Ухвала

від 09.11.2020 по справі 208/1102/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 208/1102/17

провадження № 61-15698ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам`янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел , про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам`янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 березня 2015 року стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревл на його користь 39 399,45 грн на відшкодування майнової шкоди. 07 травня 2015 року на виконання рішення суду та виконавчого листа відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення боргу. 30 червня 2016 року винесено постанову про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження , а саме: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року дії та бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Малько Ж. С. визнано неправомірними, оскільки внаслідок цих дій та бездіяльності спричинені майнові збитки. 11 вересня 2015 року йому повідомлено про те, що у боржника є рухоме майно, тобто залишок коштів станом на 18 травня 2015 року в сумі 36 448,55 грн у Публічному акціонерному товаристві Банк Восток та автомобілі, які поставлені на автоматизований облік до АІС Арешт . Протиправні дії державного виконавця полягали у списанні коштів, на які накладено арешт ухвалами Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та 05 березня 2016 року та їх зникненню з рахунку боржника у невідомому напрямку, що у подальшому стало підставою для повернення виконавчого документа. Крім того протиправна бездіяльність державного виконавця полягала у тривалості та зволіканні дій щодо виконання рішення суду та відсутності дієвих заходів щодо звернення стягнення на кошти у період з 07 травня 2015 року по 30 червня 2016 року, що призвело до унеможливлення виконання рішення суду та спричинило збитків. Діями державного виконавця йому спричинені моральні страждання, які він оцінює у розмірі 30 000,00 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач, уточнивши вимоги, просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України майнові збитки у розмірі 39 399,45 грн та 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку Державної казначейської служби України.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку із надмірно тривалим невиконанням судового рішення із вини посадових осіб органу державної виконавчої служби позивачу завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої із урахуванням обставин справи складає 3 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу майнової шкоди саме діями Державної казначейської служби України, Управлінням державного казначейства м. Кам`янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області та Оболонським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

21 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у загальному розмірі 69 399,45 грн , що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів б , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, є безпідставними, оскільки заявником не зазначено які саме обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, та у якій саме справі позивач позбавлений можливості спростувати. Формальне посилання у касаційній скарзі на зазначений пункт, без наведення відповідного обґрунтування, не може бути підставою для висновків суду касаційної інстанції, що у цій справі наявні обставини, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має для позивача виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для позивача виняткове значення.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України, Управління державного казначейства м. Кам`янське Головного управління Державної казначейства України у Дніпропетровській області, Оболонського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ньюз Тревел , про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик