Рішення

від 16.04.2019 по справі 0940/2356/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. справа № 0940/2356/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представників Верхнянської ОТГ: Багрій В.В., Стефанів О.М., Петришин Н.М.,

представника Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області: Василів І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхнянської ОТГ, Калуської районної Державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 року ОСОБА_6 (надалі-позивач) звернувся в суд з позовом до Верхнянської сільської об'єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області (надалі-відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги із урахуванням їх змін та уточнень (а.с. 107) обгрунтовані тим, що в 2007 році позивачем, згідно укладеного договору з Калуською районною державною адміністрацією Про влаштування дитини та спільне проживання у прийомній сім`ї прийнято на виховання та спільне проживання дитину - ОСОБА_7 Водночас, як зазначає позивач, взяті на себе державою зобов`язання щодо належного соціального забезпечення, матеріального супроводу прийомної сім'ї у повній мірі не здійснюються. Вказав на те, що його неодноразові звернення до відповідних органів державної влади залишились без відповідного реагування, у зв'язку з чим просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування", та постанови Кабінету Міністрів №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт, і дітей позбавлених батьківського піклування";

- зобов'язати відповідача начислити і виплатити одноразові грошові допомоги ОСОБА_7 за 2016, 2017, 2018 роки в сумі 8300 гривень, які виплачені Калуським відділом освіти РДА, даній категорії дітей, що визначаються законом "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування";

- зобов'язати відповідача начислити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_7 як випускнику навчального закладу, в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, а також грошову компенсацію за одяг та взуття відповідно до статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування";

- зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за шкільну та спортивну форму за 2014 -2017 роки, якою не був забезпечений ОСОБА_7, у відповідності до п.13 Постанови Кабінету Міністрів № 266 від 05 квітня 1994 року;

- зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану путівку на оздоровлення за 2018 рік відповідно до статті 26 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" та Постанови Кабінету Міністрів України № 734 від 17 липня 2009 року;

- стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.01.2019 року на адресу суду надійшов відзив сільського голови Верхнянської ОТГ, в якому він заперечив вимоги позивача. У відзиві зіслався на приписи пункту 24 Постанови Кабінету Міністрів України № 565 від 25.04.2002 "Про затвердження положення про сім'ю" та вказав, що нарахування і виплата грошових допомог ОСОБА_7 за 2016,2017 та 2018 роки повинні були здійснюватись Калуською районною державною адміністрацією. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 року Калуську районну державну адміністрацію Івано-Франківської області залучено в якості співвідповідача по справі.

У відповіді на відзив Верхнянської ОТГ від 28.02.2019, позивач вказав на те, що відображені у відзиві обгрунтування відповідача суперечать вимогам чинного законодавства, зіславшись на приписи статті 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та на вимоги статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" наголосив на тому, що ОСОБА_7 є дитиною-сиротою, а не дитиною, позбавленою батьківського піклування, внаслідок чого, перебуває на повному державному забезпеченні і повинен отримувати всі одноразові допомоги крім державної щомісячної. Вважає, що відповідач не навів у відзиві жодного правового аргументу та не надав відповідних доказів для відмови у позові, внаслідок чого, просить задоволити його позовні вимоги.

У відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 19.03.2019, представник Калуської РДА позов не визнав та вказав, що ОСОБА_7 не перебуває на повному державному забезпеченні. Управлінням соціального захисту населення Калуської РДА здійснюється виплата державної соціальної допомоги дитині-сироті ОСОБА_7 та грошове забезпечення його прийомному батькові ОСОБА_1 щомісячно у повному обсязі, яку останній повинен використати за призначенням, тобто для забезпечення повноцінного харчування, утримання, виховання, розвитку і освіти прийомної дитини. Покликаючись на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" зазначив, що студентам, з числа таких дітей, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, видається тільки одноразова допомога після закінчення навчального закладу. За його бажанням, такому випускнику може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. У разі коли такий учень або студент є прийомною дитиною чи дитиною-вихованцем дитячого будинку сімейного типу, він за вибором може бути зарахований на повне державне утримання, або йому продовжується виплата соціальної допомоги як дитині-сироті. У задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити.

У відповіді на відзив Калуської РДА, що надійшла на адресу суду 28.03.2019 позивач вказав на його нікчемність та безпідставність. Пояснив, що згідно статті 9 Законну України № 2342-VI відповідне фінансування передбачено у Державному бюджеті, кошти виділені та мали бути виплачені ОСОБА_7 Для покриття цих витрат виділяються освітні субвенції, витрати на освіту, передбачені ст.ст.89,91 Бюджетного кодексу України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та згідно поданих відповідей на відзив.

Представники відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечили з мотивів наведених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом установлено наступне.

