Рішення

від 17.04.2019 по справі 921/17/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/17/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Маршпроект"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Техторгінвестиція"

про стягнення 150 084,41 грн, а саме: пені в розмірі 116 194,38 грн та 7% штрафу в розмірі 33 890,03 грн за порушення умов договору.

за участі представника позивача - ОСОБА_2

Суть справи:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Маршпроект" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 підприємства "Техторгінвестиція" про стягнення 150 084,41 грн, з них: пеня - 116 194,38 грн, 7 відсотків штрафу на суму 33 890,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання ПП "Техторгінвестиція" договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару, зважаючи на що позивачем, відповідно до умов договору, нарахована неустойка за непоставлений товар, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Ухвалою від 14.01.2019 судом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку, визначеному процесуальним законодавством та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011.

Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення господарюючому суб'єкту поштових відправлень (ухвал про відкриття провадження у справі та про її відкладення) повернулись на адресу суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин даний спір вирішується за правилами ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

При розгляді даного спору здійснювалась технічна фіксація судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.04.2019, відповідно до ст.185 ГПК України, справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, судом встановлено наступне.

За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 21.05.2018 реєстратором ОСОБА_3 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів щодо зміни повного та скороченого найменування юридичної особи, а також зміни місцезнаходження. Так, Приватне підприємство "Техномаркет" із місцезнаходженням: вул. Запорізька, 49, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, ідентифікаційний код 32560379, змінено на Приватне підприємство "Техторгінвестиція", місцезнаходження: вул. Верхня, 2А, м. Бережани, Тернопільська область, 47500, ідентифікаційний код 32560379.

Як слідує із матеріалів справи, 02.03.2018 між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Маршпроект" (Покупець) та ОСОБА_1 підприємством "Техномаркет" (Постачальник) було укладено договір поставки №3093, згідно із п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити Покупцю інструмент, (далі - товар), зазначений в Специфікації № 1 (Специфікаціях), що є додатком (додатками) до цього договору, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Згідно із Специфікації №1 від 02.03.2018 поставці підлягають сімдесят сім позицій товарів, а саме різці загальною вартістю 485 020,01 грн, у тому числі ПДВ - 80 836,67 грн.

Відповідно до п. 3.2. укладеної угоди, Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки DAP м. Миколаїв, склад перевізника "Нова Пошта" або "Нічний експрес" або "Делівері", відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року.

Товар поставляється партіями. Строк поставки товару становить 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання Постачальником письмового повідомлення Покупця про готовність прийняти товар. Допускається часткова поставка товару до настання строків поставки (пункт 3.4. договору).

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації № 1 (Специфікаціях) і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою товару.

Пунктом 10.1 даного правочину визначено, що останній набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Звертаючись до суду з позовом, державне підприємство зазначає про те, що 12.03.2018 направило на електронну адресу Постачальника лист №06/5-580, в якому у зв'язку зі зміною потреб та зменшенням об'ємів виробництва, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" просить згідно договору №3093 від 02.03.2018 та Специфікації №1 поставити на його адрес інструменти на суму 484 143,27 грн.

Із змісту листа №120318/1 від 12.03.2018 випливає, що повідомлення позивача приватним підприємством отримано, проте товар ним не поставлено.

У листі № 06/5-965 від 20.04.2018, надісланому Постачальнику, позивач зазначає, що 12.04.2018 сплинув строк поставки товару, в зв'язку з чим останній просить терміново здійснити поставку різців.

З огляду на невиконання приватним підприємством взятих на себе зобов'язань за договором, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" зверталося до ПП "Техномаркет" (пізніше ПП "Техторгінвестиція") з претензіями №17/1-3147 від 03.05.2018, №17/1-5104 від 18.07.2018, у яких міститься вимога терміново здійснити поставку товару та сплатити пеню та штраф (7 відсотків вартості товару) відповідно до умов Договору.

Однак, як стверджує позивач, станом на момент пред'явлення позову поставка товару відповідачем не здійснена, зазначені претензії залишені без відповіді, а нарахована сума неустойки не сплачена.

З наведених обставин, ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" звернулося до суду про примусове стягнення з відповідача пені в розмірі 116 194,38 грн та 7% штрафу в розмірі 33 890,03 грн за не поставлення товару згідно договору поставки №3093 від 02.03.2018.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на умови укладеного між суб'єктами господарювання правочину (п.3.4.), факт отримання приватним підприємством повідомлення позивача №06/5-580 з уточненим переліком необхідного товару, відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар на загальну суму 484 143,27 грн у строк до 11.04.2018. Однак, матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували виконання приватним підприємством цього обов'язку. Відтак, суд констатує, що у спірних правовідносинах має місце пропущення Постачальником строку поставки товару Покупцю понад тридцять днів.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку порушення погоджених строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більше ніж на 30 календарних днів Покупець має право відмовитись від подальшого приймання й оплати товару.

Крім того, у п. 7.18 укладеного правочину сторони погоди інший строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України. А саме: неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього періоду порушення.

При цьому суд констатує, що чинним законодавством передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. І лише за відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/6379/14 та Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22541/16.

Відтак, зважаючи на положення пунктів 7.3, 7.18 договору, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за період з 12.04.2018 по 07.12.2018 за кожен день прострочення в сумі 116 194,38 грн та 33 890,03 грн штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад тридцять днів.

Водночас, судом враховуються приписи ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем належними засобами доказування позовні вимоги спростовані не були.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 116 194,38 грн пені та 33 890,03 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Техторгінвестиція" (вул. Верхня, 2А м. Бережани, Тернопільська область, 47500, іден. код 32560379) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Маршпроект" (пр. Богоявленський, 42а, м. Миколаїв, 54018, іден. код 31821381) - 116 194 (сто шістнадцять тисяч сто дев'яносто чотири) грн 38 коп. пені, 33 890 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто) грн 03 коп. штрафу та 2 251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн 27 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 25.04.2019

Суддя О.В. Руденко