Постанова

від 22.04.2019 по справі 809/285/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2739/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року (суддя Могила А.Б., проголошено в м. Івано-Франківськ о 11:52, повний текст складено 15.08.2016 року) у справі № 809/285/16 за позовом ТОВ МБК Агротехніка до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ МБК Агротехніка (позивач) звернулось із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 21.12.2015.

В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. За результатами документальної виїзної перевірки ТОВ МБК Агротехніка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2015 встановлено наступні порушення позивача - заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 36 368 224 грн.; - заниження авансових внесків з податку на прибуток за березень-листопад 2015 року в сумі 27 276 168 грн.; - порушення ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по імпортних операціях без ввезення на митну територію України з нерезидентами ІТС Industry Trading Company SA та OLFANURA EXPORT LLP ; - порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по експортній операції з нерезидентом Сoscotex Resources LP ; - п.1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , що полягало в неподанні Товариством декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.01.2015, 01.04.2015 та 01.07.2015 при наявності простроченої заборгованості.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі № 809/258/16 позов задоволено частково. Скасувано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1, №0000432201, №0000442205 від 21.12.2015. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема посилається на той факт, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем 02.08.2013 з ПАТ ПУМБ укладено кредитний договір. Протягом 2013-2014 років Товариством отримано 864 739 008, 08 грн. кредитних коштів. Зважаючи на те, що здійснені Товариством операції, з залученням отриманих кредитних коштів, не пов'язані із господарською діяльністю, адже такі кошти використовувалися в операціях, які не були спрямовані на отримання доходу, встановлено завищення фінансових витрат за 2014 рік в сумі 131 142 681 грн., а також інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат на суму нарахованого від'ємного значення курсових різниць на заборгованість за отриманими кредитними коштами за 2014 рік в сумі 462 288 093 грн. З приводу твердження позивача про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо неправомірності нарахування пені та штрафних санкцій при здійсненні Товариством зовнішньоекономічної діяльності зазначили, що в порушення законодавства з боку ТОВ МБК Агротехніка , за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, зафіксовано факт простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках за придбаний товар (продовольчу пшеницю) із нерезидентами ІТС Industry Trading Company SA та OLFANURA EXPORT LLP . А саме ненадходження валютної виручки на кінець періоду охопленого перевіркою по контракту укладеного із Сortex Sales Limited , що полягав у продажі (експорті) цій компанії продукції без ввезення на територію України. Окрім того зазначає, що позивачем не виконано у встановлені терміни умови завершення імпортних операцій, як наслідок контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечують.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Як доведено матеріалами справи до видів діяльності позивача входить вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; змішане сільське господарство; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну виїзну перевірку ТОВ МБК Агротехніка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2015. За результатами зазначеної перевірки складено акт №344/09-19-22-01-20/36083830 від 14.12.2015. Відповідно до зазначених порушень позивачем у акті перевірки зазначено: - заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 36 368 224 грн.; - заниження авансових внесків з податку на прибуток за березень-листопад 2015 року в сумі 27 276 168 грн.; - порушення ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по імпортних операціях без ввезення на митну територію України з нерезидентами ІТС Industry Trading Company SA та OLFANURA EXPORT LLP ; - порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по експортній операції з нерезидентом Сoscotex Resources LP ; - п.1 статті 9 Декрету Кабінету і України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , що полягало в неподанні Товариством декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.01.2015, 01.04.2015 та 01.07.2015 при наявності простроченої заборгованості.

За результатами перевірки, контролюючим органом 21.12.2015 винесено податкові оскаржувані повідомлення-рішення.

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої останньою прийнято рішення від 02.03.2016 №4564/6/99-99-10-01-04-25, яким вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовою послугою вважається, зокрема, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Тобто, надання банком грошових коштів в кредит є фінансовою послугою, а сплата банку процентів за користування кредитними коштами є платою за надану послугу з кредитування.

Колегія суддів зазначає. Між позивачем та ПАТ Перший Український міжнародний банк 02.08.2013 укладено кредитний договір на 60 000 000 доларів США. Протягом 2013-2014 років Товариством отримано 864 739 008,08 грн. кредитних коштів. До вказано кредитного договору сторонами укладались додаткові угоди.

Статтею 2 даного договору визначено цільове призначення кредиту, зокрема позивач, як позичальник зобов'язаний використовувати його на цільовим призначенням - поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності, на здійснення яких позичальник має право відповідно до чинного законодавства України, і кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим Договором.

В положеннях Кредитного договору, а також додаткових угодах, сторонами договору обумовлювалися та уточнялися умови надання кредитних коштів і цілі кредитування, а також умови забезпечення договору. Серед таких умов були також умови застави майнових прав на отримання платежів за договорами поставки майбутнього вражою, укладених позивачем із юридичними особами-контрагентами.

При цьому в акті перевірки податковий орган зазначає про те, що цільовим призначенням кредитів в кредитних договорах зазначено поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності, проте отримані кредитні кошти підприємством використані не за призначенням. Тобто операції проведені позивачем не мали на меті отримання доходу. Отже, податковий орган дійшов висновку, що кредитні кошти були використані всупереч умов укладених кредитних угод, а отже такі угоди не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пояснень представника відповідача, позивачем перераховано ПСП Оскар у межах договору контрактації сільськогосподарської продукції від 23.08.2013 №23/07-13 грошові кошти в сумі 371 264 631,71 грн., що являлися попередньою оплатою за придбання в майбутньому товару. До вказаного договору були внесені зміни, згідно яких сторонами відтерміновано поставку продукції (т.2, а.с.14-21). Попередня оплата 253 704 110,32 грн. у межах договору поверталася позивачу. Повернуті кошти Товариством були спрямовані на купівлю валюти та повернення кредитних коштів, надання попередніх оплат іншим суб'єктам господарювання. Відтак відповідно до укладених додаткових угоди сторонами відтерміновувалась поставка товару.

Крім того, мало місце укладення позивачем договорів зберігання сільськогосподарської продукції (із передоплатою) від 03.03.2014 №1/2014 із ТОВ Львівське зерноприймальне підприємство ; від 05.12.2013 №1 із ТОВ Івано-Франківський зерноприймальний комплекс . Такого ж роду договір був укладений між позивачем та ПП Ротен 31.03.2014 №1/14 із попередньою оплатою 32 862 977,20.

Відповідно до договору з ТОВ Івано-Франківський зерноприймальний комплекс про зберігання сільськогосподарської продукції, попередня оплата за умовами договору поверталася в зв'язку з неможливістю його виконання.

Відповідно до п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Проценти відносяться до складу витрат, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності. Ця стаття не проводить різницю між видами процентів (за кредитно-депозитними операціями чи за цінними паперами), а також не обмежує право на витрати метою одержання відповідного кредиту. Якщо кредит одержаний на покупку цінних паперів або на поповнення оборотних коштів, то проценти за таким кредитам будуть відноситись до складу витрат так само, як і проценти за іншими категоріями кредитів.

Єдиною підставою, з якою п. 141.1 пов'язує обмеження право на збільшення витрат, є залучення кредиту з метою придбання кваліфікаційного активу. Але таке обмеження є необов'язковим, а добровільним і виникає лише в тому випадку, якщо платник податку прийняв рішення відносити проценти до собівартості кваліфікаційного активу в бухгалтерському обліку.

Під господарською діяльністю платника податків слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Згідно положень пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Водночас, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З врахуванням викладеного укладені позивачем договори про зберігання сільськогосподарської продукції, реалізацією якої він займається, повністю пов'язані з господарською діяльність позивача.

Не погоджується колегія суддів і з твердженням відповідача щодо безпідставності укладення кредитних договорів за наявності у позивача значної суми дебіторської заборгованості та відсутністю проведення позовної роботи з її стягнення, тим, що податковим законодавством не обмежено право платника податків на віднесення витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат за наявності у такого платника податку непогашеної дебіторської заборгованості.

Зазначені вище правочини про поставку сільськогосподарської продукції, її зберігання, у визначеному законом порядку недійсними не визнавалися. Відповідачем не наведено жодного доказу, що позивач не здійснював фінансово-господарської діяльності та, укладаючи відповідні договори, не мав мети отримання її остаточного результату - економічного ефекту у вигляді прибутку.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000442205 колегія суддів мотивує наступним.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року № 354 та від 03 вересня 2015 року № 581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач порушив вимоги ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по імпортних операціях без ввезення на митну територію України з нерезидентами ІТС Industry Trading Company SA по контракту № 150713 від 15.07.2013 року, OLFANURA EXPORT LLP по контракту № 270314 від 27.03.2014 року.

На виконання умов контракту № 150713 від 15.07.2013 року та додаткової угоди №2 від 25.03.2014 року, укладених між ТзОВ МБК Агротехніка (покупець) та нерезидентом ІТС Industry Trading Company SA (продавець), Товариство позивача у період з 08.05.2014 по 06.06.2014 здійснило передоплату за товар (пшеницю продовольчу) на загальну суму 5 865 607,00 дол. США. У період з 31.07.2014 по 02.09.2014 ТзОВ МБК Агротехніка отримало від ІТС Industry Trading Company SA за межами України продукцію відповідно до актів прийому-передачі до контракту № 150713 від 15.07.2013, в яких вказано, що продавець передав у власність, а покупець прийняв на зерновому складі Braskel Holdings Limited , Лімасол, Кіпр - продовольчу пшеницю на суму 5865607,00 дол. США.

На виконання умов контракту №270314 від 27.03.2014, укладеного між резидентом ТзОВ МБК Агротехніка (покупець) та нерезидентом OLFANURA EXPORT LLP (продавець) у період з 02.04.2014 по 12.06.2014 Товариство здійснило передоплату за товар (пшениця продовольча) на загальну суму 15 390 938,72 дол. США. У період з 23.06.2014 по 08.09.2014 позивач отримав від нерезидента OLFANURA EXPORT LLP за межами України продукцію відповідно до актів прийому-передачі до контракту №270314 від 27.03.2014, в яких вказано, що продавець передав у власність, а покупець прийняв на зерновому складі Braskel Holdings Limited , Лімасол, Кіпр - продовольчу пшеницю на суму 15 390 938,72 дол. США.

Придбану продовольчу пшеницю, згідно контрактів № 150713 від 15.07.2013 та №270314 від 27.03.2014 на загальну суму 21256545,72 дол. США Товариство не ввезло на митну територію України і не продало за грошові кошти, а провело обмін за межами України на насіння ріпаку відповідно до умов контракту №050614 від 05.06.2014 з урахуванням додаткової угоди від 11.09.2014 №2, укладених з нерезидентом Cortex Sales Limited . В подальшому товар, отриманий від компанії Cortex Sales Limited був проданий компанії Coscotex Resources LP Шотландия.

Податковий орган встановив, що в порушення вимог ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті станом на 31.12.2014 Товариству не надійшла валютна виручка, а також позивачем не надано документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, а саме продукцію (продовольчу пшеницю) придбану у нерезидента: - ІТС Industry Trading Company SA по контракту № 150713 від 15.07.2013 згідно проведених передоплат 08.05.2014 в сумі 2179834 дол. США, (граничний термін поступлення імпортної частини становить 04.11.2014; 13.05.2014 в сумі 496200 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 09.11.2014; 20.05.2014 в сумі 1052183 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 16.11.2014; 27.05.2014 в сумі 1003327 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 23.11.2014; 30.05.2014 в сумі 646443 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 26.11.2014; 03.06.2014 в сумі 150000 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 30.11.2014; 06.06.2014 в сумі 337620 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 03.12.2014 (т.1, а.с.100); - OLFANURA EXPORT LLP по контракту № 270314 від 27.03.2014 згідно проведених передоплат 02.04.2014 в сумі 3983259,72 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 29.09.2014; 15.05.2014 в сумі 794340,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 11.11.2014; 16.05.2014 в сумі 789435,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 12.11.2014; 19.05.2014 в сумі 1073775,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 15.11.2014; 23.05.2014 в сумі 511395,00 грн., граничний термін поступлення імпортної частини становить 19.11.2014; 28.05.2014 в сумі 610993,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 24.11.2014; 29.05.2014 в сумі 173577,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 25.11.2014; 03.06.2014 в сумі 1379220,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 30.11.2014; 04.06.2014 в сумі 1635471,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 02.12.2014; 10.06.2014 в сумі 1501416,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 07.12.2014; 11.06.2014 в сумі 1251894,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 08.12.2014; 12.06.2014 в сумі 884812,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 09.12.2014 (т.1, а.с.103).

Тисменицька ОДПІ отримала повідомлення від уповноваженого банку ПАТ ПУМБ від 08.09.2014, 01.10.2014, 14.04.2014 про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, термінів здійснення імпортних операцій згідно контрактів № 150713 від 15.07.2013, № 270314 від 27.03.2014.

Приймаючи податкове повідомлення рішення №0000442205, контролюючий орган зазначив, що при проведенні перевірки ТзОВ МБК Агротехніка не надало позовних заяв про звернення в суди з метою стягнення заборгованості з нерезидентів, а також не представлено висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про продовження термінів здійснення експортно-імпортних операцій.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказане не заслуговує на увагу з огляду на те, що в матеріалах справи наявні висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за № 1064 від 09.10.2014 та № 4102/08/286 від 31.03.2015 про продовження термінів здійснення експортно-імпортних операцій з нерезидентом Coscotex Resources LP згідно контракту № 160914 від 16.09.2014 на суму 21467237, 55 дол. США., згідно яких граничний термін здійснення розрахунків був продовжений до 01.04.2015 та до 28.09.2015.

В матеріалах справи наявні докази звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України про стягнення заборгованості за контрактом укладеним із нерезидентом Сoscotex Resources LP . Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04.03.2016 (справа АС №645ш/2015) стягнуто з Coscotex Resources LP в користь ТзОВ МБК Агротехніка 21 467 237, 55 дол. США - вартість поставленого товару, 60 720, 69 дол. США - відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 21 527 958, 24 дол. США.

При цьому статтею 4 Закону Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відтак, визначальним фактором для нарахування пені є порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки можуть бути продовженими за висновком центрального органу виконавчої влади, а у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України ці строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується.

Сторонами той факт, що на виконання зазначених контрактів у власність позивача перейшла пшениця на загальну суму 21256545,72 дол. США, яку позивач за межами України обміняв на насіння ріпаку (контракт №160914 від 16.09.2014) належними та допустимими доказами не спростовано. На підтвердження відсутності підстав для нарахування пені позивач надав висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за №1064 від 09.10.2014 (вихідний №4122-08/1064) щодо продовження до 01.04.2015 термінів здійснення розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією по зазначеному вище контракту.

Згідно пунктів 2 та 3 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1392, строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Таким чином, необхідними умовами для нарахування пені є дві обов'язкові обставини: ненадходження у визначенні строки валютної виручки на рахунок резидента та відсутність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження граничних термінів здійснення розрахунків термінів.

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно ст.5 вказаного Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак (ч.1 статті).

Проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач мав право придбати за зовнішньоекономічним контрактом товар із ввезенням або без ввезення на територію України. Господарські операції з проведення обміну пшениці на насіння ріпаку та реалізації ріпаку іншому нерезиденту також не суперечать вимогам законодавства України.

ОСОБА_4 відповідача щодо наявності висновку центрального органу виконавчої влади саме по контрактах № 150713 від 15.07.2013 та № 270314 від 27.03.2014, суд вважає безпідставними, оскільки умови вказаних контрактів обома сторонами виконані належним чином та в межах передбаченого статтею 2 Закону строку.

Крім того, Законом право продовження граничних строків здійснення розрахунків в іноземній валюті надане Міністерству економічного розвитку і торгівлі України. Тому саме цей центральний орган виконавчої влади вправі визначати зовнішньоекономічні контракти, по яких продовжувати чи не продовжувати строки розрахунків.

Податковий орган таким правом не наділений, а тому не вправі ревізувати правомірність висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Оскільки до завершення перебігу вказаного строку позивач отримав висновок центрального органу виконавчої влади щодо продовження граничних термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті саме на суму 21467237,55 доларів США, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності правових підстав для нарахування пені.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000452205 від 21.12.2015, яким позивачу застосована штрафна санкція в розмірі 510 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, то в ході розгляду справи позивачем не наведені жодні докази протиправності застосування відповідачем вказаної штрафної санкції. Таким чином, в суду першої інстанції були відсутні підстави для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі № 809/285/16 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рушення.

У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.