Рішення

від 15.04.2019 по справі 739/271/19

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/271/19

Номер провадження 2/739/203/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м.Новгород-Сіверський

головуючої судді - Кочура О.О.,

за участі секретаря- Худорба Р.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, поданим представником позивача ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання права власності на самочинно збудоване майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання права власності на приміщення кафе-бару К з допоміжними будівлями та спорудами, а саме сараю Б , навісу В , альтанки Г , альтанки Д , будівлі охорони Е , навісу З , вбиральні У , огорожі N1-2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним згідно з договором купівлі-продажу від 06 грудня 2002 року, посвідченим приватнимнотаріусом Новгород-Сіверського нотаріального округу Глазковою О.І, зареєстрованим в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1483, було придбане домоволодіння в АДРЕСА_1 В 2002 році позивач набув права власності на земельну ділянку за зазначеною адресою площею 0,1382 га з кадастровим номером НОМЕР_2

Рішенням від 08 червня 2007 року Кіровської сільської ради позивачеві дозволено переведення будинку в нежиле приміщення та наданий дозвіл на переобладнання нежилого приміщення в кафе-бар Рідна хата .З метою будівництва кафе-бару за заявами позивача були виготовлені робочий проект, інша проектно-кошторисна та експертна документація, отримання якої було необхідно на час початку будівництва, дозволи на переобладнання, окрім дозволу на початок будівельних робіт (через необізнаність).

По закінченню переобладнання будинку в кафе-бар, позивач звернувся до відповідача за прийняттям кафе-бару в експлуатацію в порядку, визначеному законом Про регулювання містобудівної діяльності . В прийнятті кафе-бару в експлуатацію позивачеві було відмовлено з огляду на відсутність дозволу на виконання будівельних робіт.

Заявляючи вимогу про визнання права власності, позивач посилається на частину п'ятустатті 376 ЦК України, згідно з якою на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На позовну заяву надійшов відзив, в якому відповідач просить закрити провадження в справі зважаючи на відсутність предмету спору між відповідачем та позивачем.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з заявлений підстав та просив задовольнити. Зазначив про необґрунтованість клопотання про закриття провадження в справі.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що позивачем згідно з договором купівлі-продажу від 06 грудня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Новгород-Сіверського нотаріального округу Глазковою О.І, зареєстрованим в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1483, позивачем було придбане домоволодіння в АДРЕСА_1 (а.с.6 - 8).

Земельна ділянка під будинком з кадастровим номером НОМЕР_2 приватизована, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю (а.с. 13), витягом з державного земельного кадастру (а.с. 10-12).

Рішенням Кіровської сільської Ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 08 червня 2007 року позивачеві наданий дозвіл на проектування та переобладнання будинку в нежитлову будівлю - бар Рідна хата (а.с.14)

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 10-12) належна позивачеві земельна ділянка має цільове призначення Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі .

Згідно з технічним паспортом (а.с. 27- 31) спірний об'єкт складається з:приміщення кафе-бару К з допоміжними будівлями та спорудами, а саме сараю Б , навісу В , альтанки Г , альтанки Д , будівлі охорони Е , навісу З , вбиральні У , огорожі N1-2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1

Згідно з висновком експертного дослідження № 082018 від 04 лютого 2019 року за результатами проведення технічного обстеження приміщення кафе-бару К з допоміжними будівлями та спорудами, а саме сараю Б , навісу В , альтанки Г , альтанки Д , будівлі охорони Е , навісу З , вбиральні У , огорожі N1-2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що відповідність цих об'єктів вимогам надійності та безпечної експлуатації, відповідність санітарно-технічним та будівельним вимогам та можливість їх експлуатації.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, згідно з ст. 331 Цивільного кодексу України для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) - (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

За змістом статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Як свідчить пояснення позивача та лист Управляння державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернігівській області від 09.01.2019 року № 40-1025-3/66-19 (а.с.5) у позивача відсутній дозвіл на початок виконання будівельних робіт, отже об'єкт є самочинним будівництвом. Зазначеним листом відповідач роз'яснив позивачеві, що не може вчинити дії щодо прийняття об'єкта в експлуатацію, введення в експлуатацію можливе лише після визнання права власності на об'єкт в судовому порядку.

Отже, суд доходить до висновку, що приміщення кафе-бару К з допоміжними будівлями та спорудами, а саме сараю Б , навісу В , альтанки Г , альтанки Д , будівлі охорони Е , навісу З , вбиральні У , огорожі N1-2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва через відсутність при будівництві необхідного дозволу на початок виконання будівельних робіт.

Частиною п'ятою статті 376 ЦК України визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд враховує, що позивач є власником земельної ділянки, на якій збудований спірний об'єкт нерухомості, цільове призначення земельної ділянки відповідає збудованому на ній об'єкту. Згідно з висновкомекспертного дослідження № 082018 від 04 лютого 2019 року збудований об'єкт відповідає будівельним нормам та правилам, вимогам надійності та безпечної експлуатації, санітарно-технічним та будівельним вимогам, отже не порушує права інших осіб.

Суд вважає, що встановлені обставини є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Що стосується клопотання про закриття провадження в справі, заявленого відповідачем у відзиві на позов, суд виходить з наступного:

Підставою для закриття справи згідно з пунктом другим частини першої ст. 255 Цивільного процесуального кодексу є відсутність предмету спору.

У позовному провадженні розглядається і вирішується спір про право цивільне, тобто спір про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.Звертаючись до суду з позовом, позивач просить ухвалити рішення, яким здійснити захист цивільних прав та інтересів способами, передбаченими законом, реалізуючи право на звернення до суду, яке є одним із важливих конституційних прав громадян.

Оскільки вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України підлягають вирішенню в суді, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність у позивача права звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Вирішуючи питання про те, чи є відповідач належним відповідачем за цим позовом, суд виходить з того, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Про неналежного відповідача можна вести мову тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності має повноваження в галузі будівництва: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до цього закону.

Згідно з ст. 38 цього закону відповідач також наділений повноваженнямзвернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Схожі повноваження у галузі будівництва згідно з ст. 31 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні делеговані виконавчим органам сільських рад.

Виходячи з зазначеного вище, суд вважає, що органи місцевого самоврядування та Державна архітектурно-будівельна інспекція мають схожі повноваження у сфері будівництва, отже позивач вправі обирати в якості відповідача один з зазначених органів - або державну архітектурно-будівельну інспекцію, або орган місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 Порядку Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 саме на Державну архітектурно-будівельну інспекцію покладені обов'язки прийняття в експлуатацію об'єкта самочинного будівництва в разі визнання судом права власності на нього, отже саме відповідач є особою, яка вправі, за наявності відповідних підстав, опонувати позивачеві за позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Таким чином, суд вважає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є належним відповідачем за позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає, що спір виник внаслідок неправомірних дій самого позивача - здійснення будівництва без отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт, отже судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на приміщення кафе-бару К з допоміжними будівлями та спорудами, а саме сараю Б , навісу В , альтанки Г , альтанки Д , будівлі охорони Е , навісу З , вбиральні У , огорожі N1-2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.О.Кочура