Постанова

від 10.04.2019 по справі 277/519/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 277/519/15-ц

провадження № 61-37св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - прокурор Ємільчинського району Житомирської області, який діє в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_3, Реєстраційний сектор Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області,

представники Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області: Забігайло ЛіліяВасилівна, Ковальчук Богдан Миколайович, Цимбалюк Валентин Петрович,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року прокурор Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ Держземагенство у Житомирській області), ОСОБА_3, Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що у листопаді - грудні 2013 року

ГУ Держземагентство у Житомирській області відповідними наказами надало дозволи ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Ємільчинського району Житомирської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, а у січні 2014 року наказами затвердило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у оренду для ведення фермерського господарства

ОСОБА_3, загальною площею 896,9435 га.

27 січня 2014 року між ГУ Держземагентством у Житомирській області та ОСОБА_3 укладено договори оренди спірних земельних ділянок строком на 49 років, а у березні 2014 року реєстраційна служба Ємільчинського районного управління юстиції провела державну реєстрацію права оренди. Позивач вважав вказані накази ГУ Держземагентства у Житомирській області незаконними, оскільки землю надано відповідачу для ведення фермерського господарства не єдиним масивом, а 31 ділянкою; проте у своїх заявах відповідач не обґрунтував розмірів необхідних йому земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробки та діяльності фермерського господарства. Крім того, фактично ці земельні ділянки були отримані не для ведення фермерського господарства, а для використання їх товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно (далі - ТОВ Агрохолдинг Руно ) без проведення земельних торгів та отримання позитивних висновків обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Посилаючись на те, що оскаржувані договори оренди є похідними від незаконних, на думку прокурора, наказів та укладені всупереч установленому законом порядку та з урахуванням викладеного, прокурор просив визнати незаконними та скасувати зазначені накази ГУ Держземагентства у Житомирській області; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок; скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок та зобов'язати відповідача повернути 31 земельну ділянку загальною площею 896,9435 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що

ОСОБА_3 у відповідності до статті 123 ЗК України вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства, сторони оскаржуваних договорів вчинили дії, спрямовані на приведення договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства - визначили нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, переданих в оренду та уклали додаткові угоди, якими були внесені зміни до спірних договорів із зазначеного питання. Разом з тим, виходив із відсутності у прокурора права самостійно звертатися до суду з позовом в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2017 року рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держземагенства у Житомирській області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначених у позовній заяві, у оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3

Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держземагентства в Житомирській області щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3, загальною площею 896,9435 га, які розташовані в Ємільчинському районі Житомирської області.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок (зазначені у позовній заяві), які укладені між ГУ Держземагентства в Житомирській області та ОСОБА_3 терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Кривотинської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Неділищенської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Підлубівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Сергіївської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Середівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Сімаківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Степанівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Великоглумчанської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Рясненської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Малоглумчанської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, Тайківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області за межами населених пунктів.

Скасовано рішення реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, зазначених у позовній заяві, за ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельні ділянки, загальною площею 896,9435 га, які знаходяться на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населених пунктів шляхом підписання актів прийому-передачі, а саме:

земельні ділянки, площею 5,6398 га (1821786200:03:000:0288), 11,3099 га (1821786200:01:000:0168), 14,4080 га (1821786200:03:000:0287), 18,5150 га і (1821786200:01.000:0169), 23,0392 га (1821786200:05:000:0224) до земель запасу Сергіївської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельні ділянки, площею 9,1152 га (1821786800:06:000:0082), 21,1027 га (1821786800:07:000:0434), 16,5041 га (1821786800:07:000:0432), 16,0636 га (1821786800:07:000:0435), 68,4295 га (1821786800:10:000:0423), 4,5475 га (1821786800:06:000:0080), 16,0586 га (1821786800:06:000:0081) до земель запасу Степанівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельну ділянку, площею 112,3500 га (1821786400:07:000:0574) до земель запасу Середівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельну ділянку, площею 24,4071 га (1821781800:01:000:0227) до земель запасу Великоглумчанської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельну ділянку, площею 23,2411 га (1821784000:08:000:0106) до земель запасу Неділищенської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельні ділянки, площею 41,7489 га (1821783600:01:000:0245), 39,3608 га (1821783600:01:000:0247) до земель запасу Малоглумчанської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельні ділянки, площею 15,8008 га (1821784600:04:000:0446), 12,1124 га (1821784600:07:000:0565) до земель запасу Підлубівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельні ділянки, площею 16,2494 га (1821785600:03:000:0015), 16,7687 га (1821785600:05:000:0037), 46,3645 га (1821785600:03:000:0016), 62,9059 га (1821785600:05:000:0036) до земель запасу Сімаківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельні ділянки, площею 36,6659 га (1821783200:08:000:0159), 49,7737 га (1821783200:03:000:0383), 33,8925 га (1821783200:03:000:0382) до земель запасу Кривотинської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельні ділянки, площею 29,5637 га (1821785200:01:000:0447), 21,7117 га (1821785200:01:000:0446), 40,3591 га (1821785200:02:000:0315), 8,5992 га (1821785200:02:000:0313) до земель запасу Рясненської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області;

земельну ділянку площею 40,3350 га (1821787300:05:000:0078) до земель запасу Тайківської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, виходив з того, що

ГУ Держземагентства в Житомирській області на момент прийняття оскаржуваних наказів щодо затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду не пересвідчилось у дійсності намірів ОСОБА_3 та не мало правових підстав для надання останньому дозволів на розробку проектів землеустрою та їх затвердження щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Крім того, ОСОБА_3 як директор ТОВ Агрохолдинг Руно у порушення вимог статті 134 ЗК України та статті 7 Закону України Про фермерське господарство скористався правом на отримання земельних ділянок державної власності для ТОВ Агрохолдінг Руно у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 рокуОСОБА_3 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У березні 2018 року керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим .

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із клопотання про закриття провадження, посилаючись на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем заявлено вимогу до відповідача, який до пред'явлення позову зареєстрував фермерське господарство, а тому спір за своїм суб'єктивним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що наказами ГУ Держземагенства у Житомирській області від 21 листопада 2013 року, 26 листопада 2013 року, 17 грудня 2013 року та 19 грудня 2013 року надано дозволи ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у оренду на території Ємільчинського району Житомирської області з цільовими призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказами ГУ Держземагенства у Житомирській області від 16 січня 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3, загальною площею 896,9435 га, які розташовані в Ємільчинському районі Житомирської області.

27 січня 2014 року між ГУ Держземагенства у Житомирській області та

ОСОБА_3 укладено 31 договір оренди земельних ділянок терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Ємільчинського району за межами населених пунктів.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані договори оренди зареєстровані у встановленому законом порядку за ОСОБА_3

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При розгляді справи суди порушили вимоги закону щодо юрисдикції спору.

Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 ГПК України 1991 року підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України

1991 року, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України 1991 року).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України 1991 року господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 20 ГПК України 1991 року визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 45 ЦПК України 2004 року, статтею 29 ГПК України 1991 року, за змістом положень яких у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними і скасувати накази про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок, визнати недійсними укладені відповідачами договори оренди землі, а також скасувати реєстрацію права оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18) та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження 14-157цс18).

Такої позиції дотримується і Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в судовому рішенні від 10 жовтня 2018 року у справі № 694/1211/16-ц (провадження № 61-19983св18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи спір, суди не надали оцінки тому, що прокурор заявив вимогу до ОСОБА_3, який 23 липня 2014 року зареєстрував фермерське господарство Зоря Полісся , тобто до пред'явлення позову, що свідчить про створення ним юридичної особи (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ), відтак, спір за своїм суб'єктним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі задовольнити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом прокурора Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_3, Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок закрити.

Повідомити прокурора Ємільчинського району Житомирської області, що розгляд справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило