Постанова

від 08.05.2019 по справі 240/325/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/325/19

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

08 травня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології на надр України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Державної служби геології на надр України до товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський спецкар'єр №1 про анулювання спеціального дозволу №5575 від 29.04.2013 на користування надрами,

В С Т А Н О В И В :

у січні 2019 року Державна служба геології та надр України звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Коростенський спецкар'єр №1 (ТОВ Коростенський спецкар'єр №1 ) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5775 від 29.04.2013 року, наданого ТОВ Коростенський спецкар'єр №1 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Так, апелянт вважає, що він виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху, а тому у суду не було підстав для його повернення.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали суду для виправлення недоліків позовної заяви, а саме:

-надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення із позовом до суду разом із сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду;

- надати докази сплати судового збору у розмірі 159,00 грн;

- надати належним чином завірених копій усіх письмових доказів, долучених до позовної заяви, шляхом: 1) проставлення на копіях письмових доказів: а) відміток "копія", "з оригіналом згідно"; б) дати завірення копії письмового доказу; в) підпису, прізвища, ініціалів посадової/службової особи, що засвідчує копію письмового доказу; 2) наданням доказів на підтвердження повноважень відповідної особи щодо завірення копії письмового доказу;

- надати нову (уточнену) позовну заяву із зазначенням: а) чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та перелік таких заходів, якщо вони здійснювалися; б) за правилами якого провадження слід розглядати його позовну заяву;

- надати докази направлення рекомендованим листом із повідомленням примірників нової (уточненої) позовної заяви з додатками відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб у справі.

Так, на виконання вимог вказаної ухвали 07 лютого 2019 року позивачем направлено до суду заяву про усунення недоліків, додатками до якої надавалися: уточнена позовна заява з додатками та дублікатами платіжних доручень на підтвердження оплати судового збору; докази направлення відповідачу копії усіх направлених в суд матеріалів; обгрунтування щодо строків звернення до суду із адміністративним позовом.

Проте, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року позовну заяву повернено особі, яка її подала у зв'язку із пропуском строку звернення до суду з даним позовом поважність причин пропуску якого не підтверджена належними доказами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ч. 5 ст. 160 КАС України містить вимоги до позовної заяви, а стаття 161 передбачає документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Матеріали справи свідчать, що на адресу Житомирського окружного адміністративного суду позивачем направлено заяву про усунення недоліків, додатками до якої надавалися: уточнена позовна заява з додатками та дублікатами платіжних доручень на підтвердження оплати судового збору; докази направлення відповідачу копії усіх направлених в суд матеріалів; обгрунтування щодо строків звернення до суду із адміністративним позовом.

Так, в обгрунтування строків звернення до суду із адміністративним позовом Державна служба геології та надр України зазначила про те, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Так, ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра визначено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених п.п. 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

Враховуючи те, що орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це надрокористувача, відповідно, підстава, що дає Державній службі геології та надр України право на пред'явлення передбачених законом вимог щодо припинення права користування надрами, виникає лише після отримання відповіді надрокористувача, в даному випадку ТОВ Коростенський спецкар'єр № 1 .

Тобто, строк звернення до суду із адміністративним позовом має обчислюватися саме з дня виникнення підстави, тобто отримання відмови надрокористувача або ненадання відповіді. При цьому, в будь-якому разі, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати надрокористувачу розумний строк, в який особа зможе реалізувати своє право на направлення згоди/незгоди, оскілки до моменту отримання згоди/незгоди надрокористувача був відсутній спір про право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року справа №812/1074/17.

Так, Державною службою геології та надр України на виконання ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра 14.09.2018 року направлено лист ТОВ Коростенський спецкар'єр № 1 , в якому просили надати власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №5775 від 29 квітня 2013 року. Даний лист отриманий ТОВ Коростенський спецкар'єр № 1 04 жовтня 2018 року, відтак строк для надання відповіді у позивач тривав з 05.10.2018 року до 19.10.2018 року.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду із даним адміністративним позовом розпочався лише з 20 жовтня 2018 року і тривав до 21 січня 2018 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для повернення позовної заяви особі яка її подала.

При цьому, апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи викладеневище, з метою недопущення ситуації позбавлення позивача права допуску до правосуддя, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є всі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви особі яка її подала.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 169, 243, 250, 308, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології на надр України задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, - скасувати, матеріали адміністративного позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.