Ухвала

від 02.05.2019 по справі 916/738/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2019 року

м. Київ

справа № 916/738/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В.(головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019

за позовом ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.),

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР-ЮГ-XXI",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2019 (згідно з відбитком на поштовому конверті) ОСОБА_4 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 зі справи № 916/738/13.

Дослідивши матеріали касаційної скарги у справі № 916/738/13, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах: "Устименко проти України", "Пономарьов проти України") право на справедливий судовий розгляд гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачиться у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Скаржник 01.03.2019 звернувся до апеляційного господарського з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2013, тобто після спливу майже 6 років з дня складання повного тексту судового рішення.

В ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, яка оскаржується, суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_4 у поновленні строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2013 зі справи № 916/738/13, зазначивши, що ОСОБА_4 не надало суду переконливих доказів наявності поважних підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим визнати поважними причини пропуску такого строку не можна. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою та був присутній у судовому засіданні 08.04.2013, де розгляд справи було відкладено на 22.04.2013, що підтверджується розпискою про відкладення за підписом ОСОБА_4 особисто. Відтак ОСОБА_4 був обізнаний про існування судового розгляду у справі № 916/738/13. Ухвали суду про відкладення розгляду позовної заяви були направлені судом на адресу, зазначену в позовній заяві і в поданій ним апеляційній скарзі, однак повернулися до суду засобом поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм чинного законодавства України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не знайшов підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки наведені ОСОБА_4 аргументи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку. Для Касаційного господарського суду вказане в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 зі справи № 916/738/13 застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 зі справи № 916/738/13 у зв'язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини другої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 зі справи № 916/738/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко