Постанова

від 13.05.2019 по справі 916/1392/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Справа № 916/1392/18 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "Юна-сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 21 грудня 2018 року

у справі №916/1392/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Сокульського Володимира Федоровича

до Виробничо-комерційної фірми "Юна-сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 46240,57грн.

суддя суду першої інстанції: С.П. Желєзна

дата і місце ухвалення рішення: 21.12.2018р., 15:17год., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №14

повний текст рішення складено 21.12.2018р.

встановив:

10.07.2018р. Фізична особа підприємець Сокульський Володимир Федорович (далі - позивач, ФОП Сокульський В.Ф. )звернувся до господарського суду Одеської області до Виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, ВКФ "ЮНА-СЕРВІС") з позовом про стягнення заборгованості та неустойки за договором постачання з відстрочкою платежу, в якому просив стягнути з відповідача 32 349,22грн. основного боргу, 13 891, 35грн. пені та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання з відстрочкою платежу №906/13 від 23.10.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 32 349,22 грн. Також позивачем на підставі п. 5.2 Договору нараховано 13891,35 грн. пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань за договором.

З посиланням на норми ст. ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 526, 611, 612 ЦК України, зазначаючи, що в порушення положень договору та вимог законодавства відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором, позивач просив стягнути з ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" заявлену суму боргу та неустойки.

13.08.2018р. ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими, та просив відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, відповідач зазначав, що позивачем не було враховано, що за Договором переведення боргу від 28.12.2017р., укладеним між ВКФ "ЮНА-СЕРВІС",ТОВ "Сагітта-Т" та ФОП Сокульським В.Ф., грошове зобов'язання, що виникло за Договором поставки з відстроченням платежу №906/13 від 23.10.2013р., перейшло до ТОВ "Сагітта-Т", а тому вимоги ФОП Сокульського В.Ф. до ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" є необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає безпідставним і нарахування позивачем пені на суму боргу.

19.09.2018р. ФОП Сокульський В.Ф. подав до господарського суду відповідь на відзив. Позивач вважає, що викладені у відзиві обставини не відповідають дійсності, у позивача відсутній вказаний договір про переведення боргу та такий договір позивачем взагалі не укладався, не підписувався та не підписувався Кривенко В.О., оскільки остання, хоча і працювала у позивача, але не мала відповідних повноважень щодо укладення відповідних договорів. Крім того, підпис на договорі не є підписом Кривенко В.О.

10.10.2018р. від ВКФ "ЮНА-СЕРВІС" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вважає, що договір переведення боргу від 28.12.2017р. оформлений належним чином , скріплений печатками, підписаний всіма сторонами та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

22.10.2018р. ФОП Сокульським В.Ф. подано пояснення по справі в яких позивач стверджував, що не підписував договір переведення боргу, не уповноважував на його підписання Кривенко В.О. , а тому такий договір в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним правочином та визнання його недійсним судом не вимагається.

06.11.2018р. ТОВ „Юна-сервіс" звернулося до господарського суду із клопотанням про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідачем було запропоновано поставити питання: чи виконано підпис від імені Сокульського В.Ф. у договорі переведення боргу №б/н від 28.12.2017р. Сокульським В.Ф. чи іншою особою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. відмовлено ВКФ „Юна-сервіс" у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по даній справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. позов ФОП Сокульського В.Ф. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 32349,22 грн., пеню у розмірі 4389,94 грн., судовий збір у розмірі 1399,95 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ч. 1 ст. 175, ст.193, 231 ГК України, ч.2 ст. 509, ст. 510, 521, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 617, 627 ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України , ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судом зазначено, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №906/13 від 23.10.2013р. у визначений строк не було здійснено оплати поставленого Сокульським В.Ф. товару, вартість якого складає 32349,22 грн., а тому позовні вимоги Сокульського В.Ф. в частині стягнення із ВКФ „Юна-сервіс" основної заборгованості у розмірі 32349,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені судом зазначено, що перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, правильним розміром пені є 4389,94 грн., оскільки Сокульським В.Ф. при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання повинно було виконане боржником, що свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Сокульського В.Ф. у названій частині позову шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 4389,94 грн.

Господарським судом також вказано, що Сокульським В.Ф. заперечувався факт укладання ним договору переведення боргу №б/н від 28.12.2017р. та правомірність підписання цього договору від його імені Кривенко В.О. з підстав незнаходження даної особи у трудових відносинах із позивачем з 31.08.2017р. Приймаючи до уваги відсутність у договорі про переведення боргу №б/н від 28.12.2017р. підпису Сокульського В.Ф., відсутність в матеріалах справи доказів на уповноваження третьої особи на підписання договору від імені позивача, господарський суд дійшов висновку, що ВКФ „Юна-сервіс" у порушення вимог процесуального законодавства не було доведено суду факту надання позивачем згоди на заміну боржника у зобов'язанні.

27.02.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Виробничо-комерційної фірми "Юна -Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків господарського суду обставинам справи.

Апелянт вказує, що судом не було належним чином досліджено наданий відповідачем договір переведення боргу від 28.12.2017р.. Оскаржуване рішення не містить обґрунтованого висновку щодо непідписання вказаного договору самим позивачем, відсутні посилання на докази, які б підтверджували факт непідписання самим ФОП Сокульським В.Ф. договору переведення боргу. В преамбулі договору переведення боргу зазначено, що підписантом даного договору є Сокульський В.Ф., тому скаржнику незрозуміло, з яких підстав суд вважає, що договір переведення боргу мала підписувати Кривенко В.О.. На думку скаржника, договір переведення боргу оформлений належним чином, скріплений печатками, підписаний всіма сторонами та відповідає вимогам чинного законодавства, оригінал Договору судом було оглянуто.

Скаржник зазначає, що для встановлення дійсності підпису на Договорі необхідні спеціальні знання, у зв'язку з чим позивачем будо заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою вирішення питання щодо дійсності підпису Сокульського В.Ф. на договорі. Однак судом у задоволенні такого клопотання було відмовлено, тоді як, на думку скаржника, за відсутності висновку експерта стосовно даного питання висновок суду щодо непідписання договору переведення боргу Сокульським В.Ф. є безпідставним та не підтвердженим належними доказами.

Разом з апеляційною скаргою скаржником подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, яке ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019р. залишено без задоволення.

19.03.2019р. від ФОП Сокульського В.Ф. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ВКФ "Юна -Сервіс" у вигляді ТОВ, погоджуючись з висновками господарського суду та зазначаючи, що господарським судом першої інстанції було належним чином досліджено договір переведення боргу від 28.12.2017р. б/н.

Позивач також зазначає, що йому не було відомо про укладення договору переведення боргу від 28.12.2017р. до отримання відзиву на позовну заяву, такий договір ним не підписувався, він не уповноважував Кривенко В.О. на підписання та укладання Договору.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником та позивачем, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 23.10.2013р. між ФОП Сокульським В.Ф. (Постачальник) та ТОВ „Юна-сервіс" (Покупець) було укладено договір поставки з відстроченням платежу №906/13, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Постачальником були прийняті на себе зобов'язання з поставки товару Покупцю, а Покупцем - зобов'язання з прийняття та оплати вартості товару відповідно до умов цього Договору. Поставка товару здійснюється за узгодженими сторонами цінами, вказаними в прейскуранті (специфікації). При цьому, Постачальник зобов'язується не збільшувати ціни, зазначені в прейскуранті (специфікації), протягом 14 днів з моменту їх узгодження сторонами. Постачальник зобов'язується надавати ціни в прейскуранті, які узгоджені Покупцем і Постачальником, на рівних умовах, як для покупця, так і для інших роздрібних компаній.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця однією або декількома партіями у відповідності до специфікацій або накладних, які складаються на кожну партію. За погодженням сторін товар за даним договором може бути отриманий третьою особою.

Згідно з п. 3.14 Договору право власності та ризик випадкового знищення та пошкодження товару переходить до Покупця в момент вивантаження товару на рампу та підписання Покупцем накладної про приймання товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) за даним договором Покупець проводить шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Відповідно до п. 8.1 договору поставки №906/13 від 23.10.2013р. даний договір укладено на невизначений термін. Договір діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов договору №906/13 від 23.10.2013р., укладеного між сторонами по справі, ФОП Сокульським В.Ф. було поставлено ТОВ „Юна-сервіс" продукцію на загальну суму 32349,22 грн., що підтверджується наступними видатковим накладними: №Срн-0033913 від 12.12.2016р. на суму 902,90 грн., №Срн-0032730 від 21.11.2016р. на суму 852,56 грн., №Срн-0032347 від 14.11.2016р. на суму 2179,80 грн., №Срн-0031915 від 07.11.2016р. на суму 1399,60 грн., №Срн-0031593 від 31.10.2016р. на суму 1686,41 грн., №Срн-0034238 від 19.12.2016р. на суму 937,66 грн., №Срн-0033125 від 28.11.2016р. н суму 627,35 грн., №Срн-0033975 від 13.12.2016р. на суму 848,90 грн., №Срн-0032793 від 22.11.2016р. на суму 1028,07 грн., №Срн-0032440 від 15.11.2016р. на суму 386,76 грн., №Срн-0034316 від 20.12.2016р. на суму 421,82 грн., №Срн-0033550 від 06.12.2016р. на суму 374,20 грн., №Срн-0033976 від 12.12.2016р. на суму 576,58 грн., №Срн-0031998 від 08.11.2016р. на суму 296,89 грн., №Срн-0031667 від 01.11.2016р. на суму 396,10 грн., №Срн-0031211 від 25.10.2016р. на суму 612,76 грн., №Срн-0034319 від 20.12.2016р. на суму 1314,34 грн., №Срн-0033700 від 08.12.2016р. на суму 715,51 грн., №Срн-0033977 від 13.12.2016р. на суму 557,73 грн., №Срн-0032790 від 22.11.2016р. на суму 1116,47 грн., №Срн-0032438 від 15.11.2016р. на суму 553,16 грн., №Срн-0031670 від 01.11.2016р. на суму 477,66 грн., №Срн-0031213 від 25.10.2016р. на суму 1110,46 грн., №Срн-0034315 від 20.12.2016р. на суму 2298,12 грн., №Срн-0033554 від 06.12.2016р. на суму 1042,22 грн., №Срн-0034109 від 15.12.2016р. на суму 296,20 грн., №Срн-0032606 від 17.11.2016р. на суму 609,24 грн., №Срн-0032197 від 10.11.2016р. на суму 518,80 грн., №Срн-0034512 від 22.12.2016р. на суму 388,70 грн., №Срн-0032972 від 24.11.2016р. на суму 418,80 грн., №Срн-0033386 від 01.12.2016р. на суму 406,86 грн., №Срн-0033705 від 08.12.2016р. на суму 486,25 грн., №Срн-0034106 від 15.12.2016р. на суму 394,23 грн., №Срн-0032605 від 17.11.2016р. на суму 434,61 грн., №Срн-0032183 від 10.11.2016р. на суму 607,44 грн., №Срн-0034514 від 22.12.2016р. на суму 617,07 грн., №Срн-0032973 від 24.11.2016р. на суму 668,99 грн., №Срн-0033387 від 01.12.2016р. на суму 617,75 грн., №Срн-0033702 від 08.12.2016р. на суму 249,50 грн., №Срн-0034074 від 14.12.2016р. на суму 1158,66 грн., №Срн-0032889 від 23.11.2016р. на суму 640,53 грн., №Срн-0032532 від 16.11.2016р. на суму 883,56 грн., №Срн-0032082 від 09.11.2016р. на суму 1440,62 грн., №Срн-0031774 від 02.11.2016р. на суму 422,43 грн., №Срн-0034376 від 21.12.2016р. на суму 608,53 грн., №Срн-0033330 від 30.11.2016р. на суму 823,29 грн., №Срн-0033622 від 07.12.2016р. на суму 479,40 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Юна-сервіс", ФОП Сокульський В.Ф. стверджував, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки №906/13 від 23.10.2013р. не було оплачено вартості поставленого позивачем товару, що стало підставою для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення суми основного боргу та пені.

Виникнення боргу за договором №906/13 від 23.10.2013р. та присуджені до стягнення суми скаржником не заперечується, проте оспорюється те, що наразі боржником є саме відповідач з огляду переведення боргу на ТОВ Сагітта-Т за договором від 28.12.2017р.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ФОП Сокульського В.Ф. з огляду наступного.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 вказаного Кодексу встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 вказаного Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

За приписами статей 525 та 526 вказаного Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не заперечується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором №906/13 від 23.10.2013р. та не оспорюється сума заборгованості та пені, не заперечується сам факт порушення договірних зобов'язань.

Натомість, ВКФ Юна Сервіс у вигляді ТОВ зазначає про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості за договором №906/13 від 23.10.2013р., посилаючись на договір переведення боргу від 28.12.2017р. б/н, за яким нібито відбулась заміна боржника у зобов'язанні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на договір переведення боргу від 28.12.2017р. б/н як на підставу відсутності у відповідача обов'язку сплати заборгованості за договором №906/13 від 23.10.2013р., погоджуючись з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст. ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору переведення боргу від 28.12.2017р. б/н, вказаний договір укладений між ВКФ Юна Сервіс у вигляді ТОВ (Первісний Боржник) в особі директора Матковської Л.І., діючої на підставі Статуту, ТОВ Сагітта-Т (Новий Боржник) в особі директора Шендерей В.В., діючої на підставі Статуту, та ФОП Сокульським В.Ф. (кредитор), діючим на підставі виписки.

Відповідно до п. 1 Договору від 28.12.2017р. даним договором регулюються відносини пов'язані із заміною Первісного боржника у зобов'язанні, що виникло з Договору поставки №906/13 від 23.10.2013р.укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 2 Договору переведення боргу Первісний боржник передав Новому боржнику грошове зобов'язання перед Кредитором у розмірі 32349,22грн., яке виникло на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання.

Згідно з п. 3 Договору переведення боргу грошове зобов'язання, що передається Первісним боржником Новому боржнику, встановлюється первинними документами, складеними між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до п.5 Договору переведення боргу з моменту набрання чинності цим договором Новий боржник приймає на себе зобов'язання та права Первісного боржника за Договором поставки №906/13 від 23.10.2013р.

Згідно п. 6 Договору переведення боргу за цим договором не спричиняє собою ніяких інших змін в Основний договір, крім пов'язаних із заміною Первісного боржника Новим боржником.

Згідно п. 10 Договору переведення боргу, цей договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін.

Позивачем вчинення правочину із переведення боргу категорично заперечується, з чого випливає, що він не надав згоду на заміну боржника у зобов'язанні. При цьому, позивачем також заперечувався факт правомірності підписання цього договору від його імені Кривенко В.О. з підстав незнаходження даної особи у трудових відносинах із позивачем з 31.08.2017р., на підтвердження чого ним була надана додаткова угода про розірвання трудового договору від 31.08.2017р., укладена між Сокульським В.Ф. та Кривенко В.О., а також наказ №3108/17-1 від 31.08.2017р. про звільнення Кривенко В.О. з посади виконавчого директора. Факт припинення перебування Кривенко В.О. з 31.08.2017р. у трудових відносинах з позивачем підтверджується, в тому числі, і податковими розрахунками сум доходу, нарахованого за 3 квартал 2017р., та звітністю про суми нарахованої заробітної плати.

За приписами ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 ЦК України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно з ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В п.14 Договору переведення боргу міститься інформація, що Договір підписано від ВКФ Юна Сервіс у вигляді ТОВ Матковською Л.І., від ТОВ Сагітта-Т Шендерей В.В., а від ФОП Сокульського В.Ф. - Кривенко В.О.

Поряд з тим, в преамбулі Договору про переведення боргу відсутні дані про те, що від імені ФОП Сокульського В.Ф. цей правочин вчинено Кривенко В.О., реквізити довіреності чи інших уповноважуючих Кривенко В.О. документів, тощо, натомість, убачається, що від імені від імені ФОП Сокульського В.Ф. діє сам Сокульський В.Ф.

Крім того, в п. 14 Договору взагалі відсутні дані, на підставі яких документів Кривенко В.О. уповноважена вчиняти такий правочин від імені ФОП Сокульського В.Ф.

В матеріалах справи також відсутні копії довіреності чи інших уповноважуючих документів, виданих ФОП Сокульським В.Ф. на ім'я Кривенко В.О., за якими вона наділяється повновавженнями на укладення та підписання будь-яких договорів від імені ФОП Сокульського В.Ф.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із обставин, встановлених апеляційним господарським судом, убачається, що договір переведення боргу від імені ФОП Сокульського В.Ф., мав бути вчиненим ним особисто, проте був підписаний особою, відомості щодо повноважень якої на підписання такого договору відсутні, як і відсутні відомості щодо її посадового становища, що свідчить про недотримання письмової форми цього правочину.

Оскільки заперечення відповідача проти позову грунтуються виключно на обставині переведення боргу за договором поставки, ця обставина відповідно до вимог ст. ст. 77,78 ГПК України має бути доведеною допустимими та достовірними доказами.

Вимогам допустимості доказів Договір від 28.12.2017р. не відповідає у зв'язку із недотриманням письмової форми правочину.

Приймаючи до уваги, що від імені ФОП Сокульського В.Ф. правочин з переведення боргу вчинявся від його імені, а підписувався іншою особою, та , більш того, без зазначення на підставі яких уповноважуючих документів, колегія судів оцінивши цей доказ за правилами ст. 86 ГПК України, дійшла до висновку, що він не є допустимим та достовірним доказом щодо обставини переведення боргу ВКФ Юна-Сервіс на ТОВ Сагітта- Т за згодою позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що за відсутності доказів підписання договору ФОП Сокульським В.Ф. наявність на договорі печатки ФОП Сокульського В.Ф. не може вважатись достатнім реквізитом договору для визнання його укладеним з боку Сокульського В.Ф.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Колегія суддів відхиляє аргумент скаржника щодо безпідставності висновку суду першої інстанції стосовно не підписання договору переведення боргу саме ФОП Сокульським В.Ф., оскільки заперечення ФОП Сокульського В.Ф. вчинення правочину саме ним ґрунтуються на письмових доказах, а саме, зазначенням у тексті п. 14 Договору П.І.Б. особи (Кривенко В.О.), як підписанта договору поряд з іншими підписантами - директорами ВКФ Юна-Сервіс у вигляді ТОВ та ТОВ Саггіта-Т .

В той же час, єдиним доказом на підтвердження факту укладання договору переведення боргу, який наданий відповідачем, є копія цього договору. Жодних інших доказів, які б підтверджували прямо чи опосередковано вчинення цього правочину саме позивачем матеріали справи не містять.

Викладеним спростовуються аргументи скаржника, які у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність обставини дійсного переведення боргу, на яку посилався відповідач, у зв'язку з чим відхиляються аргументи апелянта про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість за договором №906/13 від 23.10.2013р.

Отже, є правомірним висновок господарського суду Одеської області щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ВКФ "Юна-сервіс" у вигляді ТОВ заборгованості за договором №906/13 на користь позивача.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Одеської області від 21 грудня 2018 року у справі №916/1392/18 залишити без змін .

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Виробничо-комерційну фірму "Юна-сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286, 287 ГПК України.

Постанову ухвалено та підписано 13.05.2019р. у зв'язку із перебуванням суддів Л.О. Будішевської та С.В. Таран з 01.05.2019р. по 11.05.2019р. у відпустці.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран