Постанова

від 25.04.2019 по справі 916/1206/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1206/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Степчук В.Ю., наказ; Закалашнюк В.С., довіреність;

від відповідача: Шишкін Є.В., довіреність;

від третьої особи-1: ОСОБА_4, паспорт;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 , ухвалене суддею Погребною К.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 29.12.2018

у справі № 916/1206/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1.ОСОБА_4;

2.ОСОБА_9;

3.ОСОБА_10;

4.ОСОБА_11;

про: зобов'язання передати майно

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в якій просило суд:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельну ділянку, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельну ділянку, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2.03 га за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельну ділянку, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 2,84 га за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельну ділянку, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 2,28 га за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельну ділянку, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_5, загальною площею 2,23 га за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест ;

- відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач використовує земельні ділянки, які передані позивачу третіми особами в оренду, без достатніх правових підстав та відмовляється їх повертати у добровільному порядку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2018 відкрито провадження у справі № 916/1206/18. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють вимог не предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/1206/18 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельну ділянку, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест , а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено факт законності володіння та користування ним земельною ділянкою, розташованою на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га, право оренди якої належить Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест на підставі договору оренди землі від 07.05.2013, тому задоволено позовні вимоги в цій частині.

У задоволенні позовних вимог щодо інших земельних ділянок судом першої інстанції відмовлено з огляду на те, що наявна подвійна державна реєстрація права оренди на одні й ті самі земельні ділянки одночасно за позивачем та відповідачем, тоді як захист права користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом її витребування з будь-якого незаконного володіння та користування не може бути здійснено за рахунок порушення існуючого права оренди іншої особи, яка законно володіє та користується земельною ділянкою.

Товариство з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест і Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка з рішенням суду не погодились, тому звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Товариство з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест в апеляційній скарзі просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/1206/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині позов задовольнити повністю.

Позивач вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для її вирішенням також частково не правильно застосовано норми матеріального права.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест , судові рішення у справі № 1570/6289/2012 ніяким чином не підтверджують дійсність та чинність договорів оренди землі, які начебто були укладені з відповідачем, оскільки порядок набуття чинності договорів оренди земельних ділянок встановлюється нормами чинного законодавства України та не можуть бути підмінені судовими рішеннями.

Скаржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка не здійснило державної реєстрацію договорів оренди земельних ділянок у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Позивач посилається на те, що 24.09.2012 Балтським районним судом Одеської області було прийнято рішення, яким було зобов'язано відповідні органи провести державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка та їх власниками, на підставі підроблених документів. За наслідками перевірки Котовською місцевою прокуратурою Одеської області 20.09.2016 порушено кримінальне провадження №42016161340000066, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України. Ухвалою слідчого судді Балтського районного суду Одеської області від 02.12.2015 у справі № 493/2365/15-к (провадження № 1-кс/ 493/259/15) підтверджено той факт, що дії посадових осіб Держземагенства в Балтському районі Одеської області під час проведення державної реєстрації договорів оренди землі, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка та власниками земельних ділянок, не в повній мірі відповідали вимогам Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 та скоїли дисциплінарний проступок.

У зв'язку з цим, на думку позивача, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності у нього зареєстрованих у встановленому законом порядку договорів оренди землі, а отже у нього не виникло право оренди на землю.

Крім того, суд першої інстанції проігнорував, що кадастрові номери земельних ділянок, які зазначені в договорах, що були надані до суду відповідачем, не співпадають з кадастровими номерами земельних ділянок, які просив передати позивач.

Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка в апеляційній скарзі просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/1206/18 скасувати частково, а саме в частині, в якій позовні вимоги були задоволенні; в іншій частині залишити рішення суду без змін.

На думку скаржника, суд першої інстанції частково задовольняючи позов ухвалив рішення із такими порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи у цій частині і є підставою для скасування рішення у відповідній частині.

Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка не доведено факт законності володіння та користування ним земельною ділянкою, розташованою на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га з таких підстав: у ході всього розгляду справи суд першої інстанції жодного разу не звертав увагу відповідача на неподання ним таких доказів, не вимагав та не просив відповідача надати такі докази; місцевим господарським судом не було належним чином досліджено копію договору оренди землі від 19.10.2011, укладеного відповідачем (орендарем) зі ОСОБА_4 (орендодавцем) щодо земельної ділянки сільгосппризначення, площею 2,49 га із кадастровим номером НОМЕР_1, разом із копією акту прийому-передачі цієї земельної ділянки, так як у визначені прізвища орендодавця було допущено помилку і вказано Скрипник замість належної Скрипнік ; відповідно до норм діючого Господарського процесуального кодексу України, питання про відсутність (неподання) доказу, на якій відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову, повинне було бути поставлено та вирішено судом першої інстанції не при ухвалені рішення по справі, а ще на стадії підготовчого провадження.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, 14.03.2019, 03.04.2019 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка , об'єднано їх для спільного розгляду та призначено розгляд справи на 08.04.2019 о 15:15. У судовому засіданні 08.04.2019 було оголошено ухвалу про перерву в судовому засіданні до 25.04.2019.

08.04.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест , в якому зазначає, що оскільки позивачем договори оренди цих же земельних ділянок були укладені пізніше, тобто вже за наявності на них чинного належного відповідачу права оренди, позовні вимоги відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. ч. 1-2 ст. 27 Закону України Про оренду землі , задоволенні бути не можуть, оскільки вони порушують належні відповідачу чинні права оренди.

22.04.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка , в якому зазначено, що відповідач не скористався своїм правом на подачу належних і допустимих доказів з власної ініціативи у суді першої інстанції. Судовою колегією відзиви долучено до матеріалів справи.

Інші учасники справи своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційних скарг з мотивів, що викладені письмово. Третя особа ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест .

Представники ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, як і самі фізичні особи, у судове засідання не з'являлись, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін та пояснення третьої особи ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами чинного законодавства принцип змагальності (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) та принцип рівності сторін (ст. 7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 7 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка за текстом посилалось на те, що між товариством і фізичними особами (пайщиками) було укладено договори оренди землі. У переліку договорів зазначено фізичну особу ОСОБА_4, з якою укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,49 га із кадастровим номером НОМЕР_1, строком на 20 років.

Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за можливе долучити до матеріалів справи копію договору оренди землі від 19.10.2011, укладеного відповідачем (орендарем) зі ОСОБА_4 (орендодавцем) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,49 га із кадастровим номером НОМЕР_1, разом із копією акту прийому-передачі цієї земельної ділянки, які додані до апеляційної скарги відповідача, з огляду на те, що у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка зазначало про те, що відповідний договір було укладено, всі договори є чинними і ніким не розірвані. Суд першої інстанції не зобов'язаний був витребувати у відповідача документи на підтвердження такого посилання, водночас для повного і всебічного розгляду справи доцільно долучити відповідні документи і дослідити їх в суді апеляційної інстанції з огляду на визначені ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завдання та основні засади господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_9 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка (орендар) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки від 16.12.2004, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 2,84 га, строком на 20 років. Цей договір зареєстрований у Балтському районному реєстраційному відділі Балтської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.03.2005 за № 343.

Пунктом 8 договору, укладеного з ОСОБА_9 було визначено, що строк дії договору становить 20 років.

Між ОСОБА_11 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка (орендар) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки від 17.12.2004, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_5, загальною площею 2,23 га. Цей договір зареєстрований у Балтському районному реєстраційному відділі Балтської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.03.2005 за № 223.

У п. 6 договору, укладеного з ОСОБА_11 визначено, що договір укладено на 20 років.

Між ОСОБА_10 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка (орендар) було укладено договір оренди землі від 24.12.2004 щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 2,28 га. Цей договір зареєстрований у Балтському районному реєстраційному відділі Балтської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.03.2005 за № 361.

Пунктом 8 договору, укладеного з ОСОБА_10 було визначено, що строк дії договору становить 20 років.

Між ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка (орендар) було укладено договір оренди землі від 10.10.2010 щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,03 га. Цей договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Балтському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.07.2012 за № 51206004002499.

Пунктом 8 договору, укладеного з ОСОБА_4 було визначено, що строк дії договору становить 10 років.

Між ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка (орендар) було укладено договір оренди землі від 19.10.2011 щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га. Цей договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Балтському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.07.2012 за № 51206004002498.

Пунктом 6 договору, укладеного з ОСОБА_4 було визначено, що строк дії договору становить 10 років.

У п. 43 вищевказаних договорів визначалось, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Всі вищевказані земельні ділянки були передані орендодавцями (третіми особами) Товариству з обмеженою відповідальністю Саражинка за відповідними Актами прийому-передачі земельної ділянки.

З матеріалів справи також вбачається, що між ОСОБА_11 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест (орендар) було укладено договір оренди землі 02.04.2013 щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_5, загальною площею 2,23 га, строком на 10 років. Цей договір зареєстрований 11.08.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Карасюком В.І., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.08.2015 № 42511044 номер запису про інше речове право: 10858266.

11.04.2013 між ОСОБА_10 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест (орендар) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 2,28 га, строком на 10 років. Цей договір зареєстрований 29.08.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Карасюком В.І., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.09.2015 № 43324976 номер запису про інше речове право: 11048677.

07.05.2013 між ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест (орендар) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га, строком на 10 років. Цей договір зареєстрований 03.08.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Карасюком В.І., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.08.2015 № 41953736 номер запису про інше речове право: 10724821.

07.05.2013 між ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест (орендар) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 2,03 га, строком на 10 років. Цей договір зареєстрований 03.08.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Карасюком В.І., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.08.2015 № 41955525 номер запису про інше речове право: 10725338.

20.12.2013 між ОСОБА_9 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест (орендар) було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_3, загальною площею 2,84 га, строком на 10 років. Цей договір зареєстрований 07.09.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Карасюком В.І., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.09.2015 № 43644294 номер запису про інше речове право: 11123475.

Позивач неодноразово 13.11.2015, 01.12.2015, 21.01.2016, 11.03.2016, 24.03.2016 звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка листами з вимогами про звільнення та передачу земельних ділянок, які перебувають у використанні відповідача, однак Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка відмовляється звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест орендовані останнім земельні ділянки, продовжує їх використовувати, при цьому відповідач вважає, що саме йому належить речове право оренди спірних земельних ділянок, оскільки попередні договори не були розірваними і залишаються чинними до теперішнього часу.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В п. п. 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, вищевказаною статтею визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка передати земельні ділянки, розташовані на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, які належать третім особам.

З матеріалів справи вбачається, що вказані земельні ділянки у 2004, 2010 і 2011 роках були передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Саражинка та зареєстровані у відповідності до чинного на той час законодавства у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За нормами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання договору оренди між відповідачем і третіми особами) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За положеннями ст. 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час підписання договору оренди між відповідачем і третіми особами) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладаючи договори оренди земельної ділянки його сторони домовились, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Земельним кодексом України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) та самими договорами оренди (між відповідачем та третіми особами) передбачалось необхідність державної реєстрації договорів оренди землі.

Порядок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі у той час був регламентований Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 та зареєстрований Міністерством юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно п.п. 12, 13 Порядку № 2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку № 2073).

У п. 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель було визначено, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 № 174 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 за № 641/7962 (чинного на момент укладення позивачем договорів) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 за № 354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення позивачем договору оренди земельної ділянки, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Слід зазначити, що доказів визнання недійсними, припиненими або розірваними зазначених договорів оренди землі матеріали справи не містять.

У 2013-2014 роках Товариство з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест уклало договори з третіми особами на ті ж самі земельні ділянки та зареєструвала такі договори у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за правилами, що діють після 01 січня 2013, чим порушило права орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка ) за попередніми договорами.

Тобто, фактично склалась ситуація подвійної реєстрації права оренди на одні й ті ж земельні ділянки, що позбавляє можливості здійснювати свою господарську діяльність на орендованих земельних ділянках як позивача, так і відповідача.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів відповідача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Аналогічний висновок, щодо спірних правовідносин, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 у справі № 823/378/16.

Водночас, реєстрація права оренди землі за новим договором оренди можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем. При укладанні договорів оренди земельних ділянок необхідно перевіряти, орендуються вони іншим орендарем чи ні.

Слід зазначити, що за приписами чинного Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити за межі позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест не просить суд визнати недійсними договори оренди, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка і третіми особами.

Так само відповідач не звертався до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест і третіми особами.

В свою чергу, позовні вимоги про передачу земельних ділянок за актом приймання-передачі від відповідача до позивача є передчасними, оскільки залишається не вирішеним питання щодо чинності правочинів, якими опосередковується виникнення відповідних речових прав на земельні ділянки, і задоволення позовних вимог саме як зобов'язання передати земельні ділянки за актом приймання передачі жодним чином не поновлюють порушеного права, так як наслідок не усувають подвійної реєстрації.

Враховуючи наведені обставини, наявні в матеріалах справи та додатково подані докази, рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/1206/18 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест в частині того, що відповідач не здійснив державну реєстрацію права оренди у встановленому законом порядку, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з наданих сторонами документів, Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка звернулось до Відділу Держземагенства у Балтському районі Одеської області та Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест до Відділу Держземагентства у Балтському районі Одеської області та Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача (фізичні особи) про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання надати послуги та провести державну реєстрацію 56 договорів оренди землі, заборону Відділу Держземагентства у Балтському районі Одеської області та Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру та заборону проводити державну реєстрацію договорів оренди землі, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка з особами які померли.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі № 1570/6289/2012 визнано протиправною бездіяльність Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру щодо невнесення до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка договорів оренди землі, які зареєстровані у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Балтського району Одеської області від 30.12.2004 за № 04055140001 та від 17.03.2005 з № 040555140002 до № 040555140426. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду віл 20.06.2013, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2015, постанову суду першої інстанції змінено та позов Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру щодо невнесення до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка договорів оренди землі, які зареєстровані у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Балтського району Одеської області від 30.12.2004 за №04055140001 та від 17.03.2005 з №040555140002 до №040555140426. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка - відмовлено. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 залишено без змін.

Тобто, з судових рішень у справі № 1570/6289/2012 вбачається, що суб'єктом владних повноважень - Одеською регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру було вчинено бездіяльність, яка полягала у невнесенні до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка договорів оренди землі, які зареєстровані у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Балтського району Одеської області.

В свою чергу, невнесення таких даних до автоматизованої системи державного земельного кадастру відбулось не з вини відповідача і Товариство з обмеженою відповідальністю Саражинка не має відповідати за дії державних органів.

При цьому, посилання позивача на те, що рішення у справі № 1570/6289/2012 не можуть підміняти закон є вірним у тому сенсі, що відповідач зі свого боку дотримався вимог закону щодо укладання договорів оренди землі та їх державної реєстрації у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Балтського району Одеської області, тоді як внесення або невнесення відомостей щодо державної реєстрації спірних договорів оренди землі не залежало від волі відповідача.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді Балтського районного суду Одеської області від 02.12.2015 у справі № 493/2365/15-к, оскільки в даній ухвалі чітко визначено, що порушення посадових осіб Держземагенства в Балтському районі Одеської області під час проведення державної реєстрації договорів оренди землі, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка та власниками земельних ділянок, не в повній мірі відповідали вимогам Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174, однак ця невідповідність не досягла рівня суспільної небезпеки злочину.

Крім того, у вказаній ухвалі зазначено про відсутність будь-яких об'єктивних доказів, які б вказували, що посадові особи Держземагенства в Балтському районі Одеської області та державної реєстраційної служби Балтського РУЮ діяли з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших фізичних або юридичних осіб всупереч інтересам служби, більше того, що їхні дії завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам , свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. У зв'язку з чим постанову слідчого від 11.11.2015 про закриття кримінального провадження визнано законною і обґрунтованою.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2017 у справі № 916/2370/17 за аналогічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест , оскільки рішення у справі № 916/2370/17 стосується інших земельних ділянок і не має для суду у даній справі преюдиційного значення.

В судовому засіданні ОСОБА_4 усно висловила позицію, що не підписувала договір оренди землі від 19.10.2011, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка щодо земельної ділянки, розташованої на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2,49 га.

Згідно встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Усі інші особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках:

по-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

по-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

У даному випадку ані ОСОБА_4, ані інші треті особи не звертались до суду з вимогами про визнання недійсними договорів оренди землі, які укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка .

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечувала, що отримувала матеріальну вигоду від укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю Саражинка договорів оренди землі.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест не підлягає задоволенню, тоді як апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка має бути задоволена у повному обсязі.

Судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом, підлягають розподіленню відповідно до правил, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/1206/18 скасувати частково.

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11 про зобов'язання передати земельні ділянки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Балта-Агроінвест , 66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Молодіжна, буд. 10, код ЄДРПОУ 38184436 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Саражинка , 66123, Одеська область, Балтський район, с. Саражинка, код ЄДРПОУ 33258370 судовий збір за апеляційний перегляд рішення у сумі 2 643 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.04.2019.

Головуючий суддя Н. С. Богацька

судді Н. М. Принцевська

А. І. Ярош