Ухвала

від 13.05.2019 по справі 913/172/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 травня 2019 року м. Харків Справа №913/172/19

Провадження №14/913/172/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А. ,

секретар судового засідання Рвачов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства Нива , с. Бондареве, Старобільського району Луганської області

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: Владимирець А.О., прокурор відділу прокуратури Харківської області, посвідчення №041301 від 10.02.2016;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Нива , в якій просить суд:

- Витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташовану на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1995 серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №56.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання селянським (фермерським) господарством Нива земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Старобільської районної ради народних депутатів Старобільського району від 18.07.1995 №253/1 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області для розширення фермерського господарства. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,5 га серії НОМЕР_1 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56.

18.03.1992 ОСОБА_1 зареєстрував селянське (фермерське) господарство Нива .

Відповідно інформації Караяшницької сільської ради від 28.02.2019 №60, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією, наданою Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Луганській області. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №10-12-0.45-1888/2-19 від 05.03.2019, після смерті ОСОБА_1 залишилась земельна ділянка площею 10,5 га, право користування припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не потребує скасування.

Водночас, встановлено, що з часу смерті ОСОБА_1 , а саме з 19.05.2011, Селянське (фермерське) господарство Нива продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 10,5 га для вирощування сільськогосподарських культур.

З огляду на викладене вбачаються достатні підстави для витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива вищевказаної земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області стало те, що Головним управлянням Держгеокадастру у Луганській області в межах наданих повноважень жодних дій щодо припинення незаконного використання Селянським (фермерським) господарством Нива спірної земельної ділянки державної власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння не вжито, що на думку прокурора, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, оскільки це не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту. Тому, прокурор вважає, що така бездіяльність зазначеного органу суперечить інтересам держави, та дає законні та обґрунтовані підстави для застосування прокурором заходів реагування у формі представницьких повноважень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.04.2019 позовну заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській до Селянського (фермерського) господарства Нива про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння було залишено без руху.

Після надходження від керівника Старобільської місцевої прокуратури заяви про усунення недоліків №114/1771 вих19 від 11.04.2019, ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2019 відкрито провадження у справі №913/172/19. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.05.2019 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 13.05.2019 прибув прокурор, який підтримав позовні вимоги.

Разом з тим, керівник Старобільської місцевої прокуратури на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2019 у справі №913/172/19 надіслав лист №114/1912 вих.19 від 23.04.2019 до якого прокурор надав запити Старобільської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Суд лист прокурора разом з доданими до нього документами розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Позивач правом на участь в судовому засіданні 13.05.2019 свого повноважного представника не скористався. Проте, на адресу суду надіслав письмові пояснення б/н від 07.05.2019, з яких вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області підтримує позовні вимоги керівника Старобільської місцевої прокуратури та просить суд позов задовольнити, з огляду на наступне.

Зокрема, позивач, посилаючись на приписи діючого законодавства України зазначив, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Крім того, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Разом з тим, ОСОБА_1 , маючи у постійному користуванні земельну ділянку площею 10,5 га, за період з моменту прийняття Земельного кодексу України, в редакції 2001 року, не виконав обов`язкові приписи визначені законом, тобто не переоформив у встановленому порядку право власності або право оренди на спірну земельну ділянку.

В той же час, позивач повідомив суду, що право користування спірною земельною ділянкою площею 10,5 га за Селянським (фермерським) господарством не зареєстроване.

Позивач також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 по справі №922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Таким чином, наявність права користування земельною ділянкою у відповідача, як у юридичної особи відсутня, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою належало фізичній особі.

Тобто, право користування земельною ділянкою Селянським (фермерським) господарством Нива є похідним від права фізичної особи - ОСОБА_1 , яке припинилося зі смертю його володільця 19.05.2011 р.

Крім того, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) в силу вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України виникає саме на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та землекористувачем, а також, що право користування земельною ділянкою (на відміну від права власності), що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Оскільки між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та головою Селянського (фермерського) господарства Нива не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а також у Селянського (фермерського) господарства Нива відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, то Селянське (фермерське) господарство Нива не має правових підстав на користування спірною земельною ділянкою площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Також, позивач додатково повідомив, що відповідно до приписів ст. 122 Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року №5245-VI, з 1 січня 2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи є розпорядниками земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області (підпункт 13 пункту 4 Положення).

Тобто, на теперішній час розпорядником спірної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Суд пояснення позивача розглянув, прийняв до уваги та долучив до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні 13.05.2019 свого повноважного представника не скористався. Проте від відповідача на адресу суду надійшов відзив б/н від 08.05.2019, в якому він проти позову заперечує, з огляду на наступне.

Так, відповідач у відзиві посилається на те, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Старобільської районної ради від 18 липня 1995 року для розширення фермерського господарства, тобто для здійснення фермерським господарством своєї діяльності, що передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , який діяв на момент надання даної земельної ділянки, згідно із яким у постійне користування земля надасться громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Таким чином ця земельна ділянка була надана для здійснення господарської діяльності фермерського господарства та знаходиться у його користуванні. Тому посилання позивача на норми цивільного права які регулюють відносини у сфері спадкування є, на думку відповідача, не коректними в даному конкретному випадку. Відповідач вважає, що в даній ситуації слід керуватися спеціальними нормами права які регулюють правовідносини у сфері земельних відносин.

Відповідно до норм земельного права не має такої підстави як припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку зі смертю особи якій належало право користування земельною ділянкою, що відображено у ст. 141 ЗК України, згідно із якою підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності па жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Що стосується посилання позивача на п. 6 Прикінцевих положень Земельного кодексу відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них є також не коректним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно з ч. 4 ст. 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав, усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону (ст. 14).

У відповідності до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Так, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 6 розділу 10 Земельного кодексу України (в редакції від 2002 року) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до Закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення пункту 6 розділу 10 Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 р.

Їх визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу 10 Перехідні положення Земельного кодексу України в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення . Дія цього пункту втратила чинність з 22.09.2005.

Те саме стосується і пункту 6 Постанови Верховної ради Української PCP Про земельну реформу , положення якого визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі вищезазначеного рішення Конституційного суду в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Згідно ст. 8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому зазначене підкреслює безумовність їх виконання будь-якими суб`єктами права.

Стаття 69 Закону України Про Конституційний суд України від 16.10.1996 №422/96-ВР встановлює, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Таким чином, особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов`язані вчиняти дії, пов`язані із переоформленням їх права постійного користування.

Про відсутність обов`язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою . В частині 2 цієї Постанови визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Зазначена позиція висвітлена також і в листі Держкомзему від 27.11.2009 №20982/17/4-09 в якому відзначається, що на сьогодні підстави (зобов`язання) щодо переоформлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на право оренди, якщо не змінювалась організаційно-правова форма товариств чи його назва, відсутні.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму лист від 31.07.2006 № 5558, посилаючись на Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 також відзначає, що на сьогодні відсутні обов`язкові підстави для переоформлення права постійного користування на землю.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство який діє на час розгляду спору, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Таким чином, спірна земельна ділянка була надана для здійснення господарської діяльності фермерського господарства та знаходиться у його користуванні та входить до складу майна фермерського господарства.

Разом з тим, відповідач у відзиві посилається на те, що при зверненні з цим позовом в інтересах держави керівник Старобільської місцевої прокуратури зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом, який здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства у процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Крім того, відповідач, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 53 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зазначив, що прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який с самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до Селянського (фермерського) господарства Нива про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Відповідно до п. 3 ч. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області та є комунальною власністю, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Отже, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та належить до земель агропромислового комплексу, тому Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наділене повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства наділяють Головне управління Держгеокадастру у Луганській області правом самостійного звернення до суду із позовом.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що за даним позовом у прокурора не має законних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави.

На підставі викладеного, відповідач просить суд позов керівника Старобільської місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Відзив відповідача судом прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

Крім того, клопотанням б/н від 08.05.2019, відповідач просить суд відкласти розгляд справи №913/172/19 на іншу дату, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання.

З метою повного з`ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати по справі необхідні докази і клопотання, суд дійшов висновку про необхідність відкласти підготовче засідання.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Керуючись ст. ст. 120, 177, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Відкласти підготовче засідання на 03.06.2019 о 10 год. 00 хв.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань №205 .

2. Встановити прокурору та позивачу строк для подачі відповіді на відзив, з урахуванням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, до 30.05.2019.

3. Встановити відповідачу строк для подачі заперечень, з урахуванням вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, до 03.06.2019.

4. При направленні в судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України документи, що підтверджують повноваження представників.

Звертаємо увагу учасників судового процесу , що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи повинні бути належним чином засвідчені. Відповідно до пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Згідно з оригіналом , назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Учасники справи мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді.

Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщену на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.

Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.

Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію по справі на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: (https://court.gov.ua/FAIR).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя Є.А. Лісовицький