Рішення

від 23.04.2019 по справі 924/1138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2019 р. Справа № 924/1138/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., при секретарі судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» , м. Київ

до приватного підприємства „АВР» , м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю „АВР-Сервіс» , м.Хмельницький

про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), яке належить на праві приватної власності приватному підприємству „АВР» , а саме на: прохідну площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80777368101); склад-магазин по реалізації шин площею 126,6 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80974868101); адміністративну двоповерхову будівлю і одноповерхові складські приміщення - склад №7, склад №6, склад №5, склад №4 загальною площею 2 298,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80864468101) в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „АВР-Сервіс» перед публічним акціонерним товариством „ФІДОБАНК» за кредитним договором № 229Ю від 11.07.2013р. в загальній сумі 5468124,56 грн. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, встановленої Законом України „Про виконавче провадження»

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: ОСОБА_1 - за довіреністю від 09.01.2019р.

від третьої особи: не з'явився

Рішення приймається 23.04.2019р., оскільки 05.04.2019р. та 22.04.2019р. постановлялися ухвали про оголошення перерви в судових засіданнях.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

06.12.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» , м. Київ до приватного підприємства „АВР» , м. Хмельницький про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), яке належить на праві приватної власності приватному підприємству „АВР» , а саме на: прохідну площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80777368101); склад-магазин по реалізації шин площею 126,6 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80974868101); адміністративну двоповерхову будівлю і одноповерхові складські приміщення - склад №7, склад №6, склад №5, склад №4 загальною площею 2 298,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80864468101) в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „АВР-Сервіс» перед публічним акціонерним товариством „ФІДОБАНК» за кредитним договором № 229Ю від 11.07.2013р. в загальні сумі 5468124,56 грн. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, встановленої Законом України „Про виконавче провадження» .

Ухвалою суду від 11.12.2018р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

21.12.2018р. на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків з посиланням на ст. 162-164 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 року відкрито провадження у справі ; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17 січня 2019 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.01.2019р. відкладено підготовче засідання по справі на 06 лютого 2019 р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.02.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю „АВР-Сервіс» , продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на год. 27 лютого 2019 р.

27.02.2019р. судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 квітня 2019р.

В судовому засіданні 05.04.2019р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 22.04.2019р., а 22.04.2019р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 23.04.2019р.

Виклад позицій сторін, учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить звернути стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), яке належить на праві приватної власності приватному підприємству „АВР» . Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 року, додатковим договором № 1 від 20.11.2013 p., додатковим договором №2 від 24.01.2014 р.

При цьому, позивач наголошує на тому, що згідно до Кредитного договору з додатками Банком було надано Боржнику ТОВ «АВР-Сервіс» кошти в сумі 4 224 486,00 грн., зі строком користування до 10 липня 2014 року, зі сплатою відсотків за користування 19,5% (21,5%) процентів річних, комісійної винагороди та інших платежів, згідно умов Кредитного договору. Враховуючи, що Боржник ТОВ «АВР-Сервіс» вчасно не здійснив в обумовлений кредитний договором строк погашення кредитної заборгованості та не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, Позивач в квітні 2016 року звернувся із позовом до Хмельницького міськрайонного суду про солідарне стягнення з боржника ТОВ «АВР-Сервіс» та фінансового поручителя ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013р. року в загальні сумі 5 468 124,56 грн. (з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 224 486,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 1 243 638,56 грн. станом на 16 березня 2016 року).

Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/8280/16-ц від 08 липня 2016 року, було ухвалено рішення стягнути з боржника ТОВ «АВР-Сервіс» на користь ПАТ «ФІДОБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. в загальні сумі всього разом 5 468 124,56 грн., яка складається: 4 224 486,00 грн. - прострочено заборгованості за кредитом; 1 243 638,56 грн. - нарахованих процентів за користування кредитними коштами, та судового збору. В задоволені позовних вимог до фінансового поручителя ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 05 серпня 2016 року.

Після набрання законної сили рішення суду, виконавчий лист суду на дане рішення було направлено для примусового виконання у відділ Державної виконавчої служби. Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 по виконавчому провадженні №52292583 від 19.12.2017 р. виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/8280/16-ц було повернуто без виконання стягувачу ПУАТ «ФІДОБАНК» .

Стверджує, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 року, між Позивачем та майновим поручителем ОСОБА_4 підприємством «АВР» було укладено договір іпотеки №229Ю від 11 липня 2013 року за реєстровим №5652 , відповідно до умов якого Відповідач передав в іпотеку Позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно а саме: прохідну площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул.. Тернопільська, буд. 13/1 та склад; магазин по реалізації шин площею 126,6 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул. Тернопільська, буд. 13/1. Також укладено договір іпотеки №229Ю-4 від 11 липня 2013 року , відповідно до умов якого Відповідач передав в іпотеку Позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: адміністративну двоповерхову будівлю і одноповерхові складські приміщення - скла №7, склад №6, склад №5, склад №4 загальною площею 2 298,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул. Тернопільська, буд. 13/1.

Позивач звертає увагу суду на те, що письмові вимоги (претензії) про усунення порушень за зобов'язання забезпечених іпотекою протягом тридцяти денного терміну, згідно вищевказаних договорів іпотеки Позивачем направлено Відповідачу 26 вересня 2018 року. Згідно поштових повідомлень, Відповідачем зазначені письмові претензії отримано 19 жовтня 2018 року. Однак дані вимоги до цих пір так і не виконанні, що призводить до значних матеріальних збитків Позивача. Тому станом на 26 листопада 2018 року загальна заборгованість боржника ТОВ «АВР - Сервіс» за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 року становить 16 947 078,09 грн., з яких: прострочена заборгованості з основним боргом (кредитом) 4 224 486,00 грн.; прострочені нараховані відсотки за користування кредитними коштами - 3 692 730,03 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11.07.2014 р. по 26.11.2018 р - 6 514 694,24 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 11.02.2014р. по 26.11.2018 р. -2 515 167,82 грн.

Повноважний представник позивача під час судових розглядів спору позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судових засіданнях та у наданому суду відзиві на позовну заяву від 10.01.2019р. проти позову заперечує, стверджуючи, що банк не наводить у Вимозі суми заборгованості за Кредитним договором, яку вимагає погасити від Відповідача, водночас вказує реквізити для сплати заборгованості. Вказане, на думку відповідача, свідчить про зловживання Банком своїми правами іпотекодержателя та передчасність звернення до суду з позовом. Також звертає увагу на те, що у Вимозі банк посилається на договір іпотеки №229Ю-3 від 11 липня 2013 року за реєстровим №5652, тоді як в позовній заяві просить звернути стягнення на нерухоме майно передане в іпотеку на підставі договору іпотеки №229Ю-4 від 11 липня 2013 року за реєстровим №5654.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 липня 2016 року по справі №686/8280/16-ц з ТОВ «АВР-Сервіс» стягнуто заборгованість за Кредитним договором, також відсутні дані про повторне пред'явлення такого виконавчого листа до виконання, що може свідчити про небажання Банком отримати заборгованість за Кредитним договором від зобов'язаної сторони - ТОВ «АВР-Сервіс» та прощення боргу, що є підставою вважати іпотечні договори припиненими.

Звертає увагу суду на те, що ПП «АВР» є майновим поручителем у правовідносинах з Банком та ТОВ «АВР-Сервіс» , а термін виконання основного зобов'язання за Кредитним договором настав 10 липня 2014 року, тобто строк для звернення з вимогою про погашення заборгованості до ТОВ «АВР-Сервіс» та ПП «АВР» почав свій перебіг з 11 липня 2014 року, зобов'язання ПП «АВР» слід вважати припиненими.

У відповіді на відзив від 24.01.2019р. позивач зазначає, що у вимозі про усунення порушень за зобов'язанням забезпечених іпотекою від 26 вересня 2018 року було чітко зазначено про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. в сумах: 4 22 486,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 1 243 638,56 грн. - нараховані проценти за користування кредитними коштами, всього разом 5 468 124,56 грн.. (заборгованість станом на 16.03.2016р.) у тридцяти денний строк та попереджено, що у разі невиконання або залишенням без задоволення цієї вимоги, Банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також позивач стверджує, що ПУАТ «ФІДОБАНК» не пред'являв повторно до ДВС виконавчий лист суду для примусового виконання. Інформацію щодо відкритих (завершених) виконавчих проваджень можна у відкритому доступі перевірити через Автоматизовану систему виконавчих проваджень (далі - АСВП) на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

На думку позивача, твердження Відповідача, що на нього розповсюджуються норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, щодо припинення поруки, якщо кредитор не пред'явить свої вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання є хибними, оскільки правовідносини між відповідачем, як іпотекодавцем по Договору іпотеки, та позивачем, як іпотекодержателем по Договору іпотеки, регулюються Законом України «Про іпотеку» то відповідними умовами укладених Договорів іпотеки.

У заяві від 05.04.2019р. відповідач зазначає, що з рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 липня 2016 року по справі №686/8280/16-ц вбачається, що термін виконання основного зобов'язання за Кредитним договором настав 10 липня 2014 року, тобто строк для звернення з вимогою про погашення заборгованості до ТОВ «АВР-Сервіс» та ПП «АВР» почав свій перебіг з 11 липня 2014р.

Відповідно до п.7.3. Договорів іпотеки сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами Іпотекодержателя (Банк), що випливають з цих договорів встановлюються тривалістю три роки. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

У запереченні від 09.04.2019р. позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 9.1. Договорів іпотеки сторони домовились, що ці договори підлягають нотаріальному посвідченню, і діють з моменту їх нотаріального посвідчення та до повного виконання зобов'язань за основним договором, що обумовлює виконання основного зобов'язання, тобто за умов виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 року. Відповідно до пункту 12.2. Кредитного договору № 229Ю від 11 липня 2013 року, сторони за договором домовилися, що договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін, та скріплення їх підписів печатками сторін. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У зв'язку із не виконання зобов'язання за Кредитним договором, в квітні 2016 р. ПУАТ «ФІДОБАНК» був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості солідарно з позичальника ТОВ «АВР-Сервіс» і фінансового поручителя ОСОБА_2 Рішенням Хмельницького міськрайонного суду по цивільні справі №686/8280/16-ц від 08 липня 2016 року було прийнято стягнути з ТОВ «АВР-Сервіс» на користь ПУАТ «ФІДОБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. в загальні сумі 5 468 124,56 грн., яка складається: 4 224 486,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 1 243 638,56 грн. - нарахованих процентів за користування кредитними коштами, в позовних до поручителя ОСОБА_2 відмовлено. У зв'язку з тим, що вище вказане рішення суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором позичальником ТОВ «АВР-Сервіс» не було виконано, ПУАТ «ФІДОБАНК» вимушений був звернувся з письмовою вимогою до майнового поручителя ПП «АВР» про усунення порушень за зобов'язання забезпечених іпотекою, для можливості реалізувати своє право про звернення стягнення на предмет іпотеки, для задоволення вимог за основним зобов'язанням. Вимога про усунення порушень за зобов'язання забезпечених іпотекою представником ПУАТ «ФІДОБАНК» було відправлено 26 вересня 2018 року. Дані вимоги отримано представником ПП «АВР» 19 жовтня 2018 року (що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями доданими до матеріалів позову). Однак дані вимоги у встановлений строк та до цього часу так і не були виконанні.

Стверджує , що на сьогоднішній день основне зобов'язання за Кредитним договором №229Ю від 11 липня 2013 року, як позичальником ТОВ «АВР-Сервіс» , так і майновим поручителем ІШ «АВР» , перед кредитором ПУАТ «ФІДОБАНК» не виконані. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку» ). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 цього Закону). Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону України «Про іпотеку» . Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору: реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає.

Наголошує на тому, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки кредитор (іпотекодержатель) ПУАТ «ФІДОБАНК» , пред'явивши в квітні 2016 р. до Хмельницького міськрайонного суду позов предметом якого було лише частини вимог про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №229Ю від 11 липня 2013 року і договором поруки № 229Ю-6 від 11.07.2013 р. з позичальника ТОВ «АВР-Сервіс» і фінансового поручителя ОСОБА_2, фактично перервав перебіг позовної давності до решти вимог право на які мав, а саме до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки, що забезпечували виконання основного зобов'язання за Кредитним договором №229Ю від 11 липня 2013 року (договорами іпотеки №229Ю-3 і №229Ю-4 укладеними з майновим поручителем ПП «АВР-Сервіс» , посвідченими приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 11 липня 2013 року за реєстровим №5652 і за реєстровим №5654 відповідно).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/8280/16-ц від 08 липня 2016 року 11.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВР-Сервіс» укладений кредитний договір № 229Ю, згідно з яким відповідачу встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 4 500 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 19,5% річних за користування кредитним коштами.

Розділом 1. договору передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися траншем або окремими частинами (траншами) в межах встановленого ліміту кредитної лінії, перший транш в сумі не більшій 3800000 грн., подальша видача траншів здійснюється в межах встановленого ліміту кредитної лінії. Термін погашення кредитної лінії - 10.07.2014р., якщо інше не передбачено умовами договору. Кредитний договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Додатковими договорами №1 від 20.11.2013р. сторонами викладено в іншій редакції п. 8.2. договору (обов'язки позичальника) , №2 від 24.01.2014р. сторонами викладено в іншій редакції р.1. договору (щодо ліміту кредитної лінії) , п. 6.2. договору (щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором). Додаткові договори підписані сторонами та скріплений їхніми печатками.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/8280/16-ц від 08 липня 2016 року стягнуто з ТОВ «АВР-Сервіс» на користь ПАТ «ФІДОБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. в сумі 4 224 486,00 грн. - заборгованості за кредитом; 1 243 638,56 грн. - процентів за користування кредитними коштами (станом на 16.03.2016р.). В задоволені позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 05 серпня 2016 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 року, між Позивачем та поручителем ОСОБА_4 підприємством «АВР» було укладено договір іпотеки №229Ю-3 (посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 11 липня 2013 року за реєстровим №5652 , відповідно до умов якого Відповідач передав в іпотеку Позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно а саме: прохідну площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул.. Тернопільська, буд. 13/1 та склад-магазин по реалізації шин площею 126,6 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул. Тернопільська, буд. 13/1.

Також за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 року, між Позивачем та поручителем ОСОБА_4 підприємством «АВР» було укладено договір іпотеки №229Ю-4 від 11 липня 2013 року , відповідно до умов якого Відповідач передав в іпотеку Позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: адміністративну двоповерхову будівлю і одноповерхові складські приміщення - скла №7, склад №6, склад №5, склад №4 загальною площею 2 298,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницьким, вул. Тернопільська, буд. 13/1.

Відповідно до п. 2.1. Договорів іпотеки Банк, як іпотекодержатель, має право в разі порушення Боржником умов за Основним (кредитним) договором вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, уразі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Як вбачається із рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/8280/16-ц від 08 липня 2016 року заборгованість ТОВ «АВР-Сервіс» перед ПАТ «ФІДОБАНК» за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. становить 4 224 486,00 грн. - заборгованості за кредитом; 1 243 638,56 грн. - процентів за користування кредитними коштами (станом на 16.03.2016р.).

Позивачем надано також розрахунок заборгованості станом на 26 листопада 2018 року в розмірі 16 947 078,09 грн., з яких: прострочена заборгованості з основним боргом (кредитом) 4 224 486,00 грн.; прострочені нараховані відсотки за користування кредитними коштами - 3 692 730,03 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11.07.2014 р. по 26.11.2018 р - 6 514 694,24 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 11.02.2014р. по 26.11.2018 р. -2 515 167,82 грн.

ПАТ «ФІДОБАНК» до матеріалів справи також долучено копію постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Хмельницькій області по виконавчому провадженню №52292583 від 19.12.2017 р. (про повернення виконавчого документа стягувану), копію Вимоги про усунення порушень за зобов'язанням забезпечених іпотекою від 26 вересня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/8280/16-ц від 08 липня 2016 року 11.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВР-Сервіс» укладений кредитний договір № 229Ю, згідно з яким відповідачу встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 4 500 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 19,5% річних за користування кредитним коштами

З огляду на викладене, суд вказує, що кредитний договір № 229Ю від 11.07.2013р. оцінювався в межах розгляду цивільної справи № 686/8280/16-ц суддею Хмельницького міськрайонного суду на предмет відповідності його умов вимогам кредитного законодавства та дотримання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме кредитором в частині надання всієї суми кредиту, а боржником в частині оплати кредитного боргу.

08.07.2016р. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області прийняв рішення у справі № 686/8280/16-ц, яким встановив, що заборгованість ТОВ «АВР-Сервіс» перед ПАТ «ФІДОБАНК» за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. становить 4 224 486,00 грн. - заборгованості за кредитом; 1 243 638,56 грн. - процентів за користування кредитними коштами (станом на 16.03.2016р.). Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.07.2016р. набрало законної сили 05.08.2016р. та наразі є чинним.

Таким чином, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у справі № 686/8280/16-ц встановив факт прострочення боржником виконання зобов'язань, визначених умовами кредитного договору № 229Ю від 11 липня 2013 р. (з усіма змінами та доповненнями до нього) та встановив дійсний розмір заборгованості боржника перед іпотекодержателем станом на 16.03.2016р., який не підлягає доказуванню при наступному розгляді вимог іпотекодержателя до іпотекодавця в частині встановлення суми кредитного боргу, у зв'язку з несплатою боржником якого у іпотекодержателя виникло право звернути стягнення на належне іпотекодавцю майно, з метою задоволення своїх вимоги, які випливають із кредитного договору № 229Ю від 11 липня 2013 р.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розгляду даної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судове рішення у справі №686/8280/16-ц не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у справі №686/8280/16-ц, не потребують доказування.

Спір у справі стосується питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником (іншою особою) в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі позасудового врегулювання спору, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і позасудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. При цьому, термін "досудовий порядок врегулювання спору", який відповідно до положень частини третьої ст. 124 Конституції України може бути законом визначений обов'язковим, не є тотожним терміну "позасудовий спосіб захисту".

Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту держаної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до п. 2.1. наявних у справі договорів іпотеки Банк, як іпотекодержатель, має право в разі порушення Боржником умов за основним (кредитним) договором вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, уразі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 4.1. іпотечних договорів.

Слід зазначити, що факт наявності у боржника (ТОВ „АВР-Сервіс» ) заборгованості перед іпотекодержателем за кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. встановлений рішенням суду у справі №686/8280/16-ц, яке набрало законної сили, підтверджується матеріалами даної господарської справи та ані боржником, ані іпотекодавцем не спростований.

Зазначене надає іпотекодержателю право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання боржником (ТОВ „АВР-Сервіс» ) умов вищевказаного кредитного договору, за власним вибором як в судовому, так і позасудовому порядку.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що оскільки станом на момент звернення до суду з позовом ні боржник ні іпотекодавець кредитний борг не сплатили, позивач як іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, визначений умовами іпотечних договорів №229Ю-3 від 11 липня 2013 року та №229Ю-4 від 11 липня 2013 року для задоволення своїх вимог за кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013р., що визначаються на момент їх фактичного задоволення з вартості заставленого майна.

За змістом ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що іпотекодавець доказів погашення кредитного боргу, що обліковується за боржником, не надав, доводів іпотекодержателя не спростував.

При цьому доводи відповідача щодо зловживання позивачем своїми правами іпотекодержателя та передчасність звернення до суду з позовом судом до уваги не сприймаються, оскільки статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Також п. 2.1. Договорів іпотеки сторони погодили, що Банк, як іпотекодержатель, має право в разі порушення Боржником умов за Основним (кредитним) договором вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, уразі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 4.1. іпотечних договорів.

Судом також критично оцінюються твердження відповідача про те, що у вимозі від 26.09.2018р. (фіскальний чек від 26.09.2018р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 2901301781762) позивачем не зазначено суму заборгованості за кредитним договором. Так, відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Тобто на виконання вимог вказаної статті позивачем надіслано відповідачу вимогу від 26.09.2018р. із зазначенням змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк та попереджено відпловідача про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Судом також критично оцінюються твердження відповідача про те, що відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08.07.2016р. по справі №686/8280/16-ц з ТОВ «АВР-Сервіс» стягнуто заборгованість за Кредитним договором. Так, станом на момент звернення до суду з позовом ні боржник ні іпотекодавець кредитний борг не сплатили, доводів іпотекодержателя відповідач не спростував.

Щодо письмової позиції відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, судом враховується, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов'язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року у справі №910/9452/17).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252 - 255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України).

У відповідності до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Таким чином, початок перебігу позовної давності публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» для звернення стягнення на нерухоме майно співпадає з моментом виникнення в ПАТ „ФІДОБАНК» як зацікавленої сторони права на позов, тобто з 11.04.2014р. (із врахуванням розділу 1 кредитного договору від 11.07.2013р. № 229Ю).

Однак, у квітні 2016р. при зверненні ПАТ „ФІДОБАНК" до Хмельницького міськрайонного суду до ТОВ «АВР-Сервіс» як одного із боржників із врахуванням предмету позову - стягнення заборгованість за Кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013 р. позовна давність для звернення стягнення на нерухоме майно за іпотечними договорами перервалась. Після переривання перебіг позовної давності почався заново - з наступного дня після пред'явлення позову (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Таким чином, оскільки позивач, в зв'язку з невиконанням третьою особою зобов'язань за кредитним договором та зважаючи на положення ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", направив відповідачу письмову вимогу від 26.09.2018р. (фіскальний чек від 26.09.2018р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 2901301781762) з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки саме за договорами від 11.07.2013р. № 229Ю-3, від 11.07.2013р. № 229Ю-4, то у разі невиконання цієї вимоги , у позивача виникло право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки (на суму 5 437 537,97 грн. із врахуванням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.12.2017р.).

При цьому, іпотекодержатель довів у суді направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень за кредитним договором та, відповідно, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 38, 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Виходячи зі змісту поняття «ціна» , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень (аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 21.03.2018р. по справі №235/3619/15-ц, постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15).

При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Як вбачається вище, вимога про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості за кредитним договором) вже вирішена судом.

При зверненні до суду з позовною заявою про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, судовий збір має сплачуватись як за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою. Аналогічна позиція викладена в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 року у справі № 2-340/461/16-ц.

Таким чином, позовна вимога при зверненні з позовом до суду підлягала оплаті судовим збором в розмірі 1762,00 грн., тобто, як за вимоги немайнового характеру. Тому саме така сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено 1841 грн. Тому останній вправі звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Для погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „АВР-Сервіс» (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1, код ЄДРПОУ 34669380) за кредитним договором № 229Ю від 11 липня 2013р. (в розмірі 5437537,97 грн)., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами №229Ю-3 від 11 липня 2013 року, №229-Ю від 11.07.2013р. (укладених між публічним акціонерним товариством „ФІДОБАНК» та приватним підприємством АВР , посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 11 липня 2013 року та зареєстровані в реєстрі за №5653, № 5654), а саме: на нерухоме майно: прохідну площею 107,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80777368101), яка належить на праві власності приватному підприємству АВР ; склад-магазин по реалізації шин площею 126,6 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80974868101) який належить на праві власності приватному підприємству АВР ; адміністративну двоповерхову будівлю і одноповерхові складські приміщення - склад №7, склад №6, склад №5, склад №4 загальною площею 2 298,6 кв.м., які належить на праві власності приватному підприємству АВР , що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 80864468101) .

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Кредитор: публічне акціонерне товариство „ФІДОБАНК» (м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ 14351016).

Боржник: приватне підприємство АВР (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, б. 13/1, код ЄДРПОУ 30621550).

Стягнути з ОСОБА_4 підприємства "АВР" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, б. 13/1, код ЄДРПОУ 30621550) на користь публічного акціонерного товариства „ФІДОБАНК» (м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, код ЄДРПОУ 14351016) 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 25.04.2019 р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПУАТ „ФІДОБАНК» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58);

3 - відповідачу ПП „АВР» (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, б. 13/1.

4 - третій особі - ТОВ „АВР-Сервіс» (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/1)

Всім рек. листом з пов. про вручення