Матеріалами адміністративної справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 21.11.2007 року між ОСОБА_1 та Калуською РДА укладено договір про влаштування на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї дитини-сироти ОСОБА_7 (а.с. 10-12). Даний договір є чинним на час розгляду спору, дитина-сирота ОСОБА_7 знаходиться у прийомній сім'ї позивача, внаслідок чого, позивач - ОСОБА_8 є його законним представником.

Факт навчання ОСОБА_7 протягом 2016-2018 років у Довговойнилівському НВК I-III ступенів не оспорюється учасниками справи, є загальновідомим, внаслідок чого, в силу положень частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі- КАС Ураїни) не підлягає доказуванню.

Згідно довідок Івано-Франківського фінансово-комерційного кооперативного коледжу від 13.09.2018 та 14.03.2019 ОСОБА_7 з 01.09.2018 є студентом даного навчального закладу. Форма навчання - денна. Оплата проводиться індивідуально (а.с.100; 170).

При вирішенні наявного спору, суд виходив із наступного правового регулювання спірних правовідносин.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , Постановою Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" та Постановою КМУ від 26 квітня 2002 р. за № 565 затвердженого Положення про прийомну сім`ю.

Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Окрім того, Конституцією України, зокрема, положеннями статті 48 закріплено право громадян на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Нормами Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування визначено правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно, положень статті 1 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування визначено наступні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення; встановлення опіки, піклування; передача до прийомної сім'ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

В наведеному аспекті, встановлення опіки та піклування - влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів, водночас, передача до прийомної сім'ї - добровільне прийняття за плату сім'єю або окремою особою, яка не перебуває у шлюбі, із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання.

У відповідності по вимог статті 6 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. Порядок передачі дітей на усиновлення, виховання та спільне проживання в прийомні сім'ї або дитячі будинки сімейного типу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування встановлено, що витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім'ях опікунів, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

У разі зміни форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.

Згідно приписів статті 25 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , яка регулює порядок відшкодування витрат на утримання дітей-сиріт порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994 року № 226, зокрема, пунктом 13 зазначеної Постанови встановлено ряд грошових виплат, право по недоотриманню яких і вважає позивач порушеним.

В аспекті виниклого спору, суд зазначає, що у відповідності до положень підпункту 5 пункту 13 вищевказаної Постанови, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням), на період навчання у загальноосвітній школі забезпечуються безплатно шкільною і спортивною формами, обідами, у вищих навчальних закладах і професійних навчально-виховних закладах-обідами і гуртожитком. При працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів, а також видається одяг і взуття на суму не менш як 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Зазначене право також закріплене частиною 7 статті 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .

Отже, для набуття права на відповідне грошове та матеріальне забезпечення дитина, передусім, повинна володіти статусом дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, що перебуває під опікою (піклуванням), який в силу положень статті 1 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у дитини - ОСОБА_7 відсутній, оскільки встановлення опіки та піклування це - влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів. Натомість, передача до прийомної сім'ї - добровільне прийняття за плату сім'єю або окремою особою, яка не перебуває у шлюбі, із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання. Окрім того, згідно положень підпункту 5 пункту 13 вищевказаної Постанови, обов'язковою умовою набуття відповідного права працевлаштування такої дитини після закінчення навчального закладу.

Водночас, як встановлено в судовому засіданні - ОСОБА_7 є дитиною-сиротою, яка передана до прийомної сім`ї. Жодних доказів, що свідчили б про факт його працевлаштування в судовому засіданні також не здобуто.

За таких обставин необгрутованими є позовні вимоги позивача в частині обов`язку відповідачів щодо начислення та виплати ОСОБА_7 як випускнику навчального закладу коштів в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, а також грошової компенсацію за одяг та взуття, грошової компенсацію за шкільну та спортивні форму за 2014 -2017 роки, якою не був забезпечений ОСОБА_7, оскільки зазначеним правом така дитина не володіла.

В частині заявленого позивачем факту порушення його права на грошову компенсацію за невикористану путівку на оздоровлення за 2018 рік, суд зазначає наступне.

Згідно, положень статті 26 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , Кабінет Міністрів України через уповноважені Президентом України органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують щорічне безоплатне оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років. Рідні діти батьків-вихователів або прийомних батьків, які проживають в одній прийомній сім'ї або в одному дитячому будинку сімейного типу, мають право на безоплатне оздоровлення до досягнення ними 18-річного віку. Особи із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право на оздоровлення на пільгових умовах.

Кошти на оздоровлення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа виділяються щорічно із державного, місцевих бюджетів, коштів підприємств, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та інших джерел, не заборонених законодавством.

В даному аспекті, у відповідності до пунктів 8 та 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994 року № 226 постановлено Міністерству охорони здоров'я, Міністерству освіти, Міністерству у справах молоді і спорту, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям разом з регіональними і галузевими профспілковими об'єднаннями та Дитячим фондом щороку організовувати оздоровлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих санаторіях, оздоровчих і спортивних таборах. Міністерству охорони здоров'я: забезпечувати медичне обслуговування (у тому числі стоматологами-ортопедами) дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; двічі на рік проводити медичні огляди всіх дітей-сиріт дітей, позбавлених батьківського піклування, у разі потреби брати їх на диспансерний облік, здійснювати постійний медичний нагляд за ними і своєчасне лікування; забезпечити пріоритетне постачання навчально-виховним закладам необхідних медикаментів, медичної апаратури та обладнання, засобів корекції фізичного розвитку.

Таким чином, аналізуючи вищевказані положення матеріального права, суд зазначає про те, що право дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування на оздоровлення полягає в активній поведінці держави, у спосіб організації таким дітям безкоштовного відпочинку в оздоровчих та спортивних таборах, профілакторіях, здійснення медичного супроводу тощо. Водночас, законодавство не надає альтернативи вибору між визначеними законом способами оздоровлення та жодним чином не зводиться до надання таким дітям певних грошових виплат чи інших матеріальних благ.

В даному аспекті, якщо право дитини - ОСОБА_7 в питаннях використання права на оздоровлення і було обмежене чи порушене, то визначення позивачем способу захисту у формі зобов`язання відповідачів виплатити грошову компенсацію за невикористану путівку на оздоровлення за 2018 рік, на переконання суду, не є належним способом захисту такого порушеного права.

У відповідності до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однак, в даному випадку суд не бачить можливості виходу за межі даної позовної вимоги з огляду на те, що воля позивача спрямована виключно на матеріальну компенсацію путівки на оздоровлення за 2018 рік, водночас, матеріальне обґрунтування таких витрат законодавством чітко не обумовлено.

Таким чином, суд приходить до переконання щодо необхідності відмови в даній частині позовних вимог.

Водночас, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача начислити і виплатити одноразові грошові допомоги ОСОБА_7 за 2016, 2017, 2018 роки в сумі 8300 гривень, які виплачені Калуським відділом освіти РДА, даній категорії дітей що визначаються законом "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" є обґрунтованою з огляду на таке.

Як встановлено в ході розгляду справи, згідно змісту довідки відділу освіти Калуської РДА від 22.10.2018 року, на підставі кошторисних призначень дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування у 2016 році виплачено 3 800,0 грн; у 2017 - 3 500,0 грн.; у 2018 -1000 грн.

Представник відповідача - Калуської РДА в судовому засіданні пояснила, що зазначені кошти перераховані з бюджетних асигнувань органів місцевого самоврядування Калуського району на рахунки відділу освіти районної державної адміністрації з метою їх передачі дітям відповідних категорій, однак ОСОБА_7 такі кошти на надавались, оскільки зареєстроване місце проживання вказаної дитини знаходилось в іншій адміністративно- територіальній одиниці - Верхнянській об`єднаній територіальній громаді, яка утворена в 2015 році. Вказала на те, що Верхнянської ОТГ має власний бюджет, у її структурі окремо функціонують як відділ освіти так і відділ соціального забезпечення, внаслідок чого, соціальний та метеріальний супровід дитини-сироти ОСОБА_7 повинен здійснюватись ними.

Зазначені представником Калуської РДА фактичні обставини щодо початку функціонування Верхнянської ОТГ та її структури є документально підтвердженими в ході розгляду справи та не заперечуються сторонами, водночас, не переконання суду, це не може слугувати обгрунтованою підставою невиплати ОСОБА_7 вищевказаних коштів, з огляду на наступне.

Постановою КМУ від 26 квітня 2002 р. за № 565 затверджено Положення про прийомну сім`ю, згідно пункту 2 якої, прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно пункту 5 зазначеної Постанови, рішення про утворення прийомної сім'ї приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчими органами міських, районних у містах (в разі утворення) рад на підставі заяви сім'ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім'ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах (в разі утворення) рад про можливість утворення прийомної сім'ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім'ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.

У разі переміщення прийомної сім'ї з однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої: прийомні батьки письмово повідомляють службу у справах дітей за місцем утворення прийомної сім'ї про намір і причини переміщення; служба у справах дітей за місцем утворення прийомної сім'ї письмово звертається до служби у справах дітей за новим місцем функціонування прийомної сім'ї для з'ясування умов її проживання на новому місці; служба у справах дітей за новим місцем функціонування прийомної сім'ї забезпечує обстеження житлово-побутових умов її функціонування, складає акт про результати обстеження і протягом п'яти робочих днів надсилає його службі у справах дітей за місцем утворення прийомної сім'ї; на підставі акта обстеження житлово-побутових умов служба у справах дітей за місцем утворення прийомної сім'ї та служба у справах дітей за новим місцем її функціонування узгоджують між собою дату припинення функціонування прийомної сім'ї в одній адміністративно-територіальній одиниці та дату початку її функціонування в іншій адміністративно-територіальній одиниці; орган, який прийняв рішення, за поданням служби у справах дітей за місцем утворення прийомної сім'ї приймає на підставі заяви прийомних батьків про зміну місця проживання рішення про припинення функціонування прийомної сім'ї у зв'язку з її переміщенням до іншої адміністративно-територіальної одиниці; служба у справах дітей за місцем утворення прийомної сім'ї надсилає копію особової справи прийомної сім'ї службі у справах дітей за новим місцем її функціонування; районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчі органи міських, районних у містах (в разі утворення) рад за фактичним місцем проживання чи перебування сім'ї на підставі поданої прийомними батьками заяви про продовження функціонування прийомної сім'ї приймають рішення про забезпечення її функціонування на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Враховуючи вищевикладені законодавчі положення, суд констатує, що факту припинення функціонування прийомної сім'ї в одній адміністративно-територіальній одиниці та початку її функціонування в іншій адміністративно-територіальній одиниці не відбулося, адже не була витримана процедура, яка покладена в її основу.

А отже, діючим, в аспекті обов`язку відповідача - Калуської РДА, є положення пункту 24 зазначеної Постанови КМУ від 26 квітня 2002 р. за № 565, згідно якого - інші питання матеріального та фінансового забезпечення прийомної сім'ї вирішуються органом, який прийняв рішення про її утворення.

Окрім того, суд зазначає, що у відповідності до положень пункту 25 вищевказаної Постанови КМУ № 565, прийомній сім'ї може надаватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями, фондами, фізичними особами.

Як вже зазначалося судом та підтверджується поясненнями представника відповідача - Калуської РДА, відповідна матеріальна допомога органами місцевого самоврядування впродовж 2016-2018 років надавалася, однак ОСОБА_7 не виплачувалась.

Таким чином, позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача начислити і виплатити одноразові грошові допомоги ОСОБА_7 за 2016, 2017, 2018 роки в сумі 8300 гривень, які виплачені Калуським відділом освіти РДА, даній категорії дітей, що визначаються законом "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, саме в частині покладення такого обов`язку на Калуську РДА.

Також, суд вказує на те, що з огляду на порушення вищевказаних законодавчих положень, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплат відповідних допомог, однак отримував відмови. Зокрема, листами директора департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА від 28.09.2018 № Ч-163/01-08 ( а.с. 18, 44); начальника відділу освіти Калуської РДА від 19.10.2018 № 231/01-12/09/05/04 ( а.с. 21-29, 47-55, 108, 16-162) його було проінформовано про відсутність законних підстав для проведення гарантованих державою виплат, передбачених положеннями Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та Постанови Кабінету Міністрів України за № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування".

На підставі викладеного, слід визнати частково обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення позовну вимогу в цій частині, у спосіб - визнання такої бездіяльність з боку Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області протиправною.

Щодо заявленої вимоги про стягнення заподіяної моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Згідно статтей 22 та 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами статей 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, стосовно розміру моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно протиправними діями/рішеннями відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

При визначенні можливості проведення відшкодуваннь за спричинену моральну шкоду в зазначеній справі, суд враховує характер моральних страждань позивача, який тривалий час, внаслідок протиправних дій відповідача - Калуської РДА, не зміг одержати визначену законодавством щорічну одноразову допомогу для дитини-сироти ОСОБА_7, тривалість періоду цих невиплат і оцінює її у сумі 1000 грн.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат вирішення судовим рішенням не потребують.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо невиконання окремих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування" та постанови Кабінету Міністрів № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт, і дітей позбавлених батьківського піклування".

Зобов'язати Калуську районну державну адміністрацію Івано-Франківської області виплатити суму грошової допомоги ОСОБА_7 в загальному розмірі 8300 гривень за період 2016-2018 років.

Стягнути з Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 АДРЕСА_1);

Верхнянська ОТГ (вул. Шевченка 72, с. Верхня, Калуський район, Івано-Франківська область, 77324, код ЄДРПОУ 40228140);

Калуська районна Державна адміністрація Івано-Франківської області (вул. Тараса Шевченка 6, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 20551682).

Суддя Панікар І.В.

Рішення у повному обсязі виготовлено 30 квітня 2019 р.

Підстави, що унеможливили виготовлення повного тексту судового рішення у строки встановлені текстом вступної та резолютивної частини судового рішення від 16.04.2019 року, відображено у змісті довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року.