98-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року, яка набрала законної сили, визнано визнано дії та бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Малько Ж.С. неправомірними, що безпосередньо вплинуло на невиконання заочного рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 05 березня 2015 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця Державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Малько Ж.С., ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, оскільки було порушено його право на належне та своєчасне виконання рішення суду, ухваленого на його користь.

Суд першої інстанції врахував, що неправомірність бездіяльності державного виконавця встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З урахуванням доведеності заподіяння моральної шкоди, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке відшкодування покладається на державу.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку відкритого у Державній казначейській службі України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями 3.000 грн. на користь ОСОБА_1, доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру моральної шкоди такий висновок суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що між Державною казначейською службою України та позивачем відсутні будь-які правовідносини, Державна казначейська служба України не порушувала права позивача; державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями; не допускається стягнення моральної та матеріальної шкоди безпосередньо з казначейства, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 , Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Згідно пункту 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка у цих правовідносинах бере участь через орган Державної виконавчої служби України (протиправність дій, бездіяльності посадових осіб якого доводиться позивачем) та орган Казначейської служби (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам'янське Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.