Постанова

від 06.05.2019 по справі 905/1520/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Справа№ 905/1520/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Донбасс-Промстрой

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2019

у справі № 905/1520/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донбасс-Промстрой

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП-957

про визнання недійсним акта

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донбасс-Промстрой (надалі - ТОВ Донбасс-Промстрой , позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП-957 (надалі - ТОВ ВП-957 , відповідач) про визнання недійсним акта приймання виконаних робіт за жовтень-грудень 2016 року за договором підряду № 12/09-16 від 12.09.2016, посилаючись на невідповідність вказаного акта вимогам закону та умовам договору.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.08.2018 у справі №905/1520/18 позовну заяву ТОВ Донбасс-Промстрой до ТОВ ВП-957 про визнання недійсним акта передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №905/1520/18 позов ТОВ Донбасс-Промстрой до ТОВ ВП-957 про визнання недійсним акта залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з того, що представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, тим самим позбавив суд можливості, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи здійснити дії, передбачені ст. 182 ГПК України, що спрямовані на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності; неодноразова неявка представника позивача у підготовчі та судові засідання є недобросовісною та недопустимою поведінкою останнього; заява про відкладення розгляду справи була подана (підписана) неналежним представником, який діє на підставі довіреності, термін дії якої закінчився, а крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена особа є адвокатом, має право здійснювати адвокатську діяльність і відповідно має право представляти інтереси позивача у даній справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 170 ГПК України.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ Донбасс-Промстрой звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що оскаржувана ухвала порушує права та законні інтереси позивача; позивач своєчасно не звернув увагу на те, що термін дії наявної в матеріалах справи довіреності на представника закінчився 31.12.2018; позивач з 2018 року не здійснює господарської діяльності та не має фінансової можливості найняти адвоката, а директор товариства не може одночасно прийняти участь у судових засіданнях в різних містах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 поновлено ТОВ Донбасс-Промстрой пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Донбасс-Промстрой на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі № 905/1520/18, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 06.05.2019, ТОВ ВП-957 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на легковажне ставлення та недопустиму поведінку позивача у судовому процесі у даній справі через те, що останній не звернув увагу на термін дії довіреності на свого представника; позивач не був присутнім на жодному судовому засіданні; посилання апелянта на відсутність фінансової можливості скористатися послугами адвоката не підтверджено жодними доказами; позивач намагається затягнути розгляд даної справи, оскільки у провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/1368/18, в якій останній є відповідачем і розгляд якої вже було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

У судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що позивач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаної особи.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

06.05.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.10.2018.

22.10.2018 до Господарського суду міста Києва електронною поштою надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника у зв'язку з тим, що відзив на позовну заяву на адресу позивача не надходив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 підготовче засідання відкладено на 23.11.2018.

12.11.2018 до Господарського суду міста Києва електронною поштою від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

21.11.2018 до Господарського суду міста Києва електронною поштою надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання у справі №905/1520/18 призначено на 14.12.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному судове засідання 14.12.2018 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 розгляд справи призначено на 23.01.2019.

22.01.2019 до Господарського суду міста Києва електронною поштою надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.01.2019, вислухавши заперечення представника відповідача проти задоволення заяви про відкладення розгляду справи та з'ясувавши думку останнього щодо залишення позовної заяви ТОВ Донбасс-Промстрой без розгляду у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання, місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаною позицією суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У розумінні наведених положень процесуального закону залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Таким чином, визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання 23.01.2019 не з'явився.

В обґрунтування направленої електронною поштою до Господарського суду міста Києва заяви позивача про відкладення розгляду справи від 22.01.2019, останній посилався на неможливість забезпечити явку свого представника у судове засідання 23.01.2019 у зв'язку із зайнятістю в цей день у розгляді Господарським судом Донецької області справи №905/2381/18, в якій ТОВ Донбасс-Промстрой є відповідачем (а.с. 111).

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, заява позивача, яка була подана електронною поштою, підписана представником ТОВ Донбасс-Промстрой ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності.

Однак, з наявної в матеріалах справи довіреності №1 від 15.09.2017 вбачається, що станом на дату направлення вищевказаної заяви про відкладення розгляду справи термін дії довіреності закінчився, оскільки остання була видана терміном до 31 грудня 2018 року (а.с. 19).

Будь-які інші докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2, як уповноваженої особи на представництво інтересів ТОВ Донбасс-Промстрой , в матеріалах справи відсутні.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV Перехідні положення Конституції України (у редакції Закону № 1401 від 02.06.2016) відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції представництво прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 01.01.2019.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 1401-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Враховуючи предмет даної справи, характер спірних правовідносин та те, що розгляд останньої здійснюється за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для віднесення справи №905/1520/18 до малозначних справ, а відтак, представником у даній справі може бути адвокат або ж керівник відповідного товариства.

Частиною 4 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Проте, як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять жодних посилань та доказів на те, що вищезазначений представник позивача ОСОБА_2 є адвокатом, має право здійснювати адвокатську діяльність і відповідно має право представляти інтереси позивача у Господарському суді міста Києва при розгляді даної справи після 01.01.2019, як це передбачено ГПК України та Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За таких обставин, враховуючи, що заява про відкладення розгляду справи була подана (підписана) неналежним представником, зокрема, ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності № 1 від 15.09.2017, термін дії якої до 31 грудня 2018 року, а також, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена особа є адвокатом, має право здійснювати адвокатську діяльність і відповідно має право представляти інтереси позивача у Господарському суді міста Києва при розгляді даної справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду поданої позивачем заяви, у зв'язку з недотриманням вимог ч. 2 ст. 170 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України закріплено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Положеннями ст. 7 ГПК України унормовано, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач є юридичною особою, яка не обмежена колом осіб щодо представництва її інтересів у суді, а відтак, доводи апелянта про те, що директор товариства не може одночасно прийняти участь у судових засіданнях в різних містах колегією суддів відхиляються.

За таких обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно розцінив неодноразову неявку представника позивача у судові засідання, як недобросовісну та недопустиму поведінку останнього.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання апелянта на відсутність фінансової можливості скористатися послугами адвоката для представництва своїх інтересів у суді, оскільки такі обставини не підтверджено жодними доказами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з тим, що представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, тим самим позбавивши суд можливості, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи здійснити дії, передбачені ст. 182 ГПК України, що спрямовані на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову ТОВ Донбасс-Промстрой без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 23.01.2019 у справі №905/1520/18 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ Донбасс-Промстрой - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Донбасс-Промстрой на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №905/1520/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №905/1520/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №905/1520/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.05.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук