Рішення

від 17.04.2019 по справі 0740/909/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2019 року м. Ужгород№ 0740/909/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Начальника управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК348/7/АВ-ТД-ФС-149 від 14 серпня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що невиїзне інспектування посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області проведено без будь-якої правової підстави, зроблені висновки щодо порушення позивачем трудового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях акту ДФС №581/9/07-16-13-11 від 10.07.2018 р. Надані позивачем пояснення та письмові докази посадовими особами відповідача взяті до уваги не були, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що фактично перевірка взагалі не проводилася, а штраф накладено на підставі проведеної ГУ ДФС в Закарпатській області перевірки. Однак в ході такої контролюючим органом не було встановлено ознак порушення позивачем трудового законодавства. Вказує на те, що із зазначеними в акті особами були укладені цивільно-правові договори, зареєстровані в контролюючому органі, та жодних зауважень до їх змісту не було. На день винесення постанови про накладення штрафу заборгованості за наданими послугами перед виконавцями також не було. Необхідність залучення громадян для надання позивачу епізодичних послуг на підставі цивільно-правових договорів пояснив нестабільністю ринку перевезень та відсутністю необхідності постійного працевлаштування більш, ніж 3 водіїв. Такі послуги носили разовий характер, а виконавці не підпорядковувалися правилам трудового розпорядку. Наявність інформації ГУ ПФУ про відсутність у конкретних періодах відомостей про нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами пояснив тим, що підставою для розрахунків згідно з умовами договорів є акт здавання-приймання наданих послуг, які виконавці не у всіх випадках надавали одразу після рейсу. Окрім того, у окремих випадках такий проводився у порядку п. 3.6 Договору, за заявою виконавця (в сукупності за декілька рейсів).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 р. частково задоволено клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК348/7/АВ-ТД-ФС-149 від 14 серпня 2018 року - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Позивач та його представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду 17 квітня 2019 року проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву №07-11/4318 від 09.11.2018 р. Зокрема, вважає, що невиїзне інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або іншого цивільно-правового договору. Вказує, що в ході невиїзного інспекційного відвідування досліджено акт Головного управління ДФС у Закарпатській області про результати планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 в частині дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 22.06.2018 року №701/13-11/НОМЕР_1 та встановлено використання праці фізичних осіб без їх офіційного працевлаштування та відповідного нарахування доходу, сплати податків. В результаті чого з метою з'ясування факту перебування вищевказаних осіб в трудових або цивільно-правових відносинах з позивачем за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року було подано запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Відповідно до інформації, наданої ГУ ПФУ в Закарпатській області, згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлено, що громадянин ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 тільки з серпня по грудень 2017 року та з січня по червень 2018 р.; ОСОБА_5 - з квітня по червень 2016 р.; ОСОБА_6 - з березня по квітень 2016 р.; ОСОБА_7 - в травні 2017 р.; ОСОБА_8 - з січня по березень 2016 р., з лютого по квітень 2017 р. та з лютого по березень 2018 р. Інформація по ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутня. Подані ФОП ОСОБА_1 цивільно-правові угоди до уваги взяті не були, оскільки звітність по них не подавалася, єдиний соціальний внесок не сплачувався, а виготовлені були після проведення перевірок.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу Про проведення інспекційного відвідування від 25.07.2018 р. №138 та направлення на проведення інспекційного відвідування №843 від 25.07.2018 р. у період з 26 липня 2018 року по 27 липня 2018 року проведено невиїзне інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1А.), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600 (арк. спр. 133 - 134, 138, т. 1).

Наказ про проведення інспекційного відвідування виданий на підставі листа Головного управління ДФС у Закарпатській області №851/9/07-16-13-11 від 10.07.2018 р. (арк. спр. 140, т. 1).

Листом №38 від 25.07.2018 р. від ФОП ОСОБА_1 було витребувано перелік документів, необхідних для належного проведення перевірки. (арк. спр. 139, т. 1).

ФОП ОСОБА_1 супровідним листом від 26.07.2018 р. надав для перевірки трудові книжки працівників, накази на прийом на роботу, табель обліку використання робочого часу працівників, відомості на виплату грошей, цивільно-правові договори про надання послуг, платіжні доручення, що підтверджують сплату єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору (арк. спр. 231, т. 1).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК348/7/АВ від 27 липня 2018 року (арк. спр. 145 - 155, т. 1), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період часу з серпня 2015 року по серпень 2017 року допустив до роботи 7 найманих працівників за посадою водія для перевезення вантажів за кордон на транспортних засобах, що належать ФОП ОСОБА_1, а саме, ОСОБА_6 в період 05.08.2015, 11.08.2015, 13.08.2015, 14.08.2015, 16.08.2015, 19.08.2015, 23.08.2015, 11.10.2015, 20.10.2015, 02.11.2015, 11.11.2015, 18.12.2015; ОСОБА_5 в період 12.09.2015, 21.10.2015, 30.11.2015, 17.12.2015, 20.12.2015, 24.12.2015; ОСОБА_10 в період 10.10.2015; ОСОБА_7 в період 06.01.2017; ОСОБА_9 в період 04.06.2017, 13.08.2017; ОСОБА_4 в період 13.06.2017, 31.07.2017; ОСОБА_8 в період 17.08.2017, 21.08.2017, не уклавши з ними трудових договорів та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаних працівників, а відтак, порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на відомостях акту перевірки Головного управління ДФС у Закарпатській області №701/13-11/НОМЕР_1 від 22.06.2018 р. про результати планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 в частині дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, зокрема, у зазначеному акті посадові особи Головного управління ДФС у Закарпатській області вказали, що на підставі інформації, наданої митним органом щодо перетину кордону транспортними засобами, які належать ФОП ОСОБА_1, встановлено використання праці фізичних осіб без відповідного нарахування доходу та сплати податків. По вказаних особах подано запити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо укладення ними трудових або цивільно-правових договорів з позивачем за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017. Відповідно до отриманої інформації, громадянин ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 згідно з цивільно-правовим договором з серпня 2017 року по грудень 2017 рік та в якості найманого працівника з січня по червень 2018 року. ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 згідно з цивільно-правовим договором з квітня по червень 2017 року. ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 згідно з цивільно-правовим договором з березня по квітень 2016 року. ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 згідно з цивільно-правовим договором в травні 2017 року. ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 згідно з цивільно-правовим договором з січня по березень 2016 року, з лютого по квітень 2017 року та з лютого по березень 2018 року. Інформація про ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області відсутня.

В наданих письмових запереченнях б/н від 31 липня 2018 року ФОП ОСОБА_1 повідомив Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що жоден із зазначених в акті перевірки громадян за період з 2015 року по 2017 рік не перебував з ним у трудових відносинах, не підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку, а з такими були укладені цивільно-правові договори, надані для перевірки. Відсутність інформації в Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами пояснив тим, що підставою для розрахунків з виконавцем згідно з такими договорами є акт здавання-приймання наданих послуг, які не у всіх випадках подавався одразу після рейсу. Деколи ж оплата за виконану роботу виплачувалась в порядку, передбаченому п. 3.6 договору, за заявою виконавця. Необхідність залучення громадян для надання позивачу епізодичних послуг на підставі цивільно-правових договорів пояснив нестабільністю ринку перевезень та відсутністю потреби постійного працевлаштування більш, ніж 3 водіїв. Такі послуги носили разовий характер та надавались на підставі укладених договорів у разі, коли постійні водії не могли виконати перевезення через завантаженість. Значну кількість залучених по цивільно-правових договорах водіїв мотивував тим, що такі водії мають або іншу офіційну роботу, або періодично виїжджають на сезонні роботи, а тому в разі виникнення необхідності не завжди можуть надати послуги по перевезенню. Також звернув увагу відповідача на наявність недостовірних відомостей в акті перевірки стосовно наступних громадян:

- ОСОБА_6, оскільки цивільно-правовий договір з ним був укладений ще в 2015 році;

- ОСОБА_5 , цивільно-правовий договір з яким укладено ще в 2015 році;

- ОСОБА_10, цивільно-правовий договір з яким укладено ще в 2014 році;

- ОСОБА_9, цивільно-правовий договір з яким укладено ще в 2014 році;

- ОСОБА_8, цивільно-правовий договір з яким укладено ще в 2016 році.

Стосовно перетину державного кордону громадянами ОСОБА_4 (13.06.2017 р.) та ОСОБА_7 (06.01.2017 р.) зазначив, що такі були присутні в автомобілі в якості пасажирів та здійснювали пробні поїздки з метою безпосереднього ознайомлення з роботою водія, та помилково були зазначені працівниками митних органів в якості водія. Після цього з ОСОБА_4 було укладено цивільно-правовий договір, а потім офіційно працевлаштовано з 04.01.2018 р. (арк. спр. 232 - 235, т. 1).

Листом б/н б/д Управління Держпраці у Закарпатській області ФОП ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для зміни акту невиїзного інспектування №ЗК348/7/АВ від 27 липня 2018 року, оскільки всі зауваження спростовуються актом Головного управління ДФС у Закарпатській області, що не оскаржувався (арк. спр. 236, т. 1).

На підставі акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_11 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК348/07/АВ/П від 02 серпня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язано усунути у строк до 09 серпня 2018 року виявлені під час проведення невиїзного інспектування порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України (арк. спр. 237 - 238, т. 1).

08 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_1 надіслав відповідь про виконання припису №ЗК348/07/АВ/П від 02.08.2018, відповідно до якої повторно наголосив на недостовірності висновків про допущення найманих працівників до роботи без укладення трудових договорів, про що надано відповідні пояснення та докази (арк. спр. 239, т. 1).

Розглянувши акт невиїзного інспектування №ЗК348/7/АВ від 27 липня 2018 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК348/7/АВ/П/ПТ-ТД від 03 серпня 2018 року (арк. спр. 137, т. 1).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту невиїзного інспектування №ЗК348/7/АВ від 27 липня 2018 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК348/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-149 від 14.08.2018 р., якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 781830,00 грн. (арк. спр. 23 - 25, т. 1).

Не погоджуючись з прийнятим посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про ОСОБА_6 управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Згідно п. 15 Порядку №295 за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об'єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 1, 4-7 пункту 5 цього Порядку, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об'єктом відвідування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).

Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржене рішення відповідача було прийнято на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю трудовий договір , відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).

Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють трудові правовідносини, суд дійшов висновку, що такими є правовідносини, що виникають між роботодавцем та працівником в процесі реалізації гарантованого права останнього на працю.

Таким чином, суб'єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Суд вважає, що для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

В свою чергу, враховуючи вищенаведений суб'єктивний склад трудових правовідносин, для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем , яким, в даному випадку вважається ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, висновки посадових осіб щодо фактичного допуску ФОП ОСОБА_1 працівників до роботи без оформлення трудового договору, на підставі яких прийнято оскаржене рішення, базуються виключно на відомостях акту перевірки Головного управління ДФС у Закарпатській області №701/13-11/НОМЕР_1 від 22.06.2018 р. та інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Разом з тим, суд вважає, що такі не доводять наявність саме трудових відносин між вказаними особами та позивачем, що є ключовою вимогою для притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України.

Так, дослідивши долучену відповідачем копію акту перевірки Головного управління ДФС у Закарпатській області №701/13-11/НОМЕР_1 від 22.06.2018 р., суд зазначає, що в такому відсутні будь-які відомості щодо використання праці зазначених вище фізичних осіб без належного документального оформлення договірних відносин, а тільки наявна інформація про використання праці зазначених вище фізичних осіб без відповідного нарахування доходу та сплати податків. Навпаки в акті констатовано подання ФОП ОСОБА_1 для перевірки цивільно-правових договорів про надання послуг з перевезення вантажу (арк. спр. 142, т. 1).

Долучені позивачем в якості доказів копії договорів про надання послуг доводять безпідставність висновків посадових осіб Управління Держпраці в Закарпатській області щодо залучення до роботи вказаних фізичних осіб без укладення трудових договорів. Зокрема, відповідно до предмету таких договорів, замовник (ФОП ОСОБА_1А.) доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання про здійснення перевезення вантажу як на території України, так і за її межі, на вантажному автомобілі, який належить замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. П.п. 3.1, 3.2 договору передбачено, що за роботу, виконану виконавцем, замовник оплачує винагороду, а саме, 240,00 грн. за одне перевезення. Підставою для розрахунків є акт здавання-приймання наданих послуг, виконаних робіт.

Договори такого змісту позивачем було укладено з наступними громадянами:

- ОСОБА_10 - договір №14 від 20 вересня 2014 року (строк дії - до 31.12.2015 р.) (арк. спр. 42, т. 1);

- ОСОБА_5 - договір №8 від 05 червня 2015 року (строк дії - до 31.12.2015 р.) (арк. спр. 34, т. 1);

- ОСОБА_6 - договір №23 від 29 липня 2015 року (строк дії - до 31.12.2015 р.) (арк. спр. 36, т. 1);

- ОСОБА_12 - договір №4 від 02 січня 2016 року (строк дії - до 31.12.2016 р.) (арк. спр. 28, т. 1);

- ОСОБА_9 - договір №43 від 03 квітня 2017 року (строк дії - до 31.12.2017 р.) (арк. спр. 30, т. 1);

- ОСОБА_7 - договір №45 від 01 травня 2017 року (строк дії - до 31.12.2017 р.) (арк. спр. 32, т. 1);

- ОСОБА_4 - договір №35 від 01 серпня 2017 року.

З проведеного порівняльного аналізу письмових доказів, суд дійшов висновку, що в періоди, які зазначені в акті невиїзного інспектування, з фізичними особами ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 були укладені цивільно-правові договори, а тому твердження відповідача щодо відсутності документального оформлення відносин є безпідставними.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Зазначений висновок узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що жодних аргументів щодо недійсності укладених договорів про надання послуг, як і наявності у взаємовідносинах між сторонами ознак, притаманних саме трудовому договору, відповідач не наводить. Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що вищезазначені договори були виготовлені вже після перевірки, оскільки такі подавались також і посадовим особам Головного управління ДФС у Закарпатській області під час проведення податкової перевірки.

Наявність інформації про відсутність у конкретних періодах відомостей про нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами позивач пояснив тим, що підставою для розрахунків згідно з умовами договорів (п. 3.2 договору) є акт здавання-приймання наданих послуг, які виконавці не у всіх випадках надавали одразу після рейсу. Окрім того, у окремих випадках такий проводився у порядку п. 3.6 Договору, за заявою виконавця (в сукупності за декілька рейсів).

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача та бере до уваги ту обставину, що винагорода за вказаними договорами в подальшому була виплачена в повному обсязі та заборгованість за ними відсутня.

Стосовно інформації щодо перетину державного кордону громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на транспортних засобах, які належать ФОП ОСОБА_1, суд вважає, що така також не є належним доказом наявності трудових відносин між вказаними особами. Так, зокрема, зазначену обставину позивач пояснив тим, що у відомостях митної служби щодо перетину кордону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в якості водіїв наявна помилка, оскільки такі особи дійсно перебували в автомобілях, однак тільки в якості пасажирів з метою ознайомлення з характером роботи. На підтвердження такого твердження позивачем було долучено копії закордонних паспортів ОСОБА_13 та ОСОБА_14, з якими на той момент були укладені цивільно-правові договори, з відмітками щодо перетину державного кордону у вказані дати (арк. спр. 50, 52, т. 1). В подальшому з ними було укладено цивільно-правові договори, а з ОСОБА_4 04 січня 2018 року також і трудовий договір.

Допитані в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підтвердили факт виконання послуг по перевезенню саме на підставі цивільно-правових договорів та відсутність трудових правовідносин між сторонами. Наголошували на несистематичності таких послуг, обумовлену наявністю в них іншої роботи. Окрім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 також підтвердили ту обставину, що у зазначені в акті перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області дати здійснювали перетин кордону саме в якості пасажирів.

Суд зазначає, що характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

- обов'язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 КЗпП України при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносини, які виникли між зазначеними фізичними особами та ФОП ОСОБА_1, не відповідали ознакам трудових відносин, оскільки не носили систематичний та триваючий характер, особи не підпорядкувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а їх метою був саме результат, а не власне праця працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено достатніми та допустимими доказами те, що громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували з ФОП ОСОБА_1 в трудових відносинах.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння ФОП ОСОБА_1 такого правопорушення, суд вважає, що оскаржена постанова є такою, що прийнята всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Начальника управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК348/7/АВ-ТД-ФС-149 від 14 серпня 2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 7818,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

У зв'язку з перебуванням головуючого судді в період з 23.04.19 по 28.04.19 у відрядженні повний текст рішення виготовлено та підписано 02 травня 2019 року.

СуддяОСОБА_15