Рішення
від 22.03.2019 по справі 160/9207/18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Справа № 160/9207/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представників позивача представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг звернулося до суду із адміністративним позовом до Криворізької міської ради в якому, з урахуванням уточнень просить: визнати протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) від 27.06.2018р. №2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році , а саме: положення Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 р. № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році у частині встановлення для юридичних осіб ставки податку за користування земельними ділянками та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 2,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земель міста, що відповідають таким критеріям: - вид цільового призначення земель (ОСОБА_6 з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (зі змінами): код - 11.02 ; назва - землі промисловості; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ; - код розділу КВЕД - 19,24 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем 27.06.2018 року прийнято рішення Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році , яким визначено ставки земельного податку та розмір орендної плати. Позивач стверджує, що зазначене рішення, яке є нормативно-правовим актом, винесено відповідачем з порушенням процедури прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, зокрема, з порушенням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та Закону України Про Антимонопольний комітет України . В аналізі регуляторного впливу, що був підготовлений до проекту оскаржуваного рішення, відсутні будь-які розрахунки, на підставі яких розробник цього проекту прийшов до висновку про розмір витрат, які виникнуть у суб'єктів господарювання у разі прийняття відповідного рішення, чим порушено вимоги підготовки аналізу регуляторного впливу, встановлені статтею 8 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Також, позивач зазначає про невідповідність оскаржуваного рішення принципам державної регуляторної політики, визначеним статтею 4 цього Закону, а саме: принципу прозорості та врахування громадської думки, принципу передбачуваності, принципу ефективності, принципу рівності платників податків та недопущення податкової дискримінації. Оскаржуване рішення є відверто дискримінаційним по відношенню до позивача, оскільки ним запроваджується підвищення ставок земельного податку та розмірів орендної плати таким чином, що 91,85 % такого підвищення покладається виключно на позивача. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень, зокрема, запровадив диференціацію ставок земельного податку та орендної плати в залежності від кодів видів економічної діяльності КВЕД), однак Податковий кодекс України не передбачає можливості диференціації ставок земельного податку залежно від видів діяльності платників податків за КВЕД. Також позивач наголошує, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції - а саме, в умовах наявності конфлікту інтересів в окремих депутатів Криворізької міської ради, які голосували за його прийняття. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги, визнати протиправними та нечинними положення рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018р. №2816 в частині, зазначеній у позовній заяві, яка безпосередньо стосується інтересів позивача.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення позову, з посиланням на те, що Криворізька міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла у межах, спосіб та відповідно до актів чинного законодавства. Як зазначає представник відповідача, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу або проект регуляторного акту не був оприлюднений. При прийнятті оскаржуваного рішення обидва ці критерії органом місцевого самоврядування були дотримані. Представник відповідача наголошує на тому, що законом не вимагається отримання органом місцевого самоврядування повторного погодження Державної регуляторної служби України після доопрацювання проекту регуляторного акту або аналізу регуляторного впливу, оскільки пропозиції Державної регуляторної служби України для органів місцевого самоврядування носять виключно рекомендаційний характер. Після здійснення процедури громадського обговорення у період з 24.04.2018 до 24.05.2018 проект рішення та АРВ було оновлено з урахуванням одержаних пропозицій та зауважень, отримано експертний висновок відповідальної постійної комісії ради. Оновлений проект рішення з АРВ 31.05.2018 оприлюднений у міській комунальній газеті Червоний гірник та на офіційному веб-сайті Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. З відзиву також слідує, що листом від 06.06.2018р. №4/18-2405 проект рішення було направлено на погодження до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у відповідності до вимог ч.4 ст.20 Закону України Про Антимонопольний комітет . На підставі викладеного, надано позитивний висновок про відповідність проекту регуляторного акта вимогам та аналізу регуляторного впливу статтям 4 та 8 Закону N1160-IV, про що було оголошено головою відповідальної постійної комісії при представленні на пленарному засіданні сесії ради 27.06.2018р. На пленарному засіданні міської ради 27.06.2018р. Рішення №2816 ухвалено переважною більшістю депутатів, після чого його було оприлюднено на офіційному веб-сайті Криворізької міської ради та її виконавчого комітету 04.07.2018 та в міській комунальній газеті Червоний Гірник 10.07.2018р. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому засіданні 16.01.2019 р. представники позивача підтримали заяву про зміну підстав позову, направлену представником позивача до суду через канцелярію. У заяві про зміну підстав позову позивач зазначив, що: доповнює підстави позову ще однією самостійною підставою - обставинами щодо прийняття оскаржуваного у цій справі нормативно-правового акту всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції - а саме, в умовах наявності конфлікту інтересів в окремих депутатів Криворізької міської ради, які голосували за прийняття оскаржуваного рішення, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

Заслухавши представників позивача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань №1004765807 від 12.12.2018р., Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг зареєстровано 08.04.2004р., основний вид діяльності КВЕД 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

ПАТ АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг орендує земельні ділянки комунальної власності, розташовані у м. Кривий Ріг, для металургійного виробництва, на підставі договорів оренди, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.139-173): договір оренди земельної ділянки від №3039 від 01.07.2011 р.; договір оренди земельної ділянки №3042 від 01.07.2011 р.; договір оренди земельної ділянки №3041 від 01.07.2011 р.; договір оренди земельної ділянки №1124 від 25.04.2017 р.; загальна площа земельних ділянок, орендованих за вказаними договорами, складає 2 178,34 га. Основним видом діяльності позивача відповідно до Класифікації видів економічної діяльності є виробництво чавуну, сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10).

Відповідно, підприємство є платником податку на землю (земельного податку).

27.06.2018 р. Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році (оскаржуване рішення). Як вбачається з Додатку 1 до оскаржуваного рішення, у ньому було запроваджено диференціацію ставок земельного податку та розмірів орендної плати за видом цільового призначення земельних ділянок та за видом економічної діяльності суб'єктів господарювання, які є платниками відповідного платежу. Таким чином, ставки земельного податку та розміри орендної плати, які підлягають сплаті суб'єктами господарювання відповідно до Рішення 2816, залежать від цільового призначення земельної ділянки, що використовується платником, а також від виду економічної діяльності платника.

Відповідно до п. 4 оскаржуваного рішення, дане рішення набирає чинності з 01.01.2019 року.

Вказаним рішенням для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність за КВЕД 24, було встановлено ставки земельного податку та орендної плати у розмірі 2,500 % від нормативної грошової оцінки земель міста, для земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (категорія 11.02 згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. №548).

Оскільки позивач здійснює діяльність за КВЕД 24, 19 (металургійне виробництво та виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення, відповідно), визначена цим рішенням відповідача ставка податку поширюється на позивача.

У виданнях газети Червоний гірник , що видається у м. Кривий Ріг, №28 від 24.04.2018 р. і №37 від 31.05.2018 р. було опубліковано проекти оскаржуваного рішення, а також аналізи регуляторного впливу цих проектів. Проект оскаржуваного рішення, опублікований 31.05.2018 р., повністю співпадає за змістом з прийнятим оскаржуваним рішенням. В Додатку 3 до аналізу регуляторного впливу проекту оскаржуваного рішення, опублікованому 31.05.2018 р. разом з проектом оскаржуваного рішення під назвою Розрахунок витрат суб'єктів господарювання на податки та збори в разі зміни ставок плати за землю при затвердженні альтернативи 5 , було зазначено, що сукупні додаткові витрати суб'єктів господарювання за рахунок підвищення платежів з земельного податку та орендної плати у 2019 році, становитимуть 73,457 700,68 грн.; з них 67 471 889,45 грн. додаткових витрат буде отримано від використання земельних ділянок для металургійного виробництва. У цьому ж Додатку 3 до аналізу регуляторного впливу проекту оскаржуваного рішення було вказано, що площа наданих в оренду земельних ділянок для металургійного виробництва складає 2 186 9522 м2, тобто 2 186,95 га.

Також судом встановлено та у судовому засіданні не заперечувалося відповідачем, що окремі депутати Криворізької міської ради, які голосували за прийняття оскаржуваного рішення, на час голосування перебували у трудових правовідносинах з наступними підприємствами: ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат , зокрема: ОСОБА_7, директор з побуту та соціальних питань ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат ; ОСОБА_8, технічний директор ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат ; ОСОБА_9, начальник збагачувальної фабрики ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат ; ОСОБА_10, начальник ремонтно-будівельного цеху ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат ; ОСОБА_11, менеджер з регіонального розвитку, ТОВ Метінвест , ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат . Матеріалами справи, зокрема стенограмою та протоколом пленарного засідання Криворізької міської ради, яке відбулося 27.06.2018 р., а також відомостями про результати поіменного голосування депутатів на вказаному засіданні, підтверджується, і відповідачем не спростовувалось, що вказані депутати не заявили про наявність у них конфлікту інтересів та проголосували за оскаржуване рішення.

Вказані обставини також підтверджуються щорічними деклараціями вказаних осіб, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також судом були досліджені ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , ТОВ Метінвест Холдинг , Первинна організація ПМГУ ПрАТ ІНГЗК .

Судом встановлено, що супровідним листом №4/18-2405 від 06.06.2018р. виконавчий комітет Криворізької міської ради направив до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України для розгляду та погодження на відповідність вимогам законодавства України про захист економічної конкуренції проект рішення Криворізької міської ради Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році .

У відповідь на вказаний лист, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом №54-02/596 від 20.06.2018р. повідомлено відповідача, що рішення в наданій до територіального відділення редакції не потребує погодження з територіальним відділенням у відповідності до статті 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України , оскільки Законом України Про державну допомогу суб'єктам господарювання визначено процедуру повідомлень Уповноваженого органу про державну допомогу суб'єктам господарювання. Уповноваженим органом у сфері державної допомоги є Антимонопольний комітет України, згідно з частиною першою статті 8 Закону. У вказаному листі, також зазначалось про необхідність звернення безпосередньо до Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому Законом України Про державну допомогу суб'єктам господарювання .

Виконавчий комітет Криворізької міської ради супровідним листом №4/18-2866 від 04.07.2018р. направив до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України копію ухваленого рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018р. №2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році , яка набуває чинності з 01.01.2019р.

Після чого, як підтверджується матеріалами справи, 18.07.2018 р. виконавчий комітет відповідача звернувся до Антимонопольного комітету України з повідомленням про нову державну допомогу, повідомивши про податкові пільги, встановлені Додатком 2 до оскаржуваного рішення. За результатами розгляду звернення, Антимонопольний комітет України прийняв Рішення №570-р від 19.10.2018 р., яким частину пільг визнав такими, що не є державною допомогою, а щодо частини пільг розпочав поглиблений аналіз допустимості державної допомоги для конкуренції.

Відповідно до пп. 4.1.8 п. 4 ст. 4 Податкового кодексу України рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - це забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. ОСОБА_6 зі ст. 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; пряму дискримінацію заборонено.

У відповідності до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

ОСОБА_6 ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акту, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Судом встановлено, що рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2017р. підпадає під критерії вказаного визначення, а отже, за своїм змістом та спрямуванням є регуляторним актом, окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, оскільки визначають нові розміри ставок земельного податку та розміри орендної плати на території міста ОСОБА_5, одночасно скасовуючи відповідні ставки земельного податку та орендної плати, що діяли до прийняття цього рішення.

З цих підстав, справу розглянуто судом з дотриманням вимог до процедури оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, передбаченої положеннями ст. 264 КАС України.

Відповідно до ч. 12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» .

Таким чином, при прийнятті рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2018р. відповідач був зобов'язаний дотримуватися вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Зокрема, абз. 1 ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

ОСОБА_6 з абз. 6, 7 вказаної статті, строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акту повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Відповідно до абз. 2 ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» , про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону № 1160, стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Такий аналіз повинен відповідати вимогам, встановленим частиною 3 зазначеної статті, зокрема, розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен, серед іншого:

- визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

- визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

- аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

- обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

- оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги.

Відповідно до статті 10 Закону № 1160, усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Відповідно до статті 13 Закону № 1160, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Крім того, при підготовці аналізу регуляторного впливу обов'язковим є застосування Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 308 від 11.04.2004 р.

Статтею 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено особливості розгляду сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою проектів регуляторних актів, а саме: кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики.

На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» , регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Враховуючи, що рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2018р. є регуляторним актом, при його прийнятті дотримання наведених норм законодавства було обов'язковим.

Крім того, до процедури прийняття рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2018р. підлягають застосуванню вимоги ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , відповідно до якої органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Очевидно, що розмір ставок земельного податку та орендної плати впливає на розмір витрат суб'єктів господарювання, необхідних для сплати цих платежів, що, в свою чергу, впливає на показники фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання, а отже й на їх конкурентоздатність.

Предметом оскарження у справі, що розглядається, виступає рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2018р. Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році , а саме: положення Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018р. № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році , який, за твердженням позивача у т.ч., не пройшов передбачену Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності № 1160-ІV від 11.09.2003 р. обов'язкову процедуру забезпечення здійснення державної регуляторної політики щодо регуляторних актів органів місцевого самоврядування.

Відповідач, не заперечуючи необхідності погодження власних рішень щодо встановлення ставок земельного податку та розмірів орендної плати з органами Антимонопольного комітету, вказував, що вказані вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було розроблено аналіз регуляторного впливу до проекту оскаржуваного рішення, однак такий документ не відповідає вищенаведеним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

У Додатку 3 до аналізу регуляторного впливу зазначається, що на суб'єктів господарювання, які використовують ділянки для металургійного виробництва, буде покладено додаткові витрати у розмірі 67 471 889,45 грн., а на усіх суб'єктів господарювання у сукупності - додаткові витрати у розмірі 73,457 700,68 грн.; витрати суб'єктів господарювання, що використовують земельні ділянки категорії 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами), зменьшаться на 78, 676 млн. грн. у порівнянні з 2018 роком.

Крім того, судом встановлено, що в аналізі регуляторного впливу, зокрема у Додатку 3, неправильно розраховано витрати суб'єктів господарювання, що використовують земельні ділянки для металургійного виробництва, у зв'язку з наступним: для розрахунку додаткових витрат цих суб'єктів було використано показник середньої нормативної грошової оцінки у розмірі 521,41 грн.; не було враховано, що позивач орендує за наданими до суду договорами оренди ділянки площею 2 178,34 га, а площа усіх наданих в оренду ділянок для металургійного виробництва згідно з Додатком 3 до аналізу регуляторного впливу складає 2 186,95 га, при цьому середня нормативна грошова оцінка орендованих позивачем ділянок складає 1 274,75 грн. З розрахунку, наведеного позивачем у заяві про зміну підстав позову від 28.12.2018р., відомості якого узгоджуються із витягами про нормативну грошову оцінку орендованих позивачем земельних ділянок, вбачається, та не спростовано відповідачем, що за договором оренди №3039 від 01.07.2011 р., укладеним між позивачем і відповідачем, річний розмір орендної плати за зазначену земельну ділянку при ставці 2,5% від нормативної грошової оцінки землі складав би 491 375 729,06 грн., що на 115 964 672,06 грн. більше, ніж розмір орендної плати, розрахований виходячи зі ставки 1,91 % від нормативної грошової оцінки.

Як видно із вказаного Додатку 3 до АРВ Розрахунок витрат суб'єктів господарювання на податки та збори в разі зміни ставок плати за землю при запровадженні альтернативи 5 від 31.05.2018р., внаслідок прийняття оскаржуваного рішення №2816 не відбувається жодного збільшення загального розміру надходжень від сплати земельного податку/орендної плати, у порівнянні з попереднім періодом - 2018 роком. Так, насправді відбувається лише підвищення розмірів цих платежів для окремих суб'єктів, у той час як для інших суб'єктів, зокрема, для підприємств гірничодобувної галузі, що використовують земельні ділянки з цільовим призначенням 11.01, розмір відповідних платежів взагалі зменшується.

Так, як видно із самого Розрахунку відповідача, за рахунок підвищення ставок земельного податку/розмірів орендної плати для позивача та інших підприємств відповідач планує додатково залучити в бюджет 73 457 700,68 гривень (рядок 9 стовпця 17 Розрахунку Відповідача). При цьому, підприємства, що використовують земельні ділянки цільового призначення 11.01, з КВЕД 07, 09 (тобто підприємства гірничодобувної галузі), сплачуватимуть 131 127 180,00 гривень (рядок 4.1 стовпця 13 Розрахунку відповідача) замість 209 803 488,10 (рядок 4.1 стовпця 15 Розрахунку відповідача), тобто, за розрахунками самого відповідача, на 78 676 308,10 гривні менше.

Таким чином, згідно Розрахунку відповідача в цілому в результаті такого вибіркового підвищення розміру платежів за землю для одних платників та її пониження для інших місцевий бюджет отримає на 5 218 607,36 гривень менше у порівнянні з попереднім податковим роком: 73 457 700,68 гривень (додаткові надходження) - 78 676 308,10 гривні (втрати, у порівнянні з попереднім періодом) = - 5 218 607,42 гривень.

Отже, як вбачається з підготовленого самим же відповідачем розрахунку, оскаржуване рішення №2816 у частині підвищення ставок земельного податку/розмірів орендної плати для Позивача не сприяє у кінцевому рахунку збільшенню надходжень бюджету розвитку, а натомість, веде лише до перекладання витрат одних суб'єктів господарювання на інших, у першу чергу - на позивача.

Отже, відповідач, вирішив підвищити розмір платежів з земельного податку та орендної плати саме за рахунок позивача, встановивши його більшим у десятки разів порівняно з іншими підприємствами, для яких планувалося підвищення.

Рівність усіх платників податків перед законом і недопущення податкової дискримінації є обов'язковим принципом податкового законодавства. Крім того, Закон України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні надає визначення прямій дискримінації та встановлює її заборону. Так, згідно зі статтею 1 вказаного Закону прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2017р. по справі №804/5884/17, яка постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017р. залишена без змін, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг задоволено частково.

Визнано нечинним пункт 1 рішення Криворізької міської ради від 26.04.2017р. №1620 Про внесення змін до рішення міської ради від 24.06.2015 №3727 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_5 в частині унесення змін до рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 року №3727 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_5 , зі змінами, а саме: доповнення пункту 5 підпунктом 5.3: 5.3 суб'єктам господарювання для розміщення комплексу об'єктів і споруд (у тому числі адміністративно-побутового, енергетичного, транспортного забезпечення й складського господарства) металургійної галузі, де він становить 1,91% від грошової оцінки цих земельних ділянок .

Також, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2018р. по справі №804/8091/17, яке постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018р. залишено без змін, Адміністративний Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг - задоволено.

Визнано протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради № 1862 від 12.07.2017 р. Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2018 році в частині положень Додатку 1 до зазначеного рішення (щодо встановлення для юридичних осіб ставки податку за користування земельними ділянками та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 1,91 % від нормативної грошової оцінки земель міста, що відповідають таким критеріям: вид цільового призначення земель (згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за №1011/18306 (зі змінами): код - 11.02 ; назва - землі промисловості; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ; код розділу КВЕД - 24,19 ).

Посилання відповідача на відсутність дискримінації суб'єктів господарювання у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення є безпідставними, оскільки, як самостійно зазначено Криворізькою міською радою у відзиві на позов (розділ V) мотивами підвищення орендної плати позивачу також були саме рівень доходів останнього.

Суд зазначає, що такий підхід не може бути визнаним як прояв принципу соціальної справедливості, натомість містить ознаки дискримінації за майновим станом.

Слід зазначити, що податок являє собою інструмент владного впливу держави в суспільних інтересах, оскільки за своєю суттю є соціальним обов'язком, від виконання якого залежить суспільний розвиток.

Оцінюючи вказані обставини у сукупності, суд дійшов до висновку, що по відношенню до позивача оскаржуваним рішенням була допущена дискримінація за майновим станом. Зокрема, як слідує з розрахунків самого відповідача, зроблених в аналізі регуляторного впливу, опублікованому 31.05.2018 р., та з пояснень, викладених у відзиві на позовну заяву, переважна частина додаткових витрат, що виникають у суб'єктів господарювання у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, покладено саме на підприємство позивача, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи судом.

Запровадження відповідачем додаткового критерію диференціації ставок земельного податку та розмірів орендної плати - за видом економічної діяльності суб'єкта господарювання, як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, дозволило Криворізькій міській раді встановити вищі ставки податку та розміри орендної плати для більш прибуткових галузей. Будь-яких інших цілей запровадження наведеної диференціації відповідач в аналізі регуляторного впливу проекту оскаржуваного рішення не навів. Як вбачається з Додатку 1 до оскаржуваного рішення, серед суб'єктів господарювання, які використовують земельні ділянки категорії 11.02 (для металургійного виробництва), було виділено в окрему категорію платників суб'єктів з кодами видів економічної діяльності 24,19 (види діяльності за КВЕД позивача). Виходячи з викладеного, з урахуванням аналізу змісту усього Додатку 1 до Рішення 2816, суд приходить до висновку, що вказана диференціація була запроваджена саме з метою встановлення підвищених ставок земельного податку та орендної плати для позивача.

Крім того, суд вважає, що запровадження вказаної дискримінації при встановленні ставок земельного податку та розмірів орендної плати не відповідає податковому законодавству.

Зокрема, Податковий кодекс України не передбачає можливості диференціації ставок земельного податку та орендної плати за видами (кодами видів) економічної діяльності суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Норми про можливість диференціації ставок земельного податку та орендної плати залежно від видів діяльності платників у Податковому кодексі України відсутні.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідна форма затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 р. №483, відповідно до якої вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. № 548. Норми про диференціацію розмірів орендної плати за КВЕД у вказаній постанові також відсутні.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що існування вказаної затвердженої форми не означає недопустимості диференціації ставок земельного податку та розмірів орендної плати за видом економічної діяльності платника, оскільки у даному випадку відповідачем порушено норми Податкового кодексу України, а саме, запроваджено додатковий критерій диференціації бази оподаткування. Тому, враховуючи відсутність відповідних норм у Податковому кодексі України, суд не вбачає правових підстав для застосування КВЕД для цілей оподаткування.

Суд відзначає, що за таких умов відповідач запровадженням диференціації ставок земельного податку та розмірів орендної плати порушив норми п. 270.1 ст. 270, абз. 2 п. 1 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, а також вийшов за межі своїх повноважень, оскільки наділений правом встановлювати місцеві податки та збори виключно в межах чинного законодавства. Відповідач як орган місцевого самоврядування не наділений правом здійснювати диференціацію ставок земельного податку та розмірів орендної плати за видами (кодами видів) економічної діяльності суб'єктів господарювання, оскільки відповідних повноважень та самої можливості такої диференціації Податковий кодекс України не встановлює.

Суд звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Так, у справі Щокін проти України Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пунктах 50.51.56 рішення у цій справі від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд зазначив: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі Шпачекs.r.o. проти Черкаської Республіки , № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підставі в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейлер проти Італії № 33202/96. пункт 109. ЄСПЛ 2000-1… .

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника .

У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 53 свого рішення Суханов та Ільченко проти України , яке набуло статусу остаточного 26.09.2014 року, Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід відзначити, що до висновку про необґрунтованість ставок плати за землю та орендної плати для підприємств гірничо-металургійної галузі, дійшла й Постійна комісія Криворізької міської ради з питань планування. бюджету та економіки, при розгляді проекту оскаржуваного рішення на своєму засіданні 22.06.2018р., що підтверджується копіями висновків та протоколу №44 засідання комісії, які наявні в матеріалах справи. З цих підстав, проект оскаржуваного рішення не було погоджено вказаною комісією.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аналіз регуляторного впливу, підготовлений до проекту оскаржуваного рішення, не відповідає вимогам закону, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення та його невідповідність вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Також, суд зазначає про недотримання відповідачем норм Закону України Про Антимонопольний комітет України при прийнятті Рішення №2816, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.20 Закону України Про Антимонопольний комітет України встановлено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

Як підтверджується матеріалами справи, оскаржуване Рішення №2816 не було погоджено органами Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому вказаною нормою. Однак, оскільки вказане рішення встановлює ставки земельного податку та розміри орендної плати, що, у свою чергу, може вплинути на конкуренцію, проект такого рішення підлягає погодженню з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у зазначеному порядку.

Суд не бере до уваги надані представником відповідача пояснення щодо того, що відповідач звертався до Антимонопольного комітету України в порядку, передбаченому Законом України Про державну допомогу суб'єктам господарювання , оскільки судом встановлено та не спростовано відповідачем, що виконавчий комітет Криворізької міської ради звертався до Антимонопольного комітету України з повідомленням про погодження оскаржуваного рішення лише в частині застосування встановлених цим рішенням податкових пільг, що підтверджується рішенням Антимонопольного комітету України від 19.10.2018р. №570-р.

У Рішенні 570-р Антимонопольний комітет України дійшов до висновку, що оскаржуваним рішенням не передбачено надання державної допомоги суб'єктам господарювання. У зв'язку з цим, відповідачем зроблено висновок, що питання стосовно перевірки дотримання антиконкурентного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення вже остаточно завершене.

Однак, як видно із самого Рішення 570-р, відповідач надав до Антимонопольного комітету України повідомлення про нову державну допомогу, у порядку, передбаченому Законом України Про державну допомогу суб'єктам господарювання , лише стосовно податкових пільг зі плати за землю, передбачених у Додатку №2 до оскаржуваного рішення. Щодо рішення у частині встановлення ставок земельного податку та розмірів орендної плати (Додаток 1 до оскаржуваного рішення) повідомлення не подавались (пункти 1.5 та 1.8 Рішення №570-р).

Антимонопольний комітет України лише стосовно частини податкових пільг, про які повідомив відповідач, чітко зазначив, що вони не є державною допомогою.

Щодо пільг зі сплати земельного податку для інших категорій юридичних осіб, Антимонопольний комітет України зазначив (пункт 44 Рішення 570-р), що встановлення цих пільг ...може містити ознаки вибірковості та надання переваг для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності, отже, зазначений захід має ознаки державної допомоги . При цьому, з урахуванням відсутності повної, всебічної, ґрунтовної інформації та документів, необхідних для розгляду державної допомоги у формі встановлення пільг зі сплати земельного податку для цілого ряду категорій юридичних осіб, Антимонопольний комітет України дійшов до висновку, що є необхідність у проведенні поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції (пункт 46 Рішення 570-р).

З метою проведення такого поглибленого аналізу Антимонопольний комітетом України було прийнято рішення про початок розгляду справи про державну допомогу, копія повідомлення про прийняття відповідного рішення наявна в матеріалах справи.

Таким чином, питання стосовно того, чи відповідає законодавству зміст Додатку 2 до оскаржуваного рішення щодо встановлення пільг для ряду категорій платників, станом на момент розгляду справи ще не вирішене і перебуває на розгляді Антимонопольного комітету України.

У зв'язку з чим, твердження відповідача про те, що оскаржуване рішення вже перевірене Антимонопольним комітетом України на предмет відповідності законодавству, під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження.

Суд також не враховує наведені у відзиві на позовну заяву пояснення відповідача щодо того, що відповідач зі свого боку доклав усіх можливих зусиль для погодження проекту Рішення 2816 з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оскільки у контексті ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до норм чинного законодавства. У випадку встановлення судом недотримання вказаної вимоги відповідні рішення є такими, що не відповідають вимозі законності, незалежно від того, з вини кого саме з суб'єктів владних повноважень було допущено порушення законодавства.

Суд також звертає увагу на порушення при прийнятті Рішення №2816 норм Закону України Про запобігання корупції , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про запобігання корупції потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України Про запобігання корупції у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 67 Закону України Про запобігання корупції нормативно-правові акти, прийняті з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.

Як вбачається з щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017р. та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії яких наявні в матеріалах справи, декілька депутатів Криворізької міської ради, які голосували за оскаржуване рішення №2618, займають посади в гірничих підприємствах, які ведуть господарську діяльність на території м.Кривий Ріг, зокрема:

- ОСОБА_7, директор з побуту та соціальних питань ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат ;

- ОСОБА_8, технічний директор ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат ;

- ОСОБА_9, начальник збагачувальної фабрики ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат ;

- ОСОБА_12, голова первинної організації профспілки металургів і гірняків України ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат ;

- ОСОБА_10, начальник ремонтно-будівельного цеху ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат ;

- ОСОБА_13, голова первинної профспілкової організації профспілки металургів і гірняків України ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат ;

- ОСОБА_11, менеджер з регіонального розвитку, ТОВ Метінвест , ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат .

На запит від 04.12.2018р. про надання публічної інформації про результати поіменного голосування, яке відбулось 27.06.2018р. відповідачем було надано відповідь на нього (Лист від 10.12.2018р.), з якої вбачається, що вказані депутати дійсно голосували за оскаржуване рішення №2618.

Стосовно вказаних вище підприємств, посадовими особами яких є зазначені депутати, слід відзначити, що: - бенефіціарним власником (контролером) усіх вказаних підприємств є ОСОБА_14, що підтверджується відомостями з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; - вказані гірничодобувні підприємства ведуть на території м. Кривого Рогу діяльність з добування залізних руд (КВЕД 7.10), отже на них безпосередньо поширюються рішення Криворізької міської ради про встановлення ставок земельного податку та орендної плати; - вказані гірничодобувні підприємства приймали активну участь у процесі громадського обговорення проекту оскаржуваного рішення №2618, зокрема, висували пропозиції щодо зниження річного розміру земельного податку та орендної плати з 4 відсотків від нормативної грошової оцінки (як це передбачалося у проекті оскаржуваного рішення, опублікованому вперше) до 2,5 відсотків. Також, вказані підприємства просили внести до проекту рішення норми про застосування для гірничих підприємств при сплаті земельного податку податкової пільги, передбаченої пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, яка знижує їх податок на 75%, їх вказані пропозиції фактично були повністю враховані розробником Оскаржуваного рішення (зведений аналіз пропозицій та зауважень наявний в матеріалах справи). Так, ставка земельного податку була знижена до 2.5 відсотка, а стосовно пільги було зазначено, що така пільга в силу закону застосовуватиметься до цих підприємств.

Таким чином, вказані депутати є керівниками підрозділів, наділені адміністративно-розпорядчими функціями та відповідальністю, тривалий час працюють на вказаних підприємствах. Отже, вони, під час голосування у них міг бути інтерес у прийнятті саме такого рішення Криворізькою міською радою, яке б вело до залишення на рівні минулого року чи зменшення податкових платежів відповідних комбінатів.

При цьому, вищезазначені депутати Криворізької міської ради взяли участь у голосуванні за Рішення 2816, проголосували за прийняття цього рішення, але не заявляли про наявність у них конфлікту інтересів.

Важливо відзначити, що сама по собі наявність конфлікту інтересів не означає (та не вимагає доказування) факту вчинення інших корупційних правопорушень посадовими особами (як-то отримання неправомірної вигоди, хабара тощо). Як неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, уже сама по собі наявність об'єктивного сумніву щодо безсторонності посадової особи при прийнятті нею рішень свідчить про недотримання вимог об'єктивності та безсторонності (наприклад, пункт 115 рішення у справі ОСОБА_15 проти України , заява 21722/11).

Суд дійшов до висновку про наявність у вказаних депутатів потенційного конфлікту інтересів, у зв'язку з наступним. Судом встановлено, що вказані підприємства були зацікавлені у встановленні максимально низьких ставок земельного податку та розмірів орендної плати за користування ділянками категорії 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами), під час громадського обговорення проекту Рішення №2816. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вказані підприємства були зацікавлені, щоб у разі збільшення загального навантаження на підприємства м. Кривого Рогу зі сплати земельного податку та орендної плати, додаткові витрати виникали не за рахунок галузей, до яких належать ці підприємства. Зазначені вище депутати Криворізької міської ради - працівники перелічених підприємств, займали на цих підприємствах керівні та адміністративні посади, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

ОСОБА_6 ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про статус депутатів місцевих рад депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Фактично, депутати місцевих рад здійснюють свої депутатські повноваження на громадських засадах. Частинами 2, 3 ст. 6 Закону України Про статус депутатів місцевих рад передбачене працевлаштування у міській раді лише депутата, який обраний на посаду секретаря міської ради.

ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 8 Закону України Про статус депутатів місцевих рад депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися правил депутатської етики, зокрема, не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов'язані зі здійсненням ним депутатських повноважень. Таким чином, заробітна плата, яку особа, обрана депутатом міської ради, отримує як найманий працівник від свого роботодавця, є джерелом доходу такого депутату. Це призводить до виникнення у депутата конфлікту інтересів при голосуванні при прийнятті місцевою радою рішень, які стосуються прав та обов'язків роботодавця депутата.

ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно наявності у діях перелічених депутатів Криворізької міської ради конфлікту інтересів суд відзначає, що відповідачем не було спростовано його відсутності, а відтак, має місце порушення ними ч. 2 ст. 35 Закону України Про запобігання корупції , оскільки такі депутати не заявили про наявний у них конфлікт інтересів та взяли участь у голосуванні за оскаржуване рішення.

На переконання суду, частина другої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» містить імперативну норму про заборону брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і вищевказані депутати Криворізької міської ради вказану норму порушили.

Отже, в контексті зазначеної заборони, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі у голосуванні, а не вплив такого голосування на прийняте рішення, зокрема з урахування наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип належного урядування , зокрема, передбачає те, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Проаналізувавши всі документи, наявні у справі, суд дійшов висновку, що рішення Криворізької міської ради №2816 від 27.06.2018р. прийнято з порушенням викладених вище вимог законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в даному випадку обов'язок доказування покладений на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг (50095, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, 1, код ЄДРПОУ 24432974) до Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) від 27.06.2018р. №2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році , а саме: положення Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 р. № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_5 у 2019 році у частині встановлення для юридичних осіб ставки податку за користування земельними ділянками та річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 2,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земель міста, що відповідають таким критеріям: - вид цільового призначення земель (ОСОБА_6 з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (зі змінами): код - 11.02 ; назва - землі промисловості; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ; - код розділу КВЕД - 19,24 .

Зобов'язати Криворізьку міську раду у відповідності до вимог статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно після набрання судовим рішенням законної сили здійснити публікацію резолютивної частини рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал ОСОБА_5 Ріг (50095, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Криворіжсталі, 1, код ЄДРПОУ 24432974) за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, пл.Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення22.03.2019
Оприлюднено24.04.2019

Судовий реєстр по справі —160/9207/18

Постанова від 23.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 23.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 13.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 01.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 16.01.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 12.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Постанова від 29.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Круговий О.О.

Постанова від 29.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Круговий О.О.

Ухвала від 29.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Круговий О.О.

Ухвала від 17.09.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Круговий О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні