Постанова

від 31.10.2019 по справі 913/172/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. Справа № 913/172/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Нива" (вх.№2782 Л) на рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 (рішення ухвалене суддею Лісовицьким Є.А. 10.06.2019 о 10:40 год. у приміщенні господарського суду Луганської області, повний текст рішення складено та підписано 18.06.2019) у справі № 913/172/19

за позовом: керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

позивача : Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Нива", с. Бондареве,

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі № 913/172/19 позов керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства "Нива" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено повністю, витребувано з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Нива" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташовану на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1995 серії ЛГ №2170200011, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №56. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Нива" на користь прокуратури Луганської області витрати зі сплати судового збору в сумі 4646 грн. 25 коп.

Відповідач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі №913/172/19, провадження у справі закрити. Одночасно відповідач просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.

В обґрунтування апеляційної скарги СФГ "Нива" посилається на те, що прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до СФГ Нива про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Крім того, спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 на підставі рішення Старобільської районної ради від 18.07.1995 для здійснення фермерським господарством своєї діяльності, що перебачено ст. 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , який діяв на момент надання даної земельної ділянки, згідно із яким у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. Таким чином, ця земельна ділянка була надана для здійснення господарської діяльності фермерського господарства та знаходиться у його користуванні. Тому посилання на норми цивільного права, які регулюють відносини у сфері спадкування є невірними. На думку відповідача, слід керуватися спеціальними нормами права, які регулюють правовідносини у сфері земельних відносин. В свою чергу, нормами земельного права не передбачено такої підстави, як припинення права користування земельної ділянкою у зв`язку із смертю особи, якій належало право користування земельною ділянкою.

Відповідач також звертає увагу, що спірна земельна ділянка була надана саме для здійснення господарської діяльності фермерського господарства, знаходиться у його користуванні та входить до складу майна фермерського господарства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 поновлено Селянському фермерському господарству "Нива" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі № 913/172/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, зупинено дію рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі № 913/172/19. Встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 31.10.2019.

11.10.2019 від Старобільської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому керівник Старобільської місцевої прокуратури просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення - без змін (вх.№9703).

17.10.2019 від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління Держгеокадастру у Луганській області просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх.№9848).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2019 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні прокурор проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі № 913/172/19 - без змін.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомленні судом про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Керівник Старобільської місцевої прокуратури в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 4, 53 ГПК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якій просив витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Нива" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташовану на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1995 серії ЛГ №2170200011, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання селянським (фермерським) господарством "Нива" земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га. Встановлено, що 18.03.1992 ОСОБА_1 зареєстрував селянське (фермерське) господарство "Нива". Рішенням виконавчого комітету Старобільської районної ради народних депутатів Старобільського району від 18.07.1995 №253/1 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області для розширення фермерського господарства. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,5 га серії ЛГ №2170200011, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56. За інформацією Караяшницької сільської ради від 28.02.2019 №60, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією, наданою Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Луганській області. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №10-12-0.45-1888/2-19 від 05.03.2019, після смерті ОСОБА_1 залишилась земельна ділянка площею 10,5 га, право користування припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не потребує скасування.

Водночас, встановлено, що з часу смерті ОСОБА_1 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 СФГ "Нива" продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 10,5 га для вирощування сільськогосподарських культур. Цей факт підтверджується інформацією наданою Головним управлінням ДФС у Луганській області про те, що земельна ділянка включається до податкових декларацій фіксованого сільськогосподарського податку та до податкових декларацій єдиного податку четвертої групи, які використовуються СФГ Нива в сільськогосподарській діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування сільськогосподарськими товаровиробниками, відповідно до відомостей про наявність земельних ділянок.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 , а не СФГ Нива , вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

З огляду на викладене, на думку прокурора, вбачаються достатні підстави для витребування із незаконного володіння СФГ "Нива" вищевказаної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави прокурор посилається на те, що право користування землею набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст. 78, 92, 93, 102-116, 123), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України Про оренду землі , Цивільного кодексу України тощо). З огляду на те, що відповідно до інформації, наданої Веселівською сільською радою №122 від 04.03.2019, земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Веселе Старобільського району Луганської області, то в силу п.п. г п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 вона перебуває у державній власності. Звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності використання земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Внаслідок протиправних дій СФГ Нива до теперішнього часу незаконно утримує та використовує спірну земельну ділянку державної власності, чим позбавляє український народ в цілому, володіти, розпоряджатись та отримувати належний дохід від використання цієї землі. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави щодо витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Підставою для звернення в інтересах Головного управління Держеокадастру у Луганській області прокурор зазначає те, що саме воно є уповноваженим державою органом на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення контролю. Однак, не зважаючи на надані повноваження вказаними органами не здійснюються заходи до усунення порушень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Місцева прокуратура неодноразово зверталась до Головного управління Держеокадастру у Луганській області щодо стану додержання вимог земельного законодавства під час використання зазначеної земельної ділянки СФГ Нива , однак Головним управлінням перевірки дотримання вимог земельного законодавства не здійснювались. Відсутність претензійно-позовної роботи з боку Головного управління Держеокадастру у Луганській області свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель.

Щодо права на звернення прокурора з цим позовом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області на запит Старобільської місцевої прокуратури від 31.10.2018 №114/6816вих.18 щодо надання інформації про стан додержання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок СФГ Нива , листом від 30.11.2018 повідомило Старобільську місцеву прокуратуру про те, що перевірки дотримання вимог земельного законодавства СФГ Нива при використанні, зокрема, земельної ділянки площею 10,5 га (державний акт серії ЛГ №2170200011 від 21.08.1995) спеціалістами Головного управління не здійснювались.

Листом від 29.03.2019 Старобільська місцева прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру у Луганській області про намір звернення до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до СФГ Нива з позовною заявою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, у зв`язку з наявністю порушень інтересів держави, а також з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не вжило заходів щодо повернення земельної ділянки.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25 - 1 пункту 4 вказаного Положення).

Крім того, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 вказаного Положення).

Статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ( Menchinskaya v. Russia) , заява № 42454/02, пункт 35).

Колегія суддів зазначає, що сам факт незвернення до суду Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний центральний орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення виконавчого комітету Старобільської районної Ради народних депутатів від 18.07.1995 №253/1 громадянину ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради для розширення фермерського господарства "Нива".

Державний акт на право постійного користування на землю серії ЛГ №2170200011 від 21.08.1995 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56.

Згідно інформації наданої Караяшницькою сільською радою (лист №60 від 28.02.2019) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №06 від 23.05.2011).

За даними Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області земельна ділянка за межами населеного пункту (лист від 04.03.2019 №122).

За інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (лист від 05.03.2019) у постійному користуванні гр. ОСОБА_1 замість земельної ділянки 54,6 га залишилися земельні ділянки площею 47,0689 га та 10,5 га згідно державного акту на право постійного користування землею №2170200011 від 21.08.1995 №56, виданого на підставі рішення виконкому Старобільської районної ради від 18.07.1995 №256/1, що розташована за межами населеного пункту на території Веселівської міської ради.

З часу смерті ОСОБА_1 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 СФГ "Нива" використовує земельну ділянку площею 10,5 га для вирощування сільськогосподарських культур. Зазначене підтверджується інформацією наданою Головним управлінням ДФС у Луганській області про те, що земельна ділянка включається до податкових декларацій фіксованого сільськогосподарського податку та податкових декларацій єдиного податку четвертої групи, які використовуються СФГ Нива в сільськогосподарській діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування сільськогосподарськими товаровиробниками відповідно до відомостей про наявність земельних ділянок.

Предметом позову у цій справі є вимога прокурора про витребування із незаконного володіння СФГ "Нива" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташованої на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, із посиланням на пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, положень статей 92, 116, 122, 123 цього Кодексу, статей 317, 319, 387, 1212, 1218 Цивільного кодексу України, статей 12, 19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство" у зв`язку зі смертю особи, якій згідно з державним актом на право постійного користування землею у 1995 році було надано у користування спірну земельну ділянку.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення зазначав, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Державний акт на право постійного користування на землю серії ЛГ №2170200011 від 21.08.1995, виданий на ім`я ОСОБА_1 , лише підтверджує його право як громадянина України на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства "Нива". При цьому, право постійного користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключним правом особи, якій це право було надано, а саме ОСОБА_1 , і не може бути передано будь-якій іншій особі. Законодавством України, яке було чинним як на момент смерті ОСОБА_1 , так і на момент звернення керівника Старобільської місцевої прокуратури до суду з даним позовом, не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті належного землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності. Крім того, за життя ні ОСОБА_1 , як фізична особа, ні Селянське (фермерське) господарство "Нива", як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що у Селянського (фермерського) господарства "Нива" відсутнє право користуватись земельною ділянкою, оскільки таке право припинилось у зв`язку зі смертю належного користувача. Та оскільки, з часу смерті ОСОБА_1 СФГ Нива продовжує без відповідних правових підстав використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, суд задовольнив вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

На час отримання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею діяли такі норми права.

Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (ч. 5 ст. 2 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

За змістом ст. 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частинами 1 та 3 статті 23 Земельного кодексу України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

За змістом частин 1 та 3 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

29.07.2003 набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час подання позову до суду) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, у тому числі, земля.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ч. 3 ст. 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу).

У вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі №657/731/14-ц).

Відповідно до ч. 3 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

За змістом ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_1 , а не фермерському господарству як юридичній особі, відтак вона не входить до складу майна СФГ Нива , тому це господарство не може користуватися нею після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо спірної земельної ділянки припинилися зі смертю належного користувача.

СФГ Нива не надало правовстановлюючих документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Ураховуючи положення чинного як на час отримання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування, так і на час розгляду справи, колегія суддів вважає, що право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язано з особою, якій таке право надано, та не може бути передано або автоматично перейти до створених нею юридичних осіб.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно зі статтею 324 цього Кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 Цивільного кодексу України).

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Із правового аналізу статті 387 цього Кодексу вбачається, що у зазначеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

З урахуванням зазначених положень законодавства та з огляду на те, що земельна ділянка перебуває у державній власності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки із користування СФГ "Нива".

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі № 913/172/19 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Нива" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.06.2019 у справі №913/172/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.11.2019.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